§ 2. Припинення договору ренти і розрахунки між сторонами

Договір ренти може припинятися як на загальних підставах припинення зобов’язань (глава 50 ЦК), так і на підставах, спеціально передбачених главою 56 ЦК. Якщо договір ренти припиняється за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК), то сторони мають визначити, на яких засадах буде його припинено, й вирішити питання про можливість повернення переданого під виплату ренти майна й повернення (повне або часткове) сплаченої ренти, виплати її одержувачеві компенсації тощо.

Одержувач ренти може у будь-який час відмовитися від подальшого отримання ренти, припинивши тим самим зобов’язання з її сплати прощенням боргу (стаття 605 ЦК). Однак, якщо рента була встановлена на його користь іншою особою, то у разі відмови одержувача ренти від своїх прав, ними може скористатися особа, яка встановила ренту.

Рентне зобов’язання може бути припинене у зв’язку з переданням відступного одержувачу ренти (стаття 600 ЦК). Така підстава є найбільш характерною для припинення договору, за яким рента встановлена у формі передання речей, виконання робіт або надання послуг, хоча ніщо не перешкоджає припиненню договору за цією підставою і у разі, якщо рента встановлена у грошовій формі.

Договір ренти може бути припинено також на інших підставах, передбачених для припинення зобов’язань, наприклад, у зв’язку з неможливістю його виконання або поєднанням боржника і кредитора в одній особі (статті 607, 606 ЦК).

Зобов’язання за договором ренти, укладеним на певний строк, може припинятися його виконанням (стаття 599 ЦК). Така підстава щодо припинення договору безстрокової ренти не може застосовуватися в силу його, так би мовити, постійного характеру.

Рентне зобов’язання може бути припинене і за особливих підстав, зокрема, якщо право на одержання ренти перейде до таких спадкоємців за заповітом, як держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада, іноземна держава, та інших суб’єктів публічного права (стаття 2 ЦК). Оскільки закон не встановлює правові наслідки на такий випадок, вважаємо, що відповідний обов’язок з платника ренти має зніматися і він залишається власником майна, переданого під виплату ренти.

Зобов’язання з виплати безстрокової ренти може припинитися також у зв’язку з випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна, переданого під виплату ренти. Однак для цього необхідна наявність певних умов, а саме, щоб майно було передано під виплату ренти за плату та щоб платник вимагав припинення зобов’язання з виплати ренти або зміни умов її виплати (стаття 742 ЦК). Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, безоплатно переданого під виплату безстрокової ренти, не тягне за собою можливості припинення договору, і відповідно платник повинен і далі виконувати свої обов’язки за договором ренти.

Розірвання договору ренти, укладеного на певний строк, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 651 ЦК. Так, його може бути розірвано за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін строковий договір ренти може бути розірвано за рішенням суду при істотному його порушенні другою стороною або в інших випадках, передбачених договором або законом (частина 2 статті 651 ЦК). Наприклад, платник може вимагати розірвання договору ренти, за яким майно передано за плату, у разі виявлення істотних недоліків, не застережених одержувачем ренти. А останній матиме право на розірвання договору ренти, за яким майно було передано безоплатно, при порушенні платником обов’язку щодо розміру, строків сплати ренти.

Особливий порядок припинення рентних відносин пов’язаний законом із розірванням договору безстрокової ренти на вимогу платника або одержувача. Статтями 739 – 741 ЦК встановлені спеціальні умови розірвання договору безстрокової ренти та порядок розрахунку на такий випадок. При цьому право платника на розірвання договору безстрокової ренти має безумовний характер. Так, згідно зі статтею 739 ЦК платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти, а умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Припиняється договір ренти після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (частина 3 статті 739 ЦК).

На відміну від платника ренти, її одержувач має право вимагати розірвання договору безстрокової ренти лише у випадках, передбачених сторонами у договорі (приміром, при відчуженні майна, переданого під виплату ренти платником іншій особі) або у випадках, установлених законом. Так, згідно з частиною 1 статті 740 ЦК одержувач такої ренти вправі вимагати розірвання договору, якщо платник: а) прострочив її виплату понад один рік; б) порушив свої зобов’язання щодо забезпечення виплати ренти; в) визнаний неплатоспроможним або г) виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі й у строки, встановлені договором. Як бачимо, право одержувача ренти на розірвання договору закон пов’язує з порушеннями її платником своїх обов’язків, у тому числі з тими, які можуть виникнути в майбутньому за наявності тих чи інших обставин. Договір безстрокової ренти також може бути розірвано на вимогу її одержувача за рішенням суду на загальних підставах, передбачених статтею 651 ЦК (наприклад, у зв’язку з таким істотним порушенням договору, як виплата ренти у значно меншому розмірі, хоча й регулярно).

Розрахунки між сторонами в разі розірвання договору безстрокової ренти здійснюються на умовах, передбачених останнім. При вирішенні цього питання беруться до уваги вартість переданого під виплату ренти майна та його оплатна чи безоплатна передача, строк можливого використання майна за призначенням, розмір рентних платежів тощо. Якщо ж сторони, незважаючи на важливість цього питання, не визначили в договорі безстрокової ренти порядок розрахунків на такий випадок, застосовуються правила ст. 741 ЦК. Так, якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. Якщо ж майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна. При цьому вартість переданого майна визначається на момент укладення договору безстрокової ренти.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та мета договору ренти.

2. Розмір, форма, строк виплати ренти.

3. Форма договору ренти і його забезпечення.

4. Особливості договору безстрокової ренти.

5. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору безстрокової ренти.