Засоби реалізації програми та розвитку мовлення дітей

Практичне заняття

План

1. Класифікація засобів навчання.

2. Технічні засоби навчання та місце їх у роботі з дітьми.

3. Художня література як засіб навчання дітей рідної мови.

4. Мова вихователя та вимоги до неї. Культура українського мовлення вихователя.

Завдання до практичного заняття

1. Повторіть правила української літературної ви­мови, випишіть деякі з них у зошит.

2. Законспектуйте з книги Н. Д. Бабич «Основи культури мовлення» (Львів: Світ, 1990) розділи «Вступ» (с. 5—10), «Кулжура мовлення вчителя» (с. 25—28), «Правильність мовлення» (с. 66—71).

3. Законспектуйте розділи «Культура мови і час», «Функції мови і мовна культура» (Культура україн­ської мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського.— К.: Либідь, 1990).

4. Складіть анотацію на книгу В. Д. Сич «Техни­ческие средства обучения в детском саду» (М.: Просвещение, 1989).

Практичні завдання

для самостійного опрацювання

1. Складіть перспективний тематичний план вико­ристання технічних засобів навчання на квартал з роз­ділів «Дитина та навколишній Шіт», «Художня літе­ратура» для однієї з вікових груп.

2. Вихователька середньої .групи готувалась до відкритого заняття з розділу «Художня література» — заучування вірша Л. Українки «На зеленому горбоч­ку». Вона вирішила записати вірш на плівку, а потім розпочати заняття з прослуховування записаного вір­ша.

Конспект заняття вихователька розпочала так: «Діти, сьогодні ми з вами вивчимо вірш Л. Українки «На зеленому горбочку». Ось прослухайте цей вірш». (Вмикає магнітофон...)

Старший вихователь дитячого садка зауважила: «Я б не радила Вам починати це заняття з використання технічних засобів навчання...»

А яка ваша думка? Чи доцільним буде використан­ня технічних засобів під час заучування віршів?

3. К. Д. Ушинський писав: «Усна мова ґрунтується на мисленні: отже, наставник рідної мови повинен дати дітям вправи, що збуджують думку й викликають виявлення цієї думки в слові. Але чим ви збудите думку дитини й викличете в ній самостійне слово, як не показавши їй якого-небудь предмета або зображення його?

Що таке наочне навчання? Це таке навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях та словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих ди­тиною: чи будуть ці образи сприйняті в процесі самого навчання, під керівництвом наставника, чи раніше, са­мостійним спостереженням дитини, у такий спосіб, що наставник знаходить у душі дитини вже готовий образ і на ньому будує навчання» (Ушинський К- Д- Твори.— Т. 2.— С 405).

Якими засобами забезпечується наочне навчання на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з нав­колишнім та з художньої літератури? Назвіть наоч­ний та дидактичний матеріал з цих розділів. Наведіть конкретний приклад використання наочно-дидактично­го матеріалу для розв'язання завдань словникової ро­боти з дітьми.

4. У сучасній дошкільній педагогіці вживається термін «художньо-мовленнєва діяльність». Це діяль­ність, «пов'язана із сприйманням літературних творів, їх виконанням, спрямована на розвиток словесної творчості, образності й виразності мовлення (Система естетичного виховання в дошкільному закладі / За ред. Н. О. Ветлугіної.— К.: Рад. шк., 1977.— С 40).

Художньо-мовленнєва діяльність пов'язана з ху­дожньою літературою і здійснюється під час сприй­мання дітьми літературних творів, елементарного ана­лізу їх, відтворення (виконання) у вигляді розповіді, виразного читання, інсценування й елементарної літе­ратурної (словесної) творчості (Секарэ С. М. Худо­жественно-речевая деятельность старших дошкольни­ков.— Кишинев: Лумина, 1984.— С. 3).

Яке місце як засіб навчання та розвитку рідної мо­ви посідає художня література в педагогічній діяль­ності вихователя дошкільного закладу? Яке місце ху­дожньої літератури в структурі художньо-мовленнє­вої діяльності? Назвіть види роботи з художнім текс­том та художньою книгою у дошкільному закладі?

5. Дитина навчається говорити завдяки слуху та здібності переймання. Глухий не навчиться говорити: так само не навчиться говорити й дитина, яка чує, як­що вона буде позбавлена можливості чути навколиш­ніх. Дитина говорить те, що чує. Вона перевтілює по­чуте в ту форму, котра має постійний доступ до її слухового апарату (Тихеева Е. И. Развитие речи де­тей.— С 11 — 12).

Прочитайте вислів Є. І. Тихєєвої й визначте зав­дання з розвитку мовлення та педагогічні вимоги до організації роботи вихователя з розвитку мови.

6. Вихователька повинна досконало володіти рід-'Шово для дітей мовою, пропонуючи той зразок, який ді­ти можуть і повинні переймати, володіти всіма мето­дами розвитку мовлення дітей, визнаними педагогікою (Тихеева Е. И. Развитие речи детей.— С. 24).

Які вимоги ставляться до мовлення вихователя? Якими ж методами розвитку мовлення повинен володі­ти вихователь національного дошкільного закладу?

7. «...Ніде так, як у мові, не має важливого зна­чення чинність переймання. Тому й треба звертати особливу увагу на мову самого педагога, що керує ди­тячим садком або школою. Педагог повинен якнай­краще володіти літературною мовою та, крім того, знати діалекти тої місцевості, де він як педагог пра­цює. Справа щодо діалектів і їх значення має чималу вагу в процесі вивчення дітьми літературної мови. Є країни з досить виразними діалектичними відмінами, як, наприклад, Ельзас у Франції, Гуцульщина в Укра­їні. В діалекті, правда, заховується дух народу, філо­логічна суть мови — її образність, краса, її місцевий фольклор, але з ним усе ж треба рахуватися лише як з діалектом, як з місцевою говіркою і в літературній мові виборювати його. До дитячого садка діти прихо­дять звичайно зі своїм діалектом, ним вони лише й можуть виявляти свої почуття, свої спостереження. Раптово відривати дитину від її хатньої мови було б для неї болючим процесом і цілком непедагогічним методом навчання мови» (Русова С. Нові методи до­шкільного виховання//Дошк. виховання.— 1992.— №2—3.—С 13.).

Які діалектні особливості мовлення дітей та до­рослих у вашому регіоні? Наведіть приклади. Яка ва­ша думка щодо володіння вихователем діалектною мо­вою? Якщо дитина в дошкільному закладі говорить діалектною мовою, тоді якою мовою з нею повинен говорити вихователь? Як співвідноситься думка С. Ру-сової щодо співіснування в мовленнєвій практиці ди­тячого садка літературної та діалектної мови з зав­данням словникової роботи «заміна діалектів, місце­вих говірок словами літературної вимови»?

8. Прочитайте фрагмент заняття зі словникової ро­боти, проведеного вихователькою в середній групі.

Вступна бесіда. Вихователь: «Яка зараз по­ра року? Яка сьогодні погода? Як одягаються взимку? (Показує нове зимове пальто.) Що це? Яке це пальто? Чому ви думаєте, що зимове? Що це таке? (Показує на комір.) З чого він зроблений? Так, вірно, діти, ви відповіли. Для чого потрібний комір? Що ще є на пальті? Для чого потрібні ґудзики? А це що? Знай­діть у себе на одязі петлі. (Проаонує дитині повісити пальто в шафу. Показує шапку.) Що це? Для чого потрібна шапка? Як одягають шапку? (Викликає ди­тину показати, як одягають шапку.) Вірно, діти. А це що? Якого кольору шарф? Для чого потрібний шарф? Як ви попросите, щоб вам зав'язали шарф? Вірно. (Пропонує дітям загадку.) У якому будинку всі бра­ти живуть разом, а один окремо? (Рукавиці.) Для чого потрібні рукавиці? Якого вони кольору? Вірно, діти. (Вихователь вводить узагальнююче поняття «зи­мовий одяг», читає вірш Г. Бойка «Морозець».)

— А зараз пограємо в дидактичну гру «Магазин одягу».

Гра «Магазин одягу». Знайдіть, які слова в мов­ленні вихователя не відповідають правилам україн­ської літературної вимови. Знайдіть їм відповідники.

Запам'ятайте! У сучасній мовленнєвій прак­тиці невиправдано поширюються слова вірно, вірний, які витісняють правильно, правильний. Кажуть: вірно відповів, вірно пояснив, вірно зауважив, вірний засіб. А тим часом, коли йдеться про певну оцінку чого-не­будь, українською мовою природно сказати правиль­но, правильний (правильно відповів), а вірно, вірний — там, де мовиться про відданість, стійкість ^!.

У сучасній українській офіційній і діловій мові сло­ве магазин замінило невиправдано слово крамниця, крамничка. Слово магазин означає в українській мові не будівлю для продажу, а велику комору на зерно.

Заклад, де продають харчі або якісь інші припаси й речі, незалежно від розміру його й асортименту кра­му називають крамницею^. Крамниці, де продають спе­ціальні вироби, мають теж свої назви: книгарня, цу­керня.

Якщо мовиться про дрібну крамницю, вживають зменшуваного іменника — крамничка .

Отже, вихователю, стверджуючи відповіді дітей, потрібно вживати слово: правильно. Дидактичні ж іг­ри доцільно називати так: «Крамниця одягу», «Крам­ниця іграшок», «Книгарня», «Паляниця», «Цукерня».

Лабораторні заняття

(У дошкільному закладі)

План № 1

Аналіз дидактичного, наочного матеріалу, технічних. засобів навчання, художньої літератури в дошкільно­му закладі.

Студенти знайомляться з засобами навчання дітей-рідної мови в педагогічному кабінеті дошкільного за­кладу.

Аналіз посібників проводять за схемами.

Схема № 1

Назви дидактичного матеріалу	Місце зберігання	Наявність картотеки	Наявність анотацій чи методичних розробок

Схема № 2

Назва ТЗН	Кількість	Місце збері­гання	Наяв­ність карто­теки	Наявність анотацій та методичних розробок

Схема № 3

	Автор	Для ви­хователя	Для дітей	Наявність картотеки	Наявність
Назва худ. твору					анотацій	мето­дичних розробок

План № 2

1. Запишіть (стенографічно) мовлення вихователя.

2. Запишіть (стенографічно) мовлення 3—4 дітей.

Завдання для індивідуальної самостійної роботи

1. Дайте письмовий аналіз мовлення вихователя і дітей за схемою.

Ім'я та прізвище дитини (чи вихова­теля)			Помилки
	фоне­тичні	грама­тичні	лексичні	русизми	діалек­тизми

2. Загальний висновок (чи відповідає мовлення лі­тературним нормам української вимови).

Завдання для педагогічної практики

1. З'ясуйте наявність в педагогічному кабінеті та у вікових групах словників та довідників української мови.

2. Результати вивчення занесіть до схеми:

Назва словни­ка, довідника	Автор	Кількість примірників	Де зберіга­ється

Робота з мовленнєвими текстами

1. Прочитайте речення, виправте помічені в тексті стилістичні помилки, мовленнєві кальки.

1.—У скільки годин сьогодні збори? — У сім.— А яка повіст­ка дня? — Прочитай об'яву. 2. Яка зараз година? — Сімі 3. Я на­вчилась примовчувати свої думки. 4. Візьми газети з ящика! — А де ключ стоїть? 5. Зателефонувати я не встигла — був кінець робочого дня. 6. Хто крайній за суницями? — Я буду. 7. Не див­лячись на дощ, ми все ж пішли в театр. 8. Ігор, хто тебе привів в дитячий садок? 9. Надворі нуль градусів температури. 10. Діти сіли снідати, вихователька побажала їм: «Приємного апетиту!» 11. Помічник вихователя молодшої групи перед прийняттям їжі бажає дітям: «Смачного апетиту!» 12. Хто слідуючий... буде відповідати? 13. Не треба обертати хату догори дном. 1.4. Окраєць синього неба потемнів. 15. Моє відкрите заняття співпало з свя­том. 16. Олена, відкрий двері (Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— .С. 76—77).

2. Подані слова введіть у речення, поясніть їх значення і вживання.

Вид — вигляд. Зміст — значення — смисл. Шар — прошарок —верства. Думка — гадка — мисль. Пласт — скиба — шар. Ватра — вогнище і— багаття — костер. Болото — багно — грязь — грузь — бруд. Чорногуз — лелека — бусол. Аби — щоб. Дещо — трохи. На­пала— нашестя. Процент — відсоток. Інший — другий. Подорож — мандрівка. Наймит — батрак. Іго — ярмо. Ожеледь — гололід — ожеледиця. Майдан — площа — плац — пляц (Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— С. 100).

Недолік — хиба — вада — огріх — прогріх — недоробок, Ганджа — ганжа — ґандж, лівша — щульша, ковдра — коц — ліжник — укривало, знання — знаття, башта — вежа, фарба — барва — крас­ка, поля — береги — краї — криси, музичний — музикальний, не­приємний — прикрий, одягати — надівати, узувати — обувати, говорити — казати.

3. Поясніть, як правильно сказати:

Житель чи мешканець України? Житель чи мешканець цього будинку? Рятівник чи рятувальник за професією? Поштова скри­нька чи поштовий ящик у під'їзді? Аптека працює круглу чи цілу добу? Двері відчинити чи відкрити? Сторінку книжки переверну­ти чи перегорнути? К,отра чи яка тепер чи зараз година? Газети підписувати чи передплачувати? Туфлі одягти, взути чи обути? Плаття личить до лиця, пасує чи підходить? Екзаменаційний бі­лет чи квиток? На літак білет чи квиток? Дефекти, вади чи не­доліки артикуляції? Ставлення чи відношення твоє до мене? Взає­мини, стосунки чи відносини між державами? Прокидатися чи просипатися зі сну? Музикальне чи музичне заняття, школа? Му­зично чи музикально обдарована дитина? (Бабич Н. Д. Основ» культури мовлення.— С 102).

Список літератури

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.— К.: Дибідь,. 1991.

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— Львів: Світ, 1990.

3. Культура української мови: Довідник/За ред. В. М. Ру-санівського.—- К,.: Либідь, 1990.

4. Крваль А. П. Культура української мови.— К-: Наук, дум­ка, 1978.

5. Коваль А. П. Культура ділового мовлення.— К-: Наук, дум­ка, 1982.

6. Сыч В. Д. Технические средства обучения в детском саду.— М.: Просвещение, 1989.