Складнопідрядні речення з підрядними місця

Складнопідрядні речення з підрядними місця — це та­кі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини яких вказують на місце чи напрямок дії головної частини і відповідають на питання де? куди? звідки?

Підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними місця відносяться звичайно до всієї головної частини, хоча можуть пояснювати й окреме слово головної, але й у таких випадках підрядна частина відноситься не до окремого слова, а до всієї головної частини чи до складу її присудка: Скрізь, куди сягали їхні тьмяні відсвіти, вся земля була всте­лена людом (Гонч.).

Підрядні частини у складнопідрядних реченнях місця мо­жуть стояти після головної, перед нею і всередині її, поєдну­ючись з нею за допомогою сполучних слів-прислівників де, куди, звідки: Заплакали, розійшлися, відкіля взялися (Т. Ш.); Де громи гриміли Смертю огняною, Зливи про­шуміли сивою стіною (Мал.); Оддалік, де жита вигина­лись на рівнинах, плив комбайн (Довж.).

Складнопідрядні речення порівняльні

Порівняльними називаються такі складнопід­рядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою порівняльних спо­лучників як, мов, немов, наче, неначе, ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і відповідає на питання я к?

Підрядні частини складнопідрядних порівняльних ре­чень можуть стояти після головної частини, перед нею і все­редині її: Усі кинулися на страву, мов три дні не їли (П. М.); Неначе цвяшок в серце вбитий, оцю Марину я ношу (Т. Ш.); Десь здалеку бриніла, як муха повесні, притишена пісня (Коц.).

У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки го­ловної і підрядної частин можуть бути спільними, у зв'язку з чим присудок підрядної частини може опускатися: А коза­ки, як хміль отой, в'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); І світ стрепенувся, мов збуджений птах (Рил.).

Складнопідрядні речення допустові

Складнопідрядні речення допустові — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядна час­тина яких, поєднуючись із головною за допомогою допусто­вих сполучників, означає умову, всупереч якій відбувається дія головної частини, і відповідає на питання незважаю­чи н а що?

Підрядна частина допустових складнопідрядних речень, займаючи стосовно головної будь-яке місце, поєднується з нею за допомогою сполучників хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два мо­жуть розчленовуватися і розподілятися між головною і підряд­ною частинами, внаслідок чого в останній залишається один сполучник що.

Сполучникам хоч (хоча), хай (нехай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні сполучники але, та, про­те, однак, якщо підрядна частина стоїть перед головною: Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко прим'ялось, одначе вирвав­ся і полетів (Гл.); Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче (Н.-Лев.); Нехай умру, та думка не умре (Л. У.); Дарма що вони цілими днями були вкупі, але пе­ред самим сном їм теж хотілося переговорити (Гонч.).

Окрему підгрупу становлять узагальнено-допустові складнопідрядні речення, в яких зміст підрядної частини має узагальнений характер, а в головній йдеться про результат, протилежний тому, якого слід було б чекати. Підрядні частини у таких реченнях поєднуються з голов­ною за допомогою складених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не, який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Як не мудруй, а правди ніде діти (Гл.); Як не лає, як не кричить на неї пані, бабуся не лякається (М. В.); Скільки не кликали Гафійку їсти, вона не ввійшла (Коц.).

Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би, що надає таким реченням умовно-допустового значення: Одна в нас голова, хоч би ми як несли її висо­ко (М. Р.); Ждатиме його, хоч би й довго довелося жда­ти (Гонч.); / хоч би коли прийшов, і хоч би яким при­йшов, вона чекатиме його (Ст.).