Мила моя Україна

Образ у хаті і церква свята.

Біля Розп'яття — калина.

Стежка у гори біжить золота,

Мама, сльоза і дитина,

Дощ веселковий і травень-розмай,

Життя духмяна хлібина —

Все це мій рідний батьківський край —

Мила моя Україна.

В. Багірова

Бабця спить

Ходить тиша в теплих капцях,

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить.

Бабця спить, бабця спить.

Я навшпиньки вийду з хати.

Щоби їй не заважати

Не скачи, собачко, цить!

Бабця спить, бабця спить.

Ой ходить сон коло вікон

(Українська народна пісня)

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

— Де ми будем ночувати?

— Де хатинка тепленькая,

Де дитинка маленькая,

Там ми будем ночувати,

Мале дитя присипляти.

Щоб виросло, не змарніло,

Щоб тяженько не хворіло,

Сили й розуму набралось,

Своїх батьків потішало.

П. Грабовський

Веснянки

Зійшли сніги, шумить вода.

Весною повіва;

Земля квіточки викида,

Буяє травка молода;

Все мертве ожива.

Веселе сонечко блистать,

Проміння щедро ллє;

Гайок привітно шелестить,

Неначе кличе пригостить;

Струмочок виграє.

Сіяють злотом небеса,

Витьохкують пташки...

А груди думонька стиска:

Ховає зверхня ця краса

Смердючі болячки.

М. Підгірянка

Моя мама

Снилось мені ясне сонце,

Що в хаті світило —

А то лише так моя мама

Дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,

Що пестив колосся —

А то мені моя мама

Гладила волосся.

Снилась мені ягідочка,

Як мед солоденька —

А то мене цілувала

Мама дорогенька.

Снились мені ангелики,

Що в рай мене несли —

А то мене мами ручки

До серця пригасли.

Вивчіть тексти цих віршів напам'ять.

2. Прочитайте українські народні перекази. Напишіть педагогічні поради, як їх можна використити І сім'ї? Коли прочитати? Що до них додати в усній шш віді? Яку наочність потрібно дібрати? Складіть тлумачний словничок.

Як Шевченко царя всієї Росії обвів круг пальця

Цар Микола (це ще той, за якого панщина була) дуже т любив Тараса Шевченка. А не любив його за те, що Шевченко колись написав про царя та царицю-небогу, як опеньок засушену, дуже смішні та уїдливі вірші. Написав і людям пороздавав. Микола-цар не міг витримати такого посміху і вирішив вислати Шевченка з рідної землі.

Задумав цар розплату і на другий день послав жандармів з Петербурга на Вкраїну. Зловили жандарми Шевченка і привезли зв'язаного до столиці. Витріщився на нього цар російський і закричав: «Як ти смієш насміхатися над царською країною?! Заби­райся з моєї землі. Щоб ти ніколи не ставав своїми ногами ні мою землю!»

І схопили жандарми Шевченка, і завезли його в далеку пустиню. Живи, мовляв, на чужій землі.

І жив Шевченко дуже довго і мучився, і скучав за рідною Україною, де хазяйнував цар Микола.

І от одного разу дізнався Шевченко, що цар погнався десь там до Австралії чи Франції. Тоді взяв він, Шевченко, гроші і найняв фуру та й поїхав у село і купив собі фуру чужої землі. Сів на ту землю зверху і їде собі в рідний край, до Дніпра. Їхав він довгенько-таки, бо ж пустиня — це пустиня: безводна і безлюдні, І поки приїхав на Вкраїну, вже й цар летить у кареті назустріч, Побачив Шевченка і як заверещить: «Ти чого приїхав на мою звм« лю? Я ж казав тобі, щоб ти ніколи ноги на неї не клав!» Шевченко подивився на царя, не встаючи, і відповів: «Не кричи на мене, царю, бо я їжджу і стою не на твоїй землі, а на чужій. Ось, коли не віриш, можеш подивитись довідку. Там написано, де купив цю землю і скільки заплатив».

Цар Микола побачив, що Шевченко обвів його круг пальця, і як дременув, як дременув, то аж закуріло. Тільки його й ба­чили. От за що не любив пар нашого Шевченка, а з Шевченком і нас.

(Змієві вали. Українські легенди та перекази.

— К,.: Веселка, 1992.— С 135—136).