2. Попередження передачі віл через кров:

• дослідження донорської крові і препаратів крові на ВІЛ;

• використання одноразових шприців під час проведення ін'єкцій (зокрема в медичних установах);

• відмова від наркотиків;

• розповсюдження програм щодо обміну шприців для наркоманів;

• зниження професійного ризику зараження медичного персоналу.

3. Попередження перинатальної передачі віл від матері до дитини:

   • обов'язкове тестування вагітних жінок;

   • профілактика антиретровірусними препаратами під час вагітності й пологів;

   • раціональне ведення пологів: плановий кесарів перетин найбільш ефективно знижує ризик зараження плоду під час пологів;

   • дослідження донорського грудного молока на ВІЛ;

   • відмовлення від грудного вигодовування дітей (для ВІЛ-інфікованих матерів).

4. Організація медичної допомоги й соціальної підтримки хворим віл-інфекцією, їх родинам і оточенню.

Люди і ВІЛ. Не менш складною проблемою є ставлення суспільства до людей, які живуть із ВІЛ.

Щохвилини ці люди стикаються не тільки з власним страхом, але й з нерозумінням з боку родичів, друзів, колег по роботі. Та й суспільство починає ставитися до них не як до звичайних людей, а як до хворих СНІДом. За даними досліджень, ВІЛ-позитивні не схильні повідомляти про свій статус, тому що ставлення українського суспільства до них частіше негативне. Незалежно від близькості зв’язків ВІЛ-позитивної людини з оточенням, жодне з його кіл не є абсолютно толерантним.

Основною причиною негативного ставлення до ВІЛ-позитивних є хибні стереотипи, сформовані на початку епідемії ВІЛ/СНІДу («СНІД – чума ХХ століття», «ВІЛ може інфікуватися лише представник маргінальних груп»), й почуття страху і жалю, які викликають ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД.

Негативне ставлення до ВІЛ-позитивних виявляється у їх дискримінації й стигматизації.

Стигматизація (від грец. stigma – «тавро», «клеймо», «пляма») – ставлення, що розглядає людину тільки як «носія» певної негативної якості (в даному випадку – ВІЛ-позитивного статусу).

Стигма підкреслює відмінності, протиставляє людей із відмінностями решті громади («ми» та «вони»), породжує негативні узагальнення та стереотипи, плекає недовіру. Стигма виявляється у сприйнятті людей із ВІЛ такими, кому «бракує моралі», або «жертвами», які самі створили собі проблему.

Дискримінація (від лат. discriminatio – «розрізнення») – це стигма в дії, заподіяння прямої шкоди іншим людям своєю поведінкою, що заважає їм користуватися своїми правами. Дискримінація може мати приховані форми: холодний тон при спілкуванні, уникання зустрічей, демонстрація недовіри, ігнорування думок та інтересів представників групи.

Ставлення суспільства до інфікованих ВІЛ визначає успіх або невдачу боротьби з інфекцією на національному рівні. Безумовно, ці люди повинні перебувати в суспільстві принаймні з двох причин. По-перше, вони не становлять небезпеки для навколишніх, якщо не вступають у статеві зв'язки, не здають кров або не використовують загальних з іншими голок і шприців для ін'єкцій. По-друге, ізолювавши ВІЛ-інфікованих від суспільства, або застосувавши до них більш жорсткі міри, ми заженемо хворобу всередину і зведемо нанівець результати санітарної освіти. Чим сильніше ми прагнемо ізолювати ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, тим більшій загрозі піддаємо суспільство.

Слід привернути увагу до проблем, з якими стикаються ВІЛ-позитивні діти в Україні. Відвідування дитячих дошкільних установ, середніх шкіл та інтернатів стає неможливим, оскільки оформити таких дітей до навчально-виховних закладів занадто складно. Часто батьки, намагаючись захистити своїх дітей, обмежують їх спілкування з ВІЛ-позитивними дітьми, хоча в світі не зареєстровано жодного випадку інфікування ВІЛ/СНІДом дитини від дитини під час спілкування; ВІЛ-позитивні діти не несуть жодної небезпеки для оточення. Вони, як і всі діти, мають право відвідувати звичайні дитячі садки і школи – це абсолютно безпечно для інших дітей та вчителів.

Люди, яких торкнулася епідемія ВІЛ/СНІДу, заслуговують толерантного ставлення до себе.

Толерантність – це повага, визнання прав і основних свобод кожної людини. Боротися необхідно з хворобою, а не з людьми. Треба добре пам’ятати, що зараження ВІЛ відбувається в певних ситуаціях і його можливо уникнути.