15. Природний заповідник Медобори

Місцезнаходження та клімат. У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга Товар вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які височіють над прилеглою територією. Заліснена частина їх багата на медоносні рослини, звідси назва "Медобори". Саме у цій часині пасма на території Тернопільської області з метою збереження шкальних природних комплексів Подільських височин та генофонду їх рослинного і тваринного світу утворено в 1990 році природний заповідник "Медобори" площею 9455 га, а найцінніші ділянки Кремеецьких гір площею 1000 га на півночі області було виділено як філія заповідника.

Флора заповідника. У природному рослинному покриві "Медоборів" найбільші площі займають лісові угруповання понад 90 %. За складом це переважно широколистяні дубово грабові, грабово-дубово-ясеневі ліси. Грабово-букові, кленово ясеневі, чисті дубові, букові і грабові ліси є похідними і займають значні площі. Природні букові ліси тут ростуть на східній межі ареалу.

Фауна заповідника. Фауністичний комплекс заповідника "Медобори" сформований у специфічних умовах Товтрового кряжа. Різновікові деревостани, висока залісненість схилів, перемежування їх із степовими ділянками, що поросли різнотрав'ям і островами ягідних кущів, створюють сприятливі умови для оселення тварин, які утворюють типову лісостепову групу. У заповіднику представлені всі фонові види Подільсько-придністровського зоогеографічного району. Це понад 1200 видів комах, 11 земноводних, 4 плазунів, 176 птахів, 32 ссавців. Поряд із звичними у заповіднику багато рідкісних видів тварин.

Багата територія Кременецьких гір на історико культурні пам'ятки. На вершині гори Бона знаходяться руїни однойменної давньої фортеці, закладеної ще в XIII ст. На горі Божа є цінне лікувальне джерело, яке має ще й вагоме культове значення. Щорічно сюди приходять тисячі паломників.

Нині в заповіднику розгорнуто наукові дослідження стану екосистем та їх динаміки, а також ведеться розробка необхідних режимів їх збереження. Актуальним є також питання оптимізації території заповідника та філії з метою підвищення його регіональної репрезентативності.

15. Природний заповідник "Єланецький степ"

Місцезнаходження та клімат. Розташований заповідник в Єланецькому та частково в Новоодеському районах Миколаївської області, займає площу 1675,7 га. Історія його створення почалася досить давно. У 1978 році тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300 га. У 1982 році вже на площі 976 га було створено ландшафтний заказник місцевого значення "Єланецький". У 1990 році з ініціативи місцевих природо охоронців та після неодноразових звертань учених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник "Єланецький", а в липні 1996 року вийшов Указ Президента України про створення заповідника, який дістав остаточну назву "Єланецький степ".

Флора заповідника. За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Це дуже важливий і актуальний напрям діяльності, який надає заповідникові особливого значення. Відбитком недавнього господарського освоєння території заповідника (інтенсивне випасання худоби, оранка, проведення лісомеліоративних заходів) є наявність у складі його флори великої кількості бур'янів і культивованих (здичавілих, випадкових, висіяних та інтродукованих) рослин (69 видів, або 21,7 %). Водночас природна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною.

Фауна заповідника. Тваринний світ, незважаючи на значну освоєність навколишніх територій га наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, зберіг головні зональні особливості. За попередніми даними, на території сучасного заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів (більше 10 %) є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесене до Червоної книги України (кріт гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джміль моховий, лезус вірменський, глинистий і яскравий.