Глава 31. Виконання зобов’язання

§ 1. Поняття і загальні умови виконання зобов’язання

Виконання зобов’язання – це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої особи певної дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов’язання. Виконання зобов’язання як правомірна дія, що спрямована на припинення зобов’язання, являє собою правочин. Внаслідок цього на виконання зобов’язання мають поширюватися загальні вимоги щодо правочинів.

Зважаючи на багатоманітність зобов’язань, цивільне законодавство містить загальні умови виконання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК). Зазначене правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов’язань.

Звичайно, виконання недоговірних зобов’язань, особливо деліктних, підпадає під дію імперативних норм, які містять спеціальні правила по виконанню того чи іншого зобов’язання, хоча у випадку відсутності окремих застережень підлягають застосуванню загальні умови виконання зобов’язання. Окрім цього, не виключається і автономне регулювання, зокрема, виконання зобов’язань щодо публічної обіцянки винагороди.

У свою чергу, виконання договірного зобов’язання має відбуватися відповідно до умов укладеного договору, що узгоджені його сторонами. Оскільки у зміст договору можуть входити умови, які є обов’язковими для сторін відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК), то в такому випадку зобов’язання повинне виконуватися відповідно до вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. При відсутності договірного регулювання і неврегульованості умов виконання актами цивільного законодавства зобов’язання мають виконуватися згідно із звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться. Наприклад, якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться (ст. 682 ЦК).

Принципи (умови) виконання зобов’язань. Під принципами виконання зобов’язань розуміються загальні засади, відповідно до яких здійснюється виконання зобов’язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов’язань, серед яких: належне виконання зобов’язання; реальне виконання зобов’язання; справедливість добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: а) належними сторонами; б) належним предметом; в) у належний спосіб; г) у належний строк (термін); ґ) у належному місці.

Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов’язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, які становлять зміст зобов’язання. За нормально розвитку зобов’язальних правовідносин зобов’язання виконується належно і реально. Особливості прояву принципу реального виконання зобов’язання передбачаються ЦК для випадків його порушення.

За загальним правилом боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов’язання, не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 622 ЦК). За умови передання відступного (ст. 600 ЦК), відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст. 612 ЦК), відмови кредитора від договору (ст. 615 ЦК) боржник звичайно звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, оскільки припиняються зобов’язальні правовідносини.

Виконання зобов’язання в натурі передбачається для передачі речей, визначених індивідуальними ознаками. Так, у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання (ст. 620 ЦК).

Існують певні обмеження принципу реального виконання при повному невиконанні боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги, оскільки кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання (ст. 621 ЦК).

Справедливість, добросовісність та розумність є одними із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3). Тому дії сторін і при виконанні зобов’язання мають відповідати цим засадам. Наприклад, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання (ч. 1 ст. 666 ЦК).