Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності

§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

Під відкриттям розуміють виявлення невідомої раніше об’єктивно існуючої дійсності. Відкриття вирішують задачі пізнання, оскільки дають нові знання про оточуючий нас світ і служать підставою для створення нових засобів впливу на природу. Однак правовій охороні підлягає не будь-яке відкриття, а лише у галузі природничих наук за умови відповідності певним вимогам.

Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності до об’єктів інтелектуальної власності відносить наукові відкриття.

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457 ЦК України).

Об’єктами відкриттів є:

1) закономірність матеріального світу – це невідомий раніше, але об’єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, істотний і стійкий зв’язок між явищами або властивостями матеріального світу;

2) властивість матеріального світу – це невідома раніше об’єктивно існуюча якісна сторона об’єкта матеріального світу (необхідно встановити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність об’єкта стосовно до інших об’єктів, з якими він вступає у взаємодію);

3) явище матеріального світу – це невідома раніше об’єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни у рівень пізнання, форма прояву сутності об’єкта матеріального світу (причому явище і сутність перебувають у органічній єдності).

Закономірності, властивості та явища матеріального світу об’єктивно існують незалежно від наявності чи відсутності знання про них, а об’єктом наукового відкриття стають із моменту виявлення і формулювання їх особою. Змістом відкриття є встановлення певних наукових фактів, яких досить часто недостатньо просто констатувати, а необхідно ще й науково пояснити. Що стосується необхідності внесення докорінних змін до рівня пізнання, то їх вносять саме закономірності, властивості та явища матеріального світу як такі, а не їх виявлення.

Основними ознаками відкриття є світова новизна, вірогідність і фундаментальність. Закономірності, властивості та явища матеріального світу можуть бути визнані відкриттям за наявності абсолютної світової новизни на дату пріоритету. При цьому пріоритет встановлюється за днем подачі заявки до органу реєстрації або за однією з більш ранніх дат: за офіційно затвердженою датою першого формулювання сутності відкриття, опублікування в пресі чи доведення відкриття іншим шляхом до третіх осіб (доповідь на конференції, захист дипломної роботи тощо).

Особливість наукового відкриття порівнянно з іншими об’єктами інтелектуальної власності полягає в тому, що, по-перше, відкриття як об’єкт пізнання є цінним само по собі, незалежно від можливостей його безпосереднього використання, і по-друге, відкриття є надбанням людства, у зв’язку з чим не може бути об’єктом виключного права певних осіб, і тому будь-яка особа може безоплатно використовувати його на свій розсуд.

До особистих немайнових прав автора наукового відкриття належать право авторства, пріоритет, право на найменування відкриття (автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву).

До майнових прав автора наукового відкриття можна віднести право на винагороду за здійснене відкриття у формі матеріального заохочення, інші права та пільги, встановлені державою за заслуги в розвитку науки.

Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом. Він видається на ім’я автора і засвідчує визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу науковим відкриттям; пріоритет та авторство на наукове відкриття. Оскільки для наукового відкриття необхідна світова новизна, то законодавче закріплення державної реєстрації наукових відкриттів дає можливість закріпити пріоритет не лише автора наукового відкриття, а й держави в цілому.