Наукові засади методики розвитку рідної мови та ознайомлення і явищами навколишнього життя

Семінарські заняття

П л а н № 1

1. Предмет та завдання курсу методики розвитку рідної мови та ознайомлення з навколишнім у дош­кільному закладі.

2. Методологічні засади методики розвитку рідної мови.

3. Природничо-ігаукові основи методики.

4. Внесок психологів та психолінгвістів у розроб­ку проблем дошкільної лінгводидактики.

План №2

1. Лінгвістичні засади методики розвитку рідної мови дітей дошкільного віку.

2. Закономірності розвитку й навчання дітей рід­ної мови.

3. Принципи навчання дітей рідної мови: а) загальнодидактичні; б) загальнометодичні; в) часткові та спеціальні методичні принципи.

Практичні завдання до семінарських занять

1. Опрацювати теоретичні питання за- підручникомз Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з нав­колишнім у дошкільному закдаді/А. М. Богуш, П. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ш.—К.: Вища шк,, 1992.

2. Скласти анотації: а) на навчальний посібник Л. П. Федоренко (Закономерности усвоения родной речи.— М.: Просвещение, 1984); б) на книгу О. О. Ле­онтьева (Слово в речевой деятельности.— М.: Просве­щение, 1965).

Практичні завдання для самостійного опрацювання

1. Прочитайте, порівняйте та проаналізуйте визна­чення методики розвитку мовлення як науки, подане в навчальних посібниках:

— Методика розвитку рідної мови дітей дошкіль­ного віку — частина дошкільної педагогіки, яка роз­робляє єдину систему навчально-виховної роботи з розвитку мови, узагальнює передовий досвід дошкіль­них закладів, досвід кращих вихователів-новаторів і сім'ї, процес засвоєння дітьми дошкільного віку усної рідної мови (Лещенко О. М. Методика навчання рід­ної мови і грамоти.— К.: Вища шк., 1972.— С. 3).

— Методика розвитку мови — педагогічна наука, котра вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовлення у дітей дошкіль­ного віку в дитячому садку (Бородин А. М. Методи­ка развития речи детей.— М.: Просвещение, 1984.— С. 4).

— Методика розвитку рідної мови та ознайомлен­ня дітей з навколишнім у дошкільних закладах — це педагогічна наука, яка вивчає закономірності розвит­ку мови дітей на різних вікових етапах, специфіку пе­дагогічної діяльності, спрямованої на формування мов­них навичок у дітей, форми, засоби, методи і прийо­ми навчання дітей рідної мови (Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкіль­ному закладі/А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зе­ленко та ін.— К.:,Вища шк., 1992.— С. 5).

Яке з наведених визначень, на вашу думку, є ви­черпнішим? Чому? Назвіть ознаки поняття «Методика розвитку рідної мови», які становлять суть його виз­начення.

Дайте відповідь на запитання: Методика розвитку мови дітей дошкільного віку — це частина дошкіль­ної педагогіки чи самостійна наука? Що таке «лінг-водидактика»? Чи входить методика розвитку мови дітей дошкільного віку до лінгводидактики? Чи мож­на її назвати «дошкільна лінгводидактика»?

2. Прочитайте, порівняйте та проаналізуйте виз­начення предмета методики розвитку рідної мови, по­дане в навчальних посібниках:

— Предметом її є розробка закономірностей, зміс­ту, методів і форм роботи з розвитку мови дітей до­шкільного віку в дошкільних закладах і сім'ї (Ле­щенко О. М. Методика навчання рідної мови і грамо­ти.— К.: Вища шк., 1972.—С 3).

— Предметом вивчення методики є процес оволо­діння рідною мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання (Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному за­кладі/А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін.—С 5).

Яке з цих визначень найбільш вичерпно характери­зує предмет методики? Як би ви визначили предмет та об'єкт вивчення методики розвитку рідної мови і оз­найомлення з навколишнім у дошкільному закладі?

3. Методологічною основою методики розвитку рід­ної мови є взаємозв'язок мови та поняття, мови та іс­торії. Наведіть конкретні приклади, як діє положення⁵ філософії про взаємозв'язок мови і поняття у безпо­середній мовленнєвій діяльності дітей? Як повинен ді­яти вихователь згідно з цим положенням, збагачуючи словниковий запас дитини? Як реалізується положен­ня про взаємозв'язок мови та історії у сучасній педа­гогічній практиці дошкільних закладів України та ва­ріативних програмах навчання і виховання дітей? На­ведіть конкретні приклади.

4. Природничою основою методики розвитку рідної мови є вчення А. Г. Іванова-Смоленського про три ви¹ ди тимчасових нервових зв'язків, які утворюються в корі головного мозку: С — Б, словесний подразник — безпосередня дія дитини; Б — С, безпосередній по­дразник — словесна дія дитини; С — С, словесний по­дразник— словесна відповідь дитини. Визначте, впро^: довж якого вікового періоду діє кожний з цих видів тимчасових нервових зв'язків. Наведіть конкретні при-клади.

5. Методика розвитку рідної мови послуговується психологічними поняттями: «егоцентричне мовлення», «соціологізоване мовлення», «внутрішнє мовлення»! З'ясуйте, кому з психологів належить авторство вве­дення цих понять? Як вони їх тлумачать? Яке спів­відношення, з вашого погляду, між цими поняттями? Поясніть сутність кожного з них. Чи вживається у цьому співвідношенні поняття «зовнішнє мовлення»?

6. Прочитайте наведені визначення поняття «мова».

Мова — це сукупність довільно відтворюваних за­гальноприйнятих у межах даного суспільства звуко­вих знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок (СУМ.-¹-Т. 4.— С. 768).

Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень.

Мова — це засіб формування, оформлення та існу­вання думки: без називання нема думання, осмислен­ня реальності.

Мова — це система знаків, матеріальних за своєю природою і. соціальних за змістом та функціями.

Мова — засіб самопізнання народу, форма існу­вання надбудови в усіх її виявах.

Мова — не тільки витвір історії суспільства, вона й активний чинник цієї історії: не тільки об'єкт, а й суб'єкт історц (Мацько Л. І., Сидоренко О. М. Українська мова.— К.: Либідь, 1992.— С. 5).

Мова є засіб не виражати готову думку, а створю­вати її... вона не відображення світогляду, який вже склався, а діяльність, що його складає (Потебня А. А. Мысль и язык.— X., 1913.—С. 141).

Мова є саме життя, найважливіший, найбагатший ї найміцніший зв'язок, що з'єднує віджилі, живучі й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле (Ушинський К. Д. Вибр. пед. твори: У 2 т.— К.: Рад. шк., 1983.—Т. І.—С. 123).

Мова—це: 1) універсальний засіб навчання і ви­ховання людини; 2) енциклопедія людського досвіду; 3) першооснова нагромадження культурних цінностей, засіб вираження змісту культури, спосіб введення ок­ремої людини в процес суспільного культурного роз­витку; 4) один з. компонентів духовної культури сус­пільства; 5) засіб координації усіх виробничих про­цесів; 6) функціональна система, нерозривно пов'я­зана з усіма галузями суспільного життя (Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— Львів: Світ, 1990.— С 12).

Які з цих визначень найвичерпніше відбивають сут­ність поняття «мова»? Поясніть, які сторони соціаль­ного життя відображено в кожному із наведених ви­значень? Як співвідносяться між собою висловлюван­ня у таких визначеннях, як: «мова — це засіб вира­ження думок» (Мацько Л. І., Сидоренко О. М.) та «мова є засіб не виражати готову думку» (Потеб­ня О. О.) ?

7. Прочитайте наведені визначення мовлення.

Мовлення —- це спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність (СУМ.— Т. 4.— С 770).

Мовлення — функціонування мови в процесах ви­раження й обміну думок, конкретна форма існування мови як особливого виду суспільної діяльності (УРЕ.—Т. 7,—С 57).

Мовлення — це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяльність за допомогою мови, особлива психічна діяльність.

Мовлення — це: 1) спосіб існування і вияву мови, «мова в дії», мовний процес у багатьох його видах і формах (говоріння, писання, слухання, читання), мов­чазна розмова з самим собою, обдумування майбут­нього свого чи сприйнятого від інших повідомлення; 2) вияв процесу формування (а не втілення); 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 4) за­сіб конкретизації спілкування (мовного спілкування) (Бабич Н. Д. Основи культури мовлення.— Львів: Світ, 1990.—С 11—12).

Визначте, яке з наведених визначень найвичерпні­ше відповідає поняттю «мовлення»? Поясніть, як ви розумієте значення кожного з наведених визначень? У яких випадках у роботі з дітьми дошкільного віку потрібно вживати терміни «мова» та «мовлення?» Про­ілюструйте свої міркування конкретними прикладами,

8. Як співвідноситься закономірність Засвоєння виразності мови залежить від розвитку у дитини сприй­нятливості до засобів інтонації, тобто вміння відчува­ти виразність чужої мови, її внутрішній світ» з прин­ципом оцінки виразності мови? Наведіть конкретні приклади реалізації цього принципу в практичній павчально-мовленнєвій діяльності з дітьми.

Завдання для індивідуальної роботи

Форма контролю — колоквіум.

1. Методи наукового дослідження в лінгводидак-тиці, їх специфіка у вивченні мовлення дітей дошкіль­ного віку.

2. Випишіть 3—4 діагностичні методи та завдання па з'ясування рівня мовленнєвого розвитку дітей.

3. Складіть анотації на посібники: а) В. Манова-Томова. Психологічна діагностика раннього віку (К.: Вища шк., Головне вид-во, 1978); Диагностика умст­венного развития дошкольников / Под ред. Л. Венге-ра, В. В. Холмовской (М.: Педагогика, 1978).

Вкажіть, які з методик, уміщених у цих посібниках, можуть слугувати методиці розвитку рідної мови?

4. Складіть картотеку останніх наукових та мето­дичних видань дотечпо методів педагогічного дослід­ження (за 2—3 останні роки).

Робота з художнім текстом

1. Уважно прочитайте вірш П. Г. Тичини «Слово наше рідне». Визначте, які соціальні, національні та історичні віхи пов'язує поет з мовою? Які уривки з цього вірша доступні розумінню дітей дошкільного ві­ку? Як і коли ге можна використати в роботі з дітьми?

Слово наше рідне!

Ти сьогодні зазвучало.

Як початок, як начало.

Як озброєння всім видне.

Слово наше рідне!

То ж цвілась калина.

Червоніла, достигала.

Всьому світу заявляла:

— Я — країна Україна,

па горі калина!

А Вкраїни ж мова —

Мов те сонне дзвінкотюче,

мов те золото блискуче,

вся і давність, і обнова,-

українська мова.

Та раптом з Берліна

дикі орди налетіли,

Україну вбить хотіли

й нашу мову солов'їну —

дикуни з Берліна.

Слово ж наше рідне!

Ти німоті не далося,

Озернилось, як колосся,

стало бонове і гідне —

слово наше рідне!

Ти в тяжкі хвилини

У підпіллі жить звикало,

проти фріца закликало,

промовляло до людини

і в тяжкі хвилини.

Гарне ж ти на вроду!

Бо ти єсть не всепрощении:

Ти в боях пройшло хрещення —

слово мужнього народу,

що не дрогне зроду.

Ми в тобі знаходим:

Блиски гроз і цвіт задуми,

пісні дзвін, моральність думи.

Ми в похід з тобою ходим —

все в тобі знаходим.

Розцвітай же, слово,

і в родині, і у школі,

й на заводі, і у полі

пречудесно, пречудово,—

розквітай же, слово!

Хай ізнов калина

червоніє, достигає,

всьому світу заявляє:

— Я — країна Україна —

на горі калина!

Список літератури

1. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навко­лишнім у дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко та ін.— К,.; Вища шк., 1992.

2. Лещенко О. М. Методика навчання дітей рідної мови і гра­моти.— К.: Вища шк., 1972.

Методика розвитку мови в дитячому садку/За ред. А. М. Бо­гуш.— К,.: Вища шк. Головне вид-во, 1977.

3. Бородин А. М. Методика развития речи детей.— М.: Про­свещение, 1984.

4. Методика развития речи детей дошкольного возраста /, Л. П. Федоренко, Г. А. Фомичева, В. К,. Лотарев и др.— М.: Про­свещение, 1984.

5. Федоренко Л. П. Закономерности усвоения родной речи.— М.: Просвещение, 1984.

6. Баев Б. Ф, Психологія внутрішнього мовлення.— К,.: Рад. шк., 1966.

7. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього ві­ку.—К,.: Вища шк. Головне вид-во, 1978.

8. Ніколенко Д. Ф. Активізація розвитку дітей дошкільного віку в процесі навчання та виховання.— К.: Рад. шк., 1969.

СТАНОВЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ РІДНОЇ МОВИ ЯК НАУКИ

Семінарські заняття

П л а н № 1

1. Погляди Я. А. Коменського на навчання дітей рідною мовою. Роботи Я. А. Коменського «Материн­ська школа» та «Видимий світ у малюнках».

2. Внесок В. Ф. Одоєвського в розвиток і станов­лення методики розвитку мови. Книга В. Ф. Одоєвсь­кого «Наука до науки». Казки В. Ф Одоєвського.

3. І. І. Срезнєвський та його книга «Про вивчен­ня рідної мови взагалі й особливо в дитячому віці». Правила розвитку мовлення.

План № 2

1. Вчення К. Д. Ушинського про рідну мову. Стат­тя «Рідне слово».

2. Завдання початкового навчання рідної мови, ви­значені К. Д. Ушинським.

3. Час початку навчання грамоти. Наочне навчан­ня. Реалізація положень К. Д. Ушинського на сучас­ному етапі.

4. Книга К. Д. Ушинського «Рідне слово», струк­тура її.

План № З

1. Розвиток методики розвитку рідної мови в пер­шій половині XX ст.

2. Є. І. Тихєєва — засновник сучасної методики розвитку мови дітей дошкільного віку.

3. Розробки наукових проблем з методики розвит­ку рідної мови в 60—90-х pp. XX ст.

План № 4

1. Становлення методики розвитку мови в Україні в XIX ст.

2. С. Русова. Ідеї розбудови національного дитя­чого садка. її погляди на розвиток мови дітей.

3. Наукові дослідження та розробка методичних технологій з розвитку рідної мови в Україні в 60— 90-х pp.

4. Внесок В. О. Сухомлинського в методику розвит­ку рідної мови. Книга В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям».

Практичні завдання до семінарських занять

1. Складіть анотацію на книги Я. А. Коменського «Материнська школа» та «Видимий світ у малюнках». Випишіть положення щодо розвитку та навчання ді­тей рідної мови.

2. Ознайомтеся з книгою В. Ф. Одоєвського «Наука до науки». Які аспекти розвитку мовлення відображе­ні в цій праці? Чи можна її використати в сучасній педагогічній практиці?

Законспектуйте статтю В. Ф. Одоєвського «Розмо­ви з дітьми».

Проаналізуйте й випишіть, які казки та оповідання В. Ф. Одоєвського доцільно використовувати в сучас­ному дошкільному закладі чи в сім'ї?

3. Законспектуйте статті К. Д. Ушинського «Рідне

слово», «Час початку навчання», «Наочне навчання».

Складіть анотацію на книгу ж Д. Ушинського-«Рідне слово».

4. Складіть анотацію на книгу Є. І. Тихєєвої «Раз­витие речи детей» (М.: Просвещение, 1981).

5. Законспектуйте статтю «С. Русова: розвиток мо­ви дітей» (Дошк. виховання.— 1992.— № 2—3.).

6. Прочитайте книгу В. О. Сухомлинського «Сер­це віддаю дітям». Які положення цієї книжки є ак­туальними для сучасного .національного дошкільного-закладу?

Практичні завдання для самостійного опрацювання

1. Як ви розумієте слова Я. А. Коменського: «ді­тей потрібно привчати не тільки говорити, а й мовчати»? Поясніть, як цю пораду вченого можна використати в педагогічній діяльності вихователя?

Я. А. Коменський у IV розділі «Материнської шко­ли» радить: «Що стосується мови, то вона розвиваєть­ся граматикою, риторикою і поетикою» (Історія до­шкільної педагогіки: Хрестоматія/Упоряд.: 3. Н. Бо­рисова, В. 3. Смаль.— К.: Вища шк., 1990.— С 11). Як ви розумієте цей вислів ученого? Чи вчать дітей у сучасному дитячому садку риториці та поетиці? Чи необхідні сучасним дітям ці вміння?

2. Прочитайте вислів В. Ф Одоєвського: «Які б не були малі за віком діти, що приходять до притул­ку, все ж не слід випускати а уваги, що саме в цьому віці, від 3 до 9 років, усі враження найживіші, ціка­вість у всій свіжості, увага дитини постійно зверта­ється до всього навколишнього і, що найважливіше, людина (як кожний може переконатися на собі), за­буваючи часто те, що трапилося з нею в інші роки, твердо пам'ятає все, що вона чула і робила в дитинст­ві» (Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія.— С. 147—148).

Які висновки можна зробити стосовно розвитку мовлення і ознайомлення з навколишнім дітей до­шкільного віку?

3. І. І. Срезнєвському належить вислів: «У людини не є вродженим знання рідної мови, тому воно має бути нею набуте шляхом вивчення; натомість вродже­ним є закон, котрий вимагає цього знання,— і він так чи інакше має бути виконаним» (Срезневский И. И. Русское слово.— М.: Просвещение, 1986.— С. 103).

Як ви розумієте зміст цього висловлювання? Що у мовленнєвому розвитку людини є вродженим, випад­ковим, а що набутим?

«Справжній друг дітей не може не порадити батьку й матері піклуватися насамперед і найбільше про те, щоб їхня дитина засвоїла виразність рідної мови, роз­вивала в собі чуття її не відокремлено від розвитку розумових сил, щоб у подальшій її освіті все грунтува­лось постійно на цьому пересічному знанні» (Срез­невский И. Я. Русское слово.— С. 104).

Які закономірності розвитку рідної мови відбито у цьому вислові? Сформулюйте відповідні загальноме-тодичні принципи навчання дітей рідної мови?

4. Викладання мови, як пише К. Д. Ушинський, повинно переслідувати три основні мети, які поєднуються у процесі навчання: «по-перше, розвинути у ді­тях ту природжену душевну здатність, яку називають даром слова; по-друге, ввести дітей у свідоме володін­ня скарбами рідної мови і, по-третє, добитися засво­єння логіки цієї мови» {Ушинський К- Д- Твори: В 6 т.— К.: Рад. шк., 1955.—Т. 1.—С 330).

Як ви розумієте поняття «дар слова», «логіка мо­ви»? Яке співвідношення понять «дар слова» та «чут­тя мови»? Що в цих поняттях вроджене, а що набуте? Сформулюйте завдання з навчання дітей рідної мови, проголошені К. Д. Ушинським, на прикладах сього­денної практики дошкільного закладу.

5. Порівняйте та вроаналізуйте висловлювання І. І. Срезнєвського та К. Д. Ушинського:

«Людина, позбавлена з перших років життя мож­ливості розвивати свої сили мовою своєї вітчизни, се­ред чужих переймає їхню мову наче рідну» (Срез­невский И. И. Русское слово.— С. 103).

«Але що станеться тоді, коли мова, замінивши для дитини рідне слово, витлумачує їй чужу природу й чуже життя, які її зовсім не оточують? Нічого більше, як тільки те, що дитина важче, тупіше, менш глибоко входить у розуміння природи й життя або, інакше ка­жучи, розвивається повільніше й слабше... Батько й мати самі розмовляють не інакше, як по-французьки, по-німецьки або по-англійськи, і розмовляють бездо­ганно правильно; але невже вони гадають, що вони знають ці мови так само, як знають їх француз, ні­мець або англієць, які виросли у своїй вітчизні?» (Ушинський К. Д. Твори.—Т. 1.—С 273—274).

Чи може стати для людини мова чужої для неї національності рідною? Якщо так, то за яких умов? Якщо iff поясніть, чому? Як ви розумієте думки І. І. Срезнєвського та К. Д. Ушинського? Чи супере­чать вони одна одній?

6. «Найвагоміше, безсумнівно, те слово, в якому глибина й значимість змісту гармонує з витонченістю, силою й літературним викладом. Якщо ж ця гармонія порушується, нехай це порушення здійснюється зав­жди на користь змісту слова» (Тихеева Е. И. Разви­тие речи детей.—М.: Просвещение, 1981.—С. 11).

А яка ваша думка з цього питання? Вихователька,, навчаючи дітей рідної мови, повинна піклуватись пе­редусім про засвоєння змісту слова чи його правиль­ної літературної вимови? Яке співвідношення принципів тлумачення понять у роботі вихователя дошкіль­ного закладу (засвоєння значення, змісту слова) та засвоєння правильної літературної вимови слова? Про­ілюструйте це положення конкретними прикладами.

7. В. О. Сухомлинський писав: «Я буду вводити малюків у навколишній світ, щоб вони кожного дня відкривали в ньйлу щось нове, щоб кожний наш крок був мандрівкою до джерела мислення й мови — до. чудової краси природи. Дбатиму, щоб кожний мій вихованець зростав мудрим мислителем і дослідни­ком».

«...Треба розвивати мислення дітей, змінювати ро­зумові сили дитини серед природи — це вимога при­родній закономірностей розвитку дитячого організму. Ось «кшу кожна подорож у природу є уроком мислен­ня, уроком розвитку розуму» (Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям//Вибр. твори: В 5 т.— К.: Рад. шк., 1977.— Т. 3.— С. 32, 34).

Які методологічні філософські положення втілено в словах педагога? Які дидактичні та лінгводидактичні принципи можна реалізувати педагогу з розвитку рідного мовлення дітей дошкільного віку, дотримуючись вказівки В. О.Сухомлинського? Як можна конкретно втілити в життя пропозицію В. О. Сухомлинсь­кого щодо навчання дітей серед рідної природи в сучасному дошкільному закладі? На яких заняттях? Наведіть приклади.

«Дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть. своїми уявленнями про добро і зло, про честь і без­честя, про людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу: в часи дитинства день здається роком, а рік — вічністю. Маючи доступ до казкового палацу, ім'я якому — Дитинство, я зав­жди вважав за конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться па вас як на людину, що випадково проникла за во­рота їхнього казкового світу, як на сторожа, що охо­роняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться там, усередині цього світу» (Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям.— С. 3).

Як ви розумієте цей вислів вчепого-практика сто­совно педагогічної діяльності вихователя дошкільного закладу? Яка модель навчання дітей згідно з концеп­цією дошкільного виховання знайшла відображення у цих словах? Як би ви реалізували пропозиції В. О. Сухомлинського, проводячи заняття з дітьми з розвитку рідної мови, ознайомлення з навколишнім та з худож­ньої літератури? Наведіть приклади.

8. У праці «Нові методи дошкільного виховання» Софія Русова писала: «Ми можемо ствердити лише, що рухливість дитини, її вчинки викликаються її ін­тересами, неоднаковими для різного віку, й які в за­гальних рисах слідують один за одним в такому по­рядку: інтерес до мови (1—3 р.), до гри (2—5 р.), до казок (3—6 p.), загальний інтерес до всього, що ви­являється питанням «через що», «нащо?» (цит. за журн.: Дошк. виховання.— 1991.— № 11.— С 14).

Як слід розуміти вислів С. Русової? Як співвідно­ситься це твердження з вченням сучасних психоло­гів? У чому конкретно виступають ці інтереси у дитини? Наведіть приклади. Як називаються ці періоди у психології? Чи збігаються вони з сучасною періоди­зацією? Як слід враховувати їх у роботі з розвитку рідної мови, ознайомлення з навколишнім та з худож­ньої літератури? Наведіть конкретні приклади.

«...Важливим фактором для своєрідного виявлення дітей є веселість у житті як у родинному оточенні, так і в дитячому садку. Це не значить, що мусить бу­ти постійний тарарам і галас. Ні, веселе життя — це життя, де панує радість, виникає з доцільного поділу часу на працю й спочинок, від гри, відповідної до ди­тячих інтересів, від сонця, що мусить світити в дитячих кімнатах, від щирості та приязні, що панують у кож­ній дитячій установі, від задоволення своєю працею, від контакту з товаришами, що захоплені однаковими інтересами, від краси шкільної хати, де завше мусить бути чисто, ясно, оздоблено, від краси природи тощо.

Дитині весело, й вона в цій веселості розцвітає, як квітка в проміннях сонця. Цю веселість має підтрима­ти педагог своїм особистим настроєм та своїм повод­женням. Він мусить приймати участь як у іграх, так і в усіх заняттях. Із занять зазначимо такі, що найкра­ще викликають веселий настрій: танок, рахунки, ве­селе оповідання, що може збудити сміх і радість, тощо.

Треба пам'ятати, що кожна дитяча установа має насамперед бути для дітей хатою радості, де діти могли б вчитися без примусу, гратися, перебувати в оточенні щирої приязні, задовольняючи свої дитячі, та­кі своєрідні інтереси й потреби» (С. Русова) (Дошк. виховання.— 1991.—№ П.— С 14).

Чим сьогодні забезпечується веселе життя дітей у дошкільному закладі? Які прийоми та методи навчан­ня можуть викликати позитивний емоційний настрій дитини? Наведіть приклади. Які веселі оповідання для дітей ви знаєте?

Завдання для педагогічної практики

1. Під час відвідування дошкільного закладу вив­чіть, чи використовується спадщина педагогів мину­лого та сучасних вчених у роботі цього закладу? Ре­зультати вивчення занесіть до такої схеми:

	Назва роботи	Мета використання
Прізвище, ім'я, по батькові вченого, педагога		Для оформ­лення д/с	Для ро­боти з дітьми, плану­вання роботи	Для само­освіти ви­хователів	Наяв­ність педаго­гічних творів

2. Чиї портрети педагогів-класиків є в дошкільно­му закладі та як вони слугують вихователям?

3. Випишіть з програм виховання та навчання для дошкільних закладів, з планів виховної роботи вихо­вателів, які художні твори В. Ф. Одоєвського,. К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського використову­ють вихователі в роботі з дітьми в сучасному дошкіль­ному закладі.

4. Складіть список творів К. Д. Ушинського та В. О. Сухомлинського, що доступні дітям дошкільного-віку.