1.4.3. Грибкові, паразитарні та інші захворювання, що передаються статевим шляхом
Кандидоз (молочниця, пліснявка) – інфекційне захворювання, причиною якого є мікроскопічні дріжджеподібні грибки Candida. Ці організми – природні мешканці людського організму (на шкірі, слизовій оболонці кишковика, ротової порожнини), які за певних умов здатні інтенсивно рости й викликати захворювання. Особливість кандидозу полягає в тому, що він може не тільки передаватися від статевих партнерів, але й виникати на тлі зниженого загального та місцевого імунітету.
Фактори, що сприяють розвитку кандидозу:
прийом антибіотиків;
«модні» виснажувальні дієти, що призводять до авітамінозу;
гормональна перебудова організму (у перехідному віці, під час вагітності та клімаксі);
носіння тісної нижньої білизни (особливо синтетичної);
зниження імунітету при хронічних захворюваннях: туберкульозі, цукровому діабеті, хронічних захворюваннях нирок;
ВІЛ-інфекція.
За статистикою, до 40% жінок періодично страждають від проявів молочниці. Найчастіше вона виникає як внутрішній стан, але можливе зараження й під час статевого контакту, оскільки грибкові інфекції дуже заразні.
Ознаки захворювання:
свербіж, болі та почервоніння зовнішніх статевих органів;
білі сироподібні виділення або сироподібний наліт на шкірі, слизових оболонках статевих органів, виразки з нальотом;
біль під час статевого акту та сечовиділенні;
безсоння і нервове виснаження як результат сильного свербіння.
Як видно, подібні симптоми запалення статевих органів можуть спостерігатися й при інших ЗПСШ, тому для уточнення діагнозу в будь-якому випадку необхідно звернутися до лікаря та здати аналізи для визначення збудника захворювання.
Короста (чесотка) – заразне паразитарне захворювання, збудником якого є коростяний кліщ (рис. 35). Після запліднення самка коростяного кліща заривається в поверхневі шари шкіри і прокладає ходи-тунелі, в яких відкладає яйця (до 50 штук). Цикл розвитку коростяного кліща – 2-3 тижні.
З
араження
можливе при тісному контакті з хворим
(зокрема й під час статевого контакту)
або з предметами, використовуваними
ним (постільна та натільна білизна,
рушники, мочалки).
Інкубаційний період – у середньому 7-10 днів.
Рис. 35. Коростяний кліщ
Основна ознака захворювання – це свербіж шкіри, підсилюваний увечері й особливо вночі: інколи хворі навіть позбавлені сну, що може викликати втому, розлад нервової системи, втрату працездатності. На шкірі в області пупка, сідниць, внутрішній поверхні стегон, на статевому органі у чоловіків з'являються коростяні ходи – хвилясті лінії сірого або білого кольору, які нерідко закінчуються пухирцем. Окрім цього, на місці укусів кліщів виникають дрібні (схожі на пухир) вузлики, що внаслідок розчісування вкриваються кров'янистими кірками. Можливо приєднання гнійної інфекції.
При підозрі на коросту необхідно якомога швидше звернутися до лікаря.
Лобкова вошивість. Це паразитарне захворювання, спричинене лобковими вошами (площицями) (рис. 36).
Площиці живуть переважно на шкірі лобка, граничних ділянках живота і стегон, звідки можуть перейти до пахви, на брови, вуса, вії. Заражаються ними переважно під час статевого акту, а також через нижню білизну, на якій воші можуть існувати біля 24 годин, а гниди – до 6 діб (побутовий шлях).
Рис. 36. Лобкова воша Рис. 37. Трихомонада
У більшості інфікованих через 5 днів на уражених ділянках промежини, стегон з'являються дрібні крововиливи, синюваті плями, подряпини, ознаки запалення, у подальшому можуть утворитися невеликого розміру пухирці, гнійники. Усе це супроводжується сильним свербінням. В області коріння волосся можна бачити площиць, на волоссі – маленькі гниди, міцно прикріплені до нього. Тому при захворюванні краще за все поголити волосся на лобку й обробити шкіру рекомендованим лікарем препаратом. Білизну слід прати гарячою водою і ретельно прасувати розжареною праскою.
Трихомоноз. Широко розповсюджене захворювання, яким хворіють чоловіки та жінки в однаковій пропорції.
Збудник – найпростіші одноклітинні мікроорганізми – вагінальні трихомонади, які на зовнішній поверхні мають безліч мікроскопічних джгутиків, за допомогою яких прикріплюються до клітин слизової оболонки статевих органів (рис. 37). Трихомонади гинуть від висихання через 4-30 хвилин, у вологому середовищі (рушник, губка та ін.) зберігають свою життєдіяльність упродовж 1-2 годин, на білизні й одязі – одну добу, на сидінні унітазу чи біде – майже годину.
Зараження трихомонозом відбувається, як правило, статевим шляхом і лише в окремих випадках – побутовим за допомогою предметів, якими користується хвора людина.
Перебіг захворювання. З моменту зараження до появи перших ознак проходить від 3 днів до 3 тижнів (у середньому – 7 днів). Ознаки трихоманозу різноманітні й найбільш яскраво виражені в жінок: печія та свербіж в області зовнішніх статевих органів, піхви, з'являються рідкі, пінисті виділення з неприємним запахом, до яких інколи приєднуються домішки крові, болі внизу живота та попереку, біль під час сечовипускання, порушення менструального циклу.
У чоловіків трихомоноз починається зі свербіння, лоскотання, печії, інколи болю під час сечовиділення, потім з'являються мізерні слизово-гнійні виділення.
Як і інші ЗПСШ, про які вже йшла мова, трихомоноз може ускладнитися розповсюдженням інфекції на вищерозташовані статеві органи, призводити до безпліддя.
Часто всередині самої трихомонади «ховаються» інші мікроорганізми, що викликають ЗПСШ (бліда спірохета, гонокок). У такій ситуації, доки не буде вилікуваний трихомоноз, інші захворювання вилікувати неможливо, оскільки, перебуваючи усередині трихомонади, збудники інших ЗПСШ недоступні для медикаментів.
Трихомоноз – захворювання виліковне, якщо виявлене своєчасно. В останні роки у зв'язку з поширенням самолікування формуються хронічні форми трихомонозу, що утруднює діагностику і погіршує прогноз захворювання. Хронічні форми трихомонозу лікуванню піддаються значно важче.
При відсутності своєчасного лікування трихоманозу можливі такі ж ускладнення, як і при гонореї.