2.4. Розробка проекту

Етап (чи фаза) розробки настає п і с л я того, як знайдено і затверджено планувально-структурну концепцію (модель, деталізовану ідею) Вашого проекту, розташовано елементи і принципово намічено зв'язки, коли відомі рішення основних соціальних (громадських) якостей майбутнього селища - умови реалізації практичних функцій, економічність, екологічність і, звичайно, краса. Завдання цього етапу - конкретизація і деталізація цих рішень. Для цього розробляються:

- генеральний план селища - основний містобудівний документ, що підлягає затвердженню, який встановлює взаєморозташування, межі територій і комунікаційних коридорів; він виконується на опорному плані у масштабі 1:5000;

-детальне розпланування (його також називають "Проект червоних ліній") фрагменту селища, яке вирішує питання впорядкування забудови; це креслення виконують на опорному плані масштабу 1:2000 або 1:1000.

А. Генеральний план

На кресленні повинні зображуватись осі, проїзні частини та червоні лінії вулиць, а також межі територій /ділянок/ усіх функціонально-спеціалізованих елементів селища. Дивись рис.7.

Вулично-дорожна мережа.

На основі планувально-структурної моделі Ви повинні нанести дійсні /точні/ траси вулиць, що мають забезпечувати зручні та економічно обґрунтовані зв'язки, виконувати нормативні вимоги щодо поверхневого водовідведення, поздовжніх ухилів, радіусів поворотів, поперечних габаритів проїзних частин, захисних смуг, інженерних коридорів, бульварів, скверів та інших озеленених майданчиків загального користування, відображаючи транспортно-технічну класифікацію та архітектурно-структурну роль.

Габарити відстаней між житловими вулицями повинні відповідати передбаченому типу і засобу організації житлової забудови, та вимогам важливого критерію - високій лінійній щільності майбутньої забудови; зокрема у зонах садибної забудови можлива безквартальна система.

Території житлової забудови.

Слід виділити типологію та будівельне зонування, розташовуючи більш щільну /зокрема - багатоквартирну/ забудову у більш активних місцях /зонах/, як правило ближче до структурного каркасу і громадського центру селища.

Організація садибної забудови може бути л і н і й н о ю /"регулярною" або "вільною"/, т у п и к о в о ю та г р у п о в о ю; зблоковані одноквартирні будинки можуть бути улаштовані окрім того за "килимним" типом. Багатоквартирні будинки потрібно компонувати у групи, обрис яких треба показати. Групи житлових будинків, як і окремі садиби, повинні бути зоріентовані "до каркасу", у бік громадського центру.

Території та ділянки установ і підприємств загального (громадського) користування.

Слід відрізняти унікальні (єдині, загальноселищні) об'єкти від рядових або звичайних. До останніх належать дитячі дошкільні установи, які потрібно треба розташовувати у складі житлової забудови (радіус пішоходної доступності 300-500 м) і невеликі, на 1-2 торгових місця, торгівельні "точки". Загальноселищні ж об'єкти розташовуються, виходячи з принципу р і в н о д о с т у п н о с т і, у межах каркасу, у складі ц е н т р а л ь н о г о я д р а.

Найбільш активні об'єкти, які проте мають невеликі ділянки (торгівля, управління та зв'язок тощо), концентруються у центральному ядрі, утворюючи громадський центр селища, вони можуть бути (бажано) з к о о п е р о в а н і (із загальними господарчими дворами, проїздами та стоянками), зблоковані і навіть об'єднані під спільним дахом. Розпланувальна організація громадського центру має, звичайно, за мету створення урбанізованого, добре впорядкованого простору, який вміщує п л о щ у - органічний вузол загальноселищних зв'язків, не перетнутих транзитним транспортом. Цей простір повинен мати зручні підходи, під'їзди, автостоянки, бути добре пов'язаним (передусім візуально) з естетичною домінантою ландшафту, і мати можливість створювати г л и б и н н і композиції.

Відомі два принципових засоби (або варіанти) розпланувальної організації громадських центрів невеликих селищ міського типу:

-на окремих майданчиках у межах територій /кварталів/, що оточують громадський простір - площу-нішу, площу-перехрестя, площу-вулицю або бульвар;

-на відокремленій спеціалізованій громадській території, яка виконує роль с т р у к т у р н о г о е л е м е н т у і оточена вулицями. Дивись рис.5.

Кожен з цих варіантів має специфічні функціонально-технічні та творчі проблеми: необхідність ізолювання господарчих задвірок від відвідувачів, створення безтранспортних пішохідних просторів (площі, сквери, алеї), а також неодмінну вимогу щодо орієнтації входів в громадські будівлі (по суті - головних фасадів) н а з у с т р і ч відвідувачам.

При достатній репрезентативності та святковості середовища центру, призначеного для спілкування людей, тут не потрібні надмірні "пустопорожні" простори. Доречно згадати класичні та сучасні рекомендації щодо пропорцій урбанізованих просторів (співвідношення висоти забудови до ширини вулиці 1:1 - 1:3 або площі 1:4 - І:6). Та згадати про те, що для розташування у с ь о г о населення селища на площі під час мітингу чи свята потрібно до 1000 кв.м або 0,1 гектару.

Важливим і цікавим завданням архітектора є розміщення найбільш значних, р е п р е з е н т а т и в н и х будівель - культурного центру, храму, будинку місцевого самоврядування, торгового центру, навіть багатоповерхових житлових будинків. Ці будівлі завжди очолюють ансамблі громадського середовища центру; вони прагнуть бути розташованими на замиканні вулиці чи іншої г л и б и н н о ї к о м п о з и ц і ї, на підвищенні рельєфу, у відкритому просторі к о н т р а с т н о до навколишньої рядової забудови. Вони можуть (і повинні) створити систему архітектурних домінант, здатну організувати об'ємно-просторову композицію та середовище усього селища (і навіть його оточення). До низки об'єктів загального користування належить велика кількість позасельбищних допоміжних підприємств - виробничих (місцевого значення), комунальних (у т.ч. експлуатаційно-ремонтні) та складських (див.розд.2); та позаселищних - кладовище, водозабір, очисні споруди каналізації, ГРС тощо (див. розд.2). Допоміжні підприємства бажано розташовувати у межах спеціальної, звичайно відокремленої з о н и, для якої притаманна відповідна просторова організація, що дозволяє їй повноцінно функціонувати без незручностей для мешканців; це - захисні розриви, власні транспортні під'їзди та стоянки.

Щодо розташування позаселищних об'єктів, то воно підпорядковане передусім природним та регіональним чинникам: домінуючому напрямку вітру, напрямку течії водотоків, рельєфу, геології, регіональним спорудам та шляхам, дотриманню санітарно-захисних зон та улаштуванню під'їздів.

Зміст Вашого вирішення питань комфортного громадського обслуговування та позатрудового спілкування, включно з транспортним забезпеченням об'єктів загального користування та радіуси пішохідної доступності, потрібно зобразити у вигляді узагальненої схеми соціальної інфраструктури.

Незабудовані території. До них належать:

- території зелених насаджень загального користування - селищний парк чи сад, бульвари, сквери;

- території зелених насаджень технічного або спеціального призначення. - вітрозахисні, санітарно-захисні, шумозахисні та інші смуги і зони;

- лісопарки, ліси, лугопарки та т.зв. природні зелені простори і об'єкти, що не входять безпосередньо у середовище селища, але пов'язані з ним структурно;

- плодові садки, орні ділянки сільськогосподарчих угідь, пасовища, розсадники тощо, що розташовані по за забудовою, але безпосередньо пов'язані з господарством (та структурою селища).

Усе це - озеленені території, які вкупі створюють зелену зону селища. Бажано, щоб зелена зона складала безперервну систему, що пов'язує озеленення громадського центру з вітрозахисним поясом та зовнішнім природним оточенням, яке у свою чергу, включаючи сільськогосподарські угіддя, складає агропарк.

Бажано, щоб селищний парк (або сад) був пов'язаний якщо не буквально, то візуально та композиційно, з громадським центром та ландшафтною домінантою. Разом з тим селищний парк (сад), що починається з к а р к а с у або пов'язаний з ним, повинен мати артикульований контактно-стиковий вузол - добре впорядкований вхідний майдан з автостоянкою.

Інженерна підготовка та інженерне обладнання території можуть істотно впливати на розпланування та архітектуру селища в цілому. Здебільшого це питання:

- ефективного відведення атмосферних вод (вирішується відповідним до конкретного рельєфу трасуванням вулиць);

- значного об'єму земляних робіт і споруд - виїмок та насипів для пом'якшення поздовжніх та поперечних схилів вулиць, підсипки низин та набережних, влаштування гребель, підходів до мостів тощо;

- інженерно-комуні каційних коридорів (здебільшого відповідних габаритів у червоних лініях вулиць).

Духовна повноцінність

М і с т о б у д і в н а е с т е т и к а. Мають бути конкретизовані і уточнені Ваші задуми, які виникли при розробці "Моделі". А саме:

• краса як духовна властивість матеріальної культури, функціональної ефективності, зрозумілість (прочитуваність) структури; характер нарису вигинів, пропорцій та завершень вулиць і майданів;

• краса як штучно створена цінність, - композиційні вирішення розкриття у бік ландшафтних домінант; просторів, призначених для глибинних ансамблів забудови центру; майданчиків для будинків-домінант; зелених насаджень, які мають бути змістом відкритих просторів; об'ємно-просторових (силуетних) будівель та груп будинків.

О б р а з н о - х у д о ж н і о с о б л и в о с т і. Такими можуть стати будь-які з естетичних надбань селища, якщо вони емоційно і семантично домінують. Це очевидне підпорядкування структурі ландшафту (звичайно, без шкоди для функціональних якостей) або іншому чиннику; орієнтація внутрішніх просторів на громадську будівлю; особливий засіб озеленення чи узагалі те, що за Вашим відчуттям є "д у ш е ю" селища. Дивись рис.5.

Санітарно-гігієнічне благополуччя та безпека

Накреслення проектних рішень Генерального плану уточнюють планувально-структурну модель у таких аспектах:

-розташування об'єктів та споруд, що неминуче забруднюють природу (передусім - позаселищних) нижче за рельєфом та за течією водотоків відносно сельбища;

-забезпечення нормативних захисних розривів та улаштування відповідних захисних з о н навколо об'єктів та споруд, що забруднюють середовище або становлять н е б е з п е к у, включаючи залізниці та магістральні автомобільні шляхи, трубопроводи, лінії електропередач;

-захисту території від несприятливих вітрів та забезпечення необхідної а е р а ц і ї;

-захисту середовища що проектується та мешканців селища від небезпечних природних явищ (землетруси, селі, затоплення) та техногенних чинників, у т.ч. транспортної небезпеки.

Е к о н о м і ч н і с т ь.

Основні положення повинні бути вже передбаченими Вами при розробці планувально-структурної моделі й бути її властивостями: компактність, накреслення зв'язків по принципу мінімальної роботи, максимальне збереження природної поверхні. На стадії Генерального плану Ваше головне завдання складають такі вимоги:

- не робити зайвих, не обов'язкових вулиць, тобто прагнути до безквартального розпланування (у зоні садибної забудови);

- не проектувати економічно неефективних та неповноцінних за соціально-психологічними середовищними якостями однобічних вулиць;

• при уточненні трасування вулиць уникати занадто великого обсягу земельних робіт;

• прагнути до технічно простих інженерних систем (мереж), передусім - зручного відведення стічних вод.

Соціальну, технічну та економічну ефективність проектного рішення, яке Ви знайшли і розробили, аналізують та ілюструють короткі техніко-економічні показники.

Техніко-економічні показники

1. Чисельність населення _________________________

2. Кількість жителів _________________________

у тому числі: - у садибних будинках _____________

- у зблокованих будинках _____________

- у багатоквартирних будинках _________

3. Площа території у межах селища _____________

Проектний баланс території у межах міської межі

Таблиця № 3

№ п/п. Назви територій	Площа територій			Примітки
	га	%	кв.м на 1мешк.
А. С е л ь б и щ н і території 1. житлові території у т.ч. - садибної забудови зблокованої забудови багатоквартирної забудови 2. Території об'єктів загального користування 3. Зелені насадження загального користування 4. Вулиці, площі, автостоянки
Разом 1-4 100 5. Інші території у межах сельбищної зони
Разом по А 100 Б. К о м у н а л ь н о - г о с п о д а р ч і території 6. Території об'єктів 7. Вулиці, автостоянки
Разом по Б
В. Н е з аб у д о в а н і території 8. Зелені насадження технічного призначення 9. Ліси, лісопарки тощо
Разом по В
Усього

Б. Д е т а л ь н е р о з п л а н у в а н н я

Ця стадія деталізує і уточнює Генеральний план, встановлює червоні лінії; демонструючи можливі рішення із забудови, інженерному улаштуванню, обладнанню та озелененню селища, вона править, у свою чергу, підґрунтям (завданням) подальшого проектування. Детальне розпланування розробляється на частину території, яка містить основні типологічно-суттєві зони та об'єкти: житлові утворення, громадський центр, зелені насадження загального користування. Відображаючи раніше обґрунтовані структурні та об'ємно-просторові рішення, детальне розпланування пильно вдивляється у середовище. Дивись рис.8.

Вулиці, площі, автостоянки.

Ці простори, що мають передусім структурно-транспортне визначення, для невеликого населеного місця є середовищем перебування та спілкування людей. Відповідне відношення до них повинно бути виявлене при проектуванні на плані та одночасно на поперечних профілях та розгортках забудови. Дивись рис.9.

Проїзні частини вулиць, що мають відповідну кількість смуг руху та відповідну ширину, повинні мати нормативні радіуси кривих (поворотів), примикання, розширення біля зупинок автобуса, нормативні умови видимості на перехрестях.

Тротуари мають забезпечувати зручний рух, безпечні переходи через проїзні частини, відповідну кількість с м у г р у х у, розширення перед громадськими будівлями та входами у житлові.

Озеленення може мати (у плані) форму смуг, рабаток, квітників, лунок. Деревинні посадки (рядові, у вигляді бульварів тощо) бажано бачити дорослими, великими і конкретними за дендрологією; у разі невисокої забудови такі дерева домінують у архітектурному середовищі вулиць.

Малі архітектурні форми - опори освітлення, лавки та дивани, брами та хвіртки, бесідки та перголи - додадуть середовищу завершеності та затишку.

Житлова забудова.

Деталізація відповідних рішень Генерального плану є методично близькою до розробки проекту забудови: це креслення забудови ділянок одноквартирних будинків (особняків та зблокованих) лінійного, тупикового та групового,

регулярного, живописного, "килимного" типів тощо, а також кварталів та груп багатоквартирних будинків. При цьому треба додержувати істинних габаритів - відступів від червоних ліній, санітарних та протипожежних розривів, проїздів з розворотними майданчиками, автостоянок. Обмірковується раціональне використання просторів, у т.ч. влаштування підсобно-господарських будівель.

Мають бути вирішені одночасно дві, рівні за значенням, композиційні задачі:

досягнення об'ємно-просторової досконалості; вона невіддільна від функціонально-технічної повноцінності (див.вище), зокрема при організації груп 4-5-поверхової забудови, яка може мати форму лінійно-периметральну, компактних груп, глибинних композицій, геометрично-чітку чи живописну;

досягнення естетико-психологічної досконалості життєвого с е р е д о в и щ а людей, вулиць, групових просторів, дворів багатоповерхових будинків, яке формується геометрично /по-міському/ чи живописно /по-сільському), розчиняючись у навколишній зелені.

При цьому зображується забудова, благоустрій та озеленення громадських об'єктів, які входять до складу та структури житлових утворень - дитячих дошкільних установ, окремих торговельних та інших підприємств громадського обслуговування (останні можуть бути вбудованими у перші поверхи будинків, що має бути показано на кресленні).

Адміністративно-громадський центр.

Деталізація вже знайдених раніше містобудівних, об'ємно-просторових та функціонально-технічних рішень має за мету створення урбанізованого, жвавого, святково облаштованого та інформяційно насиченого с е р е д о в и щ а, що відповідає громадському, масовому сприйняттю ("настановчий рівень") та потребам окремого відвідувача ("вибірковий рівень") просторової та естетичної організації середовища.

Можливість ф у н к ц і о н а л ь н о г о зонування території центру (торгівельна зона, ділова, культурна тощо) повинна сполучатися з гуманною і н т е г р о в а н і с т ю громадської та примикаючої до центру житлової забудови. Тут важливо усе:

гармонійна єдність об'ємно-просторових та середовищних якостей, що утворюють н о в у я к і с т ь - ансамбль;

досконалість деталей, від обдуманості громадських просторів та глибинних композицій, що включають об'ємне та пласке озеленення, до структурної орієнтації громадських будівель (у т.ч. надійного закриття господарчих задвірок);

досконалість улаштування поверхні землі (її декоративного забрукування та геопластики, що робить її органічним елементом забудови;

правдоподібність типологічних ознак та якостей забудови;

розташування та накреслення відкритих автостоянок (їх сумарна місткість - 5% усієї кількості легкових автомашин, які належать мешканцям селища), вони можуть виявити та підкреслити своєрідність ансамблю /чи ансамблів/ центру.

Дуже важливо, щоб громадські простори центру селища Ви розглядали не як випадково залишене після розташування будівель порожнє місце випадкової форми, а як об'єкт проектування, що потребує зусиль архітектора подібно до проектування і н т е р' є р у.

Л а н д ш а ф т н а а р х і т е к т у р а.

Елементи ландшафтної архітектури є обов'язковою, органічною частиною кожного об'єкта чи фрагмента середовища населеного місця.

Зелені насадження загального користування. До їх числа належать селищний парк або сад, бульвари, сквери, куточки спілкування. Багато запитань ставить перед архітектором проектування (навіть ескізне) парку чи саду, які залежно від особливостей природного ландшафту та селищного середовища, можуть бути виконані наприклад у регулярному або вільному ("пейзажному") стилі, можуть мати форми гаю, партера або їх поєднання. Цей об'єкт має функціональне зонування. Тут вирізняють активну вестибюльну зону, що вміщує літні споруди культури та відпочинку для дорослих та дітей, фізкультурний майданчик (не стадіони); та зону тихого відпочинку. Якщо є водоймище, потрібно передбачити улаштування пляжу та пристані прогулянкових суден. Кожній зоні притаманні свої засоби накреслення майданчиків, алей, доріжок та стежок. Загальний же задум має бути спрямований на виявлення ландшафтної домінанти.

Озеленення парку /саду/ будується на гармонійному сполученні газону та об'ємних елементів: груп, куртин, букетів та солітерів; воно має відповідати рельєфу та геопластиці.

За таким же принципом проектують сквери та бульвари; треба пам'ятати, що у сполученні з невисокою забудовою, добрі крупномірні дерева (у т.ч. висотні) відіграють не лише першочергову с е р е д о в и щ н у, але й активну об'емно-просторову, с е м а н т и ч н у, роль.

Озеленення ділянок громадського призначення. Окрім гігієнічної функції для людини (захист від дискомфортного вітру та надмірної інсоляції), має значення декоративно-середовищна та об'ємно-просторова роль озеленення, у т.ч. великорослих дерев, особливо якщо вони згуртовані по периметру ділянки, будинку чи майданчика або у декоративні смуги, "стіни", екрани, кола тощо.

Насадження технічного призначення. До архітектури вітрозахисних поясів, шумозахисних та санітарно-захисних смуг, що створюють разом з насадженнями загального користування та рядовими посадками вулиць б е з п е р е р в н у систему. На стадії детального розпланування використовуються ті самі засоби.