2.2.3. Основні чинники молодіжної та підліткової наркотизації

Причини наркоманій, шляхи і механізми їх поширення складні й різноманітні. Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманії, постійно збільшується, змінюються їх якісні характеристики.

Виникненню наркоманії сприяє цілий ряд факторів, які можна розділити на три групи:

1. Біологічні фактори – обставини, пов'язані з особливостями розвитку і будови організму:

• спадковість, обтяжена алкогольною, наркотичною залежністю або психічними захворюваннями (простежується у третини хворих);

• поведінка матері під час вагітності, зокрема вживання нею психоактивних речовин, тютюнопаління, перенесені серйозні хвороби під час вагітності;

• розлад поведінки людини з невротичними реакціями, часто на тлі наслідків помірної органічної поразки мозку;

• деякі хронічні соматичні часті і важкі хвороби, особливо перенесені в дитячому віці, що послабляють нервово-психічну діяльність та негативно впливають на опірність організму різним шкідливим впливам і в остаточному підсумку здатні викликати відхилення психічного розвитку, які можуть пізніше стати «ґрунтом» для виникнення наркоманії (туберкульоз, патологія печінки);

• індивідуальні особливості обміну речовин, біохімії головного мозку (з великим рівнем адреналіну і норадреналіну);

• важкий перебіг перехідного віку – період 13-16 років;

Ці причини особливо часто відіграють важливу роль при формуванні «ранніх» (юнацьких і підліткових) наркоманій.

2. Психологічні фактори пов'язані з характером людини, її звичками, інтересами, розумовими здібностями, особливостями її реакції на різні життєві ситуації:

• підвищена наслідувальність (сугестивність, конформність), як правило, в осіб із рисами психічного інфантилізму й помірною розумовою відсталістю (констатується в 60% хворих);

• риси емоційної нестійкості, підвищеної збудливості, дратівливості, схильності до вибухів гніву або замкнутості, дивацтва (акцентуація особистості); серед хворих наркоманіями нерідко зустрічаються люди і з такими рисами характеру, як демонстративність у вчинках, схильність до театральних ефектів, прагнення показати себе у вигідному світлі;

• психічні розлади з відхиленнями потягів (прагнення до бродяжництва, гомосексуальні тенденції);

• відсутність або недостатність позитивних мотивацій у період формування особистості із прагненням реалізувати тільки найближчі цілі, пов'язані з почуттям задоволення і які не потребують певних зусиль;

• почуття самотності, непотрібності, ізоляції й розчарування;

• цікавість, потреба випробувати щось незнане, пізнати «незвичайне відчуття», нове враження, загадкове переживання, що і штовхає до першого прийому наркотику.

1. Соціальні фактори (фактори середовища):

• місце проживання людини – наркоманії найбільше поширені у відносно великих містах, причому переважно в тих регіонах, де проходять шляхи транспортування наркотиків;

• наявність ринку, що вільно постачає наркотики; якщо є товар, знайдеться й покупець;

• раннє формування шкідливих звичок, зокрема, залучення до алкоголю;

• постійні конфлікти в родині, неповна сім’я (зустрічається майже у третини випадків), де один з батьків (чи обоє) зловживає алкоголем;

• неправильне виховання – недостатня увага з боку батьків або її надлишок, що виявляється в зайвій опіці дитини, внаслідок чого формується її слабовілля, схильність тікати від труднощів;

• відсутність родини, безпритульність, які, на жаль, набувають у нашій країні все більших масштабів;

• негативний вплив мікросоціальних груп і негативного лідера, залежність від компанії, де вживають психоактивні речовини. Є поняття групової залежності. У зовсім маленької дитини дуже сильна залежність від матері. Коли дитина стає старшою, у 14-15 років, ця залежність слабшає, але виникає інша – залежність від групи, і, якщо до неї випадково потрапляє наркоман, це стає фатальним для всієї групи;

• емоційні стреси в родині, навчальному закладі, на роботі;

• низька задоволеність життям;

• «мода» на певний наркотик у даний період та ін.

У такий спосіб, існує безліч причин, кожна з яких окремо, а найчастіше у сполученні з іншою, призводить до розвитку цього важкого захворювання – наркоманії.

Треба врахувати, що людина, якій властиві якості, що спонукають до розвитку наркоманії, не обов'язково занедужає цією хворобою: вона просто входить до «групи ризику», тобто має більше шансів занедужати, ніж люди без перерахованих особливостей.

4. Різновиди наркотичних речовин

Наркотичні засоби – це речовини природного або синтетичного походження, різноманітні препарати та рослини, що при зловживанні ними становлять небезпеку для здоров'я людини і Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України віднесені до категорії наркотичних.

Наркотиком (від грец. narkotikos – «оніміння») вважається кожна речовина, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька його функцій та внаслідок багаторазового вживання привести до психічної та фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не втягнутися неможливо.

Розглянемо найбільш розповсюджені на даний час види наркотичних речовин.

Опіати. До групи опіатів належать природні та синтетичні речовини, що містять морфіноподібні сполуки. Цим наркотикам притаманна седативна, «гальмівна» дія. Деякі з них виробляються фармацевтичною промисловістю й використовуються як знеболювальні препарати в хірургії, онкології, травматології та інших областях медицини. Окрім аптечних препаратів, використовуються також наркотики, виготовлені кустарним способом у домашніх умовах або підпільних лабораторіях (рис. 39).

Поширені такі наркотики-опіати:

• Опій (на жаргоні – «ширево»), опій-сирець (ханка) – висушений смолоподібний молочний сік недозрілих голівок опійного маку, в якому міститься велика кількість алкалоїдів (усього 26), зокрема й морфін – основний компонент опію. Опій-сирець використовується як сировина для виготовлення похідних опію. Ця речовина зовні схожа на пластилін. Колір – від білого до коричневого. Продається у вигляді невеликих шматочків – кульок або млинців. Добувається опій з особливих снодійних сортів маку, однак харчовий і декоративний мак також містять опій, хоча й у менших кількостях.

• героїн («герич») – найпоширеніший напівсинтетичний опійний наркотик (рис. 40). Відрізняється від інших опіатів дуже сильним та вираженим наркотичним ефектом, надзвичайно високою токсичністю і здатністю швидко (впродовж 2-3 місяців) формувати в людини фізичну залежність. Героїн курять, нюхають та вводять внутрішньовенно.

У незаконному обігу перебувають два різновиди героїну – білий та коричневий. Білий використовується для ін’єкцій, коричневий – для вживання іншими способами. Гіркий на смак (при змішуванні з цукровою пудрою – солодкий), на дотик нагадує питну соду. Одиницею виміру маси героїну на ринку є «чек» – 0,1 г: цієї кількості героїну вистачає для виготовлення декількох доз;

• макова соломка (рис. 38) – подрібнені (іноді до стану пилу) коричнувато-жовті висушені частки стебел та коробочок маку (самі зернятка маку не містять наркотично активних речовин). Соломка використовується для виготовлення розчину ацетильованого опію;

• ацетильований опій – готовий до вживання розчин, отриманий у результаті цілої низки хімічних реакцій. Має темно-коричневий колір та характерний запах оцту;

• «бинти» («марля») – бавовняна тканина, просочена опієм-сирцем, щільна і дуже ламка;

• морфін – прозорий розчин в ампулах або флакончиках;