Розробка питань з дисципліни «Основа права»

1. Загальна характеристика держави: поняття, ознаки, функції, форма і механізм.

Держава – це суверенна політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально–організованим населенням з метою здійснення загальносоціальних справ.

Зовнішні ознаки держави, які відрізняють її від суспільства та його політичних організацій. До них відносяться:

1) народ – сукупність індивідів, що об’єднані правовим зв’язком з державою. Цей зв’язок простежується в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях). Поняття “державний народ” слід відрізняти від поняття “населення держави”, яке ширше за обсягом: до нього включають не тільки громадян, але й іноземців, й осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають на території держави;

2) територія – матеріальна база держави. Це частина земної кулі, з якою історично пов’язаний державний народ, яка має межі, визнані міжнародним співтовариством. Територія держави – це простір, у межах якого здійснюється державна влада;

3) публічна організована влада, інакше кажучи, влада, що виділилася із суспільства, влада, що не збігається з суспільством, стоїть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників (армія, поліція, чиновники, судді і тощо). Головне призначення державної влади – управління загальнозначущими для народу справами;

4) система збору фінансових коштів (данина, податки, збори, різноманітні повинності). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, оборони, будівництва громадських будинків і споруд), а також для утримання державного апарату;

5) право – система загальнообов’язкових правил поведінки;

6) суверенітет – самостійність та незалежність держави у внутрішніх та зовнішніх справах.

В юридичній науці поняття «функція» вживається для характеристики ролі держави та права у житті суспільства. Через поняття функцій держави розкриваються сутність держави, зміст її діяльності, соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними ознаками.

Так, у залежності від тривалості дії розрізняють постійні та тимчасові функції держави. Наприклад, на всіх етапах свого існування держава здійснює функцію охорони правопорядку (постійна функція). У той же час функція ліквідації наслідків певного стихійного лиха чи техногенної катастрофи має тимчасовий характер. Вона зникає з досягненням мети, що постала перед державою.

У залежності від значення розрізняють головні та другорядні функції держави. Їх співвідношення, «питома вага» у діяльності держави визначаються конкретним історичним етапом її розвитку і дають можливість оцінити сутність держави, її соціальне призначення. Наприклад, у роки війни на перше місце постає функція оборони, всі інші функції держави їй підлеглі;

У залежності від сфери застосування розрізняють внутрішні та зовнішні функції держави.

Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх задач держави, а зовнішні – на встановлення й підтримку певних відносин з іншими державами.

До внутрішніх функцій держави належать:

1) економічна функція (формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування низки галузей, безпосереднє керівництво державним сектором економіки);

2) функція захисту прав та свобод людини і громадянина (конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини і грома-дянина);

3) соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які за об’єктивними чинниками не можуть брати участь у створенні матеріальних благ);

4) функція фінансового контролю (виявлення та облік доходів виробників матеріальних і духовних благ, стягнення податків, розподіл податкових коштів);

5) функція охорони правопорядку (забезпечення точного та повного виконання правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, притягнення до юридичної відповідальності правопорушників);

6) природоохоронна, або інакше – екологічна функ-ція (регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження й відновлення природного середовища життя людини).

Сучасній державі властива особлива увага до со-ці-альної та екологічної функцій, функції захисту прав та свобод людини і громадянина, а також поява нових функцій. Серед них:

7) культурна (духовна) функція (організація освіти, забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї);

8) інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та збереження інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

1) функція забезпечення безпеки держави (захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних дій усередині країни);

2) функція міжнародного співробітництва (співробітництво в політичній, економічній, культурній і спортивній галузях, участь у забезпеченні світового правопорядку, допомога населенню інших держав, які опинились в умовах стихійного, соціального лиха або техногенної катастрофи).

У сучасному світі, коли громадське життя все більше інтернаціоналізується, межа між зовнішніми та внутрішніми функціями поступово зникає. Практично кожна з функцій держави має як внутрішній, так і зовнішній аспект.

Категорія «форма держави» є науковою абстракцією і вживається у теорії держави і права для з’ясування механізму, способів формування, організації і функціонування держави. У ній проявляються, по-перше, публічно-владні відносини, які да-ють змогу розглядати державу як об’єднання індивідів, рівномасштабне суспільству, засноване на обміні товарів і діяльності. По-друге, природа і організація публічної влади — це система установ, які здійснюють управління загальносуспільними справами. По-третє, таким чином виражається внутрішній територіальний устрій держави.

В цілому форма держави — це її устрій, який проявляється в характері політичних відносин громадян між собою, громадян і держа-ви в процесі здійснення нею управління суспільними справами; сукупність способів організації, устрою і здійснення державної влади, що виражають її сутність.

Форма держави як цілісна категорія може бути розглянута через її окремі елементи або частини, що її складають. Такими елементами форми держави є:

а)форма правління; б)форма державного устрою; в) політичний режим.

Форма правління відображає способи утворення та організації державної влади.

Форма державного устрою — це зовнішнє оформлення держави в просторових межах, способи організації державної влади на певній території, взаємозв’язок органів держави та її окремих частин між собою.

Політичний режим — це сукупність прийомів і методів реалізації державної влади, яка характеризується якісною і кількісною мірою участі народу, націй, верств, соціальних груп й окремих громадян в її здійсненні.

Отже, форма правління, державний устрій і політичний режим — не окремі явища, а елементи, або аспекти, органічного цілого, тобто форми держави, які її характеризують. Серед трьох розглянутих елементів (аспектів) форми сучасної держави домі-нуючим є політичний режим, оскільки він відіграє вирішальну роль порівняно з двома іншими і певною мірою може розглядатися як їх політична передумова. Історія свідчить, що демократичні тенденції суспільства зумовлюють зміну форми правління. Водночас і форма правління теж має значний вплив на два інші елементи форми держави, особливо на політичний режим. Форма правління, скажімо монархія, може чинити опір демократичним тенденціям суспільства. Слід наголосити, що форма держави не є чимось сталим, незмінним. Вона постійно розвивається і змінюється відповідно до трасформаційних процесів, які відбуваються в тому чи іншому суспільстві. Форма правління є відображенням способів організації державної влади конкретної держави. Основними формами правління, якщо розглянути їх в історичному плані, є монархія і республіка.