Глосарій

Абстинентний синдром (лат. abstinentia – «помірність») – «синдром скасування» – хворобливий стан, характеризований фізичними (соматичними) і психічними розладами, що настають у результаті припинення прийому наркотичних речовин або медикаментів, до яких у людини сформувалася фізична і психічна залежність. Абстинентний синдром у наркозалежних може виявлятися як у легкій, так і у важкій формах («ломка»).

Адиктивна особистість – залежна особистість або особистість, схильна до залежності.

Адикція (англ. addiction – «залежність») – залежність від чого-небудь (наркозалежність, алкогольна залежність) або від кого-небудь (емоційна залежність).

Алкоголізм (араб. al-kuhоl – «тонкий порошок») – хронічне захворювання, що розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв, та проявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю і веде до соціальної та психічної деградації особистості.

Алкогольний синдром плоду (алкогольна ембріопатія) – сукупність різних аномалій, фізичних і психічних дефектів плоду, що розвиваються внаслідок уживання алкоголю матір'ю під час вагітності (пороки розвитку плоду, зменшення ваги і росту плоду, розмірів голови (мікроцефалія), відставання у фізичному та розумовому розвитку, підвищена дратівливість, поганий сон та ін.)

Амфетаміни – група синтетичних речовин із вмістом у них амфетаміну. Отримують амфетаміни з медичних препаратів, до складу яких входить ефедрин (солутан, ефедрин гідрохлорид). Психостимулятори, збуджують ЦНС. У природі ефедрин міститься в рослині ефедра. Особливо небезпечні ін’єкції амфетамінів. Унаслідок звикання дози його доводиться збільшувати в сотні раз. Це призводить до галюцінацій, манії переслідування, параноїдальних змін особистості.

Анальгетики (грец. analgetica – «безболісні») – група лікарських препаратів, знеболювальної дії. Розрізняють наркотичні (промедол, морфіну гідрохлорид, фентаніл, омнопон, кодеїн, стадол, трамадол та інші) і ненаркотичні анальгетики (анальгін, парацетамол, кетанов тощо). Випускаються також комбінації ненаркотичних і наркотичних анальгетиків (пенталгін, седалгін, ефералган-кодеїн).

Анонімний (anonymous) – без якої-небудь ідентифікації: відсутність імені, статі, віку, соціального статусу. Термін використовується відносно дослідження крові людини на ВІЛ|.

Антиген – будь-яка речовина або субстанція, що сприймається організмом як чужорідна і проти якої він виробляє антитіла.

Антиретровірусна терапія – найбільш розроблений на сьогоднішній день спосіб лікування ВІЛ/СНІДу за допомогою препаратів, що пригнічують активність зворотної транскриптази (АЗТ, ЗТС, невирапін, діданозін та інші).

Антитіла – речовини білкової природи, що виробляються імунною системою у відповідь на появу в крові чужорідних речовин. При СНІДі визначення антитіл у ВІЛ-інфікованної людини дозволяє опосередковано довести наявність ВІЛ в організмі.

Ацетальдегід – проміжний продукт розщеплення етилового спирту у печінці, який у в, 5-6 разів перевищує токсичність спирту, у 6 разів активніший за етанол за наркотичною дією (це та отрута, якій людина «зобов'язана» важким відчуттям похмілля).

Барбітурати – лікарські препарати, похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал, нембутал, секонал та інші). Барбітурати пригнічують ЦНС. Використовуються як седативні і снодійні засоби для лікування безсоння і зняття напруги, як протисудомні засоби при лікуванні епілепсії, як засоби для наркозу (гексенал, тіопентал натрію). Перевищені дози барбітуратів дають ейфоризуючий і стимулюючий ефект, унаслідок чого барбітурати з перших днів застосування в медицині стали використовуватися в немедичних цілях як наркотичний препарат (сленгова назва – «сонники»). Великі дози можуть викликати пригнічення дихання, уповільнення пульсу, зниження температури тіла і навіть коматозний стан (втрата свідомості). Особливо шкідливо вживати барбітурати одночасно з алкоголем.

Безплідність – нездатність зрілого організму давати потомство.