Виховання звукової культури мовлення у дітей

Семінарське заняття

План

1. Закономірності засвоєння звука дитиною. Передмовні стадії: крик, гукання, гудіння, трелі, лепет.

2. Особливості становлення та засвоєння дитиною .тукової системи рідної мови (голосних, приголосних).

3. Усвідомлення дітьми звукової сторони мовлен­ня. Сучасні дослідження.

4. Поняття звукової культури мовлення. Перед­умови виховання звукової культури мовлення.

Завдання до семінарського заняття

1. Опрацюйте розділ «Звукова будова російської мови» з книги О. М. Гвоздева «Питання вивчення ди­тячого мовлення» (М., 1961), Складіть анотацію. Ви­пишіть ілюстративні приклади засвоєння дітьми зву­ків. Законспектуйте вступну статтю «Як діти спосте­рігають мовні явища».

2. Ознайомтеся з книгою В. Бельтюкова «Про за­своєння дітьми звуків мовлення» (М.: Просвещение, 1964). Складіть анотацію. Випишіть таблицю засво­єння дітьми звуків: сприймання на слух та артикулю­вання звуків.

3. На основі опрацьованої літератури складіть таблицю труднощів засвоєння дітьми голосних та приголосних звуків.

4. Опрацюйте статті» А. Максакова і М. Фомічо-вої «Звукова культура мовлення» (Развитие речи детей /Под ред. Ф. О. Сохина. — М.: Просвещение, 1984).

Практичні заняття

Тема: Методика виховання звукової культури мовлення

П л а н № 1

І Особливості звуковимови дітей різнош дошкіль­ного віку.

Завдання виховання звукової культури мовлення.

2. Методика індивідуального обстеження стану звуковимови у дитячому садку. Скласти таблицю.

3. Види і типи занять з виховання звукової куль­тури мовлення.

4. Методи та прийоми виховання звукової культу­ри мовлення у дітей.

П л а н № 2

1. Прийоми поставлення правильної вимови звуків!

2. Поняття інтонаційної виразності мовлення.

3. Система вправ на розвиток: а) мовленнєвогя апарату; б) мовленнєвого дихання; в) фонематичне го слуху; г) інтонаційної виразності мовлення.

4. Рухливі, народні хороводні ігри у вихованні звуч кової культури мовлення.

Завдання до практичних занять

1. Дайте письмові відповіді на питання планів.

2. Опрацюйте методичну літературу:

а) Жильцова О. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільногі віку. — К.: Рад, шк., 1971;

б) Рождественская В., Радина Е. Воспитание правильной речи. — М.: Просвещение 1972;

в)Фомичева М. Воспитание у детей правильного) произношения.— М.: Просвещение, 1989;

г)Максаков А. Воспитание правильной речи. — М.: Просвещение, 1983.

д) Генинг М., Герман И. Воспитание у детей npaвильной речи.— Чебоксары, 1982.

3. Випишіть типові помилки звуковимови дітей.

4. Випишіть схеми (різні варіанти) таблиць резу­льтатів обстеження звукової культури мовлення дітей

5. Випишіть схеми (малюнки) та текстове описування артикуляції звуків: ш, ж, ч, р, л, ц (Тоцька Н. І. Фонетика української мови та її вивчення в початкових класах. — К.: Рад. шк., 1976).

5. Складіть план індивідуального заняття з виховання звукової культури мовлення.

6. Розробіть конспект тематичного заняття.

7. Випишіть чистомовки, скоромовки, рухливі та; хороводні ігри на закріплення звуковимови у дітей.

Лабораторні заняття

П л а н № 1

1. Спостереження різних типів занять з виховані ня звукової культури мовлення в дитячому садку, аналіз їх

2. Запис спонтанного мовлення дітей, аналіз зву­ковимови.

П л а н № 2

1. Спостереження занять в логопедичних групах (чи в логопедичних кабінетах), аналіз їх.

2. Бесіда з логопедом.

3. Знайомство з логопедичним дидактичним мате­ріалом, методичними посібниками.

Практичні завдання

для самостійного опрацювання

1. Третім. виданням Українського правопису по­вернуто в українську абетку літеру ґ(ґе). Вона пере­дає на письмі задньоязиковий зімкнений (прорив­ний) приголосний звук [ґ], що трапляється у власне українських і давнозапозичених словах на зразок: аґрус, ґава, ґазда, ґанок, ґандж, ґатунок, ґвалт, ґвал­тувати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґиґнути, ґир­лиґи, ґлей, ґніт, ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), гранчастий, ґранчик, ґречний, ґринджо­ли, ґрунт, ґудзик, джиґун, дзиґа, дзиґлик, ґуля, ґазди­ня, гума, дзиґар, леґінь, гвинт, ґроно, хуга, сновиґа-ти (Мацько Л. І. Сидоренко О. М. Українська мова: Усний та письмовий екзамен. — К.: Либідь, 1992.— С 10—11).

Складіть тлумачний словничок цих понять, пояс­ніть значення кожного слова. Які з цих слів можна ввести до словника дитини? Наведіть ситуації спілку­вання з дітьми, в яких доцільно використати ці сло­ва? Назвіть прийоми постановки звука ґ.

2. Прочитайте опис артикуляцій звуків г і ґ. Виз­начте, який з них передає артикуляцію фрикативно­го, а який проривного звуків, зробіть малюнки арти­куляцій цих звуків.

а) Кінчик язика відтягується від нижніх зубів, задня частина спинки язика піднімається вгору до м'якого піднебіння, корінь язика відтягується назад, наближується до задньої стінки глотки, вимовляєть­ся звук...?

б) Кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів у глибину рота, задня частина спинки язика підніма­ється вгору до піднебіння, змикається з ним. М'яке піднебіння підняте й притиснуте до задньої стінки, повітря не проходить в носову порожнину. Голосові зв'язки зімкнені, при вимові звука.. вібрують.

Як ви поставите і поясните артикуляцію цих зву­ків дітям?

Доберіть систему вправ:

1) на диференціацію звуків г та ґ; 2) постановку цих звуків; 3) закріплення кожного з цих звуків.

Доберіть художні тексти, ігри, скоромовки з ци­ми звуками.

3. Відомо, що в засвоєнні звуків беруть участь два аналізатори — слуховий та мовно-руховий. Який. з них є провідний на етапі становлення правильної звуковимови? Прочитайте вислови вчених, прокомен­туйте їх, зробіть свої висновки, обґрунтуйте їх.

«...Засвоєння фонетики переважно визначається розвитком мовнорухової сфери» (Гвоздев А. М. Ос­воение ребенком звуковой стороны русского языка. — М.: АПН РСФСР, 1948.— С. 44). «...Розвиток мотор­ної сфери є визначальним для всього ходу засвоєння фонетичної сторони рідної мови» (Гвоздев А. М. // Там же. — С 47).

«Засвоєння звуків мови залежить від їх акустич­них властивостей. Особливо важкими для засвоєння є ті звуки, які найбільш тонко акустично різняться між собою» (Ельконин Д. В. Развитие речи в дошко­льном возрасте.—М.: АПН РСФСР, 1958.—С. 15).

«Навряд чи правильно думати, що засвоєння ви­мови цілком підпорядковується можливостям мов­леннєвої моторики... Акт вимови звука в нормі слід розглядати... як завершення акустичного процесу, спрямованого на виділення відповідного звука, його відміни від інших звуків. Акустичний образ фонеми виникає як узагальнений з різних варіантів», які реа­лізуються в моторній формулі вимови звуків мовлен­ня. Отже, вимова знаходиться в тісній залежності від, акустичного узагальнення звука» (Левина P. Е, Недостатки чтения и письма у детей. — М.: Учпедгиз, 1940. —С. 10).

«Функція слухового аналізатора дитини в нормі розвивається порівняно рано. Вже на самому почат­ку розвитку мовлення дитина здатна розрізняти аку­стично близькі звуки. Функція мовнорухового аналі­затора значно відстає в своєму розвитку від функції слухового аналізатора.

...Розвиток функції мовнорухового аналізатора відбивається на ході формування фонематичного-слуху.

При завершенні розвитку функції мовнорухового аналізатора.,, слуховий аналізатор вже не відчуває помітного впливу з боку мовнорухового» (Бельтю-ков В. И. Об усвоении детьми звуков речи. — М.: Просвещение, 1964. —С. 83—84).

4. Прочитайте уважно запропоновану В. І. Бель-тюковим (Там же. — С. 76) схему становлення зву­кової культури мовлення у дітей.

Розрізнення звуків на слух

Послідовність розвитку фонематичного слуху

Послідовність становлен­ня звуків в дитячому мовленні

1. Шиплячі— l. Сонорні— 1. Сонорні — шумні

свистячі шумні 2. Глухі — дзвінкі

2. Тверді — м'які 2. Тверді — м'які 3. Проривні —

3. Сонорні — 3. Проривні — фрикативні

шумні фрикативні 4. Тверді — м'які

4. Глухі — дзвінкі 4. Глухі — дзвінкі 5Шиплячі — свистячі

5. Проривні — 5. Шиплячі — свистячі

фрикативні

Визначте до цієї схеми завдання виховання зву­кової культури мовлення та розвитку фонематичного слуху в кожній віковій групі.

Зіставте їх із запропонованими завданнями роз­ділу «У світі звуків» у варіативних програмах до­шкільних закладів.

5. О. М. Гвоздев зазначає, що у його сина до 1 ро­ку 9 місяців при наявності 87 слів відсутніми були такі приголосні звуки: губно-зубні фрикативні — в, ф; тверді різновиди проривних зубних — н, д, т та африкати — ц; тверді різновиди зубних фрикатив­них — с, з, л, н; м'який дзвінкий різновид з до глухо­го с; усі шиплячі, дрижачий зубний — р, р'.

Спробуйте пояснити причину затримки артикуля­ції цих звуків. Занесіть ці звуки до схеми В. І. Бельтюкова. Зіставте їх з порядком артикуляції, запро­понованим В. І. Бельтюковим.

6. Найпоширенішими випадками порушень вимо­ви шиплячих звуків є такі:

1) призубна вимова внаслідок того, що кінчик язика звужений і не займає нормального верхнього положення, трохи опущений і впирається в зуби (туба — шуба, танка — шапка);

2) шепелява, міжзубна внаслідок того, що кінчик язика просовується між верхніми і нижніми зубами (кіссска — кішка);

3) пом'якшена вимова шиплячих звуків (жжя-ба — жаба);

4) заміна у вимові звуків ш і ж звуками с і з (суба — шуба, суб — зуб) (Жильцова О. Л. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільно­го віку.— К.: Рад. шк, 1971.— С. 23).

Розробіть послідовну систему роботи на постав­лення правильної вимови шиплячих звуків у молод­шій та середній групах. Визначте форми, методи й прийоми поставлення вимови шиплячих звуків.

7. Найчастіше зустрічаються такі види вимовлення звука р: гаркаве вимовлення, пропуск звука р; заміна звука р звуками л, в, д, г, й.

Розробіть систему підготовчих вправ для розвитку мовленнєвого апарату, котрі сприяють правильній артикуляції звука р. Випишіть чистомовки, скоромов­ки, ігри на закріплення вимови звука р.

8. Прочитайте подані нижче конспекти тематичних занять «а виховання звукової культури мовлення. Визначте, для якої вікової групи вони доступні, роз- і робіть програмові завдання до кожного з них, матеріал. Визначте, які методи та прийоми виховання зву­кової культури мовлення використані у ході занять, оцініть їх доцільність та ефективність.

Заняття 1

Хід заняття. Вихователь розповідає дітям казку про веселий Язичок: «Жив-був на світі веселий. Язичок. Жив він у своєму невеличкому будиночку. Цей будиночок — рот. Будиночок зачиняється і відчиняється. Подивіться як! (Показує: повільно змикає і розмикає зуби. Губи в посмішці, видно верхні та нижні зуби.)—Чим зачиняється будиночок Язичка? (Зубами.) Правильно, зуби міцно закривають будиночок і не випускають Язичок на вулицю. Нижні зуби — це ґаночок, а верхні—дверцята. Спробуємо всі , разом зачинити і відчинити будиночок Язичка. Поеміхніться, відчиніть будиночок так, щоб і ґаночок і двер­цята було добре видно. (Діти виконують вправу.) Язичок хоче всього навчитись. Побачив, як кошеня хлебче молоко і сам почав хлебтати. Ось так! (По­казує, пропонує дітям зробити те саме.) А ще Язичок любить співати різні пісеньки. Дуже йому подобаєть­ся співати пісеньку маленької Оленки. (Показує ляльку-малюка в повзунках.) «А-а-а-а-а», — співає Язичок Оленці. Оленка теж широко відкриває рот і співає: «А-а-а-а-». Як співає Оленка? (Діти співають разом, а потім 3—4 дітей окремо.)

Язичок любить пісеньку собачки. Як гавкає со­бачка? (Діти відтворюють.) Побачить Язичок гусей і співає голосно пісеньку гусей. Як співають гуси? (Га-га-га-а-а-га-а-а; показує гуску.) Побачить жа­бу— співає пісеньку жаби. Як співає жаба? (Ква-а-а, ква-а-а; показує жабу.)

Вихователь: «Зараз, діти, ми будемо співати пі­сеньку Язичка й тягнути довгу-довгу ниточку». Діти витягують руки вперед на рівні грудей, міцно зми­кають великий і вказівний пальці обох рук (наче тримають нитку), співають пісню «а-а-а-а» та «роз­тягують нитку», розводячи руки в сторони (повторю­ють 2—3 рази).

Вихователь бере в руки ляльку Оленку. «Діти, Оленка вже заплющила очі, вона дуже хоче спати. Покладемо її спати». Кладе в ліжко, читає вірш П. Воронька «Доня хоче спати»:

У моєї доні оченята сонні,

Рученьки, мов з вати,—

Доня хоче спати.

Ніч прийшла тихенька,

Спи, моя гарненька!

А-а-а-а-а!

«Заспіваємо тихесенько всі разом Оленці: а-а-а-а, а-а-а, а-а-а! Заснула Оленка. А котик сіренький хо­дить по хаті, хоче розбудити Оленку». (Вихователь читає пісеньку «Котику сіренький»). Щр

Котику сіренький,

Котику біленький..

Не ходи по хаті,

Не буди Оленки.

Оленка буде спати,

Котик буде воркотати,

Ой на кота — воркота,

На Оленку — дрімота.

А-а-а-а-а, а-а-а!

Вихователь: «Заспіваємо ще раз Оленці пісеньку, нехай вона спить. Прокинулась Оленка і заплакала. Заболіло в неї горло. Треба йти до лікаря. Хто ж у нас буде лікарем?» Викликає дитину, яка одягає халат і шапочку. Діти грають в гру «Лікарня». До «лікаря» несуть ведмедика, ляльку, зайчика.

Наприкінці заняття вихователь підбиває підсум­ки, запитує, де живе веселий Язичок, як називається його будиночок, чим він зачиняється.

З а н я т т я № 2

Хід заняття. Вихователь пропонує показати широкий язик. Діти виконують вправи для розвитку мовного апарату, зокрема для вимови звука р: «смачне варення» (широким переднім краєм язика облизують верхню губу зверху вниз), «цмокання язиком» (кінчиком язика). Після відпочинку пропонується! вправа «Барабанщики» (кінчиком язика торкаються верхніх зубів і промовляють «д-д-д-д-д-»). У дітей на столах лежать предметні картинки. Вихователь за­гадує загадку: «У воду чорний, а з води червоний». Діти, у кого на картинці зображений рак, показують з картинки, виділяють перший звук у слові, промовляють його, називають слова, в яких звук р стоїть на j початку слова. Вихователь пропонує: «Ніс довгий, а голос дзвінкий». (Комар.) Діти знаходять слово-відгадку, визначають місце звука р у слові, промовляють слова, в яких звук р стоїть у кінці. Загадка: «Біла і латка, чорна латка по дереву скаче». (Сорока.) Діти показують відповідну картинку, аналізують слово сорока, називають слова, в яких звук р стоїть у середині. Вихователь «співає» пісню комара, жука, во­дички, діти знаходять картинки, в назвах яких є звуки з, ж, с, виділяють ці звуки. Скоромовка Г. Бойка «Зуби»:

У сестрички Люби

Випадають зуби.

Каже усім Люба:

Я тепер беЖЖуба!

Інсценування вірша П. Воронька «Жук». Дитина-«жук» ходить по кімнаті, махає крилами, промовляючи слова:

Ой летів жук, жук

Та й у воду — фук.

На слова:

Прибігла жукова мати

Жука рятувати

виходить інша дитина-«мати» і промовляє:

— Подай, подай, жучку,

та правую ручку.

Усі діти разом промовляють:

— Я жук, жук — жу-жу,

Навколо кружу,

Жу-жу-жу-жу.

Проводиться дидактична гра «Жуки». Всі діти-«жуки» махають руками і промовляють останні три рядки вірша. Потім пропонується вправа «Віджени комара» для розвитку мовного дихання.

9. Виразне мовлення (або риторика) — невід'ємна складова звукової та загальної культури мовлення.

Кожний вихователь повинен навчитися виразно говорити, виразно розповідати, виразно читати. Н. Д. Бабич наводить критерії виразного читання, які відповідають оцінці «відмінно»:

простота і природність виконання тексту вголос; проникнення в ідейно-художній зміст твору з огляду його доступності для дітей конкретної вікової ка­тегорії; чітко переказані думки автора; виявлене власне ставлення до читаного; читець активно спіл­кується зі слухачем; у нього чітка і правильна ви­мова; передано специфіку жанру і стилю твору; за­свідчено вміння читця правильно користуватися діа­пазоном свого голосу, правильно вибрати тон і такт.

(Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990. — С 152.)

Прочитайте виразно наведені нижче тексти з орі­єнтацією на відповідну вікову групу. Оцініть щодо наведених вище критеріїв якість виразного читання ваших колег.