Обстеження мускулатури щелепно-лицевої ділянки

Скоординована діяльність м'язів щелепно-лицевої ділянки, які мають різні функції, забезпечення синхронності рухів нижньої щелепи під час мовлення можливі завдяки складному рефлекторному зв'язку, який здійснюється системою трійчастого й лицевого нервів. Джерелом рефлекторних імпульсів, що йдуть по цих нервах, є сенсорні нервові закінчення, які знаходяться в самих м’язах, пародоиті, слизовій оболонці порожнини рота, капсулі і зв'язках скронево-нижньощелепного суглоба. Будь-які психосоматичні порушення в цьому регуляторному механізмі призводять до змін функції м'язів і дискореляції скорочувальної діяльності.

Оформляючи цю графу історії хвороби, потрібно викласти дані, отримані завдяки візуальному і пальпаторному обстеженню мускулатури щелепно-лицевої ділянки.

Дослідження скронево - нижньощелепного суглоба

Діагностика зах­ворювань скронево-нижньощелепного суглоба ґрунтується на даних, отри­маних у процесі співбесіди з хворим (з'ясування скарг, анамнезу) і об'єк­тивного дослідження (огляд, пальпація, аускультація, функціональний аналіз).

Вивчення скарг і суб'єктивних відчуттів відіграє велику роль у розпізна­ванні причин, що зумовлюють захворювання суглоба. Часто об'єктивне дослідження є тільки перевіркою вже сформованого на підставі опитуван­ня уявлення про патологію суглоба і сприяє вирішенню питання про те, які додаткові дослідження потрібно провести, щоб підтвердити або спростува­ти зже виниклу в ході опитування думку про діагноз.

Клінічне обстеження скронево-нижньощелепного суглоба полягає у виз­наченні висоти нижнього відділу обличчя; аналізові руху нижньої щелепи; визначенні характеру зсуву нижньої щелепи; оцінюванні оклюзійннх кон­тактів зубних рядів і прикусу; аналізові суглобного шуму; пальпації суглоба, жувальних м'язів, болючих точок обличчя, а також у застосуванні спеціаль­них методів дослідження (рентгенографія, артрографія, електроміографія).

Оформляючи цю графу історії хвороби, необхідно дати всебічну оцінку стану скронево-нижньощелепного суглоба в статиці й динаміці.

Обстеження хворого за повної відсутності зубів

У зв'язку з пов­ною втратою зубів спостерігаються виражені функціональні порушення, що супроводжуються атрофічними процесами в щелепах і м'яких ткани­нах; змінюється топографія елементів щелепно-лицевої ділянки. Тіло і гіл­ки нижньої щелепи стають тоншими, а кут нижньої щелепи — більш тупим. На верхній щелепі більшою мірою виражена атрофія кісткової тканини вестибулярної поверхні альвеолярного відростка, на нижній - язикової, у зв'язку з чим розвивається так знана “стареча прогенія”. Стають різко ви­раженими носогубні складки, опускаються кути рота. Нижня третина об­личчя значно зменшується. Через зменшення жувального навантаження м'язи зменшуються, стають в'ялими і частково атрофуються. Внаслідок цьо­го обличчя набуває старечого виразу. Відбуваються зміни у скронево-нижньощелепному суглобі: суглобна ямка сплощується, суглобна голівки змі­щується дозаду і доверху.

Функціональні та морфологічні порушення, що розвішаються в порож­нині рота за повної втрати зубів, охоплюють не тільки кісткої у тканину, але і слизову оболонку. Ці зміни виявляються у вигляді атрофії, розпушеної слизової оболонки, появі подовжніх складок, осередків запалення і підвищеної чутливості. Для оцінки стану слизової оболонки беззубих щелеп необхідно використовувати класифікації Суппле і Люнда, а тип беззубих щелеп необхідно оцінювати за Келлером або Шредером (рис. 13, рис 14).

в

13. Типи беззубих щелеп за Шредером:

а - перший; б - другий; в - третій.

а

б

в

г

4. Типи беззубих щелеп за Келлером:

а – перший; б – другий; в – третій; г – четвертий.