Тема 7. Культура України на рубежі хх–ххі ст. План

1. Основні напрямки розвитку сучасної української культури.

2. Наука і освіта на шляху поступу.

3. Література, театр та мистецькі інновації.

4. Музеї, історико-культурні заповідники, виставки та фестивалі.

5. Інтеграційні тенденції сучасного національно-культурного процесу.

1. Питання про державну підтримку розвитку культури надзвичайно гостро постало в Україні після проголошення незалежності. Дедалі більшого розмаху набували три суперечливі процеси:

– перегляд, переосмислення та переоцінка донедавна панівних поглядів, орієнтирів, настанов поведінки;

– повернення традиційних цінностей національної культури, відтворення релігійних та національних форм світосприйняття;

– проникнення та адаптація на національному ґрунті нової системи цінностей, які характерні для духовно-культурного життя західної цивілізації.

Зіткнення різних культурних потоків вивело суспільство з рівноваги, призвело до «культурного шоку», втрати орієнтирів, різкого зниження рівня культури населення.

Основою самовідтворення культури є освіта. В листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта» («Україна ХХІ століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти. Вона передбачала децентралізацію управління освітою, гуманізацію та індивідуалізацію навчально-виховного процесу, безперервність освіти і її переорієнтацію на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього умов у суспільстві. Зміни мали стосуватись 48 тис. закладів та установ з 15 млн. учнів. Наголос робився на забезпеченні свободи творчості та зв’язку освіти з національною історією, культурою, традиціями. Передбачалося урізноманітнити систему навчальних закладів, створивши гімназії, ліцеї, колегіуми, недержавні навчальні заклади. Паралельно з українською мовою у школах вводились мови національних меншин.

Особливих проблем система освіти зазнала в перші роки незалежності. На її розвиток виділялось дуже мало коштів, відбувалось падіння соціального престижу педагогічної діяльності та загострення кадрової проблеми. Рівень матеріальної бази освіти не відповідав оптимальним нормам і потребам суспільства. В 2000 р. було створено проект «Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи», який спрямовувався на оновлення системи освіти. Передбачався перехід до 12-річної системи освіти в середній школі, як умови для інтелектуального, соціального, морального й фізичного розвитку й саморозвитку учнів, виховання громадянина-патріота, створення надійного фундаменту для формування демократичного суспільства. Однак влітку 2010 р. рішенням Верховної Ради України перехід до 12-річної освіти було скасовано, а відтак трансформації і пошук оптимального шляху розвитку освіти триває.

Складовою духовної культури є наука, потенціал якої в Україні є порівняно високим. Найавторитетнішим науковим центром є Національна академія наук України. До негативних тенденцій в розвитку науки слід віднести: постійне зниження фінансування, недостатня матеріальна база і обмежений доступ до новітньої наукової інформації, зниження ефективності функціонування наукових установ, внутрішній і зовнішній «відплив умів» (понад 10 тис. дипломованих спеціалістів щороку залишають Україну, багато спеціалістів перейшли працювати в комерційні структури).

Суперечливі процеси спостерігаються й у сфері літератури та мистецтва. Повернено багато донедавна забутих і заборонених імен, з’явились твори української діаспори. Характерним є сьогодні творчий пошук, переосмислення та переоцінка існуючих поглядів, розширення жанрового і стильового спектра літератури. З’явилася нова генерація літераторів. Суттєво впливає на розвиток літературного процесу рівень книговидавництва. Поки в Україні не створено належних умов для розвитку книгодрукування, що створює значний вплив російського книжкового ринку на ситуацію з книгами в Україні.

Складною залишається ситуація у сфері кінематографу. В десятки разів скоротилося виробництво фільмів у 1990-х рр. Нині намітилася певна позитивна тенденція до виходу української кіноіндустрії з кризи. Досить частими є спільні україно-російські проекти, які отримують схвальні відгуки як глядачів так і критиків. Уперше в історії вітчизняного кіно Золоту пальмову гілку 58-го Каннського фестивалю (травень 2005 р.) завоював короткометражний чорно-білий фільм «Подорожні» режисера Ігоря Стрембіцького.

Досить динамічними є процеси в галузі популярної української музики. Дедалі більше виконавців заявляють про себе на фестивалях «Червона рута», «Таврійські ігри», «Мелодія» та ін. Багато українських виконавців заявили про себе не лише в Україні, але й Росії та інших країнах. Українська співачка Руслана стала переможницею всесвітньовідомого конкурсу «Євробачення», чим вивела українську музику на якісно новий щабель розвитку та визнання. Гідно представили Україну на «Євробаченні» Тіна Кароль, Вєрка Сердючка, Світлана Лобода, співачка Альоша. Заслуговують на увагу такі музичні групи як «Океан Ельзи», «ВВ», «Танок на майдані Конго», «Плач Єремії», «Скрябін», «Віа Гра», «Бум Бокс» та ін. Серед найбільш відомих виконавців назвемо слідуючих: О. Пономарьов, Т. Повалій, І. Білик, А. Лорак, Н. Могилевська, Т. Петриненко, В. Сердючка, В. Козловський та ін. У 1990-х pp. здобули визнання та популярність як в Україні, так і за кордоном виконавці оперних і балетних партій В. Степова, В. Гришко, А. Кочерга, В. Лук'янець, О. Микитенко, В. Писарєв. Характерною рисою розвитку мистецтва в Україні є комерціалізація − переважний розвиток масової культури, що приносить фінансовий прибуток, але не відзначається високим художнім змістом. Стрімкий і динамічний розвиток в період незалежності демонструє телебачення. Свідченням цього є хоча б низка телевізійних проектів на українському телебаченні, які своїм завданням мають популяризацію культури, пошук талантів, створення розважальних програм: «Караоке на майдані», «Шанс», «Танці з зірками», «Танцюють всі», «Х-фактор», «Зірка плюс зірка», «Голос України», «Україна має таланти» та ін.

Отже, домінування плюралізму в духовному розвитку суспільства дає змогу ознайомити широкий загал із шедеврами світової культури, які раніше з ідеологічних причин були недоступними; стимулює творчу активність митців. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітету становить серйозну загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але виважених, далекоглядних і продуманих змін.

2. У сучасній Україні розвиваються індивідуальні та командні види спорту. Великою популярністю користується футбол. У чемпіонаті України бере участь ряд сильних команд: «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк), «Дніпро» (Дніпропетровськ), які виступають також у європейських турнірах. Всесвітньо відомим є український футболіст А. Шевченко, що грав в італійському клубі «Мілан» та англійському клубі «Манчестер». У 2006 р. молодіжна команда України з футболу вперше стала срібним призером чемпіонату Європи, а національна збірна вперше в історії національного футболу вийшла до 1/8 фіналу чемпіонату світу. Україна виборола право разом з Польщею в 2012 р. приймати чемпіонат Європи з футболу. Це стало визначною подією і змусило обидві країни розпочати реформування футбольної інфраструктури (будівництво стадіонів, аеропортів, доріг, готелів тощо). Видатними спортсменами є українські боксери брати Віталій і Володимир Клички, які успішно виступають на професійних рингах Німеччини і США. Плавчиха Я. Клочкова − гордість українського спорту − завоювала на Олімпіаді в Сіднеї (2000 р.) дві золоті медалі, здобула ряд перемог на найпрестижніших чемпіонатах світу. Впевнені перемоги на чемпіонатах світу і Європи здобував також О. Лісогор. У 2002 р. молодий український шахіст Р. Пономарьов став чемпіоном світу (за версією ФІДЕ). Зростання інтересу населення до досягнень українських спортсменів стимулює покращення фінансування деяких видів спорту, особливо футболу і боксу.

ЦІКАВО ЗНАТИ! 11 листопада 1999 р. ім’я Віталія Кличко було внесено в «Книгу рекордів Гіннесса» як першого Чемпіона світу з боксу у суперважкій ваговій категорії за те, що він виграв нокаутом 26 двобоїв, затративши на це найменшу кількість раундів. Цим досягненням він перевершив навіть «Залізного Майка» − Майка Тайсона.

3. Наприкінці 1980-х – на поч. 1990-х рр. в Україні розпочався своєрідний «релігійний ренесанс». Відбувалося відродження релігійного життя, виникнення релігійних общин, реставрація і відновлення функціонування давніх та спорудження нових храмів, розширення мережі духовних закладів освіти. Помітно зріс релігійний чинник в суспільному житті України, були скасовані заборони та відновлено свободу совісті. Нині діють десятки різних конфесій і напрямків. Проблемою залишається розкол православної церкви на три конфесії:

– Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ–МП) – приблизно 8,5 тис. громад;

– Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ–КП) – 2,5 тис. громад;

– Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – приблизно 1 тис. громад.

Досить частими були конфлікти між греко-католиками і православними та всередині православної конфесії. Приводом ставав поділ сфер впливу, боротьба за лідерство, культові приміщення, майно. Нині відбувається відродження церков національних меншин, та виникнення релігійних організацій та об’єднань, що належать до «нетрадиційних культів» (Товариство Свідомості Кришни, даосисти, Свідки Єгови, Адвентисти тощо). В червні 2001 р. відбувся візит Папи Римського в Україну, який сприяв поглибленню релігійного ренесансу. За роки незалежності помітними стало посилення релігійності населення та політизація релігійної сфери.