Лабоарторна робота № 1.4

Тема: Земельно-ресурсний потенціал та сучасна структура землекористування в регіонах світу

Мета: дослідити регіональні відміни у структурі землекористування регіонів та країн світу, визначити землезабезпеченість населення сільськогосподарськими угіддями та ріллею, ознайомитись із сучасною структурою та особливостями використання земельного фонду в регіонах України; визначити регіональні відмінності у землезабезпеченні населення сільськогосподарськими угіддями та ріллею; навчитись обчислювати коефіцієнт антропогенної перетвореності на макрорівнях. Провести оцінку земельно-ресурсного потенціалу регіонів України та визначити вплив ПРП на рівень соціально-економічного розвитку територій.

Завдання

1. Виявлення особливостей формування сучасної структури земельного фонду в регіонах та країнах світу.

2. Визначення землезабезпеченості населення сільськогосподарськими угіддями та ріллею.

3. Визначення сучасної структури використання земельного фонду в регіонах України та землезабезпеченості населення

4. Регіональні відмінності структури використання сільськогосподарських угідь.

5. Визначення антропогенної перетвореності регіонів України.

6. Роль і місце земельних ресурсів в інтегральному ПРП України.

Методичні вказівки до виконання практичної роботи.

Завдання 1. Виявлення особливостей формування сучасної структури земельного фонду в регіонах та країнах світу.

Використовуючи статистичні показники про розподіл загальної земельної площі та використання земель у країнах світу (додаток 1) [2, с. 618-631] обчислити частку земель сільськогосподарського призначення та їх площу у загальній площі суходолу. визначити пересічну лісистість території та площі інших категорій земель у структурі землекористування. Отримані в результаті обчислення значення показників оформити у вигляді робочої таблиці «Структура використання земельного фонду та землезабезпеченість населення країн світу» (див. зразок).

Завдання 2. Визначення землезабезпеченості населення сільськогосподарськими угіддями та ріллею.

Землезабезпеченість населення є одним із важливих показників, що характеризує можливість країни у формуванні власної продовольчої безпеки. У методиці досліджень агробізнесової діяльності зустрічаються показники «критичної землезабезпеченості» в розрахунку на одного мешканця. Гранично мінімальним розміром забезпеченості орними землями прийнято вважати показник на рівні 0,14 га / на особу. Якщо значення цього показника є меншим за вказану величину то країну можна віднести до таких, що неспроможна в достатній мірі забезпечити власні потреби в основних продуктах харчування. Це у свою чергу негативно впливає на процеси землезабезпеченості населення продовольством власного виробництва.

Величина показника землезабезпеченості визначається, як співвідношення між площею сільськогосподарських угідь (ріллі) та чисельністю постійного населення, що мешкає на тій чи іншій території за формулою :

, (1)

де:

З – землезабезпеченість в розрахунку на одного жителя (га)

S – площа сільськогосподарських угідь (ріллі)

N – загальна чисельність населення.

Отримані розрахункові дані до завдання 1 та 2 практичної роботи заносяться в робочу таблицю.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте особливості сучасної структури земельного фонду в країнах Європи.

2. У чому полягають особливості формування структури земельного фонду та використання земельних ресурсів у країнах Африки.

3. Зазначте та охарактеризуйте чинники, що впливають на землезабезпеченість населення в країнах Азії.

4. Порівняйте існуючу структуру землекористування в країнаx Пн. та Пд. Америки.

Дайте визначення термінам і поняттям: загальна земельна площа, землекористування, категорії земель, сільськогосподарські угіддя, зрошувальні землі, землі лісового фонду, землезабезпеченість населення, критичний рівень землезабезпеченості.