Тема 7 Вплив наукових шкіл та вчень на розвиток науки про масову комунікацію

План

1. Чиказька школа. (*)

2. Віденський гурток. (*)

3. Франкфуртська школа. (**)

4. Бірмінгемська школа (Британські культурні студії). (**)

5. Марксизм. (**)

6. Психоаналіз. (***)

7. Біхевіоризм. (***)

8.Функціоналізм (***)

Чиказька школа. Ця школа заснована Дж. Дьюї під час викладання в Чиказькому універси­теті (1894—1904). Для представників школи (Дж. Тафтс, Е. Еймс, Е. Мур та ін.) був властивий прагматизм як науковий погляд на життя. Істинним і вар­тим уваги вважалося тільки те, що давало практичний результат і було ко­рисним для людей. Інша риса людськості гуманізм вважалася основоположною для діяльно­сті людини і спільнот. Медіадослідження, що проводилися представниками цієї школи, зосере­джувалися на означених рисах та особливостях.

Віденський гурток. Розпочав свою роботу 1922 року під керівництвом М. Шліка. До групи цього вченого входили Ґ. Берґман, Ф. Франк, Ф. Вайсман, В. Крафт та інші. Вчені зосереджувалися на логічному аналізі наукового знання. Вони вважа­ли єдино можливим лише наукове знання, що виникало емпірично й логічно. Віденський гурток розпався після окупації Австрії нацистами у 1938 році. Логічний позитивізм як філософський напрям першої половини XX століття визначав і тогочасні медіадослідження.

Франкфуртська школа. Була заснована неомарксистом Ф. Вейлом в Інституті соціальних дослі­джень Франкфуртського університету в 1923 році. Представники школи Ф. Полок, К. Ґрюнберґ, Е. Фромм, К. Ландавер, Ю. Габермас запровадили поняття соціальної філософії, розвинули метод аналізу, названий критичною теорією, в рамках якої розкриваються приховані владні стосунки всередині культурного феномена. З приходом Гітлера представники школи працювали в Женеві, Лондоні, Парижі, СІЛА і повернулися до Німеччини в 1950 році.

Бірмінгемська школа (Британські культурні студії). Представниками школи, заснованої на базі Центру сучасних культурних студій при Бірмінгемському університеті у 1963—1964 роках, були Р. Гоґ-гарт та С. Голл (засновники), Р. Вільямс, А. Макробін. Вчені особливо ціка­вилися масмедійною тематикою, розробляли концепт медіаімперіалізму. Во­ни ставилися до аудиторії як до форми опозиції панівній ідеології. Теоретич­ною основою досліджень для представників цієї школи були марксизм і по­літекономія, постструктуралізм, критична теорія і фемінізм.

Марксизм. Це вчення спирається на історичний матеріалізм та політекономію. Істо­рія тлумачиться як історія класової боротьби; з розвитком нових форм ви­робництва виникають прогресивні класи, які перемагають панівний клас у революційній боротьбі. К. Маркс запропонував політичну доктрину кому­нізму, за якої держава є власником продуктів виробництва, а класовий роз­поділ усувається, всі живуть за потребами. Марксизм ліг в основу багатьох теорій масової комунікації.

Психоаналіз. Цей термін було вжито вперше у 1902 році 3. Фрейдом. Несвідоме висту­пає як прихована сфера первинних інстинктів, у першу чергу сексуального. Первинні інстинкти призводять до накопичення енергії в людині, а невитра-чена енергія, надлишкова впливає і на психіку людини. Проте витрачання енергії може спрямовуватися у духовну й творчу сферу й проектуватися на людську активність — заняття філософією, політикою, творчістю тощо, у тому числі енергія від первинних інстинктів може відбиватися й на характе­рі спілкування.

Біхевіоризм. Вчення, в основі якого покладено методологію наукового об'єктивізму на противагу інтерпретативному напряму, представленому психоаналізом. Тіль­ки поведінка може досліджуватися об'єктивно, вважають захисники біхевіо­ризму, розумові ж процеси не підлягають дослідженню, бо недоступні для об'єктивних методів. Тому під час досліджень не беруться до уваги мотива­ції поведінки, вона розглядається як реакція на стимул. Комунікативна пове­дінка в рамках теорії біхевіоризму досліджується саме в системі "стимул — мовна реакція".

Функціоналізм. Функціоналізм спрямовує зусилля дослідників на вивчення структурних зв'язків між фактами соціального життя, соціальними структурами, культур­ними нормами і цінностями та особою. Це вчення було поширено в Британії на початку XX ст. У 50—60-х роках став основним напрямом в американсь­кій теорії. Ідеї структурного функціоналізму активно використовувалися і в дослідженнях масової комунікації, зокрема Р. Мертоном та П. Лазарсфель-дом. Вони досліджували функціонування медіа в системі соціальних струк­тур.