- •Міністерство освіти і науки України Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Цивільне право України
- •Глава 33. Припинення зобов’язань
- •§ 5. Договір оренди підприємства
- •Глава 45. Договір про надання послуг
- •Глава 49. Договір доручення
- •Глава 50. Договір комісії
- •§ 4. Договір управління підприємством
- •Розділ VII. Зобов’язальне право. Загальні положення
- •Глава 30. Зобов’зальне право і зобов’язання
- •§ 1. Поняття зобов’язального права
- •§ 2. Поняття та види зобов’язань
- •§ 3. Підстави виникнення зобов’язань
- •§ 4. Суб’єкти зобов’язань
- •Глава 31. Виконання зобов’язання
- •§ 1. Поняття і загальні умови виконання зобов’язання
- •§ 2. Суб’єкти виконання зобов’язання
- •§ 3. Предмет виконання зобов’язання
- •§ 4. Спосіб, строк (термін) та місце виконання зобов’язання
- •§ 5. Підтвердження виконання зобов’язання
- •Глава 32. Забезпечення виконання договірних зобов'язань
- •§ 10 Загальна характеристика видів забезпечення виконання договірних зобов’язань (забезпечень)
- •§ 2 Неустойка
- •§ 3. Завдаток
- •§ 4 Порука
- •§ 5. Гарантія
- •§ 6. Застава
- •§ 7 Притримання
- •Глава 33. Припинення зобов’язань
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика припинення зобов’язань
- •§ 2. Окремі підстави припинення зобов’язань
- •Глава 34. Правові наслідки порушення зобов'язання.
- •§ 1. Загальні положення про порушення зобов'язання
- •§ 2. Загальні положення про правові наслідки порушення зобов'язання
- •§ 3. Характеристика окремих правових наслідків порушення зобов'язання
- •§ 4. Відповідальність за порушення зобов'язання як правовий наслідок порушення зобов'язання
- •§ 5. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
- •Глава 35. Цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття і значення договору
- •§ 2. Свобода договору
- •§ 3. Види договорів
- •§ 4. Зміст цивільно-правового договору та його тлумачення
- •§ 5. Форма та порядок укладення договору
- •§ 6. Зміна та розірвання цивільно-правового договору
- •Глава 36. Договір купівлі-продажу
- •§ 1. Загальні положення про купівлю – продаж
- •§ 2. Роздрібна купівля – продаж
- •§ 3. Договір купівлі-продажу підприємства135
- •§ 4. Поставка
- •§ 5. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 6. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- •§ 7. Договір міни
- •Глава 37. Договір дарування
- •Глава 38. Договір ренти
- •§ 1. Поняття та умови договору ренти
- •§ 2. Припинення договору ренти і розрахунки між сторонами
- •Глава 39. Договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та умови договору довічного утримання (догляду)
- •§ 2. Зміст договору довічного утримання (догляду)
- •Глава 40. Договір найму (оренди)
- •§ 1. Загальні положення про договір найму (оренди)
- •§ 2. Договор прокату214
- •§ 3. Найм (оренда) земельної ділянки
- •§ 4. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди
- •§ 5. Договір оренди підприємства
- •§ 6. Найм (оренда) транспортного засобу
- •§ 7. Договір лізингу244
- •Глава 41 Договір найму (оренди) житла
- •§1. Поняття договору найму (оренди) житла
- •§ 2. Права та обов’язки сторін за договором найму житла
- •§ 3. Розірвання договору найму житла
- •§ 4. Договір оренди житла з викупом
- •Питання для самоконтролю:
- •Глава 42. Договір позички
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •§ 2. Зміст договору позички.
- •§ 3. Припинення договору позички.
- •Глава 43. Договір підряду
- •§1. Загальні положення про підряд
- •§ 2. Побутовий підряд
- •§ 3. Будівельний підряд
- •Аналіз легального визначення дає підставу вважати цей договір двостороннім, оплатним та консенсуальним.
- •§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- •Глава 44. Договір на виконання науково-дослідних
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору
- •§ 2. Права та обов'язки сторін
- •§ 3. Ризики та відповідальність сторін за договором
- •Глава 45. Договір про надання послуг
- •§1. Поняття послуги та договорів про надання послуг
- •§2. Поняття та умови договору про надання послуг
- •§ 3. Зміст договору про надання послуг та його виконання
- •Глава 46. Договір перевезення
- •§ 1. Загальні положення про перевезення
- •§ 2. Правова характеристика договорів перевезення
- •§ 3. Відповідальність сторін за договором перевезення
- •Глава 47. Договір транспортного експедирування
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору транспортного
- •§ 2. Елементи договору транспортного експедирування
- •§ 3. Права та обов'язки сторін
- •§ 4. Припинення договору транспортного експедирування
- •Глава 48. Договір зберігання
- •§ 1. Загальні положення про зберігання
- •§ 2. Зберігання на товарному складі
- •§ 3. Спеціальні види зберігання
- •§ 2. Зміст договору доручення та його виконання
- •Глава 50. Договір комісії
- •§ 1. Поняття та умови договору комісії
- •§2. Зміст договору комісії та його виконання
- •Глава 51. Договір управління майном
- •§ 1. Загальна характеристика договору (предмет, форма, сторони)
- •Сторонами договору управління майном є установник управління та управитель. Договір управління майном може укладатися на користь третьої особи – вигодонабувача, яка не стає стороною договору.
- •§ 2. Права та обов’язки сторін
- •§ 3. Припинення договору
- •§ 4. Договір управління підприємством
- •Глава 52. Страхові зобов’язання
- •§ 1. Загальні положення про страхування
- •§ 2. Страхові зобов’язання: поняття, характеристика
- •§ 3. Учасники страхових зобов’язань
- •§ 4. Укладання договору страхування та його істотні умови
- •§ 5. Зміст страхового зобов’язання. Відповідальність сторін
- •§ 6. Припинення договору страхування. Його недійсність
- •Глава 53. Договір позики
- •§ 1. Поняття та елементи договору позики
- •§ 2. Зміст договору позики
- •Глава 53. Договір позики
- •§ 1. Поняття та елементи договору позики.
- •§ 2. Зміст договору позики.
- •Глава 54. Кредитний договір
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика кредитного договору
- •§ 2. Елементи та умови кредитного договору
- •§ 3. Права та обов’язки сторін за кредитним договором
- •Глава 55. Договір банківського вкладу (депозиту)
- •§ 1. Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу (депозиту)
- •§ 2. Елементи та умови договору банківського вкладу (депозиту)
- •§ 3. Права та обов’язки сторін за договором банківського вкладу
- •Глава 56. Договір банківського рахунка
- •Глава 58. Зобов'язання з розрахунків
- •§ 1. Загальні положення про розрахунки. Види безготівкових розрахунків
- •§ 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- •§ 3. Розрахунки за акредитивом
- •§ 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- •§ 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •Глава 59. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 1. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •§ 2. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •§ 3. Ліцензійний договір
- •§ 4. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
- •§ 5. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •§ 6. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- •Глава 60. Договір про передачу «ноу-хау»
- •Глава 61. Комерційна концесія
- •§ 1. Загальна характеристика договору комерційної концесії
- •§ 2. Права та обов’язки сторін за договором комерційної концесії
- •§ 3. Відповідальність за договором комерційної концесії
- •§ 4. Зміна та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 62. Договір про спільну діяльність
- •Поняття та юридична характеристика договору про спільну діяльність.
- •Предмет та форма договору про спільну діяльність.
- •Види договору про спільну діяльність.
- •Глава 63. Договір простого товариства
- •Глава 64. Засновницький договір
- •Поняття та юридична характеристика засновницького договору.
- •Підстави зміни та припинення засновницького договору.
- •Відповідальність учасників за договорами, спрямованими на досягнення спільної мети.
- •Глава 65. Публічна обіцянка винагороди
- •§ 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
- •§ 2. Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу
- •Глава 66. Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення
- •§ 1. Поняття зобов’язання
- •§ 2. Елементи зобов’язання
- •Глава 67. Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної особи або юридичної особи
- •§ 1. Зобов’язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи
- •§ 2. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи
- •Глава 68. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи
- •Глава 69. Відшкодування шкоди
- •§ 1. Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди
- •§ 2. Підстави та умови виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист
- •§ 4. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою
- •§ 5. Відшкодування шкоди, завданої актами616 законодавчої та виконавчої влади
- •§ 6. Відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади
- •§ 8. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
- •§ 9. Відшкодування ядерної шкоди
- •§ 10. Відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом,
- •§ 11. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
- •§ 12. Відшкодування моральної шкоди
- •§ 13. Відшкодування державою шкоди, завданої злочином
- •Глава 70. Зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави
Глава 60. Договір про передачу «ноу-хау»
Договір про передачу «ноу-хау» – самостійний договір у сфері права інтелектуальної власності. Його не можна розглядати як непойменований стосовно такого типу договорів, як договори з розпорядження майновими правами інтелектуальної власності522, оскільки право на «ноу-хау» не належить до абсолютних виключних, що виникають на традиційні об'єкти інтелектуальної власності523.
До правомочностей володільця «ноу-хау» належить не тільки право використання цього об'єкта, а й можливість розпоряджатися цим правом, розкривати зміст «ноу-хау» третім особам, укладаючи з останніми договір про передачу «ноу-хау».
За договором про передачу «ноу-хау», одна сторона — його володілець — зобов’язується надати іншій стороні — його набувачу — право на використання «ноу-хау» в установлених договором межах, передати для цього відповідні інформацію, досвід і знання, а набувач — прийняти «ноу-хау», зберігати його конфіденційність упродовж усього строку дії договору і вносити володільцеві права на нього платежі, обумовлені цим договором, якщо інше ним не передбачено.
За загальним правилом цей договір є двостороннім, консенсуальним і відплатним, якщо умова про безвідплатність не обумовлена в самому договорі.
Договір «ноу-хау» і його співвідношення з іншими договорами у сфері права інтелектуальної власності. «Ноу-хау» – об'єкт права інтелектуальної власності, тому вирішення питання правової природи договору про його передачу потребує проведення порівняльного аналізу цього договору з договорами, що опосередкують оборот об'єктів права інтелектуальної власності, а саме з ліцензійним договором, договором комерційної концесії, договорами про трансфер технологій.
Договір про передачу «ноу-хау» має спільні ознаки з ліцензійним договором. Між тим вони мають такі істотні відмінності, які перетворюють ці договори на самостійні. Основна відмінність полягає в об’єкті договорів. За ліцензійним договором одна із сторін (ліцензіар), що володіє виключними правами на об'єкт промислової власності (винахід, корисну модель), надає дозвіл на використання конкретного об'єкта інтелектуальної власності, що охороняється (запатентованого), іншій стороні (ліцензіату). Об'єктом договору про передачу «ноу-хау» виступає «ноу-хау» як не охороноспроможне рішення, що зберігається в режимі конфіденційності. До того ж на відміну від запатентованого винаходу «ноу-хау» не можна використовувати, не отримавши його в повному обсязі від володільця права на «ноу-хау». Інакше кажучи, недостатньо одного дозволу володільця на використання «ноу-хау» як інформації, необхідне також його фактичне передання.
Тому ліцензійний договір застосовний лише для передачі запатентованих об’єктів, які не можуть бути конфіденційною інформацією. Передача ж останньої здійснюється за договором, що має особливу правову природу, відмінну від договору на передачу виключних прав, а саме за договором про передачу «ноу-хау».
Відмінність вказаних договорів проявляється і в основних обов’язках сторін. Так, зміст ліцензійного договору може обмежуватися тільки наданням дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, тоді як для договору про передачу «ноу-хау» необхідні дії з передачі самої інформації, що становить зміст «ноу-хау».
Особливістю договору про передачу «ноу-хау» є умова про конфіденційність останнього. Оскільки предметом патентної ліцензії є право на використання винаходу, а не сам винахід, при укладенні цього договору особлива увага звертається на реальне надання ліцензіату цього права, на його підтримку в силі і захист від можливих порушень. Включення в ліцензійний договір умови про конфіденційність можливе, проте воно не є обов’язковим. У договорі про передачу «ноу-хау» вирішального значення набуває зобов’язання набувача підтримувати конфіденційність інформації, що становить суть «ноу-хау».
Конфіденційність – це не тільки основна умова договору, але й умова існування секретності «ноу-хау» як об'єкта договору, елемент його правового режиму. Невиконання сторонами умови про дотримання конфіденційності веде до припинення можливості існування самого договору, тобто договір існує доти, поки зберігається ознака «секретності». Якщо вона зникає, договір припиняє свою дію, оскільки «ноу-хау» перестає бути нерозкритою інформацією. Саме з цим пов'язана і певна специфіка процесу передачі «ноу-хау», оскільки існує небезпека розкриття конфіденційності інформації вже на переддоговірній стадії укладення договору.
При укладенні договорів про передачу «ноу-хау» важливо також не переступити їх кількісну межу, оскільки, укладаючи певну кількість договорів, володілець прав на «ноу-хау» ризикує прискорити момент переходу «ноу-хау» в «суспільне надбання». Відносно ліцензійного договору такої небезпеки немає.
Зазначені договори відрізняються ще й тим, що строк дії ліцензійного договору обмежений строком дії патенту (свідоцтва) (свідоцтва). Для договору про передачу «ноу-хау» строк його дії не має значення, оскільки «ноу-хау» існує до тих пір, поки зберігається конфіденційність інформації, що становить його суть.
Відрізняються зазначені договори й за правовими наслідками їх припинення, а також за правовими наслідками визнання їх недійсними, оскільки за договором про передачу «ноу-хау» об’єктивно неможливе повернення отриманої за ним інформації, що становить суть «ноу-хау».
Для передачі «ноу-хау» може бути використана конструкція договору комерційної концесії, оскільки його предметом є право на використання комерційної таємниці, а також комерційного досвіду («ноу-хау»). Але договір комерційної концесії дає можливість використовувати не один об’єкт права інтелектуальної власності, а комплекс об’єктів виключних прав, а також інших майнових прав. Передача «ноу-хау» – це лише частина, причому допоміжна, щодо завдання реалізації товару за договором комерційної концесії.
Різними є й цілі зазначених договорів. Якщо за договором про передачу «ноу-хау» придбання його забезпечує певні переваги особі, яка отримала «ноу-хау» для використання, то за договором комерційної концесії набувач прагне до створення виробничої, торгової або збутової мережі для просування своїх товарів і послуг, розширення ринку їх збуту. За цим договором використання прав, що передаються, обмежується підприємницькою діяльністю, а за договором про передачу «ноу-хау» подібні обмеження відсутні.
У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» (далі – Закон) актуальним вбачається питання про співвідношення досліджуваного договору з договорами про трансфер технологій, оскільки у Законі «ноу-хау» розглядається як об'єкт технології, поряд з науковими й науково-технічними результатами. Під трансфером технологій розуміється передача технологій, яка оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки щодо технології або її складових. Звідси договір про трансфер технологій – це договір про передачу технологій, за яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов'язки щодо технології або її складових524.
Аналіз договірних форм трансферу технологій свідчить, що договір про передачу «ноу-хау» не входить до переліку договорів трансферу технологій, оскільки Закон відніс до них договори про постачання промислової технології, техніко-промислової кооперації, про надання технічних послуг, інжиніринг, про створення спільних підприємств, про надання в оренду або лізинг складових технологій, устаткування, комерційної концесії (франчайзингу). Проте за договором про передачу «ноу-хау» теж можна опосередкувати трансфер технологій. Але при цьому, по-перше, договір про передачу «ноу-хау» має містити обов'язкову умову – збереження конфіденційності інформації, що становить даний об'єкт технології, і, по-друге, він не підлягає імперативним вимогам Закону щодо істотних умов договорів про трансфер технологій.
З огляду на вищевикладене слід вважати доцільним об'єднати глави 75 і 76 ЦК України в одну, назвавши нову главу «Договори у сфері права інтелектуальної власності». Перелік закріплених у цій главі договорів має містити договори, закріплені у главі 75 ЦК України, а також договір про передачу «ноу-хау», договір про розкриття «ноу-хау», договір комерційної концесії .
Форма і порядок укладення договору про передачу «ноу-хау». Цей договір бути укладений у письмовій формі, недотримання якої тягне за собою його нікчемність. Цей договір не підлягає державній реєстрації внаслідок того, що заходи відносно захисту конфіденційності «ноу-хау» повинен вживати сам володілець права на «ноу-хау».
Процедура укладення договору має особливості, що обумовлено специфікою об’єкта договору, цінність якого полягає в його конфіденційності, втрата чого руйнує режим «ноу-хау». Відбуватися це може внаслідок різних обставин, але, перш за все, це об’єктивна необхідність ознайомлення потенційного набувача «ноу-хау» на етапі підготовки до укладення договору, що містить «ноу-хау». У результаті не виключена вірогідність того, що контрагент, ознайомившись із змістом «ноу-хау», може або взагалі втратити інтерес до укладення такого договору, або, отримавши загальне уявлення про інформацію, що становить суть «ноу-хау», стане використовувати «ноу-хау» самостійно без укладення договору. Тому слід застосовувати двостадійний порядок передачі «ноу-хау» і права на його використання: перша стадія – укладення договору про розкриття «ноу-хау», друга стадія – укладення договору про передачу «ноу-хау».
Мета договору про розкриття «ноу-хау» — ознайомлення з інформацією, що становить суть «ноу-хау» в обмеженому обсязі, проте достатньому для ухвалення рішення щодо укладення договору про передачу «ноу-хау». На цій стадії питання про обов’язковість укладення зазначеного договору не стоїть, оскільки друга сторона виступає лише потенційним набувачем «ноу-хау», який повинен впевнитися в тому, що подана інформація — суть рішення, що тримається в таємниці, яке у разі його використання задовольнить його інтерес.
Проте договір про розкриття «ноу-хау» переслідує мету не лише ознайомлення з «ноу-хау», а й збереження «ноу-хау» в режимі секретності, а також охорону інтересів володільця права на «ноу-хау» і потенційного набувача «ноу-хау». Тому у зазначеному договорі має міститись умова про заборону використання без дозволу володільця права на «ноу-хау» відомостей конфіденційного характеру, доступ до яких було отримано під час переговорів, та передбачені санкції за порушення цієї умови.
Зазначені договори пов’язані між собою зацікавленістю у використанні «ноу-хау»; в них одні й ті ж сторони — володілець права на «ноу-хау» і набувач (у договорі про розкриття «ноу-хау» — потенційний набувач); у разі укладення договору про передачу «ноу-хау» кошти за ознайомлення з інформацією за договором про розкриття «ноу-хау» зараховуються в рахунок платежів за договором про передачу «ноу-хау».
Види договорів про передачу «ноу-хау». Залежно від обсягу прав, що передаються, виділяють договір про передачу «ноу-хау» на виключній основі та договір про передачу простого «ноу-хау». За договором про передачу «ноу-хау» на виключній основі володілець права на «ноу-хау» зобов’язується надати «ноу-хау» тільки одному набувачеві на певній території. Сам володілець права на «ноу-хау» в такому разі не має права використовувати його, якщо договором не передбачене інше.
За договором про передачу простого «ноу-хау» (невиключного) володілець права на «ноу-хау» може сам використовувати «ноу-хау». Більш того, у даному випадку передбачається передача «ноу-хау» третій особі. У той же час у договорі сторонами можуть бути передбачені обмеження, щодо яких володільцеві права на «ноу-хау», наприклад, надається право передати «ноу-хау» тільки одному набувачеві.
Істотні умови договору про передачу «ноу-хау». До істотних умов цього договору, незалежно від того, на якій основі він укладається, належать: предмет; підтримка режиму конфіденційності «ноу-хау»; спосіб передачі знань і досвіду; ціна; порядок розрахунків.
Предметом договору є дії володільця права на «ноу-хау», а також дії набувача «ноу-хау», які вони повинні вчинити в рамках, передбачених договором. Так, володілець права на «ноу-хау» передає набувачеві «ноу-хау» як неохороноздатне рішення, що зберігається в режимі конфіденційності, наділяючи останнього тільки правом на використання останнього. «Ноу-хау» виступає у формі опису, що містить усі відомості, які володілець права на «ноу-хау» має у своєму розпорядженні і які необхідні й достатні для використання «ноу-хау» набувачем.
Конфіденційність — це умова існування самого «ноу-хау», яка полягає в обов’язку сторін не розголошувати інформацію, що становить суть «ноу-хау». Проте жодна із сторін не несе відповідальності у разі втрати «ноу-хау» конфіденційності з незалежних від неї причин, зокрема якщо третіми особами будуть проведені аналогічні розробки з публікацією їх результатів.
Ціна. Сума грошової винагороди, отримана володільцем права на «ноу-хау» від набувача «ноу-хау» за його передачу за весь строк дії договору, становить вартість договору. Істотним ціноутворюючим чинником є вірогідність успішного використання «ноу-хау», обумовлена не лише технічними характеристиками останнього, але й очікуваною місткістю внутрішнього і зовнішнього ринків.
Порядок розрахунків. При укладенні договору можуть застосовуватися такі види платежів: періодичні (процентні відрахування) протягом строку дії договору – роялті; тверді (фіксовані) суми платежів – паушальні платежі; періодичні платежі (роялті) в поєднанні з паушальним платежем; комбіновані (змішані платежі).
До ініціативних умов договору, які, у випадку досягнення угоди між сторонами, стають істотними умовами договору про передачу «ноу-хау», належать: умова про територію використання «ноу-хау»; строк (строк набуття договором чинності, строки виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, строк, необхідний для виконання договорів, укладених у розвиток договору про передачу «ноу-хау» і т. ін.); встановлення обмежень за сферами, видами використання, обсягом виробництва «ноу-хау» (фармакологія, ветеринарія, виробництво, збут тощо); умова про якість продукції, що випускається з використанням «ноу-хау». При цьому сторонами має бути узгоджений порядок контролю якості, а також передбачено, які права має володілець права на «ноу-хау» у разі виявлення неякісності продукції, що випускається набувачем «ноу-хау»; дозвіл на укладення субдоговорів про передачу «ноу-хау»: удосконалення «ноу-хау» і порядок надання сторонами інформації про ці вдосконалення; комерційні передумови, спрямовані на забезпечення реалізації продукції; підстави зміни та доповнення умов договору.
Права і обов’язки сторін. У договорі, що зобов’язує дві сторони, яким є договір про передачу «ноу-хау», права однієї сторони — суть обов’язку іншої сторони, і навпаки. Тому розглянемо обов’язки володільця права на «ноу-хау» і набувача «ноу-хау».
До обов’язків володільця права на «ноу-хау» належать:
- наділення набувача «ноу-хау» правом на використання «ноу-хау» шляхом передачі повного обсягу інформації, що становить його суть. Передача інформації може здійснюватися у різних формах: передача технічної та іншої документації; надання необхідної технічної допомоги; співбесіди та демонстрація того або іншого об’єкта (моделі, агрегату, пристрою), у процесі яких набувачеві «ноу-хау» повідомляються технічні відомості, розкриваються закладені в об’єкті конструктивні та інші рішення; навчання фахівців набувача (передання досвіду, навичок, прийомів роботи); продаж обладнання, приладів, матеріалів, необхідних для освоєння технологічних процесів.
Зазначеному обов’язку володільця права на «ноу-хау» кореспондує право набувача «ноу-хау» вимагати від нього надання повної, достовірної та достатньої інформації для досягнення очікуваних результатів, включаючи й результати, отримані володільцем права на «ноу-хау» при дослідному використанні «ноу-хау», а при укладенні договору про передачу «ноу-хау» на виключній основі підтвердження відсутності прав третіх осіб на «ноу-хау». Прийняття інформації набувачем підтверджується у формі, визначеній у договорі (акт);
- надання набувачеві «ноу-хау» технічної допомоги з метою забезпечення можливості використання «ноу-хау», постійного технічного і консультаційного сприяння, включаючи сприяння в навчанні та підвищенні кваліфікації персоналу.
Основними обов’язками набувача «ноу-хау» є:
- освоєння «ноу-хау», що йому передається з метою його використання відповідно до умов договору. Володілець права на «ноу-хау» зацікавлений у тому, щоб набувач швидко освоїв використання «ноу-хау» й активно займався збутом виготовленої продукції, особливо, якщо договором передбачена виплата винагороди у вигляді роялті. Для цього до договору вводяться спеціальні умови, зокрема обумовлюється строк, протягом якого набувач «ноу-хау» повинен його освоїти і почати збут продукції, а також наслідки, пов’язані з порушенням цих умов, аж до розірвання договору. У випадку якщо набувач не вкладеться в строк, обумовлений у договорі, і сторони не домовляться про його продовження, володілець права на «ноу-хау» може залишити за собою право замінити вид договору про передачу «ноу-хау» з виключної основи на невиключну, письмово повідомивши про це набувача «ноу-хау». При передачі «ноу-хау» на невиключній основі володілець права на «ноу-хау» взагалі не має права пред’являти такі вимоги набувачеві «ноу-хау», оскільки має можливість разом з останнім самостійно використовувати «ноу-хау» у власному виробництві, збувати продукцію, виготовлену з використанням «ноу-хау» або передавати в подальшому це ж «ноу-хау» третім особам. Хоча за взаємною угодою сторін умова про обов’язок набувача «ноу-хау» освоїти технологію його застосування і в цьому випадку може бути включена в договір;
- оплата «ноу-хау» в терміни, передбачені договором. Володілець права на «ноу-хау» має право вимагати оплати переданого «ноу-хау». Якщо весь платіж або велика частина платежів за договором становитиме роялті, то володільцеві права на «ноу-хау» надається право визначення методики обчислення платежів, а набувач зобов’язаний надавати у встановлені договором строки звітність, яка б свідчила про ефективність використання «ноу-хау»;
- здійснення випуску продукції» відповідної якості, що виробляється із застосуванням «ноу-хау».
Сторони зобов’язані інформувати одна одну про вдосконалення «ноу-хау», якщо це випливає з договору.
Відповідальність за договором. Сторонам договору про передачу «ноу-хау» надається можливість вільно визначати не лише зміст умов цього договору, але й визначати умови відповідальності сторін, а також штрафні санкції. За правило, йдеться про стягнення неустойки і відшкодування збитків, які були заподіяні стороні договору.
Питання для самоконтролю:
Яка цивільно-правова природа договору про передачу «ноу-хау»?
Як співвідноситься договір про передачу «ноу-хау» з ліцензійним договором і договором комерційної концесії?
Види договору про передачу «ноу-хау».
Форма і порядок укладення договору про передачу «ноу-хау».
Предмет і істотні умови договору про передачу «ноу-хау».
Зміст договору про передачу «ноу-хау».
