Схеми водозабірних споруд поєднаного типу

Так як в більшості випадків водозабірні споруди поєднаного типу будують на нещільних, то їх споруджують із спільним днищем для водоприймального колодязя і насосної станції.

Водозабірні споруди руслового типу споруджують на пологих берегах річок, слабих ґрунтах і малих глибинах води в річці рис.

Схема водозабірної споруди руслового типу

1. оголовок

2. самоплинні трубопроводи

3. береговий колодязь

4. насосна станція

Вода, що самопливним трубопроводом надходить у береговий колодязь. Подальший рух води аналогічний руху води у водозаборах руслового типу.

Оголовки служать для закріплення кінців самопливних трубі і забору води із річки. Оголовки можуть бути затопленими в товщі води, затопленими тільки прибувну воду (повінь); незатопленими.

Самоплинні лінії виконують із стальних, залізобетонних, асбестоеиментних труб, або в виді залізобетонних галерей. Число ниток приймають не менше двох. Самолинні лінії необхідно укладати з похилом в сторону берегового колодязя або в зворотному напрямку в залежності від принятого промивання цих ліній. Швидкість потоку води в самоплинних лініях необхідно приймати 0,7 – 2 м/с для запобігання їх засмічення, а також в залежності від діаметра труби і категорії водозабору. Очищення самоплинних ліній доцільно виконувати шляхом прямого або зворотного току води в самопливних лініях. Для цього водозабірні споруди повинні бути облаштовані необхідним обладнанням.

При рівнях води значно вищих ніж СНРВ і відповідному похилу берега ріки ніж забір води може бути через вікна водозабору.

3.18. Спеціальні водозабірні споруди

При утворенні на річці глибинного льоду, або при високій каламутності води, доцільно забирати воду не прямо з річки, а із спеціально створеної затоки, так званого ковша. Розміри ковшів визначають із умови спливання глибинного льоду, або випадання в осад водяних зависей. Проточену швидкість води в них приймають 0,05 – 0,2 м/с. Затоки можуть бути з нижньою течією входу води – гирло за течією, і з верховим током води гирло проти течії (рис. а, б).

1

1

2

2

3

3

4

4

Рис. Схеми водоприймальних заток (ковшів)

Спарені затоки рис. використовують для боротьби з глибинним льодом і для прояснення води в різний час року. Ковші можуть бути збудовані на березі річки, або винесені в її русло. В другому випадку затоку відгороджують дамбами. Конструкція водозабірних споруд із ковшів не відрізняється від водозабірних споруд берегового типу.

Рис. Спарені затоки (ковші): 1 – водозабірна споруда; 2 – дамба; 3 – поверхневі токи; 4 – низинні токи води.

Інфільтраційні водозабірні споруди представляють собою свердловини, шахтні колодязі, горизонтальні водозабори, які розташовуються вздовж річки з піщаними або пісчанонравелистими берегами.. Такі водозабори беруть воду з річки, що інфільтрується через товщу ґрунту. Інфільтраційні водозабірні споруди доцільно використовувати при необхідності одержання добре проясненої води і на річках х інтенсивним утворенням глибинного льоду.

Для тимчасових водопроводів облаштовують передвижні або плавучі водозабори. Передвижний водозабір являє собою насосну станцію, яка може рухатись відповідно до зміни рівня води в річці по похилій рейковій колії, прокладеній з узбережжя. При використанні плавучих водозаборів насосні агрегати розташовують на плавучих засобах: понтонах, баржах і ін. Перевагами рухомих і плавучих водозаборів є незалежність приймання води від коливання рівня води в річці і можливістю їх швидкого облаштування. Проти ці водозабори мають і суттєві недоліки. Необхідно мати гнучкі з’єднання трубопроводів, які зможуть працювати в тяжких умовах зими і в період повеней.