Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Кафедра історії та культурології

Історія України

Методичні рекомендації з підготовки та виконання

домашнього завдання для студентів

усіх напрямів та усіх спеціальностей

Міністерство науки і освіти України

Національний авіаційний університет

Кафедра історії та культурології

Історія України

Методичні рекомендації з підготовки та виконання

домашнього завдання для студентів

усіх напрямів та усіх спеціальностей

Київ 2010

УДК

ББК

І 907

Укладачі: І.І. Тюрменко, Н.В.Бем, В.М.Гребенніков, О.М.Захарчук, Т.Є.Курченко, І.А.Петасюк, О.А.Юрченко, О.Г.Ількова, Ж.В. Паскал.

За загальною редакцією д.і.н., професора І.І. Тюрменко

Рецензенти: к.і.н., доцент Тімкін І.Ф.

Затверджено науково-методично-редакційною радою Гуманітарного інституту НАУ від “____”______________2010 р.

І 907 Історія України. Методичні рекомендації з підготовки та виконання домашнього завдання.

Містять методичні рекомендації до підготовки та виконання домашнього завдання, тематику домашніх завдань, список рекомендованої літератури, зразок оформлення титульної сторінки.

Призначені для студентів І першого курсу усіх напрямів та усіх спеціальностей (І та ІІ семестри).

Зміст

І. Загальні методичні вказівки………..………………… с. 5 - 8

ІІ. Методика виконання та оформлення домашнього

завдання………………………………….……………… с. 9 - 12

III. Тематика домашніх завдань ………………………… с. 13 - 15

IV. Список рекомендованої літератури….……………… с. 16 - 18

І. Загальні методичні вказівки

Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С. Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему вивчення історії України у вищих навчальних закладах, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього.

Історичне мислення є важливим чинником соціальної активності, виховання патріотизму, консолідації народних мас, інтеграції та їхньої мобілізації задля вирішення певних соціальних завдань. Знання історії є умовою ефективної участі людини в суспільному житті. Історія вчить кожну людину, спираючись на загальнолюдські цінності, творчо опрацьовувати і критично переосмислювати багатство світового історичного досвіду та засвоювати його уроки, формувати на цій основі власні переконання, громадянську позицію, здобути навички і вміння, необхідні для практичної діяльності.

Предмет вузівського курсу історії України передбачає вивчення історичного процесу формування і розвитку українського народу від найдавніших часів до сьогодення, його діяльності, головним чином, в політичній, соціально-економічній та державотворчій сферах.

Складовою частиною історії соціально–економічних відносин українського народу є історія вітчизняної науки та техніки, зокрема, історія цивільної авіації. Історія цивільної авіації виконує пізнавальні та соціокультурні функції, сприяє збагаченню інтелекту інженерно-технічної еліти, професійної культури. Вивчення історії розвитку авіації передбачено навчальною програмою з історії України для студентів НАУ і тому є обов’язковим елементом навчально-виховного процесу.

Україна відкрила для себе нові горизонти у 1991 році, коли здобула незалежність. Попередній етап розвитку на теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати на початку XX століття. Проте як галузь вітчизняної економіки цивільна авіація виникла на початку 20-х років ХХ ст. У 1923 році в Україні було створено авіакомпанію "Укрвоздухпуть", діяльність якої поряд з російським "Доброльотом" призвела до утворення у 1932 р. Всесоюзної авіатранспортної системи СРСР. За радянських часів цивільна авіація України розвивалася як одне із відділень Аерофлоту.

Нова доба в історії цивільної авіації України розпочалася зі створення у жовтні 1992 року державного органу регулювання авіаційної діяльності - Укравіації, що співпало із започаткуванням ринкових відносин у цивільній авіації. Було надано свободу ініціативі, створенню нових національних авіакомпаній різноманітних форм власності.  Завдяки цьому авіації України вдалося уникнути повного краху в умовах різкого падіння обсягів перевезень на внутрішньому ринку й обмеженого правового поля для виконання міжнародних польотів.

9 вересня 1992 року Україна стала членом ІКАО, а у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс та стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу. Європейська інтеграція є стратегічним пріоритетом для України, вже розроблено й ухвалено Національну програму інтеграції України до європейського союзу (ЄС). Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, у тому числі й у сфері цивільної авіації.   У рамках загальної адміністративної реформи в України, початок якої співпав із прийняттям України 15 грудня 1999 року у члени Європейської конференції цивільної авіації, відбувається послідовне реформування системи управління цивільною авіацією. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1526 функціонує Державна авіаційна адміністрація. Державіаадміністрація є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку та йому підпорядковується.

Провідну роль у процесі формування кадрів для цивільної авіації України відіграє Національний авіаційний університет.

Витоки університету — в авіаційних гуртках, організованих київськими політехніками на початку XX століття, а самостійна історія почалася у 1933 році: Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 25 серпня 1933 р. на базі авіаційного факультету Київського машинобудівного інституту був заснований Київський авіаційний інститут.

Згодом його назва змінювалася: Київський інститут цивільного повітряного флоту (1947 рік), Київський інститут інженерів цивільної авіації (1965 рік), Київський міжнародний університет цивільної авіації (1994 рік), Національний авіаційний університет (2000 рік).

Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної вищої освіти і науки, Указом Президента України у вересні 2000 року університету надано статус національного.

Сьогодні НАУ — один із найпотужніших авіаційних вищих навчальних закладів світу, де навчається понад 35 тисяч студентів із 50 країн світу.

Провідні науково-педагогічні школи дають можливість готувати не лише фахівців інженерного профілю, але й економістів, юристів, екологів, перекладачів, психологів, соціологів тощо.

Навчальний процес забезпечує висококваліфікований науково-педагогічний колектив, у складі якого 37 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 220 докторів наук, професорів і понад 700 кандидатів наук, доцентів. До навчального процесу залучаються провідні спеціалісти авіакомпаній і промислових підприємств. Серед викладачів — 51 лауреат Державної премії та заслужених діячів науки і техніки.

У складі університету 16 інститутів, 7 коледжів, Житомирський військовий інститут, 3 ліцеї, Європейські регіональні центри Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

Велика увага в університеті приділяється розвитку науки, зокрема, історії розвитку цивільної авіації. Колектив кафедри історії та культурології працює над розробкою держбюджетної теми, присвяченої історії цивільної авіації України. До цієї роботи активно залучаються й студенти університету, які в процесі вивчення історії України знайомляться з основними етапами розвитку української авіації. Поглибленню їх знань у цій галузі сприяє активна участь у наукових гуртках, „круглих столах”, науково-практичних конференціях, підготовка та виступи на них з доповідями, присвяченими історії цивільної авіації.

З цією ж метою проблематика домашніх завдань з навчальної дисципліни „Історія України” присвячена основним етапам становлення та розвитку світової та української цивільної авіації, внеску видатних авіаконструкторів, пілотів, авіаінженерів у розбудову української авіаційної держави.

У результаті виконання домашнього завдання студенти повинні знати:

- основні події розвитку української цивільної авіації у конкретний історичний період;

- основні тенденції розвитку світової авіації відповідного періоду;

- причинно - наслідкові зв’язки між подіями;

- видатних діячів цивільної авіації, які своєю працею сприяли її становленню та розвитку;

- джерела та літературу з проблем історії цивільної авіації.

Спираючись на одержані у процесі вивчення дисципліни знання, студенти повинні вміти:

- самостійно вивчати і аналізувати різноманітні документи і матеріали щодо минулого і сучасного цивільної авіації України;

- узагальнювати, аналізувати історичні факти, події, проводити історичні паралелі, застосовувати здобуті знання і навички під час аналізу сучасного історичного етапу і визначення перспектив розвитку авіації України;

- використовувати здобуті знання з історії української авіації у професійній діяльності.