12.2. Планування витрат на підготовку й освоения виробництва нової продукції

На етапах розробки нової продукції, коли немає комплекту технічної до-кументації та нормативної бази, витрати, пов’язані з цим, визначаються як про­гнозы величини. Тому при плануванні собівартості нових виробів важливо ознайомитися із основними принципами та методами щодо визначення величи­ни витрат, пов’язаних із впровадженням у виробництво нових виробів.

Планування науково-технічної підготовки виробництва нової продукції охоплює всі стадії та етапи і включає: розробку планів виконання робіт по кож-ній стадії та їхнє взаємоузгодження; складання зведеного плану-графіка або ко-ординаційного плану підготовки виробництва, який забезпечував би своєчас-ний вихід на серійний чи масовий випуск виробів; розробку кошторису витрат на підготовку виробництва.

При підготовці особливо складних виробів розробляється самостійна ці-льова програма, що включає роботи, які виконуються всіма організаціями та пі-дприємствами-виконавцями. Вона розробляється на увесь цикл розробки і освоєння продукції та передбачає ресурсне забезпечення всіх видів робіт. Як правило, вона має вигляд матриці, в якій по вертикалі перелічені завдання, що включені в програму, а по горизонталі - організації та форми їхньої участі.

На стадії розробки технічного завдання є дуже обмежене коло даних, то­му розрахунки окремих показників носять орієнтовний характер, широко вико-ристовуються методи екстраполяції, моделювання, аналогів і т. д. А при офор-мленні результатів науково-дослідних робіт (НДР), розрахунки, що обґрунто-вують доцільність проведення дослідно-конструкторських робіт та впрова-дження об’єкта у виробництво, повинні бути виконані значно точніше, із вико-ристанням обсягу інформації, накопиченого в процесі НДР. На цій стадії мо-жуть широко використовуватися методи математичного моделювання, з ураху-ванням ієрархічної схеми об’єкта, його основних конструкторських характерис­тик, результатів дослідження фізичних моделей і т. д.

Здійснення планування процесу освоєння виробництва передбачає ви-вчення та виявлення характерних особливостей практики початкового етапу виробництва, максимально повне урахування закономірностей руху параметрів даного процесу, визначених на основі аналізу їх реальної поведінки.

Загальною економічною закономірністю періоду освоєння випуску нової техніки є наявність підвищених витрат початкового виробництва.

Численними дослідженнями вітчизняних і зарубіжних економістів вста-новлено, що вироби, які відрізняються абсолютним рівнем собівартості та тру-домісткості, мають однотипну динаміку їхнього зниження на етапі освоєння. Емпіричним шляхом було отримано ряд залежностей, які в узагальненому ви-гляді представляються як теорія «кривих освоєння».

Ступінь освоєння виробу залежить від кількості виготовлених виробів із початку виробництва. Існує певна кореляційна залежність між порядковим но­мером виробу та його трудомісткістю. Аналогічна залежність існує між номе­рами виробів і собівартістю. Дана залежність визначається формулами [11]:

C_i =C₁N_i^-b ; T_i =T₁N_i^-b , (12.2)

де С_i ; Т_і - собівартість і трудомісткість N_i-го виробу з моменту початку випуску ви-робів;

С₁; Т₁ - собівартість і трудомісткість першого випущеного виробу (трудоміст-кість у момент початку освоєння);

N_i - номер виробу з початку випуску;

b - показник ступеня.

Показник ступеня b характеризує крутизну кривої освоєння. Величина b досить вузько обмежена - (0,25 - 0,45) (рис. 12.3).

Для кожного підприємства цей показник розраховують на основі досвіду освоєння виробництва виробів, що випускалися раніше.

Т₁/Т_і

Рис. 12.3 - Залежність трудомісткості від обсягу випуску при різних характеристиках кривих освоєння [11]

При плануванні трудомісткості та собівартості нових виробів необхідно брати до уваги значення коефіцієнта освоєння та характер кривої освоєння. Зни-ження трудомісткості залежить від коефіцієнта освоєння (k_ос), який показує, в скільки разів зменшується трудомісткість при кожному подвоєнні числа випу-щених виробів. Наприклад, якщо трудомісткість першого виробу дорівнює 100 нормо-годин, то при найбільш характерній кривій освоєння (k_ос = 0,8) трудо-місткість другого виробу буде дорівнювати 80, четвертого - 64, восьмого - 51,2 нормо-год і т. д. Чим менше k_ос (і відповідно більше показник b), тим більші зби-тки понесе підприємство на етапі освоєння, оскільки кінцева трудомісткість до-сягається пізніше, тобто період освоєння збільшується. Дослідження показують, що початок серійного виробництва до моменту 80%-ої готовності спеціального обладнання й оснащення призводить до підвищення витрат; що криві освоєння є більш пологими тому, що менший кут нахилу відповідає меншим значенням по-казника ступеня b, і саме їм надається перевага. Вихідна трудомісткість у цьому разі (з початку освоєння) є значно меншою завдяки кращій підготовці виробниц-тва, чим при кривих освоєння, які круто понижуються. Таким чином, правильна організація та планування підготовки та освоєння виробництва призводить до значної економії, оскільки початкова трудомісткість мало відрізняється від кін-цевої.

На кожній кривій освоєння можна відмітити характерні для даного типу ви-робництва точки переходу від крутої ділянки гіперболи - ця ділянка характеризує період власного освоєння - до пологої її гілки, що відповідає наближенню до вста-новленого випуску.

У лінійній системі координат для малих значень N_i досить важко визна-чити ординату - трудомісткість виробу (Т_і). Також при наближенні до кінця пе-ріоду освоєння криві освоєння можуть бути досить близько розташовані одна біля одної, що практично унеможливлює визначення трудомісткості виробів для різних кривих освоєння.

Зображення кривих освоєння у прямокутних координатах із логарифміч-ними шкалами виключає цей недолік.

Зниження собівартості, розрахованої у вигляді суми змінних та умовно-постійних витрат залежно від часу, що минув із початку освоєння, показано на рис. 12.4.

У тих випадках, коли освоєння принципово нової продукції відбувається на підприємствах серійного типу виробництва без попереднього відпрацювання у дослідному виробництві, має місце нерівність:

С_осер >С_одосл , (12.3)

де С_осер , С_одосл - відповідно значення собівартості одного й того ж виробу у почат-ковий період часу в серійному і дослідному виробництві.

Рис.12.4 - Графік зміни собівартості за різних характеристик кривих освоєння (для виробів А, В, С, D)

Процес освоєння виробництва можна вважати закінченим, коли трудоміс-ткість чи собівартість стануть відповідати плановим.

12.2.1. Особливості калькулювання нових виробів. Номенклатура ста­тей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економіч-ними елементами):

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати. Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загально-виробничі витрати.

В окремих галузях економіки номенклатура калькуляційних статей відхи-ляється від наведеної з урахуванням специфіки підготовки виробництва нової продукції. Тому склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлюється підприємством.