Вроджений

(видовий)

Набутий

Природний

Штучний

Активний

(після перенесеного інфекційного захворювання, але не після ЗПСШ)

Активний

(при введенні вакцини, анатоксину, що містять антигени)

Пасивний

(імунітет немовляти у перші

3-6 місяців)

Пасивний

(при введенні імунних сироваток, що містять готові антитіла)

Рис. 1. Види імунітету

Штучний імунітет також може бути активним (при введенні в організм бактеріальних препаратів, що містять антигени – вакцин, анатоксинів) і пасивним (при введенні в організм імунних сироваток, що містять готові антитіла, взяті від іншої людини, яка перехворіла такою ж інфекцією).

При активному імунітеті організм сам бере участь у виробленні антитіл. Такий імунітет вимагає певного часу для його формування та ефективної боротьби з патогенним збудником; тому він утворюється не раніше, ніж через 2-3 тижні після введення антигену і зберігається роками або довічно. З усіх ЗПСШ активний імунітет у даний час можна створити тільки до гепатиту В.

Пасивний імунітет формується відразу, через декілька годин після введення сироватки, але він менш тривалий (декілька тижнів) і слабшає внаслідок руйнування введених в організм антитіл.

Тема 1.3. Віл/снід – реальність нашого часу

Історія питання. Початок цієї історії – 1978 рік – умовний, оскільки деякі вчені вважають, що ВІЛ перейшов від мавп до людей у період між 1926 і 1946 рр. Більше того, результати недавніх досліджень указують на те, що цей вірус міг уперше з'явитися в людській популяції ще у ХVII столітті, але затвердився в Африці як епідемічний штам лише в 30-х роках ХХ століття. Перший у світі зразок крові людини, що містить ВІЛ, відноситься до 1959 р. – цього року африканський пацієнт із Конго, в якого була взята кров, помер від СНІДу.

1978 р. – у декількох пацієнтів у США і Швеції (у чоловіків-гомосексуалів), а також у Танзанії і на Гаїті зареєстровані симптоми захворювання, яке через декілька років назвуть «СНІД».

1980-1981 рр. – центром контролю за захворюваністю США зареєстрована велика кількість випадків рідкісного раку шкіри (саркоми Капоши^) та незвичної форми пневмоцистної пневмонії^ у молодих гомосексуалістів, які померли протягом року.

Влітку 1981 р. у США нараховувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу не з двома, а з одним захворюванням, яке спочатку було названо «чумою безпутних».

1982 р. – весною СНІД діагностований у першого хворого гемофілією. Захворювання стали образно називати «чотири Г», що відображало включення до епідемії основних категорій ризику: геїв (77%), споживачів героїну, що вводиться внутрішньовенно (16-17%), хворих гемофілією та мешканців Гаїті. Спеціалісти США висунули припущення, що нова недуга пов'язана з кров'ю і в усіх хворих спостерігається імунодефіцит. Уперше з'являється назва «СНІД» – «синдром набутого імунодефіциту» (AIDS – acquired immune dificiency syndrome). Термін уведений американським лікарем Майклом Готтлібом. Причини хвороби і шляхи її передачі поки що невідомі.

1983 р. – група вчених з Інституту Пастера на чолі з Люком Монтаньє (Франція) одночасно зі спеціалістами США під керівництвом Роберта Галло виділили вірус, який вважають причиною СНІДу (рис. 2); у різних лабораторіях його називали по-різному.

В перше у США в Сан-Франциско відзначався День пам'яті померлих від СНІДу (третя неділя травня).

Рис. 2. Першовідкривачі вірусу імунодефіциту людини

1985 р. – у США з'явилися перші тести на антитіла до ВІЛ, починають проводити дослідження донорської крові на ВІЛ. Також встановлені основні шляхи інфікування вірусом імунодефіциту людини: через кров, статевим шляхом та від матері до дитини.

1986 р. – уперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) – «вірус імунодефіциту людини».

1987 р. – зареєстровано перший випадок захворювання на СНІД в Україні.

Початок тестування на антитіла до ВІЛ в Україні. В країні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД.

СНІД став першим захворюванням, яке обговорювалось на Генеральній Асамблеї ООН. Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом.

1988 р. – Всесвітня організація охорони здоров'я оголошує 1 грудня Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом.

1990 р. – в Україні створено мережу СНІД-центрів.

1 991 р. – у США Франком Муром запропонована й прийнята Червона стрічка як символ усвідомлення проблеми СНІДу, знак протесту проти збільшення військових асигнувань і скорочення засобів на боротьбу зі СНІДом (рис. 3).

Рис. 3. Червона стрічка, символ всесвітнього антиснідівського руху

Сьогодні – це символ всесвітнього антиснідівського руху, міжнародний символ солідарності з тими, кого торкнулася ця проблема, символ надії, підтримки відповідних наукових досліджень, протесту проти невігластва й істерії, дискримінації і суспільної ізоляції людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом.

1992 р. – в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції.

1 994 р. – в Україні ВІЛ потрапляє в середовище наркоманів, чим і можна пояснити вибухоподібне збільшення випадків ВІЛ-інфекції: починається епідемія захворювання, яка зростає і дотепер (рис. 4).

Рис. 4. Хворі на СНІД

1995-2001 рр. – в Україні прийнято другу, третю й четверту програми з профілактики ВІЛ/СНІДу, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» (1991 р.) та інші відповідні документи.

2002 р. – Президент України проголосив Рік боротьби зі СНІДом.

2003 р. – Україна отримала гранд Глобального фонду на реалізацію програми з подолання епідемії та її наслідків у розмірі 92 млн. доларів.

2004 р. – Верховною Радою України прийнято Постанову №1426-14 «Про рекомендації парламентських слухань на тему «Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх вирішення». Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2011 року» та «Національну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки».

2006 р. – епідемія ВІЛ/СНІДу продовжується з тенденцією до подальшого зростання в усіх регіонах світу (табл. 1). Рада національної безпеки та оборони України під головуванням Президента України розглянула питання протидії епідемії ВІЛ/СНІДe.

Таблиця 1