14

Тема 3. Сучасний стан, перспективи та актуальні проблеми розвитку інноваційної діяльності суспільства

План.

1. Розвиток сучасних наукомістких технологій.

2. Інформаційні та комунікаційні технології

3. Перспективи розвитку науково-технічної та інноваційної сфер.

4. Пріоритетні напрямки розвитку інноваційної діяльності в Україні.

1. Розвиток сучасних наукомістких технологій.

Світове співтовариство вступило в епоху третьої промислової революції.

Перша – пов’язана з винаходом парового двигуна.

Друга – з електрифікацією.

Третя – прорив на шістьох головних напрямках: 1) комп’ютеризація; 2) телекомунікація; 3) мікроелектроніка; 4) роботизація; 5) нові матеріали; 6) біотехнології. Ці технологічні досягнення зміцнюють не тільки сферу бізнесу, але й усі інші сфери соціального життя (освіту, побут, рекреацію, соціальні комунікації, політичне життя тощо).

Особливість сучасного етапу розвитку суспільства полягає в тому, що нині є три „пучки” технологій (а не один, як було в 50-х роках ХХ ст.).

1. Інформаційно-комунікаційні технології;

2. біотехнології;

3. технології створення і переробки нових матеріалів.

Наукомісткі технології – це технології, що створюються не підставі результатів наукових досліджень і науково-технологічних розробок.

Високотехнологічна наукомістка продукція – продукція, виготовлена із застосуванням наукомістких технологій, конкурентоспроможна стосовно найкращих зразків аналогічної продукції іноземного виробництва.

До наукомісткого сектору промисловості, тісно пов'язаного з ви­робництвом високотехнологічних виробів, належать:

- виробництво електронних обчислювальних машин та засобів зв'язку, що дають можливість опрацьовувати дедалі більші масиви ін­формації за менший час; до таких виробів відносять телефакси, радари, супутники зв'язку, телефонні комутатори, комп'ютери та центральні процесори, а також периферійне обладнання та програмне забезпечення;

- оптоелектроніка, що охоплює розроблення і створення елек­тронних виробів та обчислювальних машин, які містять емітери або детектори світла, наприклад, оптичних сканерів, оптичних дисків для лазерних програвачів, фотоелементів для сонячних батарей, світлочутливих напівпровідників та лазерних принтерів;

- власне електроніка — виробництво електронних компонентів, зокрема інтегральних схем, друкарських плат, конденсаторів тощо;

- створення автоматизованих виробничих комплексів — верстатів із числовим програмним управлінням, робототехніки, автоматич­ного транспортного устаткування, які дають можливість збіль­шити гнучкість виробничого процесу й зменшити ступінь участі людини в цьому процесі;

- сфера аерокосмічних технологій, яка охоплює створення нових моделей літаків, цивільних та військових гелікоптерів, штучних супутників Землі, розроблення нових видів турбореактивних двигунів, автопілотів, тренажерних стендів;

- створення нових матеріалів, напівпровідників, волоконної опти­ки, нових композитних матеріалів тощо;

- біотехнологія як застосування в медицині й промисловості досяг­нень генетики для створення нових лікарських препаратів, зок­рема гормональних;

- ядерні технології — виробництво реакторів та їх компонентів, се­параторів для поділу ізотопів тощо;

- виробництво зброї, зокрема, крилатих ракет, керованих торпед, бомб, ракет, пускових ракетних установок, а також нових видів вогнепальної зброї.

В економічній статистиці використовується система показників, які характеризують розвиток наукомістких технологій і випуск наукомісткої продукції:

Частка наукомісткої продукції, яку виробляє національна економіка. В загальновизнаній світовій практиці до категорії високотехнологічної продукції належать товари, у вартості яких частка науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт становить не менше як 3,5%. Якщо цей показник перебуває у межах 3,5-4,5%, то такі продукти вважаються високотехнологічними.

Частка високотехнологічної продукції в загальних обсягах промислової продукції, у відсотках = (вартість високотехнологічної продукції : загальний вартісний обсяг промислової продукції) × 100.

В Україні в 2005 році цей показник дорівнював 6,5%. В більшості ж розвинутих країн його величина сягає 40-60% загальної вартості промислової продукції. Концепція розвитку промисловості України до 2017 року, яка розроблена Міністерством промислової політики України в 2007 році, передбачає підвищення частки високотехнологічної продукції в загальних обсягах промислового виробництва до 15-20% у 2012 році та 30-35% у 2017 році.

Частка високотехнологічної продукції в загальних обсягах ВВП, у відсотках = (вартість високотехнологічної продукції : вартість експорту) × 100.

В Україні питома вага високотехнологічної продукції в експорті складає приблизно 8%, а низько технологічної – 48%. В той же час в більшості високорозвинутих країн ця частка складає 30-40% загальних обсягів експорту. Зокрема, частка офісного та телекомунікаційного обладнання в товарному експорті України становить 0,6%, тоді як у світовому експорті вона перевищує 15%.

Частка національного експорту високотехнологічної продукції в загальних обсягах світового експорту такої продукції, у відсотках = (обсяги національного експорту високотехнологічної продукції : обсяги світового експорту високотехнологічної продукції) × 100

Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1% і представлена переважно продукцією оборонно-промислового комплексу та авіаційної продукції. Провідні позиції на цьому ринку утримують країни „великої сімки”, зокрема США – понад 20%, Японія – 12-15%, Німеччина – 10%, Великобританія та Франція – 9-11%. Значну частку складає також продукція динамічних країн Азії (Китай – 6%, Індія – 2,5%, країни Південно-Східної Азії – 2-3%, Південна Корея – 1,5%).

Організаційні проблеми розвитку наукомісткого високотехнологічного виробництва та шляхи їх розв'язання

Проблеми	Заходи, спрямовані ма розв'язання проблем	Відповідальні виконавці
Відсутність єдиного підхо­ду до тлумачення та розу­міння категоріального апарату як у галузі іннова­ційної діяльності загалом, так і у сфері науково-тех­нічного розвитку зокрема, особливо на рівні органів державної влади	Здійснення циклу освітніх програм для керівного складу всіх рівнів держав­ної влади за допомогою системи навчальних тренінгів: ділових ігор, семі­нарів, ділових бесід тощо	Міністерство освіти і нау­ки України провідні фахівці в галузі інноваційної діяльності ви­щих навчальних закладів та науково-дослідних уста­нов
Відсутність єдиного Цен­трального органу управ­ління інноваційною діяль­ністю загалом та сферою науково-технічного роз­витку зокрема	Створення Центрального управління науково-тех­нічного розвитку при Ка­бінеті Міністрів України	Кабінет Міністрів України
Відсутність узагальнених результатів наукових дос­ліджень у сфері розвитку наукомісткого та високо-технологічного виробни­цтва	Проведення комплексних і системних досліджень у цій сфері	Національна Академія наук України Міністерство економіки України Мінпромполітики України
Відсутність повної та об'єк­тивної інформації про стан і перспективи роз­витку сфери наукоміст­кого та високотехноло­гічного виробництва в Україні та у світі	Створення системи пос­тійної дії прогнозно-аналі­тичного забезпечення та моніторингу розвитку на­укомісткого високотехно­логічного виробництва	Український інститут нау­ково-технічної та економіч­ної інформації (УкрІНТЕІ)

Важливим кроком у напрямі реалізації зазначених шляхів є За­кон України «Про Загальнодержавну комплексну програму роз­витку високих наукомістких технологій». Ця програма спрямована на запровадження моделі сталого економічного зростання вітчиз­няних підприємств через удосконалення структури їх основного капіталу та інтенсивне інвестування високотехнологічного вироб­ництва.

Метою Програми є забезпечення сприятливих умов для ство­рення й розвитку наукомістких технологій і на цій основі широко­масштабна модернізація національної економіки.

Основними завданнями Програми є розроблення наукомістких технологій і впровадження їх на підприємствах базових галузей промисловості за пріоритетними напрямами інноваційної діяль­ності.

Виконання Програми передбачено забезпечити двома етапами:

перший етап (2005—2008 pp.) — реалізація проектів з розроблен­ня наукомістких технологій, які мають найбільший ступінь готов­ності до впровадження;

другий етап (2009—2013 pp.) — впровадження на підприємствах наукомістких технологій, розроблених за результатами виконання Програми на першому етапі.