3.1. Фінансова політика як складова економічної політики держави.

Фінансова політика – це самостійна сфера діяльності держави в області фінансових відносин з метою виконання державою своїх функцій.

У вузькому розумінні фінансова політика включає політику у сфері державних і недержавних фінансів.

У широкому розумінні фінансову політику розглядають як механізм державного регулювання соціально-економічних процесів та явищ на основі арсеналу фінансових інструментів, засобів, форм і методів розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу через фінансову систему країни.

Головною метою фінансової політики є забезпечення фінансовими ресурсами реалізації державних програм, економічного і соціального розвитку.

Реалізація мети фінансової політики відбувається через вирішення ряду завдань:

1. формування максимального обсягу фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного зростання;

2. виявлення джерел фінансових ресурсів, їх складу, структури та резервів збільшення;

3. встановлення раціонального розподілу та використання фінансових ресурсів з метою підвищення життєвого рівня населення, фінансової підтримки окремих сфер та галузей;

4. організація регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів на основі фінансових методів;

5. розробка фінансового механізму та його адаптація відповідно до цілей і завдань стратегії, що змінюються;

6. створення ефективної системи управління фінансами з метою структурної перебудови економіки та забезпечення фінансової стабільності у суспільстві.

Фінансова політика розглядається в наступних аспектах:

1. Змістовний аспект – фінансова політика розглядається з точки зору етапів її реалізації:

• розробка теоретичних концепцій розвитку фінансів і фінансової системи;

• визначення основних напрямів використання фінансів в економічній політиці держави;

• розробка конкретних методів фінансового механізму з метою реалізації концепцій та програм.

2. Функціональний аспект – фінансова політика включає елементи податкова політика;

• бюджетна політика;

• грошово-кредитна (монетарна) політика;

• амортизаційна політика;

• валютна політика;

• митна політика.

3. Управлінський аспект – фінансова політика здійснюється органами фінансового апарату.

Виділяють різні види та типи фінансової політики (табл. 3.1).

Фінансова політика відображає суб’єктивну сторону функціонування фінансів: фінанси як специфічна форма виробничих відносин належить до базису, а фінансова політика – до надбудови. Фінансові відносини як елемент базису об’єктивні та незалежні від свідомої діяльності людини, у той час як фінансова політика являє собою форму свідомої діяльності людей.

3.2. Організаційне забезпечення реалізації фінансової політики

3.2.1. Фінансова система країни, її основні підсистеми та ланки. Система управління фінансами в Україні.

Фінансову систему розуміють з точки зору її внутрішньої будови та за організаційною структурою (рис. 3.1).

За внутрішньою (структурною) будовою фінансова система – сукупність відокремлених і взаємопов’язаних cфер та ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (рис. 3.2).

Сфера фінансової системи – узагальнена за певними ознаками сукупність фінансових відносин. В основі виділення сфер покладено рівень економічної системи, зокрема, сферами фінансової системи є:

• на рівні мікроекономіки – фінанси суб’єктів господарювання та фінанси населення;

• на рівні макроекономіки – державні фінанси;

• на рівні світового господарства – міжнародні фінанси;

• на узагальнюючий рівні (забезпечуюча сфера) – фінансовий ринок.

Кожна з цих сфер має відповідне організаційне забезпечення, властиві лише їй форми та методи формування і використання фінансових ресурсів, специфічні схеми організації фінансової діяльності та ін.

Сфера складається з ланок. Декілька ланок утворюють сферу.

Ланка фінансової системи – відособлена частина фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності відокремлених фондів грошових коштів, специфічних методів і форм створення і використання цих фондів.

За організаційною структурою фінансова система – сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управління фінансами

Побудова фінансової системи виходить з необхідності вирішення таких завдань:

1. формування, концентрація та оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;

2. досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів – максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору раціональної структури форм фінансового забезпечення;

3. установлення оптимальних пропорцій розподілу та перерозподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;

4. сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів та отриманих доходів через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;

5. формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів та встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів.

Система управління фінансами включає:

1. Органи управління – сукупність організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворюють фінансовий апарат;

Рівні фінансового апарату:

• організаційні структури, які здійснюють загальне (стратегічне) управління фінансами – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України;

• організаційні структури, які здійснюють оперативне управління фінансами – Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, інші органи державної влади, а також фінансові служби підприємств, установ та організацій.

2. Форми і методи управління – у світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий менеджмент як наука про управління фінансами;

Об’єктом управління виступають форми та види фінансових відносин.

Суб’єктами управління є держава в особі законодавчих та виконавчих органів, а також фінансові служби підприємств, установ і організацій.

Управління фінансами визначається наступними функціями:

1. фінансове планування – діяльність із складання планів щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць і країни в цілому;

2. оперативне управління – комплекс заходів, що розробляються на основі оперативного аналізу поточної фінансової ситуації;

3. фінансовий контроль – здійснюється на всіх стадіях управлінської діяльності, дозволяє порівняти фінансові результати із запланованими показниками, виявити резерви їх зростання, усунути порушення і т.д.