Критерії поділу

Характер інформації

Схема 3.6 Критерії поділу документів на види в типологічній класифікації

Таблиця 3.8 Характеристика критеріїв документів типологічної класифікації

№	Вид призначення	Характерні ознаки
1.	За цільовим призначенням	Документи, які обумовлені їх викори -станням у певній сфері суспільної діяль -ності (науки, освіти, виробництва, управ -ліннятошр): офіційні, наукові, науково-популярні, виробничі, навчальні, довідкові, інформаційні, літературно -художні
2.	За читацькою аудиторією	Документи, які призначені читачу відповідного віку, рівню загальної чи професійної підготовки. Так, наприклад, науковий документ розрахований на аспірантів та наукових працівників, навчальний - на учнів та студентів
3.	За характером інформації	Документи, які відображають рівень розробки проблеми, предмет інформування, стиль викладу матеріалу, ступінь науковості, нормативності тощо

ЗМ. 13. Особливості машиночитаних документів

Коло питань: Машиночитані документи. Електронний документ та його специфічні характеристики. Документи на перфорованих носіях. Документи на магнітних носіях інформації. Документи на оптичних носіях. Голографічні до­кументи. Документи на флеш-накопичувачах пам'яті.

Машиночитані документи

Машиночитаний документ, за логікою самого слова, оз­начає, що для користування ним необхідні спеціальні технічні засоби. Це документ, призначений для автоматич­ного зчитування інформації, що міститься в ньому.

Основою машиночитаних документів є матеріальні носії інформації, завдання яких полягає в «перекодуванні» повідомлення, що сприймається людиною, у його мо­дифікацію (насічки на грамплатівках, поляризація на­магнічених часток на магнітній стрічці, інжекція елек­тронів тощо) для зберігання та передачі в просторі та часі.

Класифікація машиночитаних документів у залежності від їх носіїв уже була розглянута в другому модулі даного посібника (ЗМ 8).

Якщо в першому класі машиночитаних документів зоб­раження чи текст сприймаються людиною в такому ж ви­гляді (у тій же знаковій системі), у якому воно було запи­сане на носії, хоча й з використанням технічних засобів, то в другому — знакова система зовсім інша.

Перший вид машиночитаних документів називають ще репродуктивними, оскільки їх зміст можна безпосередньо споглядати — видно кадри фотоплівки, негативні копії то­що. Перші засоби розмноження документів саме й функціонували на репродуктивному відтворенні оригінал-макету й називалися також аналоговими.

210

211

Зупинимося більш детально на технотронних, а саме на електронних документах та визначенні їх місця в ієрархії документних форм.

Електронний документ, як найбільш наочний приклад технотронного документа, існує від свого зародження в бінарному (двійковому) виді й призначений для «прочитан­ня» тільки за допомогою технічних засобів. При цьому в ци­фровій формі можуть фіксуватись усі різновиди інфор­маційного повідомлення (текстові, звукові, візуальні), тобто всі електронні документи, поза залежністю від знакової си­стеми відтворення, мають однознакову «матрицю».

Таке уточнення дає можливість визначити місце елек­тронних документів у загальній системі документів (схема 3.7).

Машиночитані

Документи

Рукописні, друковані, мальовані, нотні тощо

Аналогові

Електронні

Неелектронні (платівкові, перфокарти тощо)

Технотронні

Схема 3.7. Місце електронних документів у загальній системі

документів

До особливостей електронних документів відносяться: — існування матриці у формі, що безпосередньо не сприймається людиною (у вигляді цифрових кадрів) і яка є відмінною від її відтворення на екрані монітора;

• можливість зосередження в одному документі кількох форм подання повідомлень (текст, звук, зображення, включаючи динамічне);

• можливість «міграції» повідомлення з одного носія на інший без будь-яких змін, а також можливість існування одного й того ж тексту в різних форматах;

• можливість багаторазового перекодування вихідного тексту, застосування різних способів його фіксації та відтворення;

• уніфікація носія для всіх видів інформації;

• динамічний характер деяких видів електронних доку­ментів, що надає можливість його створювачам (а іноді й користувачам) вносити в них зміни;

• можливість багатоканального та одночасного доступу до одного й того ж примірника документа;

• відсутність індивідуального носія для масивів доку­ментів, записаних на жорсткому диску комп'ютера.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення інформації, яку він містить, технічними за­собами (комп'ютерне оснащення, програмне забезпечення тощо) або на папері (у спосіб переведення його в друкова­ну форму за допомогою сучасних технічних пристроїв) у формі, придатній для сприймання його змісту людиною.

Електронний документ та його основні специфічні характеристики

Інформаційна культура суспільства, що відроджується у наш час, складається з мистецтва спілкування за допомо­гою електронних засобів, уміння оперативної передачі на­укової інформації, її накопичення, впровадження най­новіших досягнень у повсякденне життя.

Розвиток інформаційних технологій та мережі Інтернет ініціювали дискусії та дослідження щодо концепції елек­тронного документа, його відмінностей та особливостей

212

213

порівняно з традиційним документом на паперовому носи. Деякі науковці вважають, що електронний документ, відомий своїми метаданими, тобто інформацією, яка зу­мовлює його соціальну визначеність та розуміння (зміст, контекст, структура).

Інші, електронні документи або комбінація електрон­них документів, створювані фізичними або юридичними особами, є доказом дій або взаємодії та містить інфор­мацію про зміст дій та певні взаємодії.

Визначення поняття «електронний документ» в норма­тивних документах наведено в таблиці 3.9.

Усі застосування визначення «електронні» («є-») можна узагальнити за такими ознаками як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук, зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність про­грамних та апаратних засобів для її сприймання людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та програмного забез­печення), необхідність телекомунікаційних засобів для от­римання та розповсюдження інформації.

Основними елементами, що виділяються в структурі електронного документа є його зміст, реквізити і носій.

Зміст електронного документа — це документована інформація (відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх подачі).

Реквізити електронного документа повинні розміщува­тись відповідно до чинних нормативних документів та стандартів. Зокрема, відповідно до ДСТУ 4163-2003, таких обов'язкових реквізитів п'ять:

• найменування організації-творця документа;

• місцезнаходження організації-творця документа (або поштова адреса);

• найменування документа; —дата виготовлення документа;

• код особи, що виготовила або затвердила документ.

Таблиця 3.9

Трактування терміна «електронний документ»

№	Формулювання	Джерело
1.	Идентифицированная инфор-мация, записанная на машин-ном носителе и отвечающая определению "документ"	ГОСТ 16483-83
2.	Інформація, подана в цифро­вому вигляді (текст, звук, зображення статистичне або те, що рухається у цифрових фор­мах) за допомогою програмних та апаратних засобів (комп'ю­терного обладнання й програмного забезпечення), а також телекомунікаційних засобів отримання або розповсюдження інформації	Сукасян 3. Р. Дискусийньш клуб «Термин»// Научн. и техн. библ. - 2000. - №6 -СЛІЗ.
3.	Документ на машиночитаному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки	ГОСТ 7.83-2001. Злектроннме издания: Основньїе видьі и вьгходньїе сведения: Межго-сударственньїй стандарт. — Минск: Межгосударственньїй совет по стандартизации, метрологам и сертификации, 2002.-13 с.
4.	Документ, в якому інформація подана в електронно-цифровій формі	Закон РФ від 10.01.2002. №1-Ф3
5.	Документ, інформація на якому зафіксована у вигляді електронних даних, уключаючи обов'язкові реквізити документа	Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 р. № 851 -ГУ // Урядовий кур'єр. — 2003. — 2 липня. — №119.-С. 1-6.
6.	Документ, який створюють та використовують тільки в межах комп'ютерної системи	ДСТУ 2732:2004. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. — К.: Держспоживстандарт України, 2005. - С.5.

214

215

Як підклас технотронних документів, електронні доку­менти мають такі загальні властивості як:

• неможливість відтворення поза технічними засобами;

• наявність загального носія для групи документів;

• необхідність кодування для фіксації й перекодування для відтворення змісту;

• можливість багаторазового запису різних текстів на тому самому носії.

Специфічними властивостями електронного документа можна назвати такі:

— незалежність інформативної складової (зображення, звуку, тексту) від конкретного матеріального носія;

— наявність загальної системи кодування (бінарний код), однакової для фіксації документів будь-якої зна­ кової системи (тексту, звуку, зображення, графіки);

• практична неможливість вичленовування деяких еле­ктронних документів із програмної оболонки й загальних масивів (наприклад, у базах даних);

• відсутність індивідуального носія для кожного з до­кументів, розміщених на окремому комп'ютері або сервері;

• «інтерактивність» документа (можливість втручання користувача в його текст і структуру, робити за своїм роз­судом перекомпонування матеріалу або його додавання).

Відповідно до останньої специфічної властивості елек­тронного документа постає питання його цілісності. Але, крім того, відомо, що при передачі документа по каналах ко­мунікації відбувається його розчленовування на дрібні скла­дові, які потім з'єднуються в цілісний об'єкт на комп'ютері одержувача. При цьому не виключаються технічні збої, у ре­зультаті яких документ може бути деформований.

Усі електронні документи містять програмне забезпе­чення, .однак критичність впливу цього фактора не одна­кова для їхнього використання. Одні з них можуть бути адекватно сприйняті практично на будь-якому комп'ютері, але для роботи з іншими потрібна установка спеціальних

додатків, поза якими електронний документ не може функціонувати.

Носій електронного документа — це матеріальний об'єкт, на якому інформація може бути записана і відтво­рена в електронно-цифровому вигляді. Носієм електрон­ного документа може бути перфокарта, перфострічка, магнітні та оптичні носії, а також накопичувачі інформації на енергонезалежній флеш-пам'яті.

Документи на перфорованих носіях інформації

Перфораційна карта (перфокарта) являє собою прямо­кутник стандартних розмірів з тонкого еластичного карто­ну, призначений для запису інформації шляхом пробиван­ня отворів.

На лицьовій стороні перфокарти (рис. 3.1) нанесена ци­фрова сітка, яка розділяє її на вертикальні колонки і гори­зонтальні ряди — рядки, що визначають положення про­бивань (отворів).

Ці

--,

Перфораційні карти використовувались при форму­ванні масивів інформації у лічильно-аналітичних маши­нах, у системах керування потоковими лініями, верстата­ми та іншим обладнанням.

_

їЗ

|11І і 111 чіш ,пмі[п і ні іЩіШПІ гЦі 11 Піп 1111 ічіпЦіЯ ічі і і|і піні і 221228288888 1222228222 Іг2аггг2ггіЕ24їггЕг£І2г2гігг222(«222І22гг|{а8ггггг8ігЙ22г2Є ЗЗЗІЗЗЗЗЗЗЗЗЗІЗЗЗЗЗЗЗЗЗІІЗЗ 333155 |ЗЗЗЗЗЗШ833333ШЗІЗЇЗЗЗЗЗЗШЗЗЗЗЗЗЗЗІЗЗЗЗЗЗ

85355(555555535 1555 5Й558І5Й55 5555 ■ІМ8»$«5І»і58$4.:ї1іЗТ)55ї5$Л*$К8№йІ»4*-

евШбіббвббвавв|бвдабде5ІФ(>вбебввв|віЖ(і№евв§бб4і5б: '. ьвеваввіва є—^

7777773 |7?г7??Г??|7'?7?її"7І7Ггг7?г?7|І7Т7777?3|777?77777|7г7?77Гг?|Т7'Гг?г?гт|ї7

«ЄЄ.ЗД889ІІ}($36688^іЗаі8$Ма««.8І іВВ888в889І«в8884ІМ№ЇІ»а«№&В8І88ШВД4І|в-:

.,-8Й&9ад4І»18&^9999«!ї198«*»^^ї9|а?8889#»»І8!>*990339|9»998а$91««9»98*»^|993ЮВаа9І^

:{^«&І.6»1 '!:-" і ■ -.■;...;.-. '; .-: :■ :.;.■■-■■ ^]Т; ■.;„;.. '-'^{;:: ::}" ' ^; ■ ... . :■....■.' . ■ .'■^^І'"*іЙТ*-

Рис. 3.1. Перфораційна карта

216

217

Запис інформації на перфокарту здійснювався операто­ром за допомогою електромеханічного пристрою - перфо­ратора. Наявність отворів означало код 1, а його відсутність — код 0.

Уважається, що перша лічильно-аналітична машина з уведенням інформації на перфокартах була створена в США в п'ятдесятих роках XX ст.

Перфострічка — стрічка з певною структу­рою — пробитими отворами (нагадує перфо­карту), на яку нанесена певна інформація у ви­гляді математичних чи логічних значень. На сьогоднішній день практично не використо­вується, хіба що на телетайпах у віддалених по­штових відділеннях чи в програмних верстатах. Документи на магнітних носіях інформації До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку, магнітний диск (жорсткий та гнучкий),

магнітну карту.

Магнітна стрічка — носій інформації у вигляді прозо­рої плівки з феромагнітним покриттям. Якість запису на магнітній стрічці залежить від швидкості руху стрічки (в аудіотехніці) та відносної швидкості переміщення стрічки та магнітної голівки (у відеотехніці): чим швидкість руху магнітної стрічки більша, тим вища якість та менше вик­ривлень (перекручень).

Магнітна карта — носій інформації у вигляді гнучкої пластини з феромагнітним покриттям. Швидкість запису на магнітній карті (2x10 біт/сек.) в 30—40 разів перевищує швидкість найдієвіших перфокарткових засобів. Наявність захисної плівки запобігає пошкодженням.

Магнітний диск — носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям.

Жорсткі диски-вінчестери значно перевищують гнучкі диски. Вони більш надійні та забезпечують швидкий доступ до інформації.

Характеристику магнітних носіїв наведено в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10 Види магнітних носіїв

№	Вид	Характеристика носія інформації
1.	Магнітна стрічка	Стрічка, що несе звукову та цифрову інформацію, закріплену електромагнітним способом. Використовується в ЕОМ, аудіо - та відеотехніці
2.	Магнітна карта	Пластмасова картка на поліефірній основі щільністю 12 мкм, яку покривають захисним шаром із поліефірної плівки щільністю 10-12 мкм
3.	Гнучкий магнітний диск (дискета)	Носій, що дозволяє переносити інформації з одного комп 'ютера на інший, зберігати інформацію, яка не використовується постійно технічними засобами
4.	Жорсткий магнітний диск (вінчестер)	Кругла пласка пластина, виготовлена з твердого матеріалу (металу), покритого феромагнітним шаром. Призначений для постійного зберігання інформації, що викори -стовується під час роботи з персо -нальним комп'ютером і встано­влюється безпосередньо в ньому

■ . '

218

219

Документ на оптичному носії (оптичний документ) — це інтегрований вид документа, який може ввібрати в себе всі переваги та можливості книги, мікро-, діа-, відеофільмів чи аудіозапису одночасно.

Оптичні документи належать до новітніх матричних носіїв інформації, засновані на оптичних засобах запису, зчитування та відтворення за допомогою сфокусованого лазерного променя. Переваги оптичного документа зазна­чені в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11 Переваги оптичного документа

Оптичний документ:

• має можливості запису та зберігання в єдиній цифровій формі інформації будь-якого виду - звукової, текстової, графічної, відео- тощо ____^_

• має можливості організації та зберігання інформації у вигляді баз даних на єдиному оптичному носії

• забезпечує можливості створення інтегрованих інформаційних мереж, які надають доступ до їх баз даних

Оптичні носії мають ряд особливостей, що дозволяють розглядати їх як перспективні носії для довготривалого зберігання інформації (див. таблицю 3.12).

Оптичний диск — це носій інформації діаметром 8-12 см, та завтовшки 1,2 мм. У залежності від можливостей вико­ристання для запису та зчитування оптичні диски діляться на два види:

1. накопичувальні, призначені для запису інформації безпосередньо користувачем та її подальшого зберігання;

2. накопичувальні, розраховані тільки на зчитування інформації.

До оптичних документів належать оптичні компакт-дис­ки, відеодиски та голографічні документи.

Таблиця 3.12

Основні особливості

• безконтактне зчитування інформації, що забезпечує доступ до зчитування документа без порушення оригіналу й надає можливість довготривалого зберігання інформації

• висока щільність запису цифрової інформації

• використання фізичних методів захисту записаної інформації від механічних пошкоджень

• реалізація зворотної сумісності на нових типах пристроїв відтворення інформації

• використання режиму однократного записування та багаторазового зчитування, при якому зроблений на такому диску запис не може бути стертий чи записаний на новий

• можливість застосування високо стабільних матеріалів для виготовлення оптичних дисків

• застосування універсальних захисних контейнерів для всіх типів оптичних дисків

Характеристика окремих видів оптичних документів по­дана в таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 Види оптичних документів та їх характеристика

№	Вид	Визначення	Характеристика виду
1	2	3	4
1.	Аудіо-	Оптичний диск із	Призначений для
	компакт-	постійною звуковою	відтворення інформації
	диск	інформацією, записаною у	на програвачах
		двійковому коді (діаметром	компакт-дисків.
		80,120 мм, товщиною	Тривалість відтворення
		1,2 мм)	може перевищувати одну годину. Переваги: якість відтворення, компактність,
			зручність відтворення
			та зберігання. Середній
			час доступу до
			інформації — 35 м/сек.

220

221

Продовження таблш

Продовження таблиці

1	2	3	4
2.	СО-КОМ	Компакт-диск з	Належить до інтер -
		постійною пам'яттю,	активних аудіовізуаль-
		призначений для	них засобів, які дозво -
		зберігання та зчитування	ляють одночасно
		значних обсягів	проводити операції з
		інформації. На одному	рухомими зобра-
		такому диску можна	женнями, текстом,
		вмістити 150 тис.	звуком. Різниця з аудіо-
		сторінок тексту (450 -	компакт-диском
		тридюймових дискети)	виявляється лише в способі перетворення сигналу в інформацію, що відображається. Особливістю є те, що інформацію, яка знахо­диться на диску, неможливо змінити чи записати на носій безпосередньо з комп'ютера. Інфор­мація розташована на одній спіральній доріжці (а не кільцевих доріжках, як на магнітних дисках), що уповільнює її зчитування. Середній час доступу до інфор­мації та передачі даних 350-500 м/сек. Місткість — до 700 МВ інформації
3.	Відео-	Диск із синтетичного	Запис інформації здій-
	компакт-	матеріалу, на якому в	снюється шляхом зміни
	диск	цифровій формі	поверхні або структури
		записується текстова,	носія, на якому розта-
		образотворча (іконічна)	шовані спіральні або
		та звукова інформація, а	концентричні доріжки
		також програми ЕОМ	із записом відео філь­мів, графічних зображень тощо

1	2	3	4
4.	ШЮ-диск	Різновид оптичних дисків, на котрому в цифровій формі записується текстова, відео- та звукова інформація	Відрізняється високою інформаційною ємністю (місткістю) у порівнянні з СО-КОМ. 0\Т)-відео розрахо­ваний на дві години показу високоякісної цифрової відеоінфор-мації, а двосторонній — на вісім годин
5.	Голограма	Документ, що містить зображення, запис та відтворення якого робиться оптичним способом за допомогою лазерного променя без використання лінз	Отримання зорового образу предмета, котрий має всі властивості оригіналу. При цьому досягається повна ілюзія присутності предмета

Голографічні документи

Голографія (метод точного запису, відтворення та зміни хвильових полів), дозволяє забезпечити дуже високу щільність запису при збереженні максимальної швидкості доступу до даних.

Голографічний образ {голограма: грецьке Ноіо- весь, повний; §гарк — запис; §гатта — лінія) кодується в один великий блок даних, що записується усього за одне обер­тання. Для зчитування чи запису блоків голографічно збе­режених на світлочутливому матеріалі (за основний ма­теріал прийнятий ніобат літію, ЬіТЧЬЗ) даних («сторінок») використовуються лазери.

Теоретично, тисячі таких цифрових сторінок, кожна з який містить до мільйона біт, можна помістити в пристрій розміром зі шматочок цукру. Причому теоретично очікується щільність даних у 1ТБ на кубічний сантиметр (ТВ/згл³).

222

223

Практично, дослідники очікують досягнення щільності порядку ІОСВ/зш³, що теж вражає, якщо порівнювати з магнітним способом — порядку декількох МВ/$т² (це без обліку самого механічного пристрою). За такої щільності запису оптичний шар, що має товщину близько Іст, доз­волить зберігати близько 1ТВ даних. А якщо врахувати, що така запам'ятовуюча система не має частин, що рухаються, і доступ до сторінок даних здійснюється паралельно, мож­на сказати, що пристрій буде характеризуватися щільністю в ЮВ/5Ш³ і навіть вище.

Поява у недалекому майбутньому задач, що вимагати­муть швидкого і якісного збереження та передачі інфор­мації, змушує вже зараз звертатися до пошуку нових технічних рішень.

Голограма — це надскладна мікроструктура, що створює візуальне відчуття об'ємності зображення. Запис голо­графічної інформації відбувається у процесі лазерної інтер­ференційної зйомки. Ця технологія дозволяє отримувати елементи з надзвичайно яскравим і чітким зображенням.

Голографічний документ — це оптичний об'єкт, який змінює кольори по всьому райдужному спектру видимого діапазону світла. При зміні кута зору спостерігача, змінюється форма й видимі розміри зображень (анімація) об'єктів голограми, які стають об'ємними.

Однією з головних переваг голографічного документа є висока якість збереження записаної інформації. У той час як дефект на поверхні магнітного диска чи магнітної стрічки руйнує важливі дані, дефект у голографічному се­редовищу не приводить до втрати інформації, а викликає «потускніння» голограми.

Для зміни кута нахилу променя використовує акустич­но-оптичний дефлектор (кристал, властивості якого змінюються при проходженні через нього звукової хвилі), то за загальними оцінками, час витягу суміжних сторінок даних складе менш ІОтз.

Документи на флеш-накопичувачах пам'яті

Флеш-пам'ять винайдена в 1984 р. доктором Фуджіо Масуока з компанії ТозшЬа. Перші чипи флеш-пам'яті з'явились в 1988 році.

Еволюційно флеш-пам'ять являє собою різновид енер-гонезалежного напівпровідникового запам'ятовуючого пристрою з електронним стиранням.

Реалізується флеш-пам'ять завдяки логічним елементам (чипам), згрупованим в багаторівневі соти, що можуть зберігати ту чи іншу інформацію.

Первинними сотами таких чипів є польові транзистори з двома ізольованими затворами: керуючим і плаваючим. Під впливом керуючого сигналу створюється канал для ру­ху заряджених частин від джерела. При цьому електрони, які мають значну енергію, переборюють опір ізолятора й попадають на плаваючий затвір. Цей процес називається інжекцією.

На плаваючому затворі формується «схоронений» заряд, котрий може зберігатись протягом багатьох років. У разі подачі на управляючий затвір високого мінусового заряду, схоронені електрони з плаваючого затвору будуть «стікати» («тунелювати»).

На відміну від жорсткого диска флеш-пам'ять витримує обмежену кількість циклів стертя та запису. Основними користувачами мікросхем флеш-пам'яті є виробники мініатюрних «карток».

Перевагою флеш-пам'яті над звичайною — є її енерго-залежність, при включенні енергії зміст пам'яті зберігається. Перевагою над жорст­кими дисками, СО-КОМ та 0\Т) є відсутність рухомих частин, що дозволяє зробити записану інформацію більш ком­пактною й доступною для користувача.

225

Таблиця 3.14 Порівняльна характеристика параметрів документів на різних носіях

		Форма документа
Характеристики
	Рукописний	Друковане	Грамплатівка	Відеофільм	СБ - видання	Мережний
	документ	видання				електронний документ
1	2	3	4	5	6	7
Фізична форма	Явно	Явно	Явно	Явно	Явно	Не виражена
	виражена	виражена	виражена	виражена	виражена
Тираж	Відсутній або	У кількості	У кількості	У кількості	У кількості	У якості
	мінімальний	випущених	випущених	випущених	випущених	«дзеркал» (точ-
		екземплярів	екземплярів	екземплярів	екземплярів	них коти документа або цілих колекцій на різних сайтах)
Вихідні дані	Прямі або	Місце	Місце	Місце ви-	Місце ви-	Сайт первин-
	непрямі	видання,	видання,	дання, видав-	дання, ви-	ного опрелюд-
	відомості про	видав-	фірма, рік	ництво, рік	давництво,	нення; час
	авторів, час і	ництво, рік	видання; відо-	видання;	рік видання	первинного
	місце	видання;	мості про	відомості про	(фірма); рік	опрелюднення
	створення	відомості	авторів або	авторів або	видання;
		про авторів	виконавців	виконавців	нова версія
		або вико-	тощо	тощо	(як пере-
		навців тощо			видання), відомості про вико­навців

Продовження таблиці

Форма виходу у світ

Кількісні характеристики

Можливість ідентифікації

Публікація

У сторінках кількість ілюстрацій тощо

Існує

Видання

У сторінках кількість ілюстрацій тощо

Існує

Видання

У кількості пісень, швид­кості програ­вання, трива­лості звучання кожної пісні

Існує

Видання

Тривалість фільму

Існує

Видання

Обсяг

кожного

ряду в

окремих

величинах:

текст у

кілобайтах,

музика у

хвилинах

звучання;

відеоряд у

розмірі

ролика;

зображення

в кількості

картинок

Існує

Публікація у формі вистав­ляння на сайт; видання(при дотриманні певних норм)

Обсяг займаної

дискової

пам'яті

Не завжди

І

II

ж

І*

ІО

№

₁

^і

їй

2 к.З

І & Р & >. ї

§ І&§ §£

з в й Я в я

й я л у Д <8

Й о

а І

В 8< =8

"І 2 8 З 2 Є; "Є В

"І 11 і Я 5 І £ І І

и в

5 £*

228

Використані джерела та література до модуля 3.

1. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення по­нять : ДСТУ 2732:2004. - Чинний від 28.05.2004 - К. : Держ­стандарт України, 2005. — 31с.

2. Гельман-Виноградов К.Б. О сложностях трактовки понятия «документ» и способах их преодоления / К.Б.Гельман-Виногра­дов // Делопроизвод-ство. — 2005. — №2.—- С. 6—24.

3. Драгомірова Л.В. Оптимальна модель організації документів національного архівного фонду: методологія визначення і техно­логія створення /Л.В Драгомірова // Студії з архівної справи та документознавства. — №11. — 2004 - С. 111—133.

4. Королев М.А. Информационньїе системи и структура дан-ньіх: уч. пособие. /М.А. Королев. — М. : Статистика, 1977. — С.5.

5. Митяев К.Г. Документи и их назначение / К.Г.Митяев // Вопросьі архивоведения. — 1960. — №5. — С. 88-102.

6. Кушнаренко Н.Н. Документоведение : учебник. / Н.Н. Куш-наренко — 6е изд. Стер. — К. : Знание. — 2006. — С. 63.

7. Митяев К.Г. История и организация делопроизводства в СССР : уч. пособие. / К.Г.Митяев. - М.1959. — С.19-20.

8. Митяев К.Г. Классификация документов в делопроизводст-ве советских учреждений / К.Г. Митяев // Вестник архивиста. 1963. - №1. - С. 59-61.

9. Митяев К.Г. Теория и практика архивного дела. / К.Г.Ми­тяев. - М., 1946. - 189 с.

10. Отле П. Трактат о документации // Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избранньге трудьі пионера ин- форматики / Рос. гос. б-ка; Пер. с англ. и фр. Р.С.Гиляревско- го идр.; Предисл., сост., коммент. Гиляревского Л.С. — М : ФА- ИР-ПРЕСС, ПАШКОВ дом. - 2004. - С. 84.

11. Палеха Ю.І. Управлінське документування. 4.1. / Ю.І Па­леха. — К. : Вид-во Європ. ун-ту, — 2003. — 384 с.

12. Плешкевич Е.А. Становление и развитие протодокумент-ннх коммуникации / Е.А.Плешкевич // Бібліотекознавство. До-кументознавство. Інформологія. — 2006. — №2. — С. 65—71.

229

13. Плешкевич Е.А. Документационньїй подход в теории и терминологии археографии и документоведения: сравнительній анализ/Е.А.Плешкевич // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук, праць /Київський нац. ун-т культури і мистецтв; Інститут державного управління і права; за заг. ред. В.В.Бездрабко. — К., 2008. — Вип.2. - С. 64-74.

14. Плешкевич Е.А. Основьі общей теории документа / Е.А.Плешкевич. — Саратов : Научная книга. — 2005. — 242с.

15. Плешкевич Е.А. Понятие «реквизит документа» : К поста-новке вопроса / Е.А.Плешкевич // Делопроизводство — 2005.— №1. - С. 15-24.

16. Семилетов С.И. Группьі и отдельньїе видьі типових доку-ментов, форма их представлення в социальной сфере: подходьі к их классификации /С.И.Семилетов// Делопроизводство. — 2003.-№1. - С. 5-Ю.

17. Столяров Ю.Н. Номинационная составляющая документа. / Ю.Н Столяров // Делопроизводство. — 2005. — №2. — С. 25— 28.

18. Столяров Ю.Н. Сущность информации /Ю.Н.Столяров// Международ. академия информатизации. Отд. «Библиотековеде-ния»; Гос. публ. научно-техн. б-ка России. — 2000. — С. 65.

19. Словарь библиотечньїх терминов. — М. : Книга, 1976. —-С. 173.

20. Яцунок Е.И. Книжньїе памятники /Е.И.Яцунок // Книга: Енциклопедія. — М., 1999. — С. 327.

21. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури. /Г.М. Швецова-Водка. — К. : Кн. па­ лата України, 1998. — 78 с.

22. Швецова-Водка Г.М. Можливі шляхи розвитку терміноси- стеми документознавства. /Г.М. Швецова-Водка//Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук, праць /Київський нац. ун-т культури і мистецтв; Інститут державного управління і права; за заг. Ред. В.В.Бездрабко.— К., 2008.— Вип.2. - С. 96-104.

Питання для модульного контролю

1. Поясніть поняття «класифікація», «класифікування».

2. Дайте характеристику різним підходам до проблеми класифікації документів.

3. Охарактеризуйте основні принципи та загальні озна­ки класифікації документів.

4. Назвіть основні критерії побудови класифікаційних рядів документів.

5. Дайте аналіз типологічній класифікації документів.

6. Визначте різницю в трактуванні поняття «електрон­ний документ» за різними джерелами.

7. Дайте аналіз специфічним характеристикам елек­тронного документа.

8. Назвіть загальні та специфічні властивості електрон­них документів.

9. Назвіть основні види магнітних носіїв інформації.

10. Визначте особливості оптичних носіїв інформації.

11. Дайте характеристику поняттям "голографія", "голо­ графічний документ".

Завдання для модульного контролю

1. Розробіть схему типологічної класифікації доку­ментів.

2. Дайте аналіз документам за блок-фасетною кла­сифікацією.

Для виконання завдання №2 пропонуються такі доку­менти: книга, препринт, дискета з текстовою інформа­цією, відео-диск, голографічний документ, перфокарта, мікрофільм, журнал, патентний документ.

3. Поясніть різницю та наведіть приклади одно- вимірних, двовимірних та тривимірних документів.

230

231

4. Підготуйте за додатковою літературою та користую­чись послугами мережі Інтернет повідомлення-досліджен-ня на запропоновані теми:

— Порівняльна характеристика зовнішньої та внутрішньої структури різних видів документів.

• Історія походження терміна «реквізит».

• Новітні носії інформації: сучасний стан, перспективи

розвитку.

— Визначення «електронного документа» за різними джерелами: характеристика, порівняльний аналіз.

- Перспективи розвитку голографічного документа.

	'■
.
	.

ДОКУМЕНТАЦІЯ ОФІЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ '

Хаос документів потребує

у наші дні науки, котра могла б

попередити можливе зло в питаннях

документації, яка є невпорядкованою.

Поль Отле

НІ Перелік змістових модулів:

ЗМ 14. Системи документації офіційного походження.

ЗМ 15. Види документації установи.

ЗМ 16. Економічна та наукова системи документації.

ЗМ 17. Нормативні та патентні документи.

Ключові слова: системи документації, службовий доку­мент, бізнес-план, контракт, звіт про науково-дослідну роботу, дисертація, депоновані рукописи, переклади, пре­принт, оглядово-аналітичний документ, нормативний доку­мент, стандарт, технічні умови, патентний документ.

Однією з перших систем документації, що виокремились із загального документного масиву ще в Давньому Єгипті, стала документація офіційного походження, яка. вже тоді, че­рез інститут писарів, певним чином намагалась регулювати сімейні, господарські та суспільні відносини в державі.

Документація офіційного походження — це сукупність документів, що застосовуються у певній сфері функціону­вання, галузі, напрямі діяльності установи чи її підрозділу.

Документи особового походження — документи, що створені фізичними особами поза службовою діяльністю, або які містяться у її приватних зібраннях. Вони виступають в якості матеріалізованого продукту їх особистого інтелекту.

232

233