Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету й завдання дослідження, предмет і об’єкт дослідження, наукову новизну і практичне значення розроблених рекомендацій.  У першому розділі – “Теоретичні засади формування та розвитку територіальних рекреаційних систем у перехідній економіці” – досліджується та критично оцінюється методика та методологія формування та функціонування територіальних рекреаційно-туристичних систем.  Опрацьовані методи вивчення територіальних рекреаційних систем у динаміці їх формування й розвитку. Для реалізації поставленої мети, на основі опрацювання цілого ряду літературних джерел, проведено дослідження змісту економічної категорії “рекреаційно-туристичного комплексу”, його місця та ролі в економіці регіону. Нами доведена доцільність саме такого вживання поєднань понять “рекреаційний” і “туристичний”, оскільки між ними існує відмінність. Визначено коло соціально-економічних чинників, які впливають на формування та функціонування рекреаційно-туристичного комплексу.  Для впорядкування матеріалу ми представили розглядувані поняття у вигляді моделі (блок-схеми) (рис. 1).

недоступно на сайті www.nbuv.gov.ua  Рис. 1. Організаційна структура рекреаційно-туристичного комплексу

Автор вважає, що ефективною методологічною основою даного дослідження є використання системного підходу, який полягає у врахуванні взаємозв’язку правових, соціальних та організаційних аспектів функціонування рекреаційно-туристичного комплексу та його взаємодії з іншими сферами соціально-економічної діяльності у регіоні.  Системний принцип дозволяє розглядати рекреаційно-туристичний комплекс, який є складовою економіки регіону, у свою чергу, як самостійну систему із вхідними та вихідними параметрами.  На основі опрацьованих наукових джерел визнано, що рекреаційна галузь є досить перспективною з точки зору зайняття нею стійких чільних позицій, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Нами доведено, що розвиток рекреаційно-туристичної функції у регіоні сприяє активізації господарської діяльності є тим фактором, який у великій мірі сприяє трансформації економічної системи, оскільки розвиток туризму можливий лише за наявності широко розвинутої сфери послуг, як наслідку зростання сукупного попиту у суспільстві. Проте подальший розвиток економіки України зіштовхується із проблемами конкуренції, стосовно предмета нашого дослідження, як між рекреаційно-туристичними комплексами у масштабах країни, так і між галузями економіки у межах адміністративних областей. Тобто, незважаючи на величину потенціалу природних рекреаційних ресурсів, регіон, у структурі господарства якого рекреаційно-туристична індустрія займає високе місце, повинен створювати власний рекреаційно-туристичний комплекс.  У свою чергу, забезпечення перманентного рекреаційного процесу на регіональному рівні вимагає чіткої його організації як функціонального, так і управлінського характеру. Господарська діяльність закладів рекреаційно-туристичного комплексу сприятиме залученню у процес продукування рекреаційних послуг значної кількості робочої сили, що суттєво понизить регіональний рівень безробіття та збільшить величину внутрішнього валового регіонального продукту. З іншої сторони спожиття рекреантами послуг рекреаційно-туристичного комплексу сприяє не лише покращенню загального рівня здоров’я нації, а й позитивним змінам у її менталітеті.  Опрацьовано ряд вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, які стосуються світового досвіду ведення рекреаційно-туристичного господарства з позицій можливості його застосування в економіці України, особливий акцент робився на досвід здійснення рекреаційного процесу на регіональному рівні. Наша увага стосувалася також тих видів рекреації та туризму, які з найменшими капітальними витратами та найбільшим економічним ефектом видається можливим розвивати в Україні, і країн, які по географічному положенню наші сусіди. Заслуговує на увагу досвід розвинених країни, до високого рівня розвитку рекреаційно-туристичної індустрії яких ми повинні прямувати, але реальне досягнення їхнього рівня лежить у довгостроковому періоді. У цьому контексті, автор важливого значення надає процесу підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, які будуть створювати як майбутній імідж регіональної туріндустрії в Україні, так і власне регіональний турпродукт. Як позитивний момент регіональної політики освоєння рекреаційного потенціалу, відзначено, створення у структурі Тернопільської академії народного господарства українсько-британсько-грецького факультету міжнародної економіки та туризму. Функціонування даного факультету покликане, у першу чергу, задовольнити потребу у висококваліфікованих кадрах інституційних одиниць, які разом становлять рекреаційно-туристичний комплекс Тернопільської області.  У другому розділі – “Рекреаційно-туристичний комплекс Тернопільської області: структура, сучасний стан, проблеми розвитку” – опрацьовано статистичні данні, що стосуються діяльності галузей, які беруть участь у створенні рекреаційного чи туристичного продукту та здійснений їх науковий аналіз. Нами також визначена величина потенціалу рекреаційних ресурсів Тернопільської області.  Тернопільщина – екологічно один із найчистіших регіонів України, який за кількістю уні­ка­ль­них об’єктів природно-заповідного фонду поступається лише Чернігівській, Львівській та Закар­­патській областям. На її території знаходяться найбільші у світі гіпсові печери та другі у світі – карстові її територією пролягає унікальний відрізок Дністровського каньйону. В області створено три державних історико-архітектурних заповідники – Збаразький, Кременецько-Почаївський і Бере­жанський. За кількістю пам’яток архітектури Тернопільщина займає третє місце в державі, а за числом середньовічних замків – перше. В Тернопільській області розташовані релігійні святині відо­мі всьому християнському світові – Духовний центр Зарваницької Божої Матері та Свято-Успен­ська Почаївська лавра. За роки незалежності відреставровано, відбудовано та зведено понад сім­сот храмів, більше сотні – будується, серед них – майбутній Свято-Троїцький Духовний центр на честь Данила Галицького в м. Тернополі. Наявність на території Тернопільщини вищезазна­чених культових об’єктів дозволяє в перспективі розглядати її як центр сакрального туризму.  Проведені дослідження дозволили виділити галузеві і технологічні особливості використовуваних рекреаційних ресурсів та відмінності рекреаційного чи туристичного продукту, які визначають специфіку організації і процесу створення рекреаційного чи туристичного продукту та впливають на пошук нових форм господарювання (рис. 2).  Потенціал природних рекреаційних ресурсів у компонентній структурі ПРП Тернопільської області, згідно запропонованій В. Руденко (табл. 1), становить 5,3%, вищий показник мають лише земельні і водні ресурси, причому останні розглядаються рекреацією, як атракційний момент для проведення дозвілля, як втім і лісові ресурси, потенціал яких в області складає 4,7%. Це дає підстави стверджувати, що пошук форм та методів активізації розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Тернопільської області об’єктивна вимога часу.

недоступно на сайті www.nbuv.gov.ua  Рис. 2. Фактори впливу на процес створення рекреаційного продукту.

На основі аналізу потенціалу рекреаційних ресурсів, які окрім природних, включають і антропогенні, автором розроблена власна методологія визначення рекреаційної атракційності територій. Суть її полягає у наступному – враховуючи взаємозалежність важливості і рангу рекреаційних ресурсів, що в найбільшій мірі спонукають ті чи інші адміністративні райони до розвитку туристичного процесу, окремим рисам надано оціночну шкалу від 0 до 10 балів.  Застосовано наступні критерії оцінки:  1. Для природних рекреаційних ресурсів:  а) ліси: 0–10 балів (при умові, що 100% території адмінрайону становить ліс, приймається 1 бал за кожні 10% залісненої території у відношенні до загальної території району);  б) водоймища: 0–10 балів, за кожен кілометр річки, що протікає територією адмінрайону встановлюється 1 бал (прийнята умова, що коли 10 км. річки припадає на територію у 10 кв. км., то район отримує 10 балів), що стосується озер, то за ними признано 10 балів, якщо вони займають 10% території адмінрайону;  в) пам’ятки природи: 0–10 балів (10 балів максимальна кількість встановлена для найбільш багатого з цієї точки зору адмінрайону, а 1 бал дорівнює кількості пам’яток природи поділеній на 10);  г) рельєф території: 0–10 балів, гориста територія має найвищий бал – 10, пагорбкова – 6.67 бала і рівнинна – 3.33 бала.

Таблиця 1

Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу  Тернопільської області

Адмінрайони	Потенціал ресурсів, %
	мінера­льних	вод­них	земель­них	лісових	фауніс­тичних	природних рекреа­ційних
По області всього	1,2	13,6	75,0	4,7	0,2	5,3
Бережанський	3,0	12,4	67,3	12,1	0,2	5,0
Борщівський	0,2	10,7	78,0	5,9	0,1	5,1
Бучацький	0,3	11,7	75,0	6,1	0,5	6,4
Гусятинський	0,9	6,0	82,4	5,5	0,2	5,0
Заліщицький	0,7	12,7	76,3	3,7	0,1	6,5
Збаразький	2,04	11,3	75,8	2,8	0,2	7,5
Зборівський	0,4	19,9	69,3	4,6	0,1	5,7
Козівський	0,2	18,8	73,0	1,8	0,1	6,1
Кременецький	2,9	19,3	67,4	5,4	0,2	4,8
Лановецький	0,5	16,6	77,4	2,2	–	3,3
Монастириський	4,6	12,3	70,1	8,8	0,2	4,0
Підволочиський	0,7	8,7	85,3	2,3	0,1	2,9
Теребовлянський	1,4	15,7	74,9	2,4	0,1	5,5
Тернопільський	2,6	21,0	67,3	2,0	0,2	6,9
Чортківський	0,1	9,3	84,4	1,7	0,1	4,4
Шумський	0,6	14,1	70,8	12,0	0,2	2,3

Для ресурсів антропогенного походження:  а) пам’ятки архітектури (церкви, костьоли, палаци, замки, городища, музеї, будинки): 0–10 балів. Адмінрайон із найбільшою кількістю пам’яток архітектури оцінюється в 10 балів, потім 10 ділимо на цю кількість і отримуємо величину в балах за одну пам’ятку, чим менша ця величина, тим цінніший регіон в історико-культурному значенні;  б) традиції (фольклор, народні промисли, інші специфічні традиції регіону) визнані додатковим критерієм туристичної атракційності – адмінрайон отримував додатково 1 бал.  Застосування даної методології дало змогу визначити величину рекреаційної атраційності адмінрайонів (рекреаційних зон) Тернопільщини та провести їх градацію (табл. 2), у якій ми не враховували впливу традицій на туристичну атракційність території, оскільки в післявоєнний час корінне населення області зазнало примусового переселення, що значно спотворило та зменшило їхню пізнавальну цінність. І все таки, для територій із усталеним місцевим населенням, традиції слугують важливим атракційним моментом для туристів.

Таблиця 2

Рекреаційно-туристична атракційність адмінрайонів Тернопільщини

Адмінрайони	величина ресурсів у балах
	рельєф	водні	пам’ятки архітектури	лісові	пам’ятки природи	всього по адмінрайонах
Бережанський	6,7	6	8	3,6	4	28,3
Борщівський	3,3	6	10	1,8	2	23,1
Бучацький	6,7	6	10	1,8	10	34,5
Гусятинський	6,7	8	–	1,6	4	20,3
Заліщицький	3,3	7	–	1,1	2	13,4
Збаразький	3,3	6	4	0,8	4	15,1
Зборівський	3,3	9	2	1,4	2	17,7
Козівський	3,3	8	–	0,6	2	13,9
Кременецький	6,7	9	8	1,6	4	29,3
Лановецький	3,3	8	–	0,2	–	11,5
Монастириський	6,7	6	–	2,7	4	19,4
Підволочиський	3,3	5	2	0,7	2	13,0
Теребовлянський	3,3	6	10	0,7	2	22,0
Тернопільський	3,3	10	10	0,7	4	28,0
Чортківський	6,7	5	4	0,5	2	18,2
Шумський	6,7	7	2	3,6	4	23,3

У першу групу зараховано рекреаційні зони з балами у межах 11,5–17,7 у другу – (18,2–23,1) і в третю – (23,3–34,5). Оскільки РТК області знаходиться на шляху становлення, доцільно, зосередити увагу туристичного бізнесу на останніх двох групах, що дозволить сконцентрувати кошти на розвитку найатракційніших територій регіону з огляду на здійснення рекреаційного процесу та отримати, таким чином, найбільший економічний ефект.  Беручи до уваги значення матеріальної та допоміжної бази рекреації і туризму для процесу створення регіонального рекреаційного продукту був вивчений економічний потенціал галузей народного господарства області, діяльність яких сприяє підвищенню туристичної атракційності регіону та цінності туристичного продукту.  Суспільне споживання рекреаційно-туристичних ресурсів знаходиться у залежності не лише від розмірів використовуваного доходу, але й від існування у межах адміністративних утворень, відповідних розмірів соціально-економічної інфраструктури. Ми дослідили становище трьох інтегральних підсистем рекреаційно-туристичного комплексу Тернопільської області та його територіально-функціональну структуру у динаміці управлінського процесу. Стимулювання поліпшення стану техніко-економічної інфраструктури, основної матеріальної туристичної бази і допоміжної бази рекреації та туризму істотно впливає на процеси розвитку рекреаційно-туристичного комплексу.  Щодо технічно-економічної інфраструктури належить зазначити, що щільність комунікаційної мережі досліджуваного регіону (залізничних шляхів та автошляхів) є нижча від середньої по країні. Залізниця може забезпечити пасажироперевезення лише із заходу на схід по малоатракційних для рекреантів територіях (виключенням є м. Тернопіль і м. Зборів, але пасажирські поїзди в Зборові не зупиняються).  Стан справ з автошляхами та автомобільним транспортом значно кращий. Тернопільська область у цілому посідає задовільно організовану систему автошляхів, які відіграють важливу роль у внутрішній та міжнародній комунікаційній системі. Що для автомобіліста є недоліком, туризму грає на руку – майже всі шляхи пролягають через населені пункти, де до послуг автотуристів місцеві підприємці мають змогу пропонувати послуги гастрономічної та нічлігової баз.  Головні міста області мають задовільне залізничне і автомобільне сполучення з іншими частинами країни, що є не маловажливим плюсом, оскільки в значній мірі сприяє розвитку туризму у регіоні.  Доведено, що щільність мережі доріг у регіоні є в міру достатньою, хоча їх технічний стан залишає бажати кращого (понад 80% доріг вимагає модернізації та ремонту). Зростаючий автомобільний рух значно обмежує низька пропускна здатність доріг. Ми вважаємо, що впровадження наступних пропозицій значно поліпшить ситуацію, а саме:  - належить збільшити фінансування ремонту і модернізації технічного стану існуючих доріг, а також пришвидшити роботу пов’язану із будівництвом автострад;  - необхідно покращити умови експлуатації внутрішніх і міжнародних доріг збільшуючи кількість АЗС із комплексом послуг пов’язаних з обслуговуванням подорожуючих (санітарно-гігієнічні, паркінгові, торгівельні, авторемонтні тощо);  - належить покращити стан інформування подорожуючих з огляду на туристичну атракційность, значно слід збільшити кількість написів англійською мовою (дорожні інформаційні щити).  Туристична відвідуваність у великій мірі залежить від стану основної матеріально-технічної бази туризму (нічлігової, гастрономічної, туристичних закладів спеціалізованого призначення).  У Тернопільській області на тисячу міського населення припадає 5 місць у номерах готелів, і за останні чотири роки їх кількість скоротилася на 500 одиниць, що не відповідає європейським стандартам, а отже, стратегії розвитку рекреаційно-туристичної функції регіону.  Гастрономічні послуги на високому рівні доступні лише у великих містах області. Нестача якісної гастрономічної бази відчувається по всій території регіону, особливо вона помітна у туристичний сезон. Існуюча ситуація створює можливість інвестування значних коштів у заклади гастрономічної бази, та це повинно узгоджуватися із технічною інфраструктурою і наростанням туристичного руху, бо лише тоді гарантуватиме інвесторам повернення коштів та прибутковість.  Рекреаційні осередки (тернопільський став, джерела мінвод, дендропарки і т. п.) занедбані і потребують значних інвестицій перш за все зі сторони приватного бізнесу, в певній мірі це стосується умов занять водними видами спорту.  Існування об’єктів матеріальної бази в більшості адміністративних районів Тернопільської області багатих рекреаційно-туристичними ресурсами ще не свідчить про їх цільове господарське використання. Значна кількість джерел мінвод “законсервовані”, що викликано не стільки відсутністю зацікавленості ними зі сторони потенційних інвесторів, скільки неадекватними діями органів місцевого самоврядування. Це ж стосується і пам’яток архітектури. Маючи за різними підрахунками на своїй території від 34 до 37 руїн середньовічних замків, РТК Тернопільщини реально не створив турпродукту, який би передбачав ознайомлення із ними. І це, у першу чергу, залежить від стану руїн, відвідини яких не лише небезпечне для життя, але й позбавлене привабливості, оскільки відсутність туристичної інфраструктури в таких рекреаційних місцевостях створює певні незручності для відвідувачів.  Допоміжна база рекреації та туризму надає послуги, які підвищують цінність регіонального рекреаційного чи туристичного продукту. Проведений аналіз допоміжної бази дозволив зробити висновок, що на досліджуваній території, і особливо у сільській місцевості, існує брак телекомунікаційних закладів, установ, де надаються банківські та ремісничі послуги, кількість об’єктів соціальної інфраструктури є також недостатньою, а їхнє становище вимагає корінної модернізації. Існуюче положення спричинює низьку конкурентність регіонального туристичного процесу стосовно потреб туристичного ринку.  У сфері зв’язку слід звернути увагу на комплексну телефонізацію території. Не зважаючи на відносно однакові темпи зростання кількості абонентів в містах і селах, якість послуг зв’язку тут разюче відрізняється. У селах встановлюються морально застарілі АТС, вихід із яких на зовнішню мережу обмежений їхньою пропускною здатністю, що робить термінове з’єднання з потрібним абонентом проблематичним.  Дані про техніко-економічну інфраструктуру (не завжди повні) орієнтують лише у загальній ситуації, і з цієї точки зору їх пізнавальна цінність є відносно невелика.  Територіальні підрозділи рекреаційно-туристичного комплексу Тернопільської області створюють локальний рекреаційний чи туристичний продукт у значно менших розмірах, ніж це дозволяє зробити природно-ресурсний потенціал території. Отже, правомірно зробити висновок не лише про неефективність їхньої роботи, але й незадовільну організацію управління рекреаційним господарством області. Постійна зміна назви і керівництва рекреаційним сектором господарства області лише доводить правильність нашого припущення. Нами доведено, що рівень розвитку рекреаційно-туристичного господарства Тернопільської області вимагає значного доінвестування, а деякі його елементи змін. Однак потрібно зазначити, що господарське освоєння рекреаційних ресурсів регіону повинне проводитись за умови суворого дотримання вимог санітарно-гігієнічних норм та норм допустимого антропогенного навантаження.  Такий стан справ ставить перед нами завдання пошуку форм і методів активізації розвитку регіонального рекреаційно-туристичногого комплексу та розробки пропозицій щодо вдосконалення його організаційної структури, методів управління ним та шляхів реалізації поставленої мети.  У третьому розділі – “Форми та методи активізації розвитку рекреаційно-туристичного комплексу” – розроблені і дані пропозиції щодо вдосконалення функціонування рекреаційно-туристичного комплексу та запропоновані механізми стимулювання розвитку рекреаційно-туристичного господарства регіону.  У дисертаційному дослідженні обґрунтована доцільність розвитку нових форм рекреаційної діяльності, які поставлені у пряму залежність від природного та антропогенного рекреаційно-туристичного потенціалу області й екологічної регламентації антропогенного освоєння рекреаційних територій. Визнано, що наявність на території Тернопільської області високоатракційних рекреаційно-туристичних місцевостей найближчим часом повинно сприяти розвитку економічно рентабельних видів екстремального відпочинку: дослідження карстових печер спелеологами, підводне рибальство (дайвінг), віндсерфінг та ін. (рис. 3).

недоступно на сайті www.nbuv.gov.ua  Рис. 3. Креатив інноваційного турпродукту Тернопільської області

Зростання значущості необхідності дотримання суспільством екологічних норм при здійсненні господарської діяльності, зобов’язало автора надати цій проблемі особливої уваги у своєму дослідженні. Просторове рекреаційне освоєння полягає в залученні в рекреаційний процес природних ресурсів, які, за умови антропогенного перенавантаження, можуть і переходять у розряд невідновлювальних, і від того, які заходи по збереженню оточуючого середовища проводять всі учасники рекреаційного процесу залежить не лише його стан, а й перспективи розвитку рекреаційної галузі у регіоні.  Запропоновано органам місцевого самоврядування сприяти підприємцям, які у своїй діяльності застосовують природоохоронні технології, надаючи їм переваги при проведенні локальних тендерів, застосовувати пільгове оподаткування при наповненні місцевих бюджетів. Де приватний бізнес не вдається залучити необхідно власними силами проводити благоустрій рекреаційних місцевостей загального користування та забезпечення дотримання там екологічних вимог чистоти.  Автор переконаний, що найдієвішими інструментами впливу не лише на екологобезпечне рекреаційне природокористування, а й на стимулювання розвитку регіонального рекреаційного процесу є економічні методи. Сюди ми відносимо, перш за все, фіскальну політику, важелі якої, по мірі своєї компетенції, сприятимуть розвитку рекреаційно-туристичного комплексу та ціноутворення, які перебувають у тісному взаємозв’язку.  Значна увага в розділі приділена проблемам якості регіонального рекреаційного продукту та проблемам підвищення його конкурентноздатності на туристичних ринках різних рангів. В цьому контексті, автор бачить вихід в обов’язковій присутності в українському готельному бізнесі підрозділів світових готельних мереж “Маріотт”, “Кемпінські”, “Хілтон” та ін., рівень обслуговування в яких визнаний найкращим у світі. Оскільки в процесі конкурентної боротьби українські готелі або піднімуть рівень якості своїх послуг, або припинять господарську діяльність. Підрозділи гастрономічної бази – бари, ресторани, наявність яких є обов’язковим для такого класу готелів, становитимуть еталон якості у ресторанному бізнесі.  Погоджуючись із гаслом Б. Гейтса: – “Інтернет змінює все”, автор запропонував організаційну структуру управління рекреаційно-туристичним комплексом Тернопільської області трансформувати у “електронну нервову систему” на базі найширшого впровадження у процес управління обробки інформаційного потоку потужним програмним забезпеченням, створенням сучасних веб-сайтів в мережі Інтернет, які б містили повну інформацію про рекреаційно-туристичний комплекс регіону і послуги, які там надаються та передбачали можливість зворотного зв’язку із клієнтом.  Ключовою концепцією нинішнього десятиліття є швидкість. Це і швидкість зміни характеру бізнесу; це і питання оперативності управління бізнес-процесами; це і динаміка зміни способу життя споживачів та їх запитів під впливом все більш доступної інформації. Стосовно рекреаційної індустрії цим вимогам у значній мірі сприяє запровадження у механізми управління логістичних систем. Логістика у рекреації – це процес управління потоками пропозиції рекреаційного продукту, що передбачає раціональну організацію його продукування, промоції та супроводження її інформаційними потоками.  В свою чергу за для отримання оперативної інформації про причини рекреаційно-туристичного відвідування Тернопільської області ми запропонували зацікавленим сторонам проводити анкетне опитування клієнтів. Володіючи такою інформацією установи, що займаються управлінням рекреаційним господарством області зможуть стимулювати позитивні для себе тенденції та позбуватися негативних.  Враховуючи гостру потребу закладів та установ РТК Тернопільської області у різних по рівню освіти кадрах запропоновано зацікавленим сторонам організувати навчання на курсах по отриманню робітничих спеціальностей необхідних для ведення туристичного бізнесу.