Бензпирен – канцероген, що входить до складу смоли тютюнового диму.

Біологічні рідини – рідини, що виробляються організмом: насіннєва рідина (сперма), кров, спинномозкова рідина, вагінальні виділення та грудне молоко (при ВІЛ-інфекції вірус у цих рідинах міститься у високих концентраціях), а також слина, сльози, піт, сеча (при ВІЛ-інфекції у них міститься мізерно мала кількість вірусу).

Бісексуальність – людина (чоловік або жінка), яка вступає в статеві відносини з представниками як своєї, так і протилежної статі.

«Бронхіт курця» – хронічне запалення дихальних шляхів, пов'язане з прямим подразненням слизової оболонки тютюновими смолами та їх шкідливими компонентами, супроводжується постійним кашлем із виділенням брудно-сірої мокроти.

Вакцина – препарат із вбитих або ослаблених бактерій, який вводиться в організм з метою вироблення імунною системою антитіл до певних мікроорганізмів.

Викидень – спонтанний аборт, мимовільне переривання вагітності без яких-небудь втручань з боку самої жінки або інших осіб.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, належить до сімейства ретровірусів, здатних синтезувати ДНК із РНК; ВІЛ розмножується тільки в певних імунокомпетентних клітинах крові: Т-лімфоцитах-хелперах і моноцитах.

ВІЛ-інфекція – смертельне інфекційне захворювання, спричинене ВІЛ.

Вірус – найдрібніший мікроорганізм, видимий лише через електронний мікроскоп. Віруси є збудниками численних інфекційних захворювань людини, зокрема й деяких ЗПСШ. Віруси можуть розмножуватися лише в живих клітинах. До впливу антибіотиків не чутливі.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) – спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, основним завданням якої є досягнення всіма народами максимально можливого високого рівня життя. Заснована у 1946 р., її діяльність спрямована на боротьбу з особливо небезпечними хворобами, розроблення міжнародних санітарних правил, програм оздоровлення населення й ін. Місце перебування – м. Женева (Швейцарія).

Галюцинації (лат. hallucinatio – «марення», «бачення») – патологічне порушення перцептивной діяльності, що проявляється в баченні людиною об'єктів, які в даний момент не впливають на її органи чуттів.

Галюциногени (ЛСД, мескалін, псилоцибін та ін.) – наркотичні речовини, основною ознакою дії яких є галюциногенний ефект. Уживання їх призводить до необоротних змін у структурах головного мозку і порушень психіки.

Гедонізм (грец. hedone – «задоволення») – система поглядів і спосіб життя, де вважають насолоду вищим благом і критерієм людської поведінки.

Гемофілія – ​​спадкове захворювання, при якому погіршується згортання крові. Для його лікування застосовують часті переливання крові (гемотрансфузії).

Геніталії – статеві органи.

Гепатопатія – ушкодження печінки (з подальшим розвитком токсичного гепатиту, цирозу), спостерігається при систематичному вживанні наркотиків (препаратів опію, виготовлених кустарним способом, «екстазі»).

Героїн – напівсинтетичний сильнодіючий наркотик, отримуваний з морфію. Білий порошок, гіркий на смак. Швидше за інші наркотики викликає звикання: вже через декілька днів може виникнути сильна фізична залежність. Систематичне вживання героїну знижує апетит і призводить до виснаження та зниження опірності організму інфекціям. Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті наркомана внаслідок набряку легенів і шоку.

Гетеросексуал – людина, сексуальні партнери якої – люди виключно протилежної статі.

Гомосексуалізм (грец. homos – «однаковий» і лат. Sexus – «стать») – сексуальний потяг до осіб своєї статі.

Гострий ретровіральний синдром (гостра ВІЛ-інфекція) – це ІІ період ВІЛ-інфекції, може протікати як грип, ангіна, ГРЗ із підвищеною температурою, запаленням мигдаликів, можуть збільшуватися лімфовузли, з'являтися висипи на тілі у вигляді рожевих або червоних плям. Триває 2-4 тижні, у 30-70% випадків проходить самодовільно.

Гума – специфічний сифілітичний вузол, схильний до розпаду з утворенням виразок, що довго не загоюються, і з наступним рубцюванням; з’являється в різних органах при третинному сифілісі.

Девіантна поведінка (лат. deviatio – «відхилення») – поведінка, яка є відхиленням від загальноприйнятих у соціумі норм поведінки.

Деменція – недоумкуватість унаслідок ураження самої нервової тканини головного мозку, може бути проявом нейроСНІДу.

Деструктивна поведінка – спрямована проти себе, саморуйнівна поведінка людей, яка є наслідком розповсюдження шкідливих звичок особливо серед молоді.

Джерело інфекції – резервуар, місце перебування і розмноження збудника. Ним може бути хвора людина, бактеріоносій, хвора тварина (тільки не при ЗПСШ).

Димедрол – лікарський засіб антигістамінної (протиалергічної) дії. Часто додається в «ширку» для посилення дії і «відбиву бруду». Нерозчинні частки таблеток димедролу, потрапляючи у вену, стають однієї з причин виникнення флебіту (запалення вени) і наступного тромбозу вени.

Донор – особа, яка надає кров для переливання, органи і тканини для пересадки.

Дубайська Декларація – підписаний багатьма вченими світу документ, який стверджує, що ВІЛ є причиною СНІДу.

Ейфорія – короткочасне відчуття психічного благополуччя, щастя.

«Екстазі» – група синтетичних наркотиків-стимуляторів, похідних амфетаміну. Деякі з препаратів створюють галюциногенний ефект. Довготривале застосування або передозування можуть викликати депресію, занепокоєння, приступи паніки, руйнацію печінки і, ймовірно, клітин головного мозку. Залежність може виникнути через декілька місяців регулярного застосування.

Емоційна індукція – один із типових симптомів споживання гашишу у групі – означає, що настрій, раптово виниклий в одного з групи, легко передається решті. Варто засміятися одному, як усі навколо вже регочуть, навіть не намагаючись з'ясувати причину сміху.

Енцефалопатія – порушення роботи головного мозку; спостерігається при систематичному вживанні наркотиків (будь-яких опіатів, у тому числі й трамадолу).

Епідемічний процес – це процес поширення інфекційного захворювання (зокрема й ЗПСШ) у будь-якому людському колективі.

Епідемія – масові захворювання, що в 5-10 разів перевищують звичайну захворюваність, вражають людей з наростанням числа захворілих та охопленням великої території.

Етиловий спирт (етанол), С₂Н₅ОН – це органічна сполука, прозора безбарвна рідина, що має специфічний смак і запах; за фармакологічними властивостями відноситься до наркотиків – депрессантів центральної нервової системи.

Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ) – нова повна назва інфекційних хвороб, що передаються переважно статевим шляхом; поєднує приблизно 20 інфекційних і паразитарних захворювань, що передаються при статевих контактах. Останнім часом називаються інфекціями, що передаються статевим шляхом ( ІПСШ).

Збудник інфекції (синонім – заразний початок, інфект) – загальна назва мікроорганізмів, потрапляння яких в організм людини або тварини супроводжується розвитком інфекційного процесу.

Імпритинг (англ. imprinting – «друкування», «запам’ятовування») – феномен, сутність якого полягає в тому, що величезний потік інформації «друкується» в пам'яті дитини задовго до того, як вона навчиться усвідомлювати, що означає побачене і почуте.

Імунітет (лат. immunitas – «звільнення від данини», «рятування від чого-небудь»), стосовно до інфекційних захворювань – стан неспецифічної і специфічної несприйнятливості організму до впливу заразного початку.

Імунна система – захисна система організму від ураження його бактеріями, вірусами, грибками, злоякісними пухлинами, чужорідними хімічними агентами.

Імунний статус (ІС) організму – певна кількість клітин СД-4 у 1 мл крові. Характеризує стан імунної системи та свідчить про можливості організму протидіяти впровадженню і розвитку інфекції в організмі, розпізнавати чужорідні і пухлинні клітини.

Імунодефіцит – поразка імунної системи людини, внаслідок чого вона не виконує своїх функцій, тобто стає нездатною протистояти інфекції, онкозахворюванням.

Імуноферментний аналіз – аналіз, що дозволяє виявити антитіла до ВІЛ у сироватці крові.

Ін'єкційні наркотики – речовини, що вводяться безпосередньо в судинне русло людини, зазвичай, за допомогою шприца з метою отримання специфічної насолоди («кайфу»).

Інкубаційний (прихований) період – період від моменту надходження збудника в організм людини до перших ознак захворювання. У цей період відбувається розмноження і накопичення в організмі збудників та їх токсинів.

ІнфектоСНІД – одна з форм СНІДу, що проявляється розвитком опортуністичних інфекцій.

Інфекційний процес – це процес взаємодії макро- і мікроорганізмів, що розвивається в певній послідовності при потраплянні інфекції в організм і включає складний комплекс змін в організмі.

Інфекційні захворювання (лат. Infectio – «заражати») – це велика група захворювань, спричинених мікроорганізмами та здатних передаватися здоровим людям від хворих людей або тварин.

Канабіоїди – речовини, отримані з рослини Cannabis sativa (коноплі). Уживані наркотичні речовини: марихуана (сленгові назви – «анаша», «травичка», «план», «драп») – висушена і подрібнена верхня частина рослини, гашиш – смола, що продукується канабісом у певний період вегетації.

Канцерогени (лат. cancer – «рак» і грец. genes – «що народжує», «породжений») – речовини, здатні викликати розвиток пухлин.

Кахексія – виснаження, може бути у фінальної стадії СНІДу.

Кокаїн – алкалоїд, виділений з листя чагарнику коки, що росте в Південній Америці. Напівсинтетичний особливо небезпечний наркотик із групи психостимуляторів. Це білий кристалічний порошок, гіркий на смак. При нанесенні на слизові оболонки, введенні під шкіру, впливаючи на нервові закінчення і нервові стовбури, кокаїн викликає місцеву втрату чутливості і збудження ЦНС. Дуже швидко викликає сильну психологічну залежність і досить швидке руйнування центральної нервової системи. Кокаїн набув великого поширення у ряді країн Європи, особливо серед представників богеми, офіцерства, злочинного світу.

Контрацепція – сукупність методів і засобів запобігання небажаної вагітності.

Конфіденційний – той, що охороняється від розголосу. Відносно обстеження на ВІЛ це означає, що результати обстеження відомі тільки обстеженому і тому, хто надаватиме консультативну і лікувальну допомогу ВІЛ-ПОЗИТИВНИМ клієнтам.

Крек – наркотик, набагато небезпечніший за кокаїн. Його отримують шляхом спеціальної оброблення кокаїну так, щоб крек можна було палити. Залежність від креку виникає дуже швидко: після одного-двох прийомів.

Куріння пасивне – вимушене вдихання тютюнового диму людиною, яка сама не курить, але знаходиться поряд з курцями.

Куріння третинне – це вдихання людиною залишків тютюнового диму, що роками зберігаються на стінах та поверхнях облаштунків будинків або автомобіля, навіть тоді, коли курців серед мешканців житла або користувачів машини давно вже немає.

Летальність – частота смертей серед хворих.

Лікоманія (фармакоманія) – один з видів токсикоманії – зловживання деякими медикаментами, що викликають звикання, але не класифікуються як наркотики.

Лімфаденопатія – збільшення в розмірах лімфатичних вузлів, частіше збільшуються пахові, шийні, пахвові лімфовузли.

ЛСД – найбільш відомий, вивчений і водночас найбільш часто використовуваний наркотик. Після прийому ЛСД виникає необґрунтований страх, тремтіння всього тіла, яке неможливо вгамувати, людину нудить. Ці явища супроводжуються запамороченням,| серцебиттям. Після цього виникають галюцинації, що можуть коливатися від приємних до кошмарних.

Марихуана – наркотик рослинного походження. Його виготовляють з висушеного листя і суцвіття індійських конопель, відомих під назвою канабіс. У курців марихуани прискорюється робота серця, підвищується тиск, червоніють повіки, а слизові оболонки носової і ротової порожнини пересихають, настає зневоднення організму.

Механізм передачі інфекції – багатоетапний процес, у результаті якого збудник переміщується з зараженого організму в сприйнятливий. Розрізняють наступні механізми передачі інфекції: повітряно-краплинний (аерогенний), фекально-оральний, контактний, кров'яний (трансмісивний).

Моногамія – сексуальні контакти з одним постійним партнером, який зберігає вірність.

Морфін – головний алколоїд опію. Застосовується в медицині як сильний знеболювальний засіб. При багаторазових повторних прийомах може розвинутися хвороблива пристрасть до нього – морфінізм.

Мутація – зміна первинної структури певних ділянок окремих генів, що призводить до порушення або повної втрати їх функції й передається у спадок. Мутація виникає або спонтанно, або в результаті впливу різних хімічних речовин та фізичних чинників.

Наркоманія (грец. narcosis – «заціпеніння» і mania – «божевілля», «захопленість») – хвороба, характеризована нездоланним потягом до наркотичних засобів, потребою в збільшені застосовуваних доз, болісно-тяжким станом у випадку позбавлення наркотиків і, як наслідок, руйнуванням фізичного і психічного здоров'я, деградацією особистості. У молодіжному середовищі залучення і швидко формована пристрасть до наркотиків розвивається через неадекватний спосіб самоствердження, тиск групи, соціально-психологічне зараження, експериментування.

Наркотичні засоби – це речовини природного або синтетичного походження, різноманітні препарати і рослини, що при зловживанні ними становлять небезпеку для здоров'я людини і Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України віднесені до категорії наркотичних.

Нікотин – алкалоїд, що міститься в листі і стеблах тютюну; це одна з найнебезпечніших отрут рослинного походження, наркотична речовина стимулюючої дії, і тому, поряд з іншими наркотиками, має сильний адиктивний потенціал.

Нікотиновий (тютюновий) синдром плоду – зміни в організмі плоду, що виникають при курінні матері під час вагітності (зниження ваги і росту плоду, зменшення розмірів голови, блідість і жовтушність шкіри, що відрізняється від звичайної жовтяниці новонароджених, вади розвитку органів, відставання у фізичному розвитку тощо).

Носійство збудників інфекції – збереження в організмі практично здорової людини збудників інфекційних хвороб і виділення їх у зовнішнє середовище.

Облітеруючий ендартериїт| (переміжна кульгавість) – серйозне захворювання нижніх кінцівок, пов'язане зі значним зменшенням просвіту судин ніг при курінні, що може призвести до гангрени (омертвіння) стопи, гомілки, що нерідко вимагає їхньої ампутації.

Овуляція – вихід зрілої яйцеклітини з фолікула яєчника.

ОнкоСНІД – одна з форм СНІДу, що проявляється розвитком злоякісних пухлин (саркома Капоши, лімфосаркома, рак шийки матки та ін.).

Опіати – речовини, отримані з опію (джерело – опійний мак). Найбільш відомі опіати: морфін і кодеїн (лікарські засоби), синтетичні – метадон і трамал, напівсинтетичний – героїн. Кустарно виготовлена з маку наркотична рідина – «ширка», суміш коричневого кольору, вводиться внутрішньовенно.

Опортуністичні інфекції – інфекційні захворювання, збудники яких живуть в організмі більшості людей, нічим не проявляючи себе, але при зниженні імунного статусу викликають небезпечні для життя захворювання, виникають при СНІДі.

Органогенез – процес розвитку окремих частин тіла і органів плоду впродовж перших 2-3 місяців вагітності.

Пандемія – масове (всенародне) захворювання, що охоплює населення декількох країн або континентів.

Період «вікна» («час мовчання») – період розвитку ВІЛ-інфекції, впродовж якого антитіла до ВІЛ не визначаються; триває до 3 місяців.

Пияцтво – систематичне непомірне споживання спиртних напоїв упродовж тривалого часу, завжди супроводжується| вираженим сп'янінням людей при відсутності синдрому залежності від алкоголю.

Побутове зараження – передача збудника хвороби через випадкові повсякденні контакти, наприклад, через посуд, туалетні та постільні приналежності (характерне для сифілісу, відсутнє при СНІДі).

Прекурсори – речовини та їх солі, використовувані для приготування наркотичних і психотропних речовин (кислоти, сода, розчинники, ангідрид оцтової кислоти тощо).

Пристрасть – нездоланний потяг до певної речовини, потреба в повторних її прийомах.

Продромальний період (період провісників) – це період з моменту появи перших ознак захворювання до його розпалу; може характеризуватися загальними неспецифічними ознаками – підвищенням температури, слабкістю й ін.; при деяких захворюваннях (і при ЗПСШ) може бути відсутній.

Психічна залежність – характеризується хворобливим прагненням безупинно або періодично приймати препарат, щоб відчути певний комфорт, задоволення, підйом настрою або зняти явища психічного дискомфорту.

Психотропні речовини – речовини природного або синтетичного походження, здатні викликати стан залежності і здійснювати депресивну або стимулюючу дію на ЦНС; становлять небезпеку для здоров'я при зловживанні ними.

Реакція Васермана – RV – дослідження крові на наявність антитіл проти збудника сифілісу.

Ретровірус – вірус, що містить РНК; відноситься ВІЛ|.

Синдром – сукупність ознак певного захворювання.

СНІД – (синдром набутого імунодефіциту) – антропонозна інфекційна хвороба, що повільно прогресує; виникає внаслідок зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету, внаслідок чого організм стає високо сприйнятливим до опортуністичних інфекцій і пухлин, що зрештою призводить до загибелі хворого.

Соціальні хвороби (лат. Societas – «суспільство») – хвороби, що здійснюють великий вплив на стан здоров’я населення в цілому і на демографічний стан суспільства зокрема (туберкульоз, ЗШСШ, наркоманія та ін.).

Сперміцид| – речовина, що вбиває сперматозоїди.

Спорадична захворюваність – поодинокі випадки захворювання.

Спосіб життя – сукупність типових видів (форм) повсякденної життєдіяльності індивіда.

Стиль життя – соціально-психологічна категорія, що віддзеркалює поведінкові особливості життя людини. Стиль життя, в основному, визначається історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей.

Стриманість (abstinence) – відмова від участі у статевому акті або від уживання наркотиків.

Т-лімфоціти-кілери – руйнують усі чужорідні частки, що надійшли в організм.

Т-лімфоціти-хелпери – відіграють підсилювальну роль у реакціях клітинного типу, допомагають розпізнаванню антигенів та ін.

Токсиканти (інтоксиканти) – речовини, чужорідні для організму людини. Здатні змінювати стан свідомості і призводити до зловживання ними або залежності.

Толерантність (лат. tolerantia – «терпіння») – 1) Терпимість до чужого способу життя, поведінки, поглядів, думок. 2) Здатність організму переносити несприятливий вплив того чи іншого фактору середовища, стан адаптації до наркотичних або інших токсичних препаратів, що характеризується зменшеною реакцією на введення тієї самої кількості речовини, до якої звикла людини.

Транквілізатори – медичні наркотичні засоби, впливають на ЦНС|.

Трансплацентарний шлях зараження – шлях передачі інфекції від інфікованої матері плоду під час вагітності.