3. Поняття «мова» та «мовлення».

Мова – слово багатозначне. Сучасний тлумачний словник так пояснює основне значення його: “Мова – це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об’єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок”.

Переважна більшість психолінгвістів і психологів трактують “мову” передусім як: “необхідну умову думки окремої особи”, “засіб зрозуміти … самого себе” (О.Потебня), систему кодів, які є достатніми для того, щоб самостійно проаналізувати предмет і виразити будь-які його ознаки, властивості, відношення” (О.Лурія), “класичного носія думки в поняттях” (С.Рубінштейн).

Н.Бабич так визначає мову: “Мова – єдина, цілісна складна знакова система, точніше система систем: фонем, морфем, слів, словосполучень, речень, яка служить не лише засобом комунікації, обміну думками, закріплення думок, а й засобом їх формування – адже мислення здійснюється на мовній основі, а мова (нормативна) завжди осмислена”.

Знання мови для майбутнього спеціаліста є обов’язковим, бо воно лежить в основі мовлення, адже мова живе тільки у мовленні, без нього вона буде мертвою.

Мовлення – “спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність”(Н.Бабич). Енциклопедичний словник пропонує таке визначення: “Мовлення – функціонування мови в процесах вираження й обміну думок, конкретна форма існування мови як особливого виду суспільної діяльності”. Отже, мовлення – це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях і з наперед визначеною метою, це особлива психічна діяльність за допомогою мови.

Мова й мовлення поліфункціональні. Н.Бабич так визначає основні функції мови й мовлення:

Мова	Мовлення
Засіб спілкування й об’єктивації спілкування. Засіб пізнання і його об’єктивації. Засіб творення нових одиниць мовних підсистем і об’єктивації цього процесу. Засіб вираження емоцій, внутрішнього стану людини і волі. Засіб створення і об’єктивації словесних художніх образів. = засіб =	Здійснення, реалізація процесу спілкування (комунікативна функція). Здійснення процесів пізнання (пізнавальна функція). Здійснення процесів творення нових одиниць мовних підсистем. Здійснення, реалізація процесу вираження емоцій (емотивна функція). Здійснення, реалізація процесу творення художніх образів, творів (естетична функція). = процес=

Мовлення буває зовнішнє та внутрішнє, воно має усну та писемну форми.

Усне мовлення (ситуативне):

• Спонтанне.

• Характерна посилена інформативність, насиченість фактами.

• Твориться у кількох виявах: словесному, інтонаційному, візуальному (безпосередньо застосовуються інтонація, паузи, міміка, жести).

• Менше уваги приділяється формі висловлювання.

• Допускаються повтори, варіативність вислову.