5. Господарське право як галузь науки. Господарське право як навчальна дисципліна.

Наука господарського права визначає історію становлення та розвитку господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовчої практики, використовуючи різноманітні наукові методи.

Теоретичними напрямами науки господарського права є:

- дослідження нормативно-правових актів та правових норм господарського законодавства;

- визначення правових засобів функціонування господарського права, характеру методів правового регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад в системі правового регулювання господарських відносин;

- вивчення та узагальнення наукових ідей, поглядів на розвиток та регулювання суспільних відносин в галузі господарського права;

- розробка способів вдосконалення вже існуючої господарсько-правової практики та розробка проектів нової.

Завданнями науки господарського права є:

• забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу з урахуванням наукової думки;

• визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права закономірностям і принципам правового регулювання;

• розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;

• створення єдиного понятійного апарату господарського права;

Господарське право як навчальна дисципліна – це сукупність знань та навичок правового регулювання господарської діяльності, а також використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності.

Навчальна дисципліна „Господарське право” ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки, передбачає аналіз та визначення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законодавства.

Господарське право як навчальна дисципліна має певну систему, яка складається з двох частин – загальної і спеціальної.

Загальна частина містить матеріал щодо основних положень правового регулювання господарської діяльності незалежно від галузі та сфери цієї діяльності.

Спеціальна частина господарського права, як навчальної дисципліни, містить матеріал щодо правового регулювання господарської діяльності в окремих галузях і сферах господарського життя (капітальне будівництво, правове регулювання перевезення вантажів та інше).

6. Поняття та зміст господарських відносин.

Господарське право (законодавство) як ніяке інше є динамічним, воно націлене на його втілення в економічних процесах, що відбуваються щоденно і масово. Його норми служать початковою ланкою господарсько-правового регулювання. Кінцевий же результат цього регулювання — реалізація норм, що дотримуються, виконуються, використовуються чи застосовуються. Однак норми не роблять «стрибки через безодню» — з початкового стану відразу в результат. Проте, у механізмі правового регулювання нормам права є на що обпертися, оскільки в ньому міститься специфічний юридичний зміст, які називаються правовідносинами. Правовідносини — це та ланка, що з'єднує вимоги норм із конкретною поведінкою суб'єктів у механізмі правового регулювання.

Яким же чином господарсько-правовові норми реалізуються в економічному житті нашого суспільства? Чому в багатьох випадках неможливий прямий вплив вимог правових норм у господарську діяльність, а необхідний спеціальний юридичний механізм, який би трансформував ці вимоги? Теорія і практика відповідають на ці питання однозначно: для повного здійснення правового регулювання (тобто для повної реалізації цілей правових норм) у більшості випадків необхідно установити особливий правовий зв'язок між учасниками відносин у тій чи іншій сфері суспільства. Цей зв'язок виникає, якщо учасники відносин наділені юридичними правами й обов'язками.

Таким чином, господарські правовідносини — це вид суспільних відносин, у яких зв'язок між суб'єктами (учасниками) господарювання реалізується в їхніх юридичних правах і обов'язках.

У господарсько-правових відносинах, знаходять своє відображення як приватні інтереси учасників господарської діяльності, так і інтереси суспільства. Саме господарські правовідносини покликані бути тією ланкою в регламентації поводження учасників господарської діяльності, що погоджує їхні інтереси, погоджує їхні взаємні вольові відносини. Причому цю функцію правовідносини виконують за допомогою методів господарсько-правового регулювання, основне призначення якого — забезпечити рівне підпорядкування суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку.

Щоб зрозуміти сутність господарських правовідносин, необхідно звернути увагу на наступні їхні характерні ознаки (риси).

• Господарські правовідносини — це багатий по змісту галузевий різновид правових відносин, що найбільше повно відображає характер і структуру суспільного виробництва.

• Господарські правовідносини є різновидом вольових суспільних відносин. Для них характерно не просте поєднання волі як мінімум двох учасників господарювання, а спрямованість цієї волі на задоволення як власних, так і суспільних інтересів.

• Господарські правовідносини ґрунтуються на господарсько-правових нормах. Вони служать специфічним юридичним засобом проведення вимог цих норм у господарське життя суспільства. У механізмі господарсько-правового регулювання правовідносини є «ланкою-посередником» між господарсько-правовими нормами й актами їхньої реалізації в конкретній господарській діяльності. Тим самим господарські правовідносини виконують функцію однієї з безпосередніх передумов господарської діяльності.

• Суб'єктами господарських правовідносин є: господарські організації (підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства і інші); громадяни, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відособлені підрозділи господарських організацій.

• Об'єктом господарських правовідносин є засоби здійснення господарського інтересу — це речі, у тому числі гроші і цінні папери; дії зобов'язаних суб'єктів; власне діяльність суб'єкта, що господарює; нематеріальні блага, що використовуються при здійсненні господарської діяльності (фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця й ін.).

• Змістом господарських правовідносин, як і будь-яких інших правовідносин, є юридичні права й обов'язки його учасників (суб'єктів). Однак для господарських правовідносин характерна відсутність різкого протиставлення прав одного суб'єкта обов'язкам іншого. При цьому суб'єкти будь-яких господарського правовідносини, знаходячись у рівному підпорядкуванні суспільному господарському порядку, несуть визначені обов'язки перед суспільством (державою) у цілому.

• Юридичні факти служать підставою виникнення юридичних прав і обов'язків у суб'єктів, що господарюють. У господарському праві, як і в будь-якій іншій галузі права, складається своя особлива система таких фактів. Характерною рисою системи юридичних фактів у господарському праві служить те, що в ній переважають дії учасників господарських правовідносин як правогосподарюючих фактів. Це не виключає того, що в ряді випадків законодавство важливу роль відводить подіям як правовиникаючим і правозабороняючим фактам.

• Однієї з особливостей господарських правовідносин є їхня складність і багатожанровість. У багатьох випадках обов'язку кожного із суб'єктів кореспондуються правам не одного, а декількох інших суб'єктів, права кожного з його суб'єктів — обов'язкам декількох інших суб'єктів.

• Для господарських правовідносин характерна їхня тривалість (тимчасова тривалість). Це визначається звичайно стійким характером зв'язків учасників господарювання, великими тимчасовими інтервалами багатьох господарських процесів (наприклад, у важкій промисловості і капітальному будівництві).