1.5 Хімічні реактиви та правила поводження з ними

Хімічними реактивами називають речови­ни, які використовують для проведення хімічних реакцій і засто­совують для аналізу і синтезу речовин.

Хімічні реактиви в залежності від ступеня чистоти класифіку­ють як технічні (т.), чисті (ч.), чисті для аналізу (ч. д. а.), хімічно чисті (х. ч.), високоеталонно чисті (в. е. ч.), особливо чисті (ос. ч.). Кількість домішок регламентується Держстандартами (ДСТ), тех­нічними умовами (ТУ). Зазвичай у практиці хімічного аналізу використовують реактиви кваліфікації ч. д. а. і х. ч.

У лабораторії використовують розчини хімічних реактивів пев­ної концентрації (найчастіше 0,1-0,2 моль/дм³), рідше - індика­торні папірці. Для розчинення використовують дистильовану воду або органічні розчинники.

При роботі напівмікрометодом використовують реактиви - від 0,01 до 0,10 г твердої речовини і від 0,5 до 5,0 см³ розчину.

При роботі з реактивами необхідно дотримуватись таких пра­вил:

• для проведення досліду розчини та тверді речовини беруть у таких кількостях, яких вимагає методика експерименту;

• реактиви зберігають у закритих кришками склянках для за­побігання їх забрудненню;

• тверді реактиви обережно відбирають шпателем; рідкі реак­тиви, які знаходяться в аналітичних штативах у крапельницях, відміряють краплями; крапельниці з реактивами розташовують в аналітичному штативі суворо за номерами;

• надлишок реактиву не висипають і не виливають у посуд, з якого він був взятий, щоб запобігти забрудненню реактивів;

• концентровані розчини кислот та лугів, токсичних речовин знаходяться під тягою, де їх і використовують.

При роботі в хімічній лабораторії необхідно дотримуватися певних правил і техніки безпеки.

6. Правила роботи і техніка безпеки в лабораторії

1.6.1 Загальні правила

1.Перед початком кожного заняття в лабораторії необхідно зрозуміти мету роботи, її теоретичне обґрунтуван­ня та приступати до виконання практичної роботи лише після дозволу викладача.

2.Під час роботи в лабораторії необхідно підтримувати чисто­ту і порядок, а також додержуватись правил техніки безпеки. Без­ладдя та неакуратність при виконанні аналітичних операцій часто призводять до необхідності повторення експерименту.

3.Робота повинна бути організована таким чином, щоб при ви­конанні аналітичних операцій, які потребують багато часу (осаджен­ня, декантація, фільтрування, кип'ятіння, прожарювання тощо), одночасно можна було б виконувати й інші операції з аналізу.

4.Пробірки з розчинами речовин, що реагують, не можна на­грівати безпосередньо на відкритому полум'ї пальника. Нагріван­ня необхідно проводити на водяній бані, щоб запобігти розбриз­куванню і втраті рідини. При нагріванні розчинів не можна направляти отвори пробірок на себе або на сусідів, не можна ди­витися в них зверху.

5.У тих випадках, коли виникає необхідність перевірити запах речовин у пробірках чи балонах, в яких зберігаються рідини, не­обхідно легким рухом долоні руки направити потік повітря від балона до себе і обережно понюхати.

6.Особливо обережно слід поводитися при роботі з центрифугою, яка може розвивати велику кількість обертів. У цілях безпеки під час роботи з центрифугою необхідно:

- у гнізда центрифуги встановлювати пробірки з досліджува­ними розчинами однакового об'єму;

- перед центрифугуванням центрифугу необхідно закрити кришкою; при відкритій кришці центрифугу в електричну мережу не вмикати;

- збільшувати швидкість обертання пробірок у центрифузі необхідно поволі;

- після закінчення центрифугування (на це потрібно декілька хвилин) вимкнути прилад і дати можливість центрифузі зупини­тись без стороннього втручання;

- категорично забороняється працювати з несправною центри­фугою.

7.Реактиви, дистильовану воду, газ, електричну енергію в ла­бораторії слід використовувати економно.

8.Усі роботи з речовинами, при взаємодії яких утворюються шкідливі для організму гази або речовини з неприємним запахом, необхідно проводити в спеціально відведених для цієї цілі примі­щеннях з посиленою вентиляцією або під тягою. Категорично за­бороняється працювати з такими речовинами на робочому місці.

9.Розчини гідрогену сульфіду, кислот, лугів тощо необхідно зливати в спеціально відведений посуд, щоб запобігти руйнуван­ню каналізаційної системи в лабораторії. Розчини, які містять сполуки аргентуму, меркурію, плюмбуму, дийоду, необхідно зли­вати в окремий посуд для їх подальшої регенерації.

10.Газові пальники повинні бути справними. При їх пошко­дженні в приміщення лабораторії можуть потрапляти продукти неповного спалювання газу, що може стати причиною отруєння і вибуху.

11.Необхідно пам'ятати, що більшість реакцій відбувається лише при створенні певних умов. Тому реактив слід додавати лише тоді, коли досліджуваний розчин підготовлений (створене необ­хідне середовище, досягнута необхідна температура тощо).

Якщо реакція перебігає в кислому або лужному середовищі, то не слід додавати неконтрольований об'єм розчину кислоти або лугу до досліджуваного розчину. Рідину необхідно ретельно пере­мішати і краплями додавати розчин кислоти або лугу, кожного разу перемішуючи суміш скляною паличкою та контролюючи рН середовища, торкаючись цією паличкою індикаторного паперу.

12. Якщо необхідно перевірити можливість утворення осаду, то до пробірки вносять 2-3 краплі розчину, що аналізують, та 2- 3 краплі реактиву.

13.При необхідності довести осадження до кінця, після дода­вання реактиву і утворення осаду необхідно перевірити повноту осадження в окремій порції фільтрату або центрифугату. Якщо взята частина фільтрату або центрифугату з реактивом дає осад, то пов­нота осадження не досягнута. Тоді необхідно додати осадник до всі­єї досліджуваної проби. При досягненні повноти осадження центрифугат не повинен давати позитивну реакцію з осадником.

14.Як правило, осаджування повинно проводитися при нагрі­ванні. Унаслідок цього утворюється грубозернистий осад, який легко відокремлюється від розчину.