Приклад Умова

Припустимо, що світова економіка складається з Японії та України; кожна з країн здатна виробляти кольорові телевізори та цукор. У нас є наступна інформація по цих країнах (див. табл.2.2):

Таблиця 2.2

Японія	Україна
1. Має 150 одиниць ресурсів.	1. Має 120 одиниць ресурсів.
2. 5 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 т цукру.	2. 6 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 т цукру.
3. 5 одиниць ресурсів витрачає на виробництво 1 телевізора	3. 24 одиниці ресурсів витрачає на виробництво 1 телевізора.
4. За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво кожного виду продукції використовується: 30 одиниць ресурсів - на цукор; 120 одиниць ресурсів - на телевізори.	4. За відсутністю зовнішньої торгівлі на виробництво зовнішнього виду продукції використовується 24 одиниці ресурсів - на цукор; 96 одиниць ресурсів - на телевізори.

Коефіцієнт міжнародного обміну (умови торгівлі): 1 телевізор (Т) = 2,5т. цукру (Ц).

Розв’язок

Усі необхідні розрахунки представлені у таблиці 2.3 та на рис.2.1.

Таблиця 2.3

Розрахунок виграшу України та Японії внаслідок спеціалізації та торгівлі

КРАЇНИ	Коефіцієнти обміну	Цукор, т			Кольорові телевізори, шт.
		Виробництво	Споживання	експорт, + імпорт, -	виробництво	споживання	експорт, + імпорт, -
1	2	3	4	5	6	7	8
До спеціалізації та міжнародної торгівлі
Японія	1Т = 1Ц	30/5=6	6	0	120/5=24	24	0
Україна	1Т =4Ц	24/6=4	4	0	96/24=4	4	0
Разом		10	10	0	28	28	0
Після спеціалізації та міжнародної торгівлі
Японія	1Т = 2,5Ц	0	5*2,5=12,5	-12,5	30	25	+5
Україна	1Т = 2,5Ц	20	7,5	+12,5	0	12,5/2,5=5	-5
Разом		20	20,0	0	30	30	0
Виграш від спеціалізації та міжнародної торгівлі у світовому масштабі
Японія	х	Х	(12,5-6=)+6,5	х	Х	+1	Х
Україна	х	Х	+3,5	х	Х	+1	Х
Р а з о м		+10	+10,0	х	+2	+2	Х

За вихідних умов кожна з країн до спеціалізації виробляє відповідні обсяги (т. А, В на рис. 2.1.) кожного продукту (див. розрахунок – колонки 3 і 6 табл. 2.3); країни разом можуть досягнути певних максимальних обсягів виробництва (див. розрахунок – колонки 2 і 3 табл. 2.3), рядок “Разом”: 10т цукру та 28 телевізорів.

За умови повної зайнятості, Японія може збільшити обсяг виробництва телевізорів до 30 шт., відмовившись від виробництва 30 т цукру: це означає, що за кожну тону цукру, що офірується, можна отримати 1 телевізор, тобто співвідношення обміну або співвідношення витрат для цих двох продуктів всередині Японії становить 1 шт. телевізора = 1 т цукру (1Т = 1Ц); Україна повинна офірувати 20 т цукру, щоб отримати 5 шт. телевізорів, а це означає, що в Україні це співвідношення становить 1Т = 4Ц (див. колонка 2 табл. 2.3).

Згідно з вихідними даними абсолютні переваги у виробництві обох продуктів має Японія: вона витрачає менше ресурсів ніж Україна на виробництво цукру (5<6) та на виробництво телевізорів (5<24).

Порівняльну ж перевагу у виробництві цукру має Україна, тому що вона повинна офірувати тільки 1/4 шт. телевізора для виробництва 1 т цукру, у той час, як Японія має відмовитись від 1 шт. телевізора, щоб виробити 1 т цукру. Японія має порівняльну перевагу у виробництві телевізорів, оскільки вона повинна відмовитись від 1 т цукру, щоб виробити 1 телевізор (у той час, як Україна, щоб виробити 1 шт. телевізора, повинна відмовитись від 4 т цукру). Альтернативні витрати виробництва цукру нижче у України, альтернативні витрати виробництва телевізорів нижче в Японії.

Враховуючи, що коефіцієнт міжнародного обміну становить 1Т=2,5Ц, Японія завдяки спеціалізації та торгівлі з Україною може одержувати, просуваючись від т.D вгору по прямій торгових (ДЕ’), а не виробничих можливостей (ДЕ), 2,5т цукру за кожний телевізор, що експортується до України замість 1т). Україна, замість того, щоб просуватись від т. С униз по прямій своїх виробничих можливостей (CF), і віддавати 4т Ц за кожний телевізор, тепер може, просуваючись по прямій торгових можливостей (CF’), експортувати лише 2,5 т цукру за кожний телевізор (див.рис.2.1).

Вирішальним є те, що спеціалізуючись у відповідності із порівняльними перевагами та обмінюючи результати своєї спеціалізації на товари, самозабезпеченість якими для країни менш ефективна, обидві країни можуть отримати такий обсяг цукру та телевізорів, який перевищує їх виробничі можливості.

При умові 1Т=2,5Ц припустимо, що Японія експортує 5 телевізорів в Україну, і за це отримує з України 12,5 т цукру. Порівняємо ці результати з початковою оптимальною структурою виробництва та споживання, у країнах, яка існувала до спеціалізації та міжнародної торгівлі. Т.А на рис.2.1 показує, що Україна мала оптимальну структуру 4 т цукру та 4 кольорових телевізори; т. А’ показує, що спеціалізуючись на виробництві цукру в обсягу 20 т, а потім експортуючи 12,5 т цукру в обмін на імпорт 5 японських телевізорів. Україна буде споживати 7,5 т цукру (20-12,5) та 5 кольорових телевізорів. Для України виграш від міжнародної торгівлі становить 7,5т – 4т = 3,5 т цукру та 5тел – 4тел = 1 телевізор. Аналогічно, т. В показує, що оптимальна структура виробництва та споживання у Японії до спеціалізації та торгівлі була 6 т цукру та 24 кольорових телевізора; т. В’ зображує ситуацію, яка має місце в Японії після спеціалізації на виробництві телевізорів: продукуючи тільки телевізори в обсягу 30 шт., а потім обмінюючи 5 телевізорів на 12,5 т українського цукру, Японія отримує у споживання 25 телевізорів (30-5) та 12,5 т цукру. Виграш від торгівлі для Японії становить 25тел – 24тел = 1 телевізор та 12,5т – 6т = 6,5 т цукру.

Світ у випадку такої спеціалізації країн отримає більший обсяг випуску продукції за допомогою того ж самого обсягу ресурсів (див. табл. 2.3, колонки 3 та 6):

а) цукру більше на 10т (20т цукру – 10т. цукру);

б) кольорових телевізорів більше на 2 шт. (30шт. тел – 28 шт. тел).