Тема 2.2. Основні токсиканти та ознаки їх впливу на організм людини

2.2.1. Поняття про токсиканти і токсикоманії

Найболючішою проблемою сьогодення в Україні є зростання застосування наркотичних та інших токсичних хімічних речовин (токсикантів) серед населення в цілому і серед підлітків зокрема .

Токсиканти (інтоксиканти) – це чужорідні для організму людини речовини, здатні змінювати стан її свідомості та призводити до зловживання ними або до залежності.

Можливе також використання термінів «психотропні речовини» або «психоактивні речовини».

Назвати всі речовин, якими можуть зловживати люди для зміни свого психічного стану, просто неможливо.

Існує декілька їх класифікацій.

По-перше, речовини поділяють на групи відповідно до законодавства:

• нелегальні наркотики (опіати, препарати індійської коноплі, кокаїн і ін.);

• легальні наркотики (алкоголь, тютюн);

• легальні фармакологічні засоби, які можна придбати в аптеці за рецептом або без нього (мепробомат, седуксен, еленіум, тріоксазин, еуноктин, фенобарбітал, стимулятори, зокрема, кофеїн, і багато інших).

По-друге, речовини прийнято поділяти за походженням:

• рослинного походження (препарати опіумного маку, коноплі, псилоцибін, що отримують із грибів, «чифір» та ін.);

• синтетичні (амфетаміни, ЛСД, багато фармакологічних засобів);

• напівсинтетичні (героїн, кокаїн).

По-третє, речовини поділяють на групи за характером їхньої короткострокової дії та психофармакологічного впливу:

• речовини седативної, знеболювальної або депресивної дії (опіати, барбітурати, анальгетики);

• психостимулятори, що збуджують діяльність центральної нервової системи (амфетаміни, кокаїн, гашиш);

• галюциногени – дизлептики (мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін);

• речовини, у яких перераховані вище властивості поєднуються (наприклад, препарати коноплі).

Існує безліч способів прийому інтоксикантів:

• прийом усередину (ковтати або пити);

• жуванняв

• куріння або інгаляція;

• втягування через ніс;

• аплікації через шкіру голови;

• ін'єкції під шкіру, у м'язи, у вену.

Початок дії інтоксиканта залежить від способу прийому. Так, при введенні його за допомогою паління, внутрішньовенно або вдиханні через ніс дія настає дуже швидко, а при жуванні, прийомі усередину і підшкірному введенні – значно повільніше.

Спосіб уживання наркотику (токсиканта) істотно впливає на тяжкість проявів інтоксикації, обумовленої цим наркотиком (токсикантом).

1. Серед перерахованих способів внутрішньовенне введення є найбільш небезпечним, оскільки

- токсикант безпосередньо потрапляє в кров;

- разом з токсикантом потрапляють різноманітні домішки;

- домішками можуть бути патогенні мікроорганізми – від збудників септичних захворювань до вірусів гепатитів В, С, D та імунодефіциту.

2. Другими за небезпекою є способи впорскування в м'яз або під шкіру – велика вірогідність зараження різними інфекціями.

3. Наступними за небезпекою можуть вважатися куріння і втягування через ніс – при курінні розвиваються різні захворювання дихальної системи – від бронхіту до раку легень; при втягуванні через ніс страждає слизова оболонка носової порожнини, можливий прорив носової перегородки.

4. Під час прийому через рот на шляху потенційної отрути постають найбільш розвинуті захисні бар'єри організму, насамперед печінка. Відповідно при цьому способі вживання найбільше страждають шлунок, печінка, інші відділи шлунково-кишкового тракту.

Доза застосування токсикантів індивідуальна, й визначити її важко.

Зловживання – це таке вживання токсиканта, що призводить до негативних наслідків фізичного, емоційного або соціального плану та до розвитку ознак токсикоманії.

Токсикоманії (грец. toxikon – «отрута», mania – «божевілля», «пристрасть») – захворювання, спричиненні зловживанням речовин, що викликають короткочасне відчуття психічного благополуччя (ейфорію).

Залежно від того, які одурманювальні речовини викликають патологічний потяг і захворювання, виділяють такі види токсикоманій (одна з класифікацій):

І група – алкогольні токсикоманії (алкоголізм);

ІІ група – неалкогольні токсикоманії:

• наркоманії (грец. narcosis – «зціпеніння», mania – «божевілля», «пристрасть») – захворювання, що виникають унаслідок уживання наркотиків як стимулюючого, снодійного або знеболювального засобу;

• лекоманії (фармакоманії) – зловживання певними медикаментами, що викликають звикання, але не класифікуються як наркотики;

• інші токсикоманії:

• тютюнопаління;

• вживання засобів побутової та промислової хімії – шкідливих для здоров’я клеїв, лаків, розчинників, ацетону тощо – речовин, що є токсичними депресантами центральної нервової системи.

Ураховуючи велике значення, що надається проблемі наркоманії сьогодні, деякі вчені розділяють поняття «наркоманії» і «токсикоманії», відносячи до останніх (токсикоманій) усі вищеперераховані стани, окрім наркоманії.

Є люди, які вживають одночасно декілька психоактивних речовин у різних комбінаціях, – у таких випадках говорять про полінаркоманію і політоксикоманію. Найбільш поширене в даний час поєднання прийому алкоголю з анальгетиками і транквілізаторами.

Незалежно від різних точок зору стосовно класифікацій токсикоманій загальновідомо:

• всі ці захворювання мають єдину основу – патологічний потяг до хімічної психотропної речовини;

• соціальні і психологічні чинники, механізм та наслідки тих захворювань також багато в чому однакові;

• симптоми токсикоманій можуть бути різноманітними, однак їм обов’язково властиві і загальні прояви.

Загальні прояви токсикоманій:

1. Потяг до повторних прийомів токсичної речовини в постійно збільшуваних дозах (пристрасть і звикання).

2. Поява синдрому абстиненції у випадку відсутності відповідної токсичної речовини.

3. Зняття синдрому абстиненції після прийому цієї речовини.

Усі ці прояви є результатом послідовної зміни реактивності організму людини в процесі вживання токсиканта: психічна залежність, фізична залежність та толерантність.

Психічна залежність характеризується хворобливим прагненням постійно чи періодично приймати препарат, щоб відчути певний комфорт, задоволення, підйом настрою або зняти явища психічного дискомфорту.

Фізична (біологічна) залежність – стан перебудови всієї функціональної діяльності організму людини у відповідь на хронічне вживання токсичних препаратів. Цей стан проявляється інтенсивними фізичними чи психічними порушеннями у випадках припинення прийому звичного препарату або нейтралізації його дії специфічними антагоністами (абстинентний синдром) та «нормалізації» стану при поновленні прийому токсиканта.

Толерантність – стан адаптації до токсикантів, що характеризується зменшеною реакцією на введення тієї самої кількості звичної речовини. У результаті цього для досягнення попереднього фармакодинамічного ефекту потрібна вже більш висока доза токсиканта.

Характеризуючи дію токсикантів у цілому, варто підкреслити, що утворення патологічного потягу до них виникає неминуче, незалежно від індивідуальних особливостей організму й особистості. Тому люди, особливо молодого віку, стають заручниками своєї пристрасті буквально після декількох доз.

2.2.2. Історія виникнення і поширення наркоманії.

Наркоманія в Україні

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками стало однією з найгостріших світових проблем ХХ-ХХІ ст., досвід уживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями.

Перше знайомство з наркотиками сталося на зорі розвитку людства після того, як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворюється під час горіння. Неусвідомлене одурманення відбувалося й від вдихання диму під час згорання різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн.

Спочатку вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями, для досягнення стану містичного екстазу під час виконання культових обрядів та ритуалів.

Першою рослиною з психоактивними властивостями, про яку пише історія, був мак (кінець ІІІ тисячоліття до н. е.). У письмових джерелах держави шумерів (Месопотамія – територія південної частини сучасного Іраку) згадується про снодійний вплив опію.

Існує знаменитий давньогрецький «папірус Еберса», виявлений німецьким вченим Георгом Еберсом у 1873 р. У цьому документі, написаному за 1500 років до н. е., було зібрано майже 700 рецептів, до складу переважної більшості яких уходив опіум.

Лікарі стародавності (Гіппократ, Парацельс та ін.) також використовували лікувальні засоби з опію в практичній медицині.

Про гашиш ідеться в «лікувальнику» китайського імператора Шен-Нуна як про ліки від кашлю і розладу шлунка (2737 р. до н. е.). За давньою легендою, декілька волосків з голови божества Вишну були віднесені в дивовижну долину, де вони перетворилися в незвичайні рослини, що могли розсмішити навіть найсумнішу людину. Так в Індії народився гашиш.

Сьогодні Китай, Індія і Туреччина – найбільші в світі виробники опію та гашишу.

Листочки коки (вічнозеленого куща, заввишки 2-2,5 м) жували праіндіанці Центральної Америки тисячоліття тому. Індіанці Південної Америки і дотепер кладуть їх у рот покійного, розраховуючи в такий спосіб на прихильність божества.

У давніх народів Мексики, Японії, Таджикистану, Гватемали в релігійних цілях використовувалися й галюциногенні гриби. Індіанці майя також сповідували культ грибів.

Загадки наркотичних рослин, їх незвичайний вплив на психіку людини стали основою для багатьох міфів і легенд у багатьох народів.

Європа не знала більшості сильних наркотиків до кінця ХІІ ст., доки хрестоносці не привезли з Близького Сходу опіум.

Масове вживання наркотиків у Європі почалося в ХІХ ст., коли група інтелектуальних авантюристів почала експериментувати над власною свідомістю, вживаючи привезені з Єгипту та Індії наркотики (гашиш, опіум). Захоплення опієм не обійшло Францію, Німеччину, Італію, Австрію та інші європейські країни.

До початку ХХ століття опіум широко використовувався у США і Британії як засіб «втечі від реальності». Його також давали дітям як заспокійливе.

У ХХ ст. з розвитком технічного прогресу та початком лабораторного виробництва алкалоїдів опіуму і кокаїну наркоманія перейшла в інший вимір – масовість та епідемічне розповсюдження.

За останні сто років із кожним десятиріччям уживання наркотиків у Європі все більше поширювалось.

Перша світова війна стала поштовхом для подальшого поширення наркоманії в Європі. Наркотична епідемія охопила практично всі країни, що воювали. Друга світова війна також призвела до збільшення споживання наркотиків майже у всіх країнах, де відбувалися воєнні дії. Цьому сприяли тяжкі умови воєнного часу, постійно психотравмуючі чинники, вимушене різке збільшення застосування наркотиків у медицині, міграція населення. Однак після Другої світової війни спаду наркоманії не відбулося.

Сьогодні наркоманія – одна з найважливіших соціальних трагедій у світі. Вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до неухильного зростання. Кожного року кількість наркоманів збільшується і сьогодні сягає 16% (1 млрд. чол., коли у світі всього населення приблизно 6 млрд.).

Проблемі наркоманії надається велике значення, і це обумовлено такими причинами:

1. високою смертністю наркоманів унаслідок передозування наркотиками; нещасними випадками та самогубствами у стані наркотичного сп'яніння, різними соматичними захворюваннями, які є результатом наркоманії;

2. вираженими медичними наслідками вживання наркотичних препаратів (соматичні і неврологічні захворювання, зміна особистості);

3. соціальною «заразністю» наркоманії, тобто поширенням наркоманії подібно епідемії з ураженням усіх прошарків населення;

4. високою криміногенністю наркоманів, пов'язану, в першу чергу, зі змінами їхньої особистості і морально-етичним падінням. Поряд зі злочинами, вчиненими з метою придбання наркотиків, наркомани часто здійснюють суспільно небезпечні дії у зв'язку з психічними станами, які виникають у результаті вживання наркотиків.

У нашій країні опійний мак став відомий зі старослов’янських часів, а коноплі розводили ще в ІІ тис. до н. е. – спочатку на Приазов’ї і Придонні, а пізніше – на берегах Дніпра і його притоках. Але повсюдного вживання наркотиків з метою одурманення людей не спостерігалося.

Наркоманія в Україні і в радянські роки минулого століття (з 1930-х по 1960-ті роки) була практично відсутня. Тяжке життя, суворий політичний режим, «плюс» закритість кордону і неконвертований карбованець (іноземній наркомафії не потрібний) зробили свою корисну справу. Наркоманія в Україні для того часу була міфом.

Але сьогодні Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії, і тому значущість цієї проблеми в країні зростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася в так звану наркозалежну країну.

Наркоманія в Україні (з ряду причин) стала стрімко набирати оберти в період афганської війни:

- Афганістан, де наркоманія набула особливо значних розмірів, став ринком вільного постачання наркотиків;

• великі партії макової соломки і коноплі доставлялися військовими літаками і вантажівками;

• військовослужбовці в екстремальних умовах убачали в наркотиках стимулювальний засіб для полегшення труднощів похідної та бойової обстановки й ін.

Майже 10 років продовжується трамадольна наркоманія. Трамадол – це синтетичний наркотик опіумного ряду, що фактично був у вільному продажу як знеболювальний засіб і лише нещодавно під тиском численних акцій громадських організацій офіційно визнаний наркотиком.

Існують і інші причини збільшення кількості наркоманів у країні, а саме: економічна криза, безробіття, різні національні ліха, соціальні потрясіння й под. Слабкі люди є в будь-якому суспільстві, і багато хто з них намагається забутися та врятуватися від реального життя. Особливо це стосується молоді, яка в цей складний час за допомогою наркотиків намагається відійти від дійсності, загородитися від побутової невпорядкованості, неможливості самореалізуватися в житті. Залучення і швидке виникнення пристрасті до наркотиків розвивається внаслідок неадекватного способу самоствердження, тиску групи, соціально-психологічного зараження, експериментування.

У деяких молодих людей наркотики виступають синонімом розваг і тусовки. Незважаючи на агітацію проти наркотиків, величезну кількість документальних фільмів про долю наркоманів, молодь усе-таки продовжує вживати їх, думаючи, що це круто і шикарно.

На думку спеціалістів, наркоманія в Україні вже давно набула ознак епідемії, і тому з упевненістю можна сказати, що наркотизація захопила всі регіони України. Ситуація набуває загрозливих розмірів і цілком може розглядатись як проблема національної безпеки. Кількість людей, які вживають наркотики, – приблизно 100 тисяч (за офіційними даними). Але це лише вершина айсберга. Кількість неврахованих наркоманів не знає ніхто, припускають, що їх приблизно 1,5-2 мільйони (населення України складає 45 млн.787,5 тис. чоловік ).

Наркоманія в Україні щороку зростає на 8% – одна з найвищих тенденцій у світі. 90% наркоманів – це молоді люди віком до 25 років. Жіноча наркоманія в Україні у процентному відношенні – найвища в Європі. Наркоманія в Україні впливає (і в майбутньому цей вплив багаторазово зросте) на негативну демографічну ситуацію.

Наркоманія – це насамперед проблема молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку.

Ситуація з наркоманією ще більш ускладнилася і придбала трагічне звучання, коли в середовище наркоманів потрапив ВІЛ. З огляду на те, що 80-85% наркоманів уживають наркотичні речовини у вигляді ін'єкцій, поширення ВІЛ-інфекції саме серед цієї групи населення, як уже відзначалося раніше, набуло вибухоподібного характеру.