3.1.2 Методологія аналізу ризиків
Результати аналіз ризику викокористовують всі учасники проекту. Замовник, як найбільш зацікавлений учасник, використовує результати аналізу для планування всіх елементів проекту. Підрядчик намагається обмежити число і наслідки факторів ризику, за які він несе відповідальність. Крім того, результати аналізу допоможуть йому сформувати більш реалістичний, а отже потенційно беззбитковий план дій у рамках проекту. Банк використовує результати аналізу для визначення умов кредитування проекту, а страхова компанія обґрунтовує умови майнового (або іншого) страхування учасників проекту.
В процесі дослідження ризиків традиційно застосовують два види аналізу - якісний і кількісний, що доповнюють один одного.
Якісний аналіз дозволяє ідентифікувати фактори, ділянки і види ризиків.
Кількісний аналіз спрямований на визначення кількісних параметрів окремих ризиків і ризику проекту в цілому.
Для аналізу ризику застосовують метод аналогій і статистичний метод.
Метод аналогій грунтується на використанні досвіду та даних раніше виконаних проектів. За кордоном його використовують досить широко, особливо в практиці компаній, що регулярно публікують дані про найважливіші зони ризику і фактично завдані збитки. В СССР цей метод практично не застосовувався, в першу чергу, з політичних міркувань. В незалежній Українській державі сфера застосування методу аналогій поки що залишається доволі обмеженою, оскільки суб'єкти господарювання не вважають за доцільне ділитися набутим досвідом.
Статистичний метод вперше почали застосовувати в системі PERT для визначення очікуваної тривалості робіт і проекту в цілому. Останнім часом набув популярності метод статистичних випробувань (метод Монте-Карло), перевагами якого є можливість аналізувати та оцінювати різні сценарії реалізації проекту.
Зауважимо, що методи аналізу і методи зниження ризиків та невизначеності тісно пов'язані між собою, адже кінцева мета аналізу якраз і передбачає вироблення заходів щодо зниження ризику проекту. І тут варто застосувати комплексний підхід, тобто в рамках проекту потрібно створити систему організаційно-економічних стабілізуючих механізмів, спрямованих на зниження негативних наслідків ризиків та запобігання їх виникненню. Зрозуміло, що це потребуватиме від учасників проекту додаткових витрат, величина яких залежатиме від умов реалізації проекту, очікувань та інтересів учасників, а також ступеня можливого ризику. Така система повинна діяти впродовж усього життєвого циклу проекту. Для зниження ризику і пов'язаних з ним негативних наслідків у ній застосовується спеціальний комплекс механізмів (рис. 3.1).
Що стосується невизначеності умов реалізації інвестиційного проекту, то в міру здійснення проекту його учасники отримують додаткову інформацію стосовно умов реалізації, і невизначеність, що раніше існувала, усувається.
Таким чином, системою управління інвестиційним проектом передбачене збирання та опрацювання інформації про мінливі умови його реалізації і відповідне коригування проекту взагалі, графіків спільних дій учасників, умов щодо угод між ними тощо.
Для урахування факторів невизначеності та ризику при оцінці ефективності проекту використовують усю наявну інформацію про умови його реалізації, у тому числі й ту, що виходить за межі ймовірних законів розподілу. При цьому застосовуються такі методи:
аналіз чутливості;
перевірка усталеності та визначення граничних значень параметрів проекту;
визначення точки беззбитковості;
коригування параметрів проекту;
побудова дерева рішень;
формалізований опис невизначеності.
Аналіз чутливості
Аналіз чутливості проекту дозволяє отримати точну оцінку того, наскільки має змінитися ефективність проекту в разі певної зміни хоча б одного з вихідних його параметрів. Чим сильніша ця залежність, тим вищий ризик реалізації проекту. Іншими словами, незначне відхилення від початкового задуму здатне суттєво вплинути на успіх проекту в цілому.
Аналіз чутливості проекту здійснюють, по-перше, для визначення факторів, що найбільшою мірою впливають на його здійснення, і, по-друге, для порівняльного аналізу проектів з метою визначення впливу важкопрогнозованих факторів на їх ефективність.
Алгоритм аналізу чутливості передбачає здійснення таких кроків:
визначають найбільш значущі фактори;
визначають їхнє найбільш ймовірне (базове) значення;
розраховують показник NPV при базових значеннях;
один з факторів змінюють у визначених межах і розраховують NPV при кожному новому значенні цього фактора;
попередній крок повторюють для кожного фактора;
результати розрахунків зводять у таблицю;
порівнюють рівні чутливості проекту щодо кожного фактора і визначають найважливіші з них.
Серед факторів, що аналізуються, можуть бути: тривалість інвестиційної фази, ціна одиниці продукції, обсяг продажу, плата за позикові кошти, вартість сировини, податки тощо.
У результаті проведення розрахунків визначають фактори, що мають найбільший вплив на NPV проекту. Така інформація дозволяє вчасно вжити додаткових заходів щодо зменшення вірогідності настання небажаних подій.
Перевірка стійкості
Реалізація цього методу передбачає розробку так званих сценаріїв розвитку проекту в базовому та найнебезпечніших варіантах для окремих учасників проекту. За кожним сценарієм досліджується, як буде діяти у відповідних організаційно-економічних умовах організаційно-економічний механізм реалізації проекту, які при цьому передбачаються прибутки, втрати і показники ефективності в окремих учасників, держави, населення. Вплив факторів ризику на норму дисконту не враховується. Проект вважається стійким та ефективним за умов, що у всіх розглянутих ситуаціях інтереси учасників дотримані, а можливі несприятливі наслідки усуваються за рахунок створення запасів і резервів або відшкодувань у вигляді страхових виплат.
Точка беззбитковості
Одним з найважливіших показників є точка беззбитковості. Вона характеризує обсяг продажу, за якого виторг від реалізації продукції збігається з витратами виробництва. При визначенні цього показника приймається, що витрати на виробництво продукції можуть бути поділені на умовно-постійні, які не змінюються при зміні обсягу виробництва, та умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно обсягові виробництва.
Говорячи про точку беззбитковості, мають на увазі такий стан у реалізації проекту, коли різниця між витратами і прибутками дорівнює нулю.
Для підтвердження працездатності проектованого виробництва на певному етапі необхідно, щоб значення точки беззбитковості було меншим за значення номінальних обсягів виробництва і продажу на цьому етапі. Чим далі від них значення точки беззбитковості (у процентному виразі), тим стійкішим є проект.
Коригування параметрів проекту
Невизначеність умов реалізації проекту має враховуватись також при коригуванні параметрів проекту і застосуввуваних у розрахунку економічних нормативів, зміні їхніх проектних значень на очікувані. З цією метою:
строки будівництва і виконання робіт збільшуються на середню величину можливих затримок;
враховується середнє збільшення вартості будівництва та інших робіт проекту, обумовлене помилками проектної організації, змінами у проектних рішеннях і непередбаченими витратами;
враховується запізнення платежів, неритмічність поставок сировини і матеріалів, позапланові відмови устаткування через порушення персоналом технології, сплачувані та одержувані штрафи, інші санкції за порушення договірних зобов'язань;
якщо проектом не передбачене страхування учасника від певного виду інвестиційного ризику, до складу витрат включаються очікувані втрати від цього ризику;
аналогічно у складі непрямих фінансових результатів враховується вплив інвестиційних ризиків на сторонні підприємства та населення;
збільшується норма дисконту та необхідна норма IRR.
Формалізований опис невизначеності
Найточнішим (але й технічно більш складним) є метод формалізованого опису невизначеності. Застосовують цей метод до найпоширеніших видів невизначеності в оцінці інвестиційних проектів. Він передбачає такі етапи:
опис можливих умов реалізації проекту у формі відповідних сценаріїв або моделей, що враховують систему обмежень на значення основних технічних, економічних та інших параметрів проекту;
оцінку витрат (включаючи можливі санкції і витрати, пов'язані зі страхуванням та резервуванням), результатів і показників ефективності;
перетворення вихідної інформації про фактори невизначеності в інформацію про ймовірності окремих умов реалізації і відповідних показників ефективності або про інтервали їхньої заміни;
визначення показників ефективності проекту в цілому (з урахуванням невизначеності умов його реалізації), показників очікуваної ефективності.
Основним показником, що використовується для порівняння різноманітних інвестиційних проектів (варіантів проекту) і вибору кращого з них, є очікуваний інтегральний ефект.
Аналіз сценаріїв розвитку
Найпростішим методом формалізованого опису невизначеності є аналіз можливих сценаріїв розвитку. Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє оцінити одночасний вплив кількох параметрів на кінцеві результати проекту через імовірність настання кожного сценарію.
Дерево рішень
До побудови дерева рішень зазвичай вдаються при аналізі ризику проектів, що мають доступну для розгляду кількість варіантів розвитку. Аналітикові, який здійснює побудову дерева рішень, потрібно достатньо інформації, щоб створити можливі сценарії розвитку проекту з урахуванням імовірності та часу їхнього настання.
Для побудови дерева рішень здійснюється:
визначення складу і тривалості фаз життєвого циклу проекту;
втзначення ключових подій, що можуть вплинути на подальший розвиток проекту;
визначення часу настання ключових подій;
формулювання всіх можливих рішень, що можуть бути прийняті в результаті настання кожної ключової події;
визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями) у поточних цінах.
На основі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли - це ключові події, а стрілки, що з'єднують вузли, - роботи з реалізації проекту. Крім того вказується інформація щодо часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.
Після побудови дерева рішень визначають, наскільки ймовірним є кожний сценарій розвитку проекту, розраховують показник NPV для кожного сценарію, а також інтегральний показник NPV. Позитивна величина інтегрального NPV вказує на прийнятний ступінь ризику, пов'язаний зі здійсненням проекту.
Метод Монте-Карло
Це метод формалізованого опису невизначеності, який застосовують у найбільш складних для прогнозування проектах. Він ґрунтується на використанні імітаційних моделей, що дозволяють створити багато сценаріїв, які узгоджуються із заданими обмеженнями на вихідні змінні.
При цьому за показник очікуваного інтегрального ефекту приймаються ймовірнісні величини показників ефективності проекту (зазвичай NPV). У загальному випадку розрахунок очікуваного інтегрального ефекту рекомендується виконувати за формулою
,
(3.1)
де Еmin і Еmах - найменше та найбільше з математичних очікувань інтегрального ефекту за припустимими ймовірнісними розподілами;
λ - спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, який відображає переваги відповідного господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності; при визначенні очікуваного інтегрального ефекту приймається λ = 0,3.