2. Принципи господарського права. Методи господарського права.

Подвійність природи господарських правовідносин (поєднання організаційних та майнових елементів) обумовлює необхідність існування принципів і методів правового регулювання. У принципах і методах знаходить своє відображення сутність господарсько-правового регулювання.

Принципи господарського права — це керівні засади, що визначають характер правового регулювання відповідних відносин.

В окремих випадках вони можуть безпосередньо застосовуватися при регулюванні господарських відносин. Принципи знаходять своє застосування і тоді, коли виявляються пробіли в діючому господарському законодавстві і виникає необхідність у застосуванні аналогії права. Адже суд не може відмовити в розгляді справи власне кажучи, якщо він не знайшов конкретне правило поведінки, що могло вказати шлях рішення в справі. У цьому випадку і з'являється можливість рішення такої справи з використанням принципів господарсько-правового регулювання.

До основних принципів господарського права відносяться наступні:

• воля господарської діяльності, ініціативи і заповзятливості в рамках суспільного господарського порядку;

• воля руху капіталів, товарів і послуг;

• рівний захист державою прав усіх суб'єктів господарювання;

• демонополізація економіки і розвиток сумлінної конкуренції;

• обмеження втручання державних органів у господарські відносини;

• забезпечення народногосподарських (національних) інтересів шляхом державної підтримки науково-технічного прогресу;

• державний і суспільний захист інтересів споживача;

• декриміналізація і детінізація економіки;

• забезпечення правопорядку і законності в господарській діяльності.

Як бачимо, у формулюваннях багатьох принципів господарського права знайшли своє пряме відображення відповідні положення Конституції України та Господарського Кодексу (ст..6). У ряді ж випадків такі формулювання, хоча прямо і не зв'язані з конституційними положеннями, проте відображають основний зміст (ідею) і специфіку господарського права, що служить одним з основ для відмінності його від інших галузей права.

Для господарського права як галузі права принципово важливим є також питання про сутність і функції методів господарсько-правового регулювання. Методи господарського права являють собою сукупність способів і прийомів впливу на поведінку суб'єктів господарювання. Якщо розгляд предмета галузі права повинен відповісти на запитання, що регулюється, то при вивченні методу цієї галузі необхідно з'ясувати, як, яким образом здійснюється таке регулювання.

Розрізняють чотири методи правового регулювання господарських відносин.

Метод приписів передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб’єкта (наприклад – рішення про створення підприємства, його реорганізація, ліквідація, видача ліцензії).

Метод автономних рішень дає можливість суб’єктам господарювання приймати самостійно (але лише в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення і обов’язок інших суб’єктів не перешкоджати виконанню цих рішень (наприклад – вільний вибір постачальників, збільшення виробництва).

Метод координації – забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не в праві нав’язувати свої умови іншій стороні, рішення приймаються шляхом компромісу (наприклад укладення договору).

Метод рекомендацій – передбачає видання компетентними органами суб’єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної поведінки у сфері господарювання. (наприклад – примірні господарські договори, установчі документи).

В науці господарського права до сьогодні точиться суперечка про розмежування господарського і цивільного права. Маються також різні погляди на розмежування господарського і фінансового права, господарського й адміністративного права. Усі ці погляди в достатньому ступені відбиті в літературі, у тому числі навчальної, у якій у той же час визнається, що між усіма взаємодіючими галузями права немає китайської стіни.