4.2.2. Державна реєстрація фізичної особи, яка має намір стати підприємцем

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі — заявник), повинна пода­ти особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкла­дення) державному реєстратору за місцем проживання такі до­кументи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

• копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обо­в'язкових платежів;

• документ, що підтверджує внесення реєстраційного збо­ру за проведення державної реєстрації фізичної особи-підпри­ємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної осо­би-підприємця. Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстра­тору додатково пред'являється паспорт. Документи, які пода­ються для проведення державної реєстрації фізичної особи- підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надхо­дження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження докумен­тів. Дата надходження документів на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця заноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор має право залишити без розгляду до­кументи, подані для проведення державної реєстрації фізич­ної особи-підприємця, якщо:

• документи подані за неналежним місцем проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи-підприємця;

• документи не відповідають вимогам;

• документи подані не у повному обсязі.

Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстра­тором видається (надсилається рекомендованим листом з опи­сом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням під­став залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєс­трації фізичної особи-підприємця, відповідно до опису. Зали­шення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду не переш­коджає повторному зверненню заявника до державного ре­єстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.

Є певний порядок проведення державної реєстрації фізич­ної особи-підприємця:

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишен­ня документів, які подані для проведення державної реєстра­ції фізичної особи-підприємця, без розгляду зобов'язаний пе­ревірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про про­ведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення дер­жавної реєстрації фізичної особи-підприємця. Строк держав­ної реєстрації фізичної особи-підприємця не повинен переви­щувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприєм­ця має бути оформлене державним реєстратором і видане (надіслане рекомендованим листом) заявнику не пізніше на­ступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної осо­би-підприємця зазначаються:

• ім'я фізичної особи-підприємця;

• ідентифікаційний номер фізичної особи — платника по­датків та інших обов'язкових платежів із Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів (далі — ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків);

• місце проживання фізичної особи-підприємця;

• дата проведення державної реєстрації;

• місце проведення державної реєстрації;

• прізвище та ініціали державного реєстратора.

Свідоцтво про державну реєстрацію підписується держав­ним реєстратором та засвідчується його печаткою.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобо­в'язаний передати відповідним органам статистики, держав­ної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів со­ціального страхування повідомлення про проведення держав­ної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного дер­жавного реєстру та відомості з реєстраційної картки на прове­дення державної реєстрації фізичної особи-підприємця для взяття фізичної особи-підприємця на облік.

Увага!	Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізич­ної особи-підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

Реєстраційний збір за проведення державної реєстрації. За

проведення державної реєстрації справляється реєстраційний збір у такому розмірі:

• десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за проведення державної реєстрації юридичної особи — 170 грн;

• два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян — за проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця — 34 грн. За проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи-підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі ЗО % реєстраційного збору;

• до установчих документів юридичної особи — 51 грн;

• зміни імені або місця проживання фізичної особи-під­приємця — 10 грн 20 коп.

За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з його втратою або пошкодженням справляється реєстраційний збір у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — 17 грн.

Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу- підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця, які міс­тяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи або місця її проживання, набирають чинності з дня їх державної реєстрації. Для проведення державної реєс­трації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця фізич­на особа-підприємець подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця;

• оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;

• документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу- підприємця.

Державному реєстратору забороняється вимагати докумен­ти для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо вони не передбачені чинним законодавством. Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця подаються фізичною особою-підприємцем особисто, держав­ному реєстратору додатково пред'являється паспорт. Докумен­ти, які подаються для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження доку­ментів на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця заноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо:

• документи подані за неналежним місцем проведення дер­жавної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-під- приємця;

• документи не відповідають вимогам;

• документи подані не у повному обсязі.

Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-під­приємця, без розгляду заявнику повідомляють не пізніше на­ступного робочого дня з дати надходження документів, які по­дані для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, державним реєстратором ви­дається (надсилається рекомендованим листом з описом вкла­дення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав зали­шення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, без розгляду та документи, що подавалися для проведення дер­жавної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу-під­приємця, відповідно до опису. Залишення документів, які по­давалися для проведення державної реєстрації змін до ві­домостей про фізичну особу- підприємця, без розгляду не пе­решкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду. Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу- підприємця здійснюється за процедурами, передбаченими ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридич­них осіб та фізичних осіб підприємств".

Започаткування власної справи вимагає відповідних кош­тів, і не тільки для створення статутного капіталу. Усі витрати на створення власної справи можна умовно поділити на дві ка­тегорії: обов'язкові платежі та гонорари. До першої категорії (обов'язкові платежі) належать: плата за нотаріальне посвід­чення установчих документів, реєстраційний збір за державну реєстрацію підприємства, нотаріальне посвідчення зразків під­писів на банківській картці, відкриття розрахункового рахун­ку, дозвіл РВВС на виготовлення печатки і штампів, внески до статутного фонду. Гонорари найчастіше сплачуються за розроб­ку установчих документів і реєстрацію підприємства. Отже, державна реєстрація суб'єктів підприємництва і надалі зали­шається порівняно громіздкою і вимагає розробки та прийнят­тя відповідних заходів на урядовому рівні, спрямованих на її спрощення.

НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Запитання для самоконтролю знань

1. З якою метою суб'єкти підприємництва створюють ста­тутний капітал? У чому полягає його сутність?

2. Які функції виконує статутний капітал?

3. Що може бути вкладом до СК?

4. За яких умов АТ має право збільшувати статутний капі­тал?

5. Чи дозволяється господарським товариствам для форму­вання СК використовувати бюджетні кошти чи кошти, отри­мані в кредит?

6. Які шляхи й джерела збільшення СК акціонерного това­риства?

7. Чи допускається зменшення СК товариства у разі запере­чень кредиторів?

8. Яким чином можна змінити величину СК товариства з обмеженою відповідальністю?

9. Як проводиться державна реєстрація суб'єктів підприєм­ництва?

т

10. Для чого створюється єдиний державний реєстр?

Творчо-прикладні завдання Фантазуємо разом

1. Вивчивши діючий порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва й ознайомившись зі структурно-логічною схе­мою цього процесу, поданою в посібнику, запропонуйте свій алгоритм державної реєстрації, який, на вашу думку, є ідеаль­ним і значно спрощує процедуру державної реєстрації.

2. Як ви гадаєте, що варто зробити, щоб обійти "гострі кути" державної реєстрації суб'єктів підприємництва?

3. Здійсніть інформаційний пошук, трохи додавши фантазії і заповніть таблицю "Школа виживання".

Таблиця 4.1. Школа виживання

№ з/п	Дії	Витрати, грн	Строки, дні
1	2	3	4
Як заснувати товариство з обмеженою відповідальністю?
1	Розробка установчих документів та за­твердження їх зборами засновників. Де можна взяти ці документи? Є кілька шляхів: — написати їх самостійно;

5 8-2

129

Закінчення табл. 4.1

1	2	3	4
	взяти у свого колеги (тобто взяти вже готові) і переробити; домовитися з фірмою, яка займаєть­ся такими питаннями
2	Завірення установчих документів, за­тверджених зборами засновників, у но­таріуса. Причому слід виготовити при­наймні три копії для подання у різні установи
3	Відкриття банку тимчасового розра­хункового рахунку
4	Необхідно перерахувати на відкритий тимчасовий р/р 50 % статутного капі­талу
5	Віднести нотаріально завірену копію установчих документів у реєстраційну палату і отримати реєстраційне свідоцтво
6	Зареєструвати у ДПА юридичну адресу. Також необхідно підтвердити права власності на юридичну адресу або право оренди юридичної адреси
7	У дозвільному відділі міліції потрібно отримати дозвіл на виготовлення печатки
8	Виготовлення печатки
9	Нотаріальне завірення підпису на бан­ківській картці (3 екземпляри). Нота­ріально завірені підписи необхідні для подання в банк
10	В Управлінні статистики підприємство отримує коди на види діяльності
11	Реєстрація у Фонді зайнятості
12	Реєстрація у Пенсійному фонді
13	Реєстрація у Фонді соціального страху­вання

У

Проаналізуйте ситуації

Типовий приклад 1. Товариство з обмеженою відповідаль­ністю (ТзОВ) на загальних зборах засновників ухвалило рішен­ня про збільшення величини статутного капіталу. На момент прийняття рішення величина СК відповідала розміру, визна­ченому чинним законодавством, але вклад двох із п'яти заснов­ників було здійснено не в повному обсязі, а на 70 % . На загаль­них зборах товариства були присутні учасники, що володіють у сукупності 50 % голосів.

У реєстрації змін до засновницьких документів ТзОВ, по­в'язаних зі збільшенням СК, орган, що здійснює реєстрацію, відмовив.

Чи правомірні дії органу, який відмовив у державній реєс­трації змін у засновницькі документи ТзОВ? Прокоментуйте цю ситуацію.

Відповідь-коментар. У цій ситуації ТзОВ порушило порядок збільшення статутного капіталу, визначений чинним законо­давством.

По-перше, збільшення СК можна здійснити лише після того, як усі учасники зроблять свої внески повністю, отже, збо­ри засновників не мали права приймати рішення про збільшен­ня величини СК, оскільки двоє засновників внесли тільки 70 % від необхідної суми вкладів.

По-друге, збори учасників були неповноважними, оскільки не налічували необхідну кількість голосів. Згідно зі ст. 60 За­кону "Про господарські товариства" збори вважаються пов­новажними у вирішенні зазначеного питання, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють в сукупності більше як 60 % голосів.

Отже, дії органу, що проводить державну реєстрацію, пра­вомірні.

Типовий приклад 2. Учасник товариства дав згоду на вико­ристання своєї квартири під офіс підприємства і хоче, щоб його адреса була використана як юридична адреса підприємства. Які документи необхідно оформити для цього і чи може вико­ристання юридичної адреси бути для власника помешкання внеском до статутного фонду?

Згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, саме він може викорис­товувати майно для провадження господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема передавати його без­оплатно або за плату у володіння і користування іншим особам, у тому числі юридичним. Тому здавання фізичною особою на­лежної йому квартири в оренду підприємству під офіс можли­ве. Стосовно документів, які необхідно оформити, та перш за все для оформлення юридичної адреси на адресу помешкання учасник — власник товариства подає заяву на ім'я начальника житлово-експлуатаційної контори, в якій підтверджує свою згоду і згоду всіх членів родини. Необхідною умовою оренди приміщення є повна сплата власником заборгованості кому­нальних послуг і квартирної плати за період, що передує під­писанню договору.

Для реєстрації юридичної адреси на адресу помешкання на підставі цієї заяви укладається договір між його власником і ЖЕКом, який має бути засвідчений у райдержадміністрації (на цьому етапі залежно від регіону можуть бути свої особли­вості). Укладений таким чином договір є підставою для реєс­трації юридичної адреси.

Питання внесків до статутного капіталу товариства врегу­льоване у Законі України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства", у якому зазначено, що вклада­ми учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папе­ри, права користування землею, водою й іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі й інтелектуальна власність). Поря­док оцінки вкладів визначається в установчих документах то­вариства.

Однак адреса без права володіння помешканням не є май­новим правом. Тому використання адреси власника помеш­кання не може бути внеском до статутного капіталу.

Типовий приклад 3. Чи можна застосувати порядок при­дбання частки учасника товариства самим товариством, якщо в ньому лише два учасники? Чи може перебувати у складі това­риства протягом року один учасник?

Відповідь-коментар. У випадку, коли в товаристві є два учасники, застосування порядку придбання товариством част­ки не суперечить вимогам ст. 55 Закону України "Про госпо­дарські товариства", оскільки учасників залишається двоє. Другим учасником стає саме товариство.

Типовий приклад 4. Підприємство зареєстроване в одному з районів м. Києва, проте фактично перебуває в іншому районі м. Києва. Податкова інспекція вимагає зареєструватися за міс­цем фактичного місцезнаходження. Чи правильно це?

Відповідь-коментар. Відповідно до ст. 93 ЦКУ місцезнахо­дження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації. Згідно із Законом України "Про державну реєс­трацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-Г (далі — Закон № 755) місцезнахо­дженням юридичної особи вважається місце, де функціонує її постійно діючий виконавчий орган, а якщо такого немає — інший орган або особа, уповноважена діяти від імені юри­дичної особи без довіреності, за певною адресою, яка наведе­на в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. Державна реєстрація проводиться у ви­конавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи (п. 1 ст. 5 Закону № 755).

Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет Украї­ни на 2005 рік" від 23 грудня 2004 р. № 2285-Р (далі — Закон № 2285) передбачено, що в разі зміни юридичної адреси суб'єктів підприємницької діяльності — платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів (обов'язко­вих платежів) після реєстрації здійснюється за місцем попе­редньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періо­ду. Згідно зі ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.

Дія ст. 46 Закону № 2285 поширюється на суб'єктів господа­рювання, які зареєстровані в установленому законом порядку та зареєстрували зміну місцезнаходження, пов'язану зі зміною адміністративного району, протягом 2005р., а також згідно зп.2 ст. З та главою 4 (ст. 42,45,50) Господарського кодексу України (наказ ДПА України від 20 січня 2005 р. № 31).

Дія ст. 46 Закону № 2285 не поширюється на платників по­датків, які в установленому законом порядку зареєстрували зміну місцезнаходження до 31 грудня 2004 р. або включені до Реєстру неприбуткових організацій і установ згідно з п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств".

Порядок обліку платників податків визначено Інструкцією про порядок обліку платників податків (далі — Інструкція), затвердженою наказом ДПА України від 19 лютого 1998 р. № 80 (у редакції наказу від 17 листопада 1998 р. № 552). Зняття з обліку платника податків в одному органі державної податко­вої служби і взяття на облік в іншому (у зв'язку зі зміною міс­цезнаходження (місця проживання) платника, яка пов'язана зі зміною адміністративного району) здійснюється в поряд­ку, визначеному п. 8.8 Інструкції. Відповідно до пп. 8.8.4 п. 8 Інструкції платник податків повинен подати заяву про знят­тя з обліку у зв'язку зі зміною місцезнаходження. Орган дер­жавної податкової служби за попереднім місцезнаходженням знімає платника податків з обліку протягом місяця за відсут­ності обставин, при яких строк перебування платника подат­ків на обліку має бути продовжений до закінчення поточного бюджетного року, якщо Законом України про Державний бю­джет України на поточний рік передбачено, що при зміні міс­цезнаходження (місця проживання) сплата визначених зако­нодавством України податків і платежів після перереєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року.

Виходячи із зазначеного вище протягом 2005 р. у разі зміни місцезнаходження платника податків, яка пов'язана зі зміною адміністративного району, платники податків та органи Дер­жавної податкової служби здійснюють заходи, визначені пп. 8.8.1—8.8.3 п. 8.8 Інструкції.

Зняття з обліку платника податків — юридичної особи в од­ному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому (у зв'язку зі зміною місцезнаходження платника, яка пов'язана зі зміною адміністративного району) здійснюється в такому порядку:

1. платник податку подає до органів Державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням у 20-денний строк від дня зміни місцезнаходження (пп. 8.8.1 п. 8 Інструкції):

• заяву за ф. № 9-ОПП (додаток 9);

• копію свідоцтва про державну реєстрацію;

• оригінал довідки за ф. № 4-ОПП, отриманої за місцем взяття на облік;

  2. платник податку, крім військової частини, подає до ор­ганів Державної податкової служби за новим місцезнахо­дженням у 20-денний строк від дня зміни місцезнаходження (пп. 8.8.2 п. 8 Інструкції):

• заяву за ф. № 1-ОПП (ф. № 5-ОПП для фізичних осіб) з поміткою "перереєстрація" із заповненням п. 4;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію, а також за­вірені в нотаріальному порядку копії установчих документів, що зазнали змін, із відміткою органу, що здійснив їх державну реєстрацію.

Якщо на платника податків не поширюється дія ст. 46 За­кону № 2285, податковий орган знімає з обліку платника по­датків протягом місяця.

Якщо на платника податків поширюється дія ст. 46 Зако­ну № 2285 — не знімає з обліку, тобто строк перебування платника податків на обліку продовжується до закінчення поточного бюджетного року. До зняття з обліку платник по­датків сплачує податки й подає податкові декларації та розрахунки за попереднім місцем знаходження. За новим місцем реєстрації платник податків, на якого поширюється дія ст. 46 Закону № 2285, сплачує податки і подає податкові декла­рації та розрахунки в тому числі за IV квартал чи за 2005 р.) починаючи з 1 січня 2006 р.

Типовий приклад 5. Учасник товариства свій вклад до ста­тутного фонду вніс у вигляді нематеріального активу. Відповід­но до чинного законодавства (Лист ДПА України від 16 листо­пада 2000 р. № 15251/7 /16-12201) підприємство-емітент одер­жує право на податковий кредит з ПДВ на суму внесеного нематеріального активу. Чи збільшується частка учасника у статутному фонді на величину ПДВ? Якщо ні, то чи компен­сується йому^і чим) величина ПДВ?

Відповідь-коментар. Оскільки ці питання не врегульовано законодавчо, їх слід передбачити в установчому договорі. Вони знімаються, якщо інвестор не є платником ПДВ, наприклад фізичною особою. При цьому зобов'язань з ПДВ в обох сторін не виникає.

Типовий приклад 6. Чи певні норми чинного законодавства (ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", с. 2 по­ложення п. 1, абзацу першого п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність") не порушують права акціонерів ЗАТ?

Відповідь-коментар

1. Положення частини другої ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" треба розуміти як таке, що формує підстави для придбання акцій (зокрема, за договором з їх влас­ником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у по­рядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридич­них осіб). А тому воно не виключає і не виключало передба­чення в установчих документах ЗАТ переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужу­ються іншими акціонерами товариства. Але необхідно вра­хувати, що з 1 січня 2004 р. таке право закріплено законодав­чо — частина третя ст. 81 ГКУ. Як випливає зі змісту цієї статті, переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, є однією з головних ознак, за якими акціонерне товариство вважається закритим.

2. Положення п. 1 абзацу першого п. 5 ст. 4 Закону України "Про власність" слід розуміти так: власник на свій розсуд во­лодіє, користується і розпоряджається належним йому май­ном. Але здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушу­вати права та охоронювані законом інтереси громадян, юри­дичних осіб і суспільства, у тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що відчу­жуються іншими його акціонерами. Тому коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів това­риства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціоне­рами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися й розпоряджатися своєю влас­ністю, оскільки, підписуючи установчі документи ЗАТ, акціо­нер добровільно погоджується на встановлення особливого по­рядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання. Приписи установчих документів ЗАТ щодо переважного права його акціонерів на придбання ак­цій, що відчужуються іншими акціонерами товариства, не об­межують прав власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її відчужен­ня. Якщо ж особи, які мають переважне право на придбання акцій, запропонують нижчу ціну за акції або вимагатимуть їх відчуження за цінами, нижчими від ринкових, то власник ак­цій має право здійснити їх відчуження за ринковою ціною, тоб­то це право не є абсолютним.

Рішення господарського суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Подумайте і дайте відповіді

1. Загальними зборами акціонерів прийнято рішення про додатковий випуск акцій на загальну суму 50 000 грн для роз­ширення виробничих потужностей у кількості 1000 шт. за ці­ною 50 грн за 1 шт.

Враховуючи терміновість виконання намічених планів із впровадження у виробництво нових технологій, а також те, що первісно випущені акції були розміщені за ціною, вищою від номіналу, акції, що додатково випускаються, вирішено прода­вати нижче від номіналу — по 40 грн за 1 шт.

Яка різниця додатково випущених акцій буде погашена за рахунок емісійного доходу? Чи правомірні такі операції АТ?

Ухваливши рішення про збільшення розміру СК зазначе­ним чином, АТ оформило тільки протокол. Які ще дії відповід­но до чинного законодавства має виконати АТ?

Підказка для відповіді.

Нормативна база:

— Положення про порядок збільшення (зменшення) розмі­ру статутного фонду акціонерного товариства, затверджене рі­шенням ДК ЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44 (в ред. рішення ДК ЦПФР від 16 жовтня 2000 р. № 158);

• Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фі­зичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 р.;

• Закон України №1576-ХІІ "Про господарські товарис­тва" (зі змін, та доп.) від 19 вересня 1991 р.

  2. Загальними зборами акціонерів прийнято рішення про додатковий випуск акцій на загальну суму 50 000 грн для роз­ширення виробничих потужностей у кількості 1000 шт. по 50 грн за 1 шт. На купівлю додаткових акцій вирішено спрямувати всю суму належних до виплати за звітний період дивідендів — 35 000 грн, яка лише частково покриває потребу у збільшенні статутного капіталу. Іншу частину (вкажіть яку?) вирішено внести грошима.

Чи є економічно вигідною для АТ така операція? Укажіть, що в цій ситуації виступає джерелом, а що є засобом збільшен­ня СК?

2. На загальних зборах акціонерів АТ зі статутним капіта­лом 250 000 грн прийнято рішення про зменшення статутного капіталу на суму 50 000 грн. Які шляхи зменшення СК можна запропонувати? Проведіть розрахунки, вибравши з поданих цифрових значень правильні:

кількість акцій, шт. 500, 1000, 700;

номінал акцій, грн 45, 50, 60; '

новий номінал, грн 45, 40, 55.

4. Чи можуть учасники товариства з обмеженою відпові­дальністю передбачити в установчих документах таку ситуа­цію: один учасник створеного підприємства вносить до статут­ного капіталу 20 000 грн, а його частка встановлюється у роз­мірі 60 % статутного фонду; інший учасник — ЗО 000 грн, а його частка 40 %. Чи буде у цій ситуації дотримано вимоги за­кону? Відповідь обґрунтувати, посилаючись на чинне законо­давство.

5. ТзОВ, яке займається розробкою та продажем програм і програмного забезпечення, бажає збільшити свій статутний капітал. Один з учасників у рахунок свого внеску передає пра­ва на використання своєї програми, яку він оцінив у 2000 грн.

Чи можливе прийняття внеску у такій формі, і якщо так, то який механізм цього?

6. Яким чином підприємство може поповнити суми вкладів, сплачених працівникам, що вийшли з учасників підприємства:

а) прийняти нового співвласника, який би зробив внесок у розмірі суми, сплаченої вибулому працівникові;

б) передати частку вибулого працівника іншому співвласни­ку за умови, що останній вноситиме додаткові кошти, за раху­нок чого його особиста частка збільшиться?

Які документи регулюють вирішення перелічених питань, чи все залежить від рішення колективу?

Запитання для кмітливих

1. Що можна назвати в підприємництві "ходінням по му­ках"?

2. "Швидко у вікно" — що це означає для підприємця?

3. Статутний капітал — це необхідність чи розкіш?

4. Що має бути на "золотій полиці" бізнесмена?

5. Що можна віднайти в лабіринтах підприємництва?

91