- •Міністерство освіти і науки України Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Цивільне право України
- •Глава 33. Припинення зобов’язань
- •§ 5. Договір оренди підприємства
- •Глава 45. Договір про надання послуг
- •Глава 49. Договір доручення
- •Глава 50. Договір комісії
- •§ 4. Договір управління підприємством
- •Розділ VII. Зобов’язальне право. Загальні положення
- •Глава 30. Зобов’зальне право і зобов’язання
- •§ 1. Поняття зобов’язального права
- •§ 2. Поняття та види зобов’язань
- •§ 3. Підстави виникнення зобов’язань
- •§ 4. Суб’єкти зобов’язань
- •Глава 31. Виконання зобов’язання
- •§ 1. Поняття і загальні умови виконання зобов’язання
- •§ 2. Суб’єкти виконання зобов’язання
- •§ 3. Предмет виконання зобов’язання
- •§ 4. Спосіб, строк (термін) та місце виконання зобов’язання
- •§ 5. Підтвердження виконання зобов’язання
- •Глава 32. Забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •§ 10 Загальна характеристика видів забезпечення виконання договірних зобов’язань (забезпечень)
- •§ 2 Неустойка
- •§ 3. Завдаток
- •§ 4 Порука
- •§ 5. Гарантія
- •§ 6. Застава
- •§ 7 Притримання
- •Глава 33. Припинення зобов’язань
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика припинення зобов’язань
- •§ 2. Окремі підстави припинення зобов’язань
- •Глава 34. Правові наслідки порушення зобов'язання.
- •§ 1. Загальні положення про порушення зобов'язання
- •§ 2. Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання
- •§ 3. Характеристика окремих правових наслідків порушення зобов'язання
- •§ 4. Відповідальність за порушення зобов'язання як правовий наслідок порушення зобов'язання
- •§ 5. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
- •Глава 35. Цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття і значення договору
- •§ 2. Свобода договору
- •§ 3. Види договорів
- •§ 4. Зміст цивільно-правового договору та його тлумачення
- •§ 5. Форма та порядок укладення договору
- •§ 6. Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •Глава 36. Договір купівлі-продажу
- •§ 1. Загальні положення про купівлю – продаж
- •§ 2. Роздрібна купівля – продаж
- •§ 3. Договір купівлі-продажу підприємства135
- •§ 4. Поставка
- •§ 5. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 6. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •§ 7. Договір міни
- •Глава 37. Договір дарування
- •Глава 38. Договір ренти
- •§ 1. Поняття та умови договору ренти
- •§ 2. Припинення договору ренти і розрахунки між сторонами
- •Глава 39. Договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та умови договору довічного утримання (догляду)
- •§ 2. Зміст договору довічного утримання (догляду)
- •Глава 40. Договір найму (оренди)
- •§ 1. Загальні положення про договір найму (оренди)
- •§ 2. Договор прокату214
- •§ 3. Найм (оренда) земельної ділянки
- •§ 4. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди
- •§ 5. Договір оренди підприємства
- •§ 6. Найм (оренда) транспортного засобу
- •§ 7. Договір лізингу244
- •Глава 41 Договір найму (оренди) житла
- •§1. Поняття договору найму (оренди) житла
- •§ 2. Права та обов’язки сторін за договором найму житла
- •§ 3. Розірвання договору найму житла
- •§ 4. Договір оренди житла з викупом
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 42. Договір позички
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички.
- •§ 3. Припинення договору позички.
- •Глава 43. Договір підряду
- •§1. Загальні положення про підряд
- •§ 2. Побутовий підряд
- •§ 3. Будівельний підряд
- •Аналіз легального визначення дає підставу вважати цей договір двостороннім, оплатним та консенсуальним.
- •§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- •Глава 44. Договір на виконання науково-дослідних
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору
- •§ 2. Права та обов'язки сторін
- •§ 3. Ризики та відповідальність сторін за договором
- •Глава 45. Договір про надання послуг
- •§1. Поняття послуги та договорів про надання послуг
- •§2. Поняття та умови договору про надання послуг
- •§ 3. Зміст договору про надання послуг та його виконання
- •Глава 46. Договір перевезення
- •§ 1. Загальні положення про перевезення
- •§ 2. Правова характеристика договорів перевезення
- •§ 3. Відповідальність сторін за договором перевезення
- •Глава 47. Договір транспортного експедирування
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного
- •§ 2. Елементи договору транспортного експедирування
- •§ 3. Права та обов'язки сторін
- •§ 4. Припинення договору транспортного експедирування
- •Глава 48. Договір зберігання
- •§ 1. Загальні положення про зберігання
- •§ 2. Зберігання на товарному складі
- •§ 3. Спеціальні види зберігання
- •§ 2. Зміст договору доручення та його виконання
- •Глава 50. Договір комісії
- •§ 1. Поняття та умови договору комісії
- •§2. Зміст договору комісії та його виконання
- •Глава 51. Договір управління майном
- •§ 1. Загальна характеристика договору (предмет, форма, сторони)
- •Сторонами договору управління майном є установник управління та управитель. Договір управління майном може укладатися на користь третьої особи – вигодонабувача, яка не стає стороною договору.
- •§ 2. Права та обов’язки сторін
- •§ 3. Припинення договору
- •§ 4. Договір управління підприємством
- •Глава 52. Страхові зобов’язання
- •§ 1. Загальні положення про страхування
- •§ 2. Страхові зобов’язання: поняття, характеристика
- •§ 3. Учасники страхових зобов’язань
- •§ 4. Укладання договору страхування та його істотні умови
- •§ 5. Зміст страхового зобов’язання. Відповідальність сторін
- •§ 6. Припинення договору страхування. Його недійсність
- •Глава 53. Договір позики
- •§ 1. Поняття та елементи договору позики
- •§ 2. Зміст договору позики
- •Глава 53. Договір позики
- •§ 1. Поняття та елементи договору позики.
- •§ 2. Зміст договору позики.
- •Глава 54. Кредитний договір
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика кредитного договору
- •§ 2. Елементи та умови кредитного договору
- •§ 3. Права та обов’язки сторін за кредитним договором
- •Глава 55. Договір банківського вкладу (депозиту)
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу (депозиту)
- •§ 2. Елементи та умови договору банківського вкладу (депозиту)
- •§ 3. Права та обов’язки сторін за договором банківського вкладу
- •Глава 56. Договір банківського рахунка
- •Глава 58. Зобов'язання з розрахунків
- •§ 1. Загальні положення про розрахунки. Види безготівкових розрахунків
- •§ 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •§ 3. Розрахунки за акредитивом
- •§ 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- •§ 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •Глава 59. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 1. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •§ 3. Ліцензійний договір
- •§ 4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
- •§ 5. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •§ 6. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Глава 60. Договір про передачу «ноу-хау»
- •Глава 61. Комерційна концесія
- •§ 1. Загальна характеристика договору комерційної концесії
- •§ 2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність за договором комерційної концесії
- •§ 4. Зміна та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 62. Договір про спільну діяльність
- •Поняття та юридична характеристика договору про спільну діяльність.
- •Предмет та форма договору про спільну діяльність.
- •Види договору про спільну діяльність.
- •Глава 63. Договір простого товариства
- •Глава 64. Засновницький договір
- •Поняття та юридична характеристика засновницького договору.
- •Підстави зміни та припинення засновницького договору.
- •Відповідальність учасників за договорами, спрямованими на досягнення спільної мети.
- •Глава 65. Публічна обіцянка винагороди
- •§ 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
- •§ 2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу
- •Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення
- •§ 1. Поняття зобов’язання
- •§ 2. Елементи зобов’язання
- •Глава 67. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи або юридичної особи
- •§ 1. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи
- •§ 2. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи
- •Глава 68. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
- •Глава 69. Відшкодування шкоди
- •§ 1. Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди
- •§ 2. Підстави та умови виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
- •§ 4. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
- •§ 5. Відшкодування шкоди, завданої актами616 законодавчої та виконавчої влади
- •§ 6. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади
- •§ 8. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •§ 9. Відшкодування ядерної шкоди
- •§ 10. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом,
- •§ 11. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
- •§ 12. Відшкодування моральної шкоди
- •§ 13. Відшкодування державою шкоди, завданої злочином
- •Глава 70. Зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави
§ 4. Поставка
Одним із видів купівлі-продажу є поставка, на підставі якої здійснюється реалізація товарів (продукції), що вироблені суб’єктами підприємницької діяльності. Договір поставки є найбільш поширеною формою регулювання господарських зв’язків між суб’єктами у сфері підприємництва, що забезпечує ритмічний обіг товарів. Як правило, такі зв’язки існують протягом тривалого часу. Тому укладення договорів поставки має систематичний характер.
До прийняття ЦК в законодавстві поставка визначалася як самостійний тип договору, який поряд з купівлею – продажем та деякими іншими договорами належав до договорів, що опосередковують правовідносини з переходу права власності від однієї особи до іншої. Однак економічні відносини, що у ті часи складалися лише між «соціалістичними організаціями», базувалися на адміністративно-плановому розподілі товарів та продукції. Відсутність свободи при укладенні договорів поставки, що ґрунтувалися на обов’язкових для виконання сторін актах планування, й зумовила деякою мірою штучне виділення його у самостійний тип цивільно-правових договорів. Хоча у науці визнавалося, що юридична сутність договору поставки має багато спільного з договором купівлі-продажу142.
В умовах ринкової економіки надмірна урегульованість відносин з поставки товарів є недоцільною. У зв’язку з цим у ЦК по-новому визначається співвідношення купівлі-продажу та поставки, а саме як родове та видове поняття, тобто договір поставки визначається як різновид договору купівлі – продажу. Це означає, що, з одного боку, названий договір характеризується загальними (родовими) ознаками, притаманними договору купівлі-продажу, з другого – цей договір має специфічні характеристики, що дозволяє виділити його в окремий різновид купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошовому суму (ч. 1 ст. 712 ЦК).
Договір поставки є двостороннім, взаємним, консенсуальним та відплатним. При цьому строк виконання поставки (передачі товарів) не повинен збігатися з моментом укладення договору. Якщо ж укладення та виконання договору збігається, то має місце купівля – продаж, а не поставка.
У зв’язку з тим, що поставка є різновидом купівлі-продажу, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, закріплені в § 1 глави 54 ЦК. Інше може бути встановлено договором, законом або випливати з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).
До зобов’язань, що виникають з договору поставки, застосовуються нормативно-правові акти, які поки що є чинними на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»143. Серед таких документів, зокрема Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення,144 затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, крім п. 69; Положення про поставки товарів народного споживання,145 затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р. № 888, крім п. 60; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення i товарів народного споживання за кількістю,146 затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6; Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення i товарів народного споживання за якістю,147 затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. Зокрема, поставка продукції для державних потреб регулюється Законом України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»148 від 22.12.1995 р., Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти затвердженим постановою Кабінета Міністрів України № 921 від 17.10.2008 р.149 Закупка товарів для потреб оборони і національної безпеки України регулюється Законом України «Про державне оборонне замовлення»150 від 03.03.1999 р. Відносини з поставки між резидентами та суб’єктами господарювання держав – учасниць СНД, регулюються міждержавною Угодою про загальні умови поставок товарів між організаціями держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав від 20.03.1992 р.151, Положенням про порядок поставок і митного оформлення продукції за виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД, затвердженим постановою Кабінета Міністрів України № 323 від 18.05.1994 р.152
Поставка врегульована також статтями 264-271 Господарського кодексу України153.
Основною специфічною ознакою поставки, що робить її особливим різновидом договору купівлі-продажу, є характер використання товару покупцем. Товар купується для подальшого його використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Момент укладення договору поставки не збігається з моментом його виконання, хоча у договорі купівлі – продажу укладення та виконання також можуть не збігатися. Однак саме для договору поставки це є обов’язковою ознакою.
Сторонами договору поставки є продавець (постачальник) і покупець. Продавцем за договором поставки завжди виступає суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа–підприємець), котрий, як правило, одночасно є й виробником товарів. Однак це не є обов’язковою умовою. Покупцем здебільшого також виступає суб’єкт підприємницької діяльності, що обумовлюється характером використання придбаного ним товару. Однак покупцями за договором поставки можуть бути й непідприємницькі товариства, установи тощо (наприклад, навчальні заклади, заклади медичного обслуговування тощо), коли товар набувається ними для забезпечення своєї діяльності (меблі, комп’ютери, обладнання тощо).
Предметом договору поставки є не вилучені з цивільного обороту рухомі речі, котрі, як правило, характеризуються родовими ознаками та призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності покупця. Зазвичай, на момент укладення договору товару, щодо якого він укладається, ще немає у наявності, оскільки його виробництво (виготовлення) обумовлюється саме цим договором. При цьому предмет договору визначається розширено: вказується асортимент (номенклатура), якість, кількість, комплектність товару154.
Асортимент (номенклатура) – це розподіл товарів за певними групами, зокрема видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (ст. 671 ЦК). У самому договорі або у специфікації, що додається до нього, визначається кількість товарів кожної групи, що підлягає поставці. Правові наслідки порушення умов договору щодо асортименту товару встановлені у ст. 672 ЦК.
Якість товару, що поставляється, визначається різними способами (ст. 673 ЦК). За правилом, якість товару визначається шляхом посилання на стандарти (державні стандарти України, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, тощо) та технічні умови. У деяких випадках обов’язкова наявність сертифікатів відповідності, яку повинен забезпечити постачальник (наприклад, для імпортних харчових продуктів, побутової електротехніки тощо). Такі сертифікати підтверджують відповідність товару вимогам, встановленим законом (ст. 674 ЦК). Сьогодні порядок визначення якості товару регулюється Декретом Кабінета Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»155 від 10.05.1993 р., законами «Про стандартизацію»156 від 17.05.2001 р., «Про підтвердження відповідності»157 від 17.05.2001 р. Якість товару може визначатися у договорі й іншими способами, зокрема за зразком, за описом тощо.
Як правило, товар має відповідати вимогам щодо якості не тільки у момент його передачі покупцеві, а й протягом певного строку (гарантійного або строку придатності товару). Загальні правила встановлення та обчислення таких строків врегульовані статтями 675 – 677 ЦК.
Кількість товарів, що постачаються, визначається у договорі у відповідних одиницях виміру (вага, маса, об'єм, штуки тощо) або у грошовому вираженні (ст. 669 ЦК).
У певних випадках предмет договору поставки визначається такою характеристикою, як комплектність (ст. 682 ЦК), тобто сукупністю складових частин виробу, які дозволяють використовувати його за призначенням. Зокрема, це передбачається договорами поставки устаткування, складної техніки. Комплектність товару визначається відповідно до стандартів, технічних умов, прейскурантів, умов договору або звичаїв ділового обороту.
Комплектність товару необхідно відрізняти від комплекту товару як певного набору товару у комплекті (ст. 683 ЦК).
Строки поставки. Розрізняють загальний строк поставки, який дорівнює строку дії самого договору, та окремі строки поставки певних партій товару, які звичайно оформлюються відповідним графіком. Окремі строки (періоди) встановлюються для забезпечення рівномірної поставки необхідної кількості товару, для запобігання додаткових витрат, пов'язаних із збереженням товарів, для можливості у разі необхідності змінити умови договору або розірвати його.
Вирішення питання щодо належного строку виконання договору поставки залежить від умов доставки або вибірки товару. Найчіткіше умови поставки товарів від продавця до покупця систематизовано в Міжнародних правилах інтерпретації комерційних термінів158 (далі – Правила ІНКОТЕРМС), які є сукупністю спеціальних умов, що визначають момент переходу ризиків випадкової загибелі або пошкодження товарів від продавця до покупця, регламентують, хто (продавець чи покупець) організовує перевезення товару, його навантаження, розвантаження, оплачує витрати на страхування товару. Незважаючи на те, що Правила ІНКОТЕРМС розроблено для застосування до зовнішньоекономічних договорів, згідно з Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94159 ці Правила застосовуються також і при укладенні договорів між резидентами.
Ціна. Ціна товару, як правило, визначається за домовленістю сторін у договорі (вільні ціни). Останні встановлюються на всі види товарів, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін. Таке регулювання здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін, граничних їх рівнів або граничних відхилень від державних фіксованих цін160. Зокрема, державне регулювання цін на продукцію виробничо-технічного призначення та товари народного споживання здійснюється щодо суб'єктів природних монополій.
Зміст договору поставки становлять права та обов’язки сторін. Основний обов’язок продавця – поставити товар покупцю у встановлений договором строк (строки). При цьому товар має відповідати визначеним у договорі вимогам щодо кількості, якості, асортименту та комплектності. Покупець зобов’язаний прийняти і оплатити товар. Отже, у покупця виникає грошове зобов’язання.
Майнова відповідальність сторін визначається чинним законодавством, що не перешкоджає сторонам самостійно врегулювати її у договорі.
У ЦК форма договору поставки не врегульована спеціальними нормами. Отже, при укладенні цього договору необхідно дотримуватися загальних вимог щодо форми правочинів (статті 205 – 208 ЦК).