План вивчення теми

1. Системний підхід до забезпечення безпеки об‘єктів.

2. Законодавча база по забезпеченню ЕБ ФКУ.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання теми студентам потрібно звернути увагу на те, що діяльність підприємців у сучасних умовах господарювання в Україні є досить складною. І це пов'язано не тільки із загальним кризовим станом української економіки, що забезпечується інфляцією, низьким курсом гривні та іншими макроекономічними деформаціями, а й низкою специфічних факторів, які підсилюють активізацію загроз економічній безпеці підприємництва.

Кожна фірма є системою, яка охоплює основні елементи і зв'язки між ними. Система – це сукупність об'єктів, взаємодія яких обумовлює наявність інтегративних якостей, не властивих її частинам, компонентам. Саме на лініях внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи (фірми) реалізується загроза її економічній безпеці. Для забезпечення максимальної міри захисту від різних загроз і необхідна певна діяльність, яка має носити системний характер.

Об'єктом системи забезпечення економічної безпеки виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточному і перспективному періоді.

Оскільки об'єкт захисту є складним, багатоаспектним, то ефективне забезпечення економічної безпеки має ґрунтуватися на комплексному підході до управління цим процесом. Комплексний підхід допускає врахування в управлінні об'єктом всіх основних його аспектів, де всі елементи керованої системи розглядаються тільки в сукупності, цілісності, єдності. Таким чином, нагальним є створення комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності.

Із цього випливають основні положення системного підходу до за­безпечення безпеки як до комплексу взаємозалежних заходів правового, економічного, організаційного та іншого характеру, спрямованих на за­безпечення безпеки.

Метою даного підходу є формування цілісного уявлення про систему забезпечення безпеки об'єктів і взаємоув’язка різних елементів цієї системи, визначення шляхів реалізації заходів, що забезпечують необхідний рівень надійної захищеності об'єктів.

Комплексна система захисту повинна організовуватися відповідно чинному законодавству і поєднувати такі заходи: фізичні (створення перешкод для доступу до охоронюваного майна, устаткування, інформації); адміністративні (введення відповідного режиму, порядку входу і виходу тощо); технічні (використання технічних засобів охорони); криптографічні; програмні; економічні; морально-етичні.

Отже, комплексна система забезпечення економічної безпеки під­приємництва – це сукупність взаємозалежних заходів організаційно-правового характеру, здійснюваних із метою захисту підприємницької діяльності від реальних або потенційних дій фізичних чи юридичних осіб, які можуть призвести до істотних економічних втрат.

В основі розробки комплексної системи забезпечення економічної без­пеки підприємництва повинна знаходитися певна концепція. Концепція включає мету комплексної системи забезпечення безпеки, її задачі, принципи діяльності, об'єкт і суб'єкт захисту, стратегію і тактику захисту.

Мета комплексної системи захисту полягає у мінімізації зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, в тому числі його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам на основі розробленого і реалізованого комплексу заходів економіко-правового та організаційного характеру.

У процесі досягнення поставленої мети здійснюється розв'язування конкретних задач, які поєднують усі напрямки забезпечення безпеки.

Задачі, розв'язувані системою забезпечення безпеки, такі: прогнозування можливих загроз економічній безпеці; організація діяльності з попередження можливих загроз (превентивні заходи); виявлення, аналіз та оцінка реальних погроз економічній безпеці; прийняття рішень і організація діяльності із реагування на виникаючі загрози; постійне вдосконалювання системи забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Організація і функціонування комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності з метою максимальної ефективності повинні ґрунтуватися на таких принципах: законності; економічної доцільності; сполучення превентивних і реактивних заходів; неперервності; диференційованості; координація; повна підконтрольність системи забезпечення економічної безпеки керівництву суб'єкта підприємницької діяльності.

Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підпри­ємництва взаємозалежні. Об'єктом системи в цілому виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточному і перспективному періоді. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові.

Суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва носить більш складний характер, оскільки його діяльність обумовлюється не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, а й специфічними умовами зовнішнього середовища, що оточує суб'єкт підприємницької діяльності.

Суб'єкти, які забезпечують економічну безпеку підприємництва, здійснюють свою діяльність на основі певної стратегії і тактики. Стратегія - це довгостроковий підхід до досягнення мети. Генеральна стратегія економічної безпеки виражається загальною концепцією комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності. Крім генеральної стратегії виділяються спеціальні стратегії (наприклад, у залежності від стадії підприємницької діяльності). Нарешті, можуть застосовуватися функціональні стратегії безпеки: стратегія економічної безпеки; стратегія реактивних заходів.

Тактика забезпечення безпеки допускає застосування конкретних процедур і виконання конкретних дій із метою забезпечення економічної безпеки суб'єкта підприємництва. Цими діями, в залежності від характеру загроз і наслідків їх реалізації, є: розширення юридичної служби фірми; вживання додаткових заходів зі схоронності комерційної таємниці; створення підрозділу комп'ютерної безпеки; пред'явлення претензій контрагентові-порушнику; звертання з позовом у судові органи; звертання у правоохоронні органи.

Отже, організація і функціонування системи безпеки повинні відпо­відати таким принципам: комплексність; своєчасність; постійна готовність захисних заходів; активність при проведенні робіт у галузі забезпечення безпеки; законність створення і функціонування системи забезпечення безпеки; обґрунтованість використовуваних можливостей і засобів захисту на сучасному рівні розвитку науки і техніки; економічна доцільність і порівнянність можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки; спеціалізація організацій при розробці і впровадженні заходів і засобів забезпечення безпеки, залучення до робіт найбільш підготовлених до конкретного виду діяльності організацій, які мають досвід практичної роботи і державну ліцензію на право надання послуг у цій галузі; здійснення заходів забезпечення безпеки на основі чіткого взаємозв'язку відповідних підрозділів і служб, взаємодії з органами державного управління і правоохоронних органів, зі сторонніми спеціалізованими організаціями в цій галузі, координації їхніх зусиль для досягнення поставлених цілей, а також співробітництва із зацікавленими організаціями, в тому числі міжнародного співробітництва; вдосконалювання заходів і засобів захисту на основі власного досвіду, появи нових технічних засобів, із урахуванням змін у методах засобах розвідки і промислового шпигунства, нормативно-технічних вимог, досягнутого вітчизняного і закордонного досвіду; централізація управління.

Вивчаючи друге питання необхідно ознайомитися із законодавчими та нормативними актами, які регулюють різні складові безпеки банку.

Так до законодавчих та нормативних актів, що регулюють питання боротьби з недобросовісною конкуренцією і промисловим шпигунством в банках належать:

1.Закони України: «Про Антимонопольний Комітет України» від 26.11.1993 р.; «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 р.; «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р.; «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р.

2.Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р.

3.Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. зі змінами і доповненнями.

Питання охорони і режиму у банках регулюють:

1. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівливої дії» № 613 від 07.09.1993 р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи по удосконаленню охорони об'єктів державної і інших форм власності» № 615 від 10.09.1993 р.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови КМУ від 10.09.1993 р. № 615» № 1465 від 21.09.1998 р.

5. Наказ МВС України № 751 «Про порядок придбання, зберігання, видачі і застосування газових пістолетів і балончиків» від 30.12.1992 р.

6. Наказ МВС України № 112 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктами підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації» від 28.02.1994 р.

7. Наказ МВС України № 257 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги по охороні власності, охороні громадян, а також діяльністю служб охорони підприємств і організацій всіх форм власності» від 14.07.1998 р.

8. Наказ МОЗ України № 45 «Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників відповідних категорій» від 31.03.1994р.

9. Наказ МОЗ України та ДК України по нагляду за охороною праці «Про затвердження переліку робіт, де є необхідність у професійному доборі» від 23.09.1994 р.

10. Постанова Правління НБУ № 134 «Про затвердження Інструкції про вимоги з організації охорони установ банків України» від 28.03.2001 р.

11. Інструкція по організації охорони установ банків України, затверджена Постановою Правління НБУ № 548 та наказом МВС України №963 від 25.12.1998 р.

До законодавчих та нормативних актів, що регулюють питання інформаційної безпеки банку належать:

1. Закони України: «Про міліцію» від 20.12.1990 р. зі змінами і доповненнями; «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. зі змінами і доповненнями; «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. зі змінами і доповненнями; «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р.; «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 р.; «Про службу безпеки України» від 27.03.1992 р.; «Про інформацію» від 02.10.1992 р. із змінами і доповненнями; «Про статус суддів» від 15.12.1992 р.; «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.93 р.; «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р.; «Про антимонопольний комітет України» від 26.11. 1993 р.; «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 05.07.1994 р. зі змінами і доповненнями; «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 р.; «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 р.; «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсів та зловживанню ними» від 08.07.1999 р.; «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, які не можуть становити комерційну таємницю» № 611 від 09.08.1993 р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження примірної Інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» № 1153 від 17.10.1997 р.

4. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАМР)» № 1124 від 28.08.2001 р.

5. Лист НБУ від 24.10.2000 р. № 43-311/4502-7137 «Про порядок виїмки документів».

6. Лист НБУ від 19.04.2001 р. № 18-112/1467-2599 «Про роз'яснення порядку виконання окремих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність».

7. Лист НБУ від 28.04.2001 р. № 25-120/849-2737 «Про застосування пункту 1.6 Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті».

8. Загальні положення щодо захисту інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу. — К.: ДСТС31 СБУ, 1999.

Законодавчими та нормативними актами щодо регулювання питання економічної безпеки банку є:

1.Закони України: «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями; «Про цінні папери і фондову біржу» від 12.06.1991 р. зі змінами і доповненнями; «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. зі змінами і доповненнями; «Про страхування» від 07.03.1996 р. зі змінами і доповненнями; «Про заставу» від 02.10.1997 р. зі змінами і доповненнями; «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні від 10.12.1997 р. зі змінами і доповненнями; «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р.; «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р..

2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р.;

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2000 р. № 106-Р «Про перелік офшорних зон».

4. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.1995 р. №444.

5. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАМЕ)» від 28.08.2001 р.

6. Положення Національного банку України «Про кредитування» від 28.09.1995 р.

7. Постанова Національного банку України «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки» від 24.02.1997 р. № 37.

8. Постанова Національного банку України «Про посилення контролю за операціями з готівкою» від 24.05.1999 р. № 249.

9. Положення Національного банку України «Про операції банків з векселями» від 28.05.1999 р.

10.Роз'яснення президії ВАСУ від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».

11. Роз'яснення ДКЦПФР від 11.05.2000 р. № 7. «Про перехід права власності на цінні папери».

12. Інструкція Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (№ 1) від 07.07.1994 р.

13. Лист НБУ від 22.03.1999 р. № 11-111/411-2392 «Про контроль за використанням в розрахунках великих сум готівки».

14. Лист НБУ від 22.05.1999 р. № 11-111/789-4755 «Рекомендації щодо здійснення установами банків аналізу та контролю за видачами готівки суб'єктам господарювання в значних сумах».

Щодо регулювання інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку законодавчими та нормативними актами є:

1. Закони України: «Про інформацію» від 02.10.1992 р. зі змінами і доповненнями; «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1996 р. зі змінами і доповненнями; «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. зі змінами і доповненнями; «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23.09.1997 р. зі змінами і доповненнями.

2. Указ Президента України від 19.03.1997 р. № 214/97 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення».