4. Дунайський біосферний заповідник

Дунайський біосферний заповідник було створено згідно з Указом Президента України в 1998 році на базі заповідника "Дунайські плавні". До цього часу це була Дунайська філія Чорноморського заповідника площею 7758 га. Сьогодні загальна площа його становить 46 403 га, з них 6890 га займає акваторія.

Розташування та клімат заповідника. Розташований цей заповідник у дельті Килійського рукава другої за розміром європейської річки Дунаю, де її води, закінчивши свій марафон по Європі, зустрічаються з Чорним морем. Вік дельти у контактній зоні річки і моря дуже молодий не перевищує 200 років, а в частині вище проти течії він збільшується і становить 400 років. Згідно з Рамсарською конвенцією, вся територія заповідника віднесена до водно болотних угідь міжнародного значення як місце існування водоплавних і навколоводних птахів.

Рослинний світ, як і тваринний, напрочуд своєрідний і багатий, вражають самобутність природи, населення, нетрадиційні форми культури землеробства, скотарства, використання природних ресурсів.

Флора заповідника. Флора заповідника налічує 950 видів судинних рослин, помітну частину яких становлять неамофітні вузьколокальні і більш поширені північнопричорноморські ендеми та більш молоді за віком субендеми всього 57 видів. Це, зокрема, жовтозілля дніпровське, козельці дніпровські, українські, громовик дніпровський, маренка щетиниста, ковила дніпровська, верблюдка українська та інші з псамофітної групи. З водних поширені гри види водяного горіха , а з солончакових кермек дунайський, содник високий тощо.

Фауна заповідника. Тваринний світ Дунайського біосферного заповідника налічує нині понад 5 тис. видів. За чисельністю переважають комахи до 4,5 тис. видів, серед яких 36 видів з 8 рядів занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Це жук самітник, бражник прозерпіна, ліометонум звичайний, ктир гігантський, стрічкарка блакитна. Спільними в обох охоронних списках є 5 видів. Всі комахи утворюють такі головні ентомокомплекси, як очеретяний, солончаковий, лісовий, заплавний, чагарниковий, антропогенний та інші.

Це лише стисла розповідь про мальовничий куточок природи в дельті Дунаю. Зустріч з ним віч на віч дає неповторні враження від найбільших у Європі очеретяних заростей, знайомства із самобутньою культурою місцевих жителів і традиціями природокористування.

5. Канівський природний заповідник

Канівський природний заповідник один з найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи та народу. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі густонаселеної України. Земля тут буквально усіяна археологічними пам'ятками ще з часів палеоліту. Ці місця вже в кінці XIX на початку XX ст. привертали увагу вчених: біологів, геологів, географів, археологів, краєзнавців.

Історія заповідника. Ще майже за століття до створення заповідника в 1832 році Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875 1876 роках професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних решток різних геологічних епох...

Флора заповідника. У лісовому покриві домінує граб з домішкою дуба звичайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі і найбільш північні та східні місця росту деяких європейських рідкісних рослин:

підсніжника звичайного, скополії карніолійської, цибулі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут з льодовикових часів, багаторядники Брауна та шипуватий, голокучник дубовий, грушанка мала. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого міжльодовикового періоду: чина і ряба, шоломниця висока та інші.

Музей заповідника Оскільки м. Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку. Науковці розробили кілька екологічних стежок для організованих екскурсій. Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповідника в меморіальному будинку академіка М. ф. Біляшівського. Експозиція музею складається із 7 відділів (археологічного, палеонтологічного, лісового, ботанічного, зоологічного, відділу загальної екології, відділу вшанування пам'яті першого ректора Київського університету професора М. Максимовича) та двох меморіальних кімнат академіка М. Ф. Біляшівського.