- •Частина I
- •1 Якісний аналіз
- •1.1 Способи виконання аналітичних реакцій
- •1.2 Умови виконання та чутливість аналітичних реакцій
- •1.3 Посуд і обладнання лабораторії моніторингових досліджень
- •1.4 Правила та техніка виконання окремих аналітичних операцій
- •1.4.1 Нагрівання і випарювання
- •1.4.2 Осадження і фільтрування осадів
- •1.4.3 Центрифугування, промивання і розчинення осаду
- •1.5 Хімічні реактиви та правила поводження з ними
- •Правила роботи і техніка безпеки в лабораторії
- •1.6.1 Загальні правила
- •1.6.2 Робота з кислотами і лугами
- •1.6.3 Робота із шкідливими і отруйними речовинами
- •1.6.4 Робота з горючими речовинами
- •1.6.5 Робота з речовинами, що утворюють вибухові суміші
- •1.7 Перша допомога при нещасних випадках
- •1.8 Якісний аналіз неорганічних сполук
- •Якісний аналіз катіонів
- •Аналіз аніонів
- •Аналіз суміші невідомого складу
- •Лабораторна робота № 1 якісний аналіз неорганічних сполук
- •Якісний аналіз катіонів
- •Реакція алюміній (ііі) – катіону. Дія розчину натрію ацетату.
- •Якісний аналіз аніонів
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •Частина Il
- •2 Кількісний аналіз
- •2.1 Предмет і задачі кількісного аналізу
- •2.2 Класифікація методів кількісного аналізу
- •3.3 Гравіметричний метод аналізу
- •Методи осадження
- •Методи відгонки
- •Методи виділення
- •Терези і техніка зважування
- •Обладнання і техніка виконання основних операцій
- •Розрахунки в методах гравіметричного аналізу
- •Дослід № 2 визначення масової відсоткової частки вологи в каоліні методом непрямої відгонки
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •2.4 Титриметричні методи аналізу
- •Класифікація титриметричних методів аналізу за типом хімічних реакцій
- •Класифікація титриметричних методів за способом титрування
- •Техніка та точність аналізу
- •Вимірювання об'ємів розчинів
- •Розрахунки в титриметричних методах аналізу Загальні положення титриметрії
- •Способи виразу концентрації розчинів
- •Розрахункові формули в титриметричному аналізі
- •Загальні правила оформлення лабораторного журналу
- •2.4.1 Кислотно-основне титрування (метод нейтралізації)
- •Дослід № 2 стандартизація розчину хлоридної кислоти за натрію тетраборатом
- •Дослід № 3 визначення молярної концентрації речовини еквівалента натрію гідроксиду в розчині за стандартним розчином хлоридної кислоти
- •Дослід № 4 визначення масової відсоткової частки натрію гідроксиду та натрію карбонату в суміші
- •Дослід № 5 визначення масово-об'ємної частки амоніаку в розчині (зворотне титрування)
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •2.4.2 Титриметричні методи осадження (осаджувальне титрування)
- •Аргентометрія
- •Метод mopa
- •Дослід № 2 стандартизація розчину 0,1 моль/дм3 аргентуму (і) нітрату за натрію хлоридом
- •Дослід № 3 визначення масової відсоткової частки калію броміду за методом mopa
- •Дослід № 4 визначення масової відсоткової частки натрію хлориду в ізотонічному розчині
- •Метод фаянса-ходакова
- •Дослід № 5 визначення масової відсоткової частки натрію хлориду в препараті
- •2.4.3 Методи комлексоутворення
- •Комплексонометрія (трилонометрія)
- •Дослід № 2 стандартизація розчину 0,05 моль/дм3 трилону б за цинком металічним
- •Дослід № з визначення загальної твердості води
- •Дослід № 4 визначення масових відсоткових часток кальцій(іі)- і магній(іі)-іонів при сумісній присутності
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •2.4.4 Окисно - відновне титрування
- •2.4.4.1 Перманганатометрія
- •Дослід № 2 стандартизація розчину калію перманганату
- •Дослід № з визначення вмісту гідрогену пероксиду в об'ємі мірної колби
- •Дослід № 4 визначення масової частки ферум(іі)-іона в солі мора
- •Визначення масової відсоткової частки калію нітриту в препараті
- •2.4.4.2 Йодометрія
- •Титранти методу
- •Умови йодометричних визначень
- •Дослід № 2 стандартизація розчину натрію тіосульфату за дикалію дихроматом
- •Дослід № 3 приготування розчину 0,1 моль/дм3 йоду
- •Дослід № 4 стандартизація розчину 0,1 моль/дм3 йоду за стандартним розчином натрію тіосульфату
- •Дослід № 5 визначення масової відсоткової частки аскорбінової кислоти в препараті
- •Дослід № 6 визначення масової відсоткової частки формальдегіду у формаліні (зворотне титрування)
- •Визначення окисників йодометричним методом
- •Визначення масової відсоткової частки купруму (II) сульфату в препараті
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторнот роботи студентів
- •3 Інструментальні методи аналізу
- •3.1 Оптичні методи аналізу
- •3.1.1 Абсорбційні оптичні методи аналізу
- •Молекулярний абсорбційний аналіз
- •Колориметрія
- •Фотоколориметрія
- •Спектрофотометрія
- •Методика виконання кількісних визначень методами фотоколориметрії і спектрофотометрії
- •Підготовка розчинів для аналізу
- •Фотометрування еталонних розчинів на фотоелектроколориметрі або спектрофотометрі
- •Результати вимірювання оптичної густини розчинів при різних довжинах хвиль
- •Результати вимірювання оптичної густини розчинів при різній їх концентрації
- •Фотометрування досліджуваного розчину і обчислення результатів кількісного визначення
- •Теоретичні питання
- •Лабораторна робота № 8 приклади фотометричних визначень
- •Визначення масової відсоткової частки дикалію дихромату в реактиві методом фотоколориметри
- •1. Приготування стандартного розчину досліджуваної речовини, що містить 0,1 мг дикалію дихромату в 1 см3
- •2. Приготування серії еталонних розчинів
- •1. Приготування еталонних розчинів феруму (III) моносульфоса- ліцилату
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •3.1.2 Рефрактометрія
- •Апаратура
- •Методика вимірювання показника заломлення
- •Лабораторна робота № 9 приклади визначень рефрактометричним методом
- •Контроль якості приготовлених розчинів і термінів зберігання концентрованих розчинів
- •Межи показників заломлення і терміни придатності концентрованих розчинів лікарських речовин
- •Дослід № 2 визначення концентрації етанолу в спиртово - водних розчинах рефрактометричним методом
- •Показники заломлення спиртово – водних розчинів при температурі 200с
- •Дослід № 3 визначення концентрації глюкози у водних розчинах
- •Дослід № 4 визначення концентрації калію броміду або гексаметилентетраміну у водних розчинах
- •Дослід № 5 визначення концентрацій магнію сульфату і калію броміду в суміші сполученням об'ємного та рефрактометричного методів
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •3.2 Електрохімічні методи аналізу
- •Потенціометрія
- •Класифікація потенціометричних методів аналізу
- •Апаратура
- •Методика потенціометричних вимірювань
- •Теоретичні питання
- •Визначення вмісту нітрат - іонів у твердій пробі методом іонометри
- •Контрольні питання до аудиторної та по3ааудиторної роботи студентів
- •3.3 Хроматографія
- •3.3.1 Розподільна хроматографія
- •Розподільна хроматографія на папері
- •Розподільна хроматографія в тонкому шарі сорбенту
- •Обладнання
- •Методика проведення хроматографічних визначень
- •Підготовка хроматографічної камери
- •2. Підготовка хроматографічного паперу і пластин
- •3.Нанесення розчинів речовин, що досліджуються
- •4. Проявлення хроматограм і обчислення хроматографічних констант
- •3.3.2 Осадова хроматографія
- •3.3.3 Іонообмінна хроматографія
- •Дослід № 2 визначення масової відсоткової частки натрію або калію хлориду
- •Контрольні питання до аудиторної та позааудиторної роботи студентів
- •Список використаної літератури
Дослід № 5 визначення масової відсоткової частки натрію хлориду в препараті
Мета роботи: навчитися визначати вміст натрію хлориду в ізотонічному розчині за методом Фаянса – Ходакова.
В основу визначення покладено таке рівняння реакції:
NaCl + AgNO3 = AgCІ + NaNO3
Ем(NaCl) = M(NaCl) )· fекв; fекв = 1.
РЕАКТИВИ
Аргентуму (І) нітрат, 0,1 моль/дм3 розчин;
флуоресцеїн, 0,5 %-вий розчин.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Розраховану точну наважку натрію хлориду переносять у мірну колбу, розчиняють у воді і доводять об'єм до мітки, перемішують. Аліквотну частину розчину переносять піпеткою в колбу для титрування, додають приблизно рівний аліквоті об'єм води, 3-5 крапель розчину флуоресцеїну. Одержаний зелений розчин титрують при безперервному перемішуванні на розсіяному світлі стандартним розчином AgNO3 до забарвлення осаду в рожево-червоний колір.
Титрування повторюють до одержання відтворюваних результатів.
Розраховують масову відсоткову частку натрію хлориду.
2.4.3 Методи комлексоутворення
Комплексиметричні методи аналізу побудовані на реакціях комплексоутворення з неорганічними і органічними лігандами. Найбільше значення в титриметричному аналізі має комплексоутворення іонів металів з галогенід- та псевдогалогенід-іонами (NCS -, CN-), а також з групою поліамінокарбонових кислот, що об'єднуються загальною назвою «комплексони».
Реакції, що використовують у комплексиметрії, повинні проходити швидко, стехіометрично і кількісно.
Стехіометричність перебігу реакції залежить від координаційного числа комплексоутворювача (воно має бути малим) і від дентатності ліганду.
Неорганічні ліганди в більшості випадків монодентатні (Cl-, CN-, NCS-, NH3 та інші), в комплексиметрії їх використання обмежене, тому що на відміну від полідентатних лігандів комплексоутворення з ними здебільшого перебігає нестехіометрично.
В методах моніторингу довкілля найбільш широке застосування мають комплексонометричні і меркурометричні методи аналізу.
Комплексонометрія (трилонометрія)
Метод грунтується на взаємодії полідентатних лігандів-комплексонів з катіонами лужноземельних і важких металів з утворенням дуже міцних, добре розчинних у воді, у більшості випадків безбарвних, внутрішньокомплексних (хелатних) сполук.
Як титранти використовують розчини трилону Б (динатрієва сіль етилендіамін-N,N,N’,N’-тетраацетатної кислоти дигідрат, динатрію едетат - H2L2-) 0,02 - 0,1 молярної концентрації, який утворює з катіонами ряду металів комплексні сполуки в співвідношенні 1:1, незалежно від валентності іона металу (схематично):
H2L2- +Ме2+ = [MeL]2- + 2H+
H2L2- + Me3+ = [MeL]- + 2H+
H2L2- + Me4+ = [MeL] + 2H+
Стійкість комплексів катіонів металів з трилоном Б значною мірою залежить від природи металу та рН середовища. Наприклад, Fe3+-іони з трилоном Б утворюють дуже стійкі комплекси і можуть бути визначені в кислому середовищі. Більшість катіонів у цих умовах утворюють менш стійкі комплексні сполуки, тому їх визначення проводять у присутності амоніачного буферного розчину (рН = 8...9), який зв'язує гідроген-іони, що утворюються внаслідок реакцій.
Для фіксування кінцевої точки титрування в комплексонометрії застосовують металохромні індикатори — органічні сполуки, які утворюють у водних розчинах із досліджуваними іонами забарвлені комплекси, менш міцні, ніж комплекс металу з трилоном Б:
Me2+ + H2Ind- = [MeІnd]- + 2H+
При досягненні точки еквівалентності відбувається руйнування комплексу металу з індикатором, і розчин набуває забарвлення вільного індикатору:
[MeІnd]- + H2L2- = [MeL]2- + H2Ind-
Фіксування моменту еквівалентності в комплексонометрії можна проводитиме не лише візуально, але й потенціометрично.
У комплексонометрії використовують різні способи титрування — пряме, зворотне, титрування замісника, окисно-відновне, непряме алкаліметричне титрування.
У методі прямого титрування досліджувані іони в присутності металохромного індикатору і буферного розчину титрують розчином трилону Б. Цим способом визначають твердість води, Cu2+ , Co2+-, Pb2+-, Ni2+-, Zn2+-, Fe3+-, Al3+-, Ba2+-, Cr3+-, Ca2+-, Mg2+-іони та інші (фактор еквівалентності feкв=1).
У разі зворотного титрування до досліджуваного іона додають точний надлишковий об'єм стандартного розчину трилону Б, буферний розчин, індикатор, нагрівають суміш до завершення реакції, охолоджують і надлишок комплексону відтитровують стандартним розчином магнію сульфату або цинку сульфату.
Забарвлення розчину в кінцевій точці титрування зумовлено утворенням комплексу металоіндикатору з Mg2+- або Zn2+-іонами:
Me2+ + H2L2- = [MeL]2- + 2H+
надлишок H2L2- + Mg2+ = [MeL]2- + 2H+
Метод титрування замісника ґрунтується на утворенні менш стійкого комплексу Mg2+-іонів з трилоном Б порівняно з іншими катіонами (Кнест = 2,7 · 10-9), тому можлива обмінна реакція з досліджуваним іоном:
Me2+ + [MgL]2- = [MeL]2- + Mg2+
Mg2+-іони, що виділились, відтитровують трилоном Б у присутності індикатору хромогену чорного.
Mg2+ + [H2L]2- = [MgL]2- + 2H+
Метод непрямого алкаліметричного титрування застосовують виходячи з того, що при взаємодії розчину трилону Б з катіоном виділяється еквівалентна кількість гїдроген-іонів, яку потім відтитровують лугом у присутності кислотно-основного індикатору (фактор еквівалентності feкв = 1/2):
Me2+ + [H2L]2- = [MeL]2- + 2H+
2H+ + 2OH- = 2H2O
Комплексонометричне визначення органічних сполук побудоване на кількісному виділенні досліджуваної речовини у вигляді сполук з цинк(ІІ)- або кадмій(ІІ)-катіонами. Потім Zn2+- і Cd2+-катіони, що не вступили в реакцію, відтитровують розчином трилону Б у присутності відповідних індикаторів або визначають їх вміст в осаді.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5
ПРИКЛАДИ КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНИХ ВИЗНАЧЕНЬ
Дослід № 1
ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ 0,05 моль/дм3 ТРИЛОНУ Б
Мета роботи: навчитися готувати розчин трилону Б заданої концентрації.
Ем(Na2H2C10H12O8N2) = M(Na2H2C10H12O8N2) )· fекв; fекв = 1
РЕАКТИВИ
Динатрієва сіль етилендіамін- N,N,N’,N’-тетраацетатної кислоти дигідрат, динатрію едетат (трилон Б), х. ч.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Розраховану наважку динатрієвої солі етилендіамін-Ν,Ν,Ν',Ν'-тетраацетатної кислоти дигідрату Na2H2C10H12O8N2 · 2H2O зважують на технічних терезах і розчиняють у воді в мірному стакані, доводять об'єм до 1 дм3, перемішують, фільтрують крізь паперовий фільтр у посуд для зберігання розчину.