2.3. Процедура ліцензування певних видів підприємницької діяльності

Ліцензування й патентування певних видів господарської діяльності є засобом державного регулювання у сфері господа­рювання.

Правові засади ліцензування та патентування певних ви­дів господарської діяльності визначаються виходячи з конс­титуційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів гос­подарювання, встановлених Господарським кодексом Украї­ни (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Суттєві відмінності між ліцензією і патентом

Ліцензуванню підлягають види підприємницької діяль­ності, які можна об'єднати у чотири групи (рис. 2.4).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері ліцензу­вання здійснює спеціальний інститут — експертно-апеляцій­на рада, склад якої формує Держкомітет із питань регулятор­ної політики та підприємництва, а затверджує Кабінет Мініс­трів України.

Порядок ліцензування здійснюється на основі Закону Укра­їни "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 21 жовтня 2000 р.

Чинний Закон "Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності" від 1 червня 2000 р. (далі — Закон) створив правову базу ліцензування, процес якого відбувається кілько­ма етапами:

Перший етап процедури ліцензування — звернення суб'єк­та господарювання до органу ліцензування із заявою про ви­дачу ліцензії. Іншими словами, це ініціювання процедури лі­цензування, тобто добровільне волевиявлення суб'єкта госпо­дарювання. Регламентація цього етапу здійснюється Законом стосовно форми заяви, даних, що містяться в ній, а також до­кументів, що додаються до заяви.

Таким чином, для початку процедури ліцензування достат­ньо здійснення дій одним учасником ліцензійних відносин — суб'єктом господарювання. Закон не вимагає на цьому етапі видання яких-небудь актів з боку органу ліцензування.

Згідно зі ст. 10 Закону суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що лі­цензується, особисто або через уповноваженого ним органу чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із за­явою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких установлюється Кабіне­том Міністрів України за поданням спеціально уповноважено­го органу з питань ліцензування. Перелік документів, що до­даються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, крім документів, передбаче­них ч. 5 ст. 10 Закону.

Рис. 2.4. Види підприємницької діяльності

Другий етап процедури ліцензування — розгляд заяви та прийняття органом ліцензування рішення про видачу лі­цензії або про відмову в її видачі.

Згідно з ч. 8 ст. 10 Закону заява про видачу ліцензії зали­шається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з пору­шенням вимог цієї статті.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заяв­ник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, пе­редбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгля­ду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, що розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11 Закону регламентує прийняття рішення про вида­чу або відмову у видачі ліцензії.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк, не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відно­сини у певних сферах господарської діяльності, не пе­редбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) за­явникові у письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у ви­дачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підстави відмови у видачі ліцензії конкретизовані у відом­чих нормативно-правових актах, де вони визначені по-різно- му. Щоб уникнути різночитань і відомчого суб'єктивного під­ходу, необхідно орієнтуватися на вичерпний перелік підстав відмови у видачі ліцензії, передбачений ст. 11 Закону "Про лі­цензування певних видів господарської діяльності".

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

• недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

• невідповідність заявника згідно з поданими до­кументами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

На цьому етапі може відбуватися додаткова стадія — прове­дення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням об­межених ресурсів.

У ст. 12 Закону визначені особливості проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням обмежених ре­сурсів. З метою забезпечення ефективного та раціонального використання обмежених ресурсів, застосування новітніх тех­нологій та обладнання, створення вигідних для держави умов експлуатації таких ресурсів ліцензування видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням об­межених ресурсів, у разі надходження кількох заяв про вида­чу ліцензій ліцензування здійснюється тільки за результатами відкритих конкурсів. Порядок проведення конкурсів на отри­мання ліцензій встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законами України.

Третій етап — видача ліцензії, яка засвідчує, що суб'єкт господарювання здобуває статус ліцензіата.

Стаття 13 Закону визначає відомості, які містить ліцензія. На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Ка­бінету Міністрів України "Про запровадження ліцензії єдино­го зразка для певних видів господарської діяльності" від 20 ли­стопада 2000 р. № 1719 затверджено зразок бланка ліцензії єдиного зразка та його опис. Наказом Держкомпідприємниц- тва України від 4 грудня 2000 р. № 67 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, а на-

т

казом Держкомпідприємництва України від 18 грудня 2000 р. № 78 затверджено Інструкцію про порядок замовлення, поста­чання, зберігання, обліку й звітності витрачання бланків лі­цензії єдиного зразка.

Видачу ліцензії регламентує ст. 14 Закону, згідно з якою ор­ган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтвер­джує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтвер­джують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийнятті заяви про ви­дачу ліцензії. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рі­шення про видачу ліцензії не подав документа, що підтвер­джує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, ор­ган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасува­ти рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про ви­знання такої ліцензії недійсною.

Строк дії ліцензії на провадження певного виду госпо­дарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів Укра­їни за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меншим ніж три роки.

У Законі імперативно встановлений мінімальний строк дії ліцензії, тому неправомірною є видача лі­цензії на строк, менше трьох років. Слід передбачити у ст. 14 Закону, що рішення про видачу ліцензії на строк, менше трьох років, може бути оскаржене в су­довому порядку.

Детальніше строк дії ліцензії встановлює постанова Кабіне­ту Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри й порядок за­рахування плати за її видачу" від 29 листопада 2000 р. № 1755. Згідно з цією постановою строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів госпо­дарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 постанови) ста­новить 5 років. Строк дії ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, які видаються Міністерством фінансів у процесі переоформлення реєстраційних свідоцтв відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження контролю за здійсненням лотерейної діяль­ності", становить 12 років. Строк дії ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового — 3 роки.

Конкретні строки та максимальні строки дії ліцензії мо­жуть встановлюватися органами ліцензування.

Згідно зі ст. 15 Закону за видачу ліцензії справляється пла­та, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюдже­ту України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за ліцензію — це разовий платіж, що вноситься су­б'єктом господарювання за одержання ліцензії. Плата за вида­чу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу лі­цензії.

У постанові Кабінету Міністрів України "Про термін дії лі­цензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри й порядок зарахування плати за її видачу" встановле­но, що плата за видачу ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) справляється у роз­мірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

Стягнення будь-яких інших відрахувань із суб'єкта госпо­дарювання заборонено. Згідно з Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяль­ності" від 23 липня 1998 р. № 817 органи, що видають ліцензії на певні види підприємницької діяльності, як умову видачі лі­цензій не можуть висувати відрахування коштів на користь будь-яких бюджетних або позабюджетних фондів, установ, підприємств, організацій чи окремих осіб.

Процедура ліцензування може включати деякі фа­культативні етапи, такі як переоформлення ліцензії; зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; видача дубліката ліцензії.

Згідно зі ст. 16 Закону підставами для переоформлення лі­цензії є:

• зміна найменування юридичної особи (якщо зміна най­менування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи — суб'єкта підпри­ємницької діяльності;

• зміна місцезнаходження юридичної особи або місця про­живання фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяль­ності;

• зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного у ст. 9 Закону.

Стаття 17 Закону регламентує обов'язки ліцензіата в разі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до за­яви про видачу ліцензії. Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у доку­ментах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. Ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі ра­зом із документами або їх нотаріально засвідченими копіями, що підтверджують зазначені зміни.

Згідно зі ст. 18 Закону підставами для видачі дубліката лі­цензії є втрата ліцензії та пошкодження ліцензії.

Діяльність у зв'язку з виготовленням., реаліза­цією наркотичних засобів, психотропних речовин, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речо­вин, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками, може здійсню­ватися тільки державними підприємствами.