Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування

Управління охороною навколишнього середовища полягає у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозування, екологічної експертизи, контролю, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності для охорони, збереження, відтворення та раціонального використання природних ресурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища. Державне управління у галузі охорони навколишнього середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені на те державні органи.

До спеціально уповноважених органів відноситься Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке здійснює комплексне надвідомче управління в галузі охорони навколишнього середовища, державний контроль за охороною і використанням земель, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, за додержанням норм екологічної безпеки.

Функції охорони і використання окремих об'єктів природи виконують відповідні міністерства і державні комітети; землі - Державний комітет України по земельних ресурсах; надр - Державний комітет України по геології і використанню надр; лісу і тваринного світу - Міністерство лісового господарства України; контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища - Міністерство охорони здоров'я України.

Участь україни у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища

Міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища цілком відповідає національним інтересам України і здійснюється відповідно до Закону України „Про охорону навколишнього середовища“, постійно координується з Міністерством закордонних справ України і включає багатостороннє і двостороннє співробітництво, організацію виконання міжнародних зобов'язань України, взаємодію з організаціями, фондами, банками, які надають кредити і безоплатну технічну допомогу.

Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України підтримує робочі контакти з Європейською економічною комісією 00Н, Всесвітньою метеорологічною організацією. Програмою 00Н з охорони навколишнього середовища ( ЮНЕП ), ЮНЕСКО, ЮШДО тощо. Воно організовує і контролює виконання 70 міжнародних договорів, конвенцій та протоколів у галузі охорони навколишнього середовища, укладених за участю України.

Україна активно співпрацює з експертами в галузі навколишнього середовища Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Глобального екологічного фонду. ЇЇ включено до міжнародних проектів по Чорному морю, басейну Дунаю і окремо - по дельті Дунаю. Для ефективності участі в зазначених проектах у країні визначені національні координатори та створені відповідні робочі групи.

ОСНОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ.

Всі екологічні закони Коммонер звів до чотирьох: Все пов’язане з усім

1. Все повинно кудись дітись

2. Ніщо не дається задарма

3. Природа краще знає

Закон біогенної міграції атомів

Закон Вернадського: Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини – організмів.

Закон константності

Кількість живої речовини біосфери (за певний геологічний час) є величина постійна. За цим законом будь-яка зміна кількості живої речовини в одному з регіонів біосфери не лише призводить до такої ж за обсягом зміни речовини в іншому регіоні, тільки із зворотнім знаком. Наслідком цього закону є правило обов’язкового заповнення екологічних ніш.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги

Речовина, енергія, інформація та динамічні якості окремих природних систем і їх ієрархії дуже тісно пов’язані між собою, так, що будь-яка зміна одного з показників неминуче приводить до функціональних структурних змін інших, але при цьому зберігаються загальні якості – речовина – енергетичні, інформаційні, динамічні. В результаті незначних витрат – відражається, саморегулюються.

Закон толерантності

(Шєлфорда): Лімітнуючим фактором процвітання організму (види) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає величину витривалості – толерантності організму.

Закон мінімуму

(Лібіх): Стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних проблем. Якщо кількість і якість екологічних факторів близькі до необхідного організму мінімуму, він виживає, якщо менші за цей мінімум, організм гине, екосистема руйнується.

Закон 1%

Зміна енергетики природної системи в межах 1% , як правило не виводить природну систему із врівноваженого стану.

Закон 10%

Середньо максимальний перехід з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший, який складає приблизно 10% енергії, як правило, не призводить до негативних для екосистем наслідків.

Закон рівнозначності умов життя

Всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі. З нього випливає інший закон – сукупної дії екологічних факторів. Цей закон часто ігнорується, хоч має велике значення.

Закон розвитку довкілля

Будь-яка природна система розвивається лише за рахунок використання матеріально-енергетичних й інформаційних можливостей навколишнього середовища.

Дуже важливим є наслідок закону:

а) Абсолютно безвихідне виробництво неможливе.

б) Будь-яка більш високоорганізована біотична система в своєму розвитку є потенційною загрозою для менш організованих систем. Тому в біосфері Землі неможливе повторне зародження життя – воно буде знищене вже існуючими організмами.

в) Біосфера Землі, як система розвивається за рахунок внутрішніх і космічних ресурсів.

ЛЕКЦІЯ 25