Лабораторна робота № 5

Тема: Сухожильні рефлекси людини.

Мета: Ознайомитись з важливими рефлексами людини та їх механізмами. Освоїти навики їх дослідження.

Питання до самопідготовки

1. Особливості функціонування нервової системи.

2. Рецептивне поле деяких рефлексів.

3. Від чого залежить характер відповідної реакції на подразнення рецептивного поля.

4. Що таке спинномозкові рефлекси?

5. Що розуміють під поняттям “час рефлекторної психічної реакції” людини?

6. Значення сухожильних рефлексів як тестів на функціональний стан локомоторного апарату людини.

7. Методика проведення колінного рефлексу.

Короткі теоретичні відомості

Властивості центральної нервової системи не є результат просто сумації властивостей великої кількості її клітин. Функція ЦНС не визначається тим, що кожний нейрон функціонує сам по собі, а працює у взаємозв’язку з іншими нейронами. Тобто нервова система це велика кількість певним чином організованих систем нейронів. Елементарні системи об’єднуються в більш складні, а ті в свою чергу в надскладні. Тому складність роботи мозку є як механізм процесів, які протікають на клітинному рівні та організації нейронних систем і зв’язку між ними. При цьому різнобічність міжнейронних відносин визначається не тільки їх морфологічно закріпленими зв’язками, але і виникаючими на їх основі під впливом зовнішніх та внутрішніх подразнень функціональні взаємодії. Завдяки цьому “архітектура” зв’язків та співвідношення збуджених та структур, які знаходяться в стані гальмування, в різних випадках різні.

Вивчення ЦНС показало, що найбільш складні функції є результатом її інтегративної діяльності. Тільки з функцією цілісного мозку і всієї ЦНС може бути зв’язано формування складних поведінкових актів.

Більшість рефлексів, які мають важливе значення для самозбереження, підтримки положення тіла, швидкого відновлення рівноваги, здійснюються на основі швидкодіючих механізмів з мінімальною кількістю нейронних ланцюгів, які беруть участь. Наприклад, сухожильні рефлекси мають велике значення в якості тестів на функціональний стан організму в цілому та безпосередньо локомоторного апарату.

Методика проведення роботи

Виконуючи роботу студенти по черзі, один на одному, відробляють методику відтворення важливих сухожильних рефлексів, які приведені на схемах. Досліджуються згинальний рефлекс передпліччя , розгинальний рефлекс передпліччя, черевний шкірний рефлекс, колінний, ахилів та підошвений рефлекси.

Роботи оформити, зарисувавши схеми техніки відтворення рефлексів та рефлекторних дуг.

Контрольні питання

1. Які особливості дослідження сухожильних рефлексів?

2. Які взаємовідношення будуть мати між правою та лівою половинами спинного мозку при здійсненні шкірного рухомого рефлексу?

3. Роль мотонейронів при здійсненні рухомих рефлексів.

Лабораторна робота № 6

Тема: Оцінка збудливості клітини.

Мета: Ознайомитись з методом електродіагностичного дослідження збудливості нервів та м’язів.

Питання до самопідготовки

1. Загальна характеристика біоелектричних явищ в організмі.

2. Що таке м’язова слабкість?

3. Подразливість та подразники.

4. Порогова сила.

5. Дати визначення поняттю “реобаза”.

6. Що таке пороговий час?

7. Хронаксія.

8. Що відображає крива Гоорвега-Вейса-Лапика?

9. Метод хронаксіметрії.

Короткі теоретичні відомості

Збудливість клітини змінюється не тільки в процесі збудливості, але і при зміні хімічного складу позаклітинної рідини, наприклад, у результаті тривалої високої активності клітин відхилення показників внутрішнього середовища в патологічних випадках. Якщо ПП повільно зменшується, наприклад, при нестачі кисню або під дією міорелаксантів типу сукцинілхоліна, розвивається інактивація Nа-каналів, і клітина стає незбудливою. При зниженні концентрації іонів Nа⁺ поза клітиною цей іон у меншій кількості входить у клітину, у результаті чого знижується її збудливість через гіперполяризацію клітини. Це спостерігається, наприклад, при безсолевій дієті, при цьому може розвиватися м'язова слабкість. Підвищення позаклітинної концентрації Nа ⁺ викликає протилежний ефект - наприклад, підвищення тонусу судин унаслідок підвищення збудливості нервово-м'язових елементів. Збудливість різних тканин сама по собі різна - у нервових клітинах вища, чим у м'язових. Показниками стану збудливості тканини є: пороговий потенціал, порогова сила, пороговий час. Для оцінки збудливості тканини звичайно використовуються такі критерії, як порогова сила и хронаксія.

Порогова сила - це найменша сила подразника, здатна викликати порушення (ПД) при необмежані її дії в часі (мал. 1.1 - проекція крапки А на ординату). Сила подразника - поняття збірне, воно відображає ступінь вираження подразнюючого впливу стимулу на тканину. Наприклад, сила електричного струму виражається в амперах (А), температура середовища --у градусах (С) концентрація хімічної речовини - у ммоль/л, сила звуку - у децибелах (дБ) і т.д. При використанні в якості подразника електричного струму запропоноване визначення порогової сили співпадає з поняттям “реобаза”. Реобаза – це найменша сила струму, яка здатна викликати імпульсне збудження. Якщо збудливість тканини висока, порогова сила подразника мала. Чим вища збудливість , тим нижча порогова сила. Велика порогова сила свідчить про низьку збудженість тканин. При внутрішньоклітинному подразненні порогова сила електричного струму для різних клітин дорівнює 10^-7 -10^-9 А°. При повільно зростаючій силі подразника порушення може не виникнути навіть при досягненні великої його сили, що значно перевершує порогову, унаслідок розвитку акомодації (зниження збудливості і ПД аж до повної його відсутності при повільно зростаючому стимулі; тому що розвивається інактивація Nа-каналів).

Важливою умовою, що забезпечує виникнення збудження при дії подразника, є його тривалість.

Пороговий час — найменший час, протягом якого повинний діяти подразник порогової сили, щоб викликати збудження. Чим менше пороговий час, тим вище збудливість тканини.

Хронаксія — це найменший час, протягом якого повинний діяти струм у дві реобазы, щоб викликати збудження (див. мал. 1.1 - проекція крапки Б на абсцису). Хронаксія відповідає крутій частині кривої сили - часу, вона коливається від сотих долей мс до сотень мс.

Взаємозалежність між часом дії подразника і надпороговою силою, які необхідні для виклику збудження, показано також на мал. 1.1

Мал. 1.1. Крива «сила - тривалість». По осі ординат - сила подразнення; по осі абсцис - тривалість подразнення. Крапка А відбиває порогову силу (реобазу) і пороговий (корисний) час; крапка Б - подвоєна реобаза і хронаксія

Методика проведення роботи

Індиферентний електрод за допомогою бинта закріплюють на плечі досліджуваного. Активний (однополюсний) електрод накривають невеликим шматочком вати, потім марлі, які закріплюють гумовим кільцем та зволожують. Вмикають прилад ЕІ - 1 та приєднують електроди до клем "пацієнт" так, щоб активний електрод був з'єднаний з катодом. При проведенні досліду активний електрод використовують для ізольованого подразнення рухових точок, які відповідають найбільш поверхневому проходженню рухових нервових стовбурів, або місцям входження в м'яз точок рухового нерву, що його іннервує.

Під час роботи з приладом ЕІ - 1 під хронаксією розуміють час дії поодинокого нервового імпульсу, що дає порогову реакцію (мінімальне скорочення м'яза) при силі струму вдвічі більшому, ніж поріг його гальваничної збуджуваності, під яким розуміють реобазу.

Порядок проведення хронаксіметрії такий: а) включають прилад та встановлюють перевмикач виду струму в положення "гальв."; б) ручкою "установка нуля" встановлюють стрілку міліамперметра на нуль; в) ручку перемикача діапазонів встановлюють в положення "І", а ручку встановлення частота - на "1" або "0,5"; при цьому імпульси поступають у ланцюг пацієнта автоматично через 1-2 секунд; г) тривалість імпульсів встановлюють 100 мсек; д) встановлюють активний електрод, який з'єднаний з негативним полюсом на "рухові точки" та, повертаючи вправо ручку "струм пацієнта", домагаються скорочення м'язів; є) по шкалі міліамперметра відзначають силу струму (реобазу), необхідну для виникнення порогового скорочення; с) встановити ручкою регуляції сили струму подвоєну реобазу і послідовно зменшити тривалість імпульсу.

Величина хронаксії дорівнює мінімальній тривалості імпульсу, що викликає збудження при силі струму у дві реобази.

Зарисувати в зошит криву “сили-тривалість” помітити на ній "корисний час", "реобазу" та "хронаксію" . Записати отримані результати хронаксій та порівняти їх з середніми показниками для деяких м'язів у людини в стані спокою (таблиця 1.1). Поясніть відмінність величини хронаксії для окремих мязів.

Таблиця 1. 1 Середні кількісні показники хронаксії для деяких м'язів людини в стані спокою.

М'язи	Хронаксія, сек.	Діапазони коливань
1 . Двоголовий плеча	0,12	0,08-0,16
2. Триголовий плеча	0,24	0,16-0,32
3. Дельтовидний	0,13	дані відсутні
4. Великий грудний	0,11	дані відсутні
5. Чотириголовий стегна	0,15	0,10-0,22
6. Двоголовий стегна	0,65	0,39-0,78
7. Ікроножний	0,52	0,39-0,78