
- •САмостійна робота № 1
- •Загальні методичні вказівки Класифікація органічних сполук.
- •Типи органічних реакцій.
- •Алкани, циклоалкани в природі та техніці.
- •Дієнові вуглеводні, їх характеристика.
- •Багатоядерні ароматичні вуглеводні з ізольованими бензольними ядрами.
- •Нафта, її переробка та склад.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 2
- •Загальні методичні вказівки Похідні вуглеводнів. Ізомерія та номенклатура.
- •Фізичні та хімічні властивості похідних вуглеводнів.
- •Фторпохідні органічні сполуки. Добування та застосування.
- •Основні представники галогенопохідних, їх застосування.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 3
- •Загальні методичні вказівки Феноли та нафтоли.Ізомерія і номенклатура.
- •Засоби добування та властивості фенолів та нафтолів.
- •Прості ефіри – номенклатура, ізомерія, властивості.
- •Основні представники. Епоксиди.
- •Етилен оксид в харчовій промисловості.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 4
- •Загальні методичні вказівки Кетони – ізомерія, номенклатура.
- •Властивості та добування кетонів.
- •Окремі представники, їх характеристика.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 5
- •Загальні методичні вказівки Двоосновні карбонові кислоти – ізомерія та номенклатура.
- •Властивості, добування та застосування двоосновних карбонових кислот.
- •Мурашина та оцтова кислота, їх характеристика та добування.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 6
- •Загальні методичні вказівки Похідні карбонових кислот,їх характеристика.
- •Галогенангідриди –номенклатура, засоби добування та властивості.
- •Ангідриди карбонових кислот –добування, властивості.
- •Окремі представники: оцтовийта фталевий ангідриди.
- •Пероксиди, їх характеристика.
- •Складні ефіри –властивості,добування.
- •Мила, їх властивості.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 7
- •Загальні методичні вказівки Дубильні речовини.
- •Галова кислота, її властивості.
- •Альдегідо- та кетонокислоти. Добування та номенклатура.
- •Окремі представники кетонокислот. Пировиноградна кислота.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 8
- •Загальні методичні вказівки Засоби добування нітросполук.
- •Нітробензол.
- •Аліфатичні діазосполуки.
- •Аміди кислот.
- •Сечовина, її властивості.
- •Нітрили кислот.
- •Акрилонітрил в хімічній промисловості
- •Органічні сполуки сірки.Застосування та добування.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 9
- •Загальні методичні вказівки Важливі представники п’ятичленнихгетероциклів з одним гетероатомом.
- •Важливі представники п’ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами.
- •Важливі представники шестичленних гетероциклів з одним гетероатомом.
- •Складні гетероциклічні сполуки, їх характеристика.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 10
- •Загальні методичні вказівки Методи досліджень ліпідів.
- •Добування та переробка жирів та масел.
- •Поверхнево-активні речовини.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 11
- •Загальні методичні вказівки Стереохімія моносахаридів.
- •Найважливіші представники моносахаридів, їх застосування у харчовій промисловості.
- •Таутомерія моносахаридів в розчинах.
- •Високомолекулярні полісахариди.
- •Крохмаль, його будова, властивості та застосування у харчовій промисловості.
- •Целюлоза, її будова, властивості та застосування у промисловості.
- •Глікоген, як тваринний крохмаль.
- •Пектинові речовини, їх властивості.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 12
- •Загальні методичні вказівки
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 13
- •Загальні методичні вказівки Аденозинтрифосфорна кислота
- •Біосинтез білків
- •Терпени, їх характеристика, класифікація та властивості.
- •Біциклічні терпени.
- •Стероїди, їх властивості та роль в житті людини.
- •Гормони, їх властивості та роль в житті людини.
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •САмостійна робота № 15
- •Загальні методичні вказівки
- •Завдання для виконання самостійної роботи
- •Рекомендована література
Складні гетероциклічні сполуки, їх характеристика.
До складних гетероциклічних сполук відносяться алкалоїди.
Алкалоїди – це група азотистих сполук, які володіють основними властивостями та зустрічаються в рослинах. Дуже часто воно володіють сильними фізіологічними або фармакологічними діями. Ряд відомих алкалоїдів містить ядро пірідіну та піперідіну. До них відносяться нікотин, анабазин та інші. Нікотин у виді солей лимонної та яблуневої кислот у великих кількостях міститься в листі та корневищах табаку. Це один із найбільш отруйних алкалоїдів, 40 мг нікотину є смертельною дозою людини. Використовують нікотин у якості інсектициду у садівництві. При окисненні нікотину утворюється нікотинова кислота:
нікотинова (-пірідін- вітамін РР (нікотинамід)
карбонова кислота)
Анабазин – ізомер нікотину, сильніший за нього:
Також до складних гетероциклічних сполук можна віднести шестичленні гетероцикли з двома атомами азоту. До них відносяться пірідазін, пірімідін, піразін та група пуріну:
пірідазін пірімідін піразін пурін
Пірідазіни у природі не знайдені. Добувають синтетично. Пірідазінове кільце дуже стійке до окиснення., не підлягає електрофільному заміщенню.
Піразіни можна добути самовільною конденсацією α-амінокетонів. До електрофільного заміщення піддається ще менше, чим пірідін.
Пірімідін – найважливіший з шестимчленних гетероциклів з двома атомами азоту. Пірімідінове ядро входить до багаточисельних пірімідінових сполук, серед яких знаходяться вітамини, коферменти, нуклеїнові кислоти.
Вітамін В1 (тіамін) також містить пірімідіновий цикл:
Завдання для виконання самостійної роботи
Відповісти на запитання:
Які органічні сполуки називають гетероциклічними?
Класифікація гетероциклічних сполук.
Які фактори впливають на хімічні властивості гетероциклічних сполук?
Пірол та його похідні.
Відмінності шести- та п’тичлених гетероциклів с одним гетероатомом.
Алканоиди, їх властивості.
Фуран, його властивості та використання у промисловості.
Похідні фурану.
Відмінність фурану від піролу.
Тіофен, його похідні.
Фізичні властивості тіофену.
Гетероцикли з кількома гетероатомами.
САмостійна робота № 10
Тема: Методи досліджень ліпідів. ПАР.
Повинні знати: методи досліджень, добування та переробку ліпідів; ПАР
Повинні вміти: писати структурні формули
План.
Методи досліджень ліпідів.
Добування та переробка жирів та масел.
Поверхнево-активні речовини.
Загальні методичні вказівки Методи досліджень ліпідів.
Вивчення ліпідів починається з їх виділення; найбільш ефективно це можна здійснити, екстрагуючи ліпіди органічними розчинниками (диетиловий ефір, бензин) або їх суміші (хлороформ + метанол).
У живому організмі частина ліпілів пов’язана з білками та вуглеводами, утворюючи різноманітні по складності та міцності комплекси і сполуки. Розчинни володіють неоднаковою здібністю руйнувати ці комплекси і виділяти ліпіди, тому склад ліпідів залежить від вибору розчинника.
Склад і якість жирів та масел характеризують за допомогою різноманітних «чисел». Найбільше значення мають числа: кислотне, омилення, йодне.
Кислотним числом називається показник, який характеризує кількість вільних жирних кислот, які містяться в жирі. Він виражається у міліграмах гідроксиду калію, який витрачений на нейтралізацію вільних жирних кислот, які містяться у 1г жиру.
Число омилення дорівнює кількості міліграмів гідроксиду калію, необхідного для омилення гліцеридів і нейтралізації вільних жирних кислот в 1г жиру або масел:
С3Н5(ОСОR)3 + 3КОН С3Н5(ОН)3 + 3RСООК
По числу омилення можна судити про середню молекулярну масу жирних кислот, які входять до складу жиру та визначити кількість лугу, необхідного для омилення жиру.
Йодне число – показник, який характеризує ненасиченість жирних кислот, які входять до складу жиру. Він виражається у відсотках йоду, еквівалентного галогену, який приєднується до 100 г жиру. Існує декілька методів визначення йодного числа. Одним з найбільш розповсюджених є бромометричний метод. При цьому використовують розчин йоду в безводному метиловому спирті. Насиченому бромідом натрію. Якщо знати вихідну кількість брому, можна легко визначити йодне число жиру.