
- •Тема № 5. Німецька класична філософія Проблемне завдання 1
- •Загальне завдання чистого розуму
- •Проблемне завдання 2
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Ідея та поділ окремої науки, званої критикою чистого розуму
- •Проблемне завдання 3
- •Критика практичного розуму
- •VI. Про постулати чистого практичного розуму взагалі
- •Проблемне завдання 4
- •Критика естетичної здатності судження
- •§ 6. Прекрасним є те, що без понять уявляється як об'єкт загальної задоволеності
- •§ 7. Порівняння прекрасного з приємним і добрим за вищеподаною ознакою
- •Проблемне завдання 5
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Феноменологія духу
- •Глава VI. Дух
- •Проблемне завдання 6
- •К критике политической экономии
- •Тема № 6. Сцієнтистська парадигма філософії Проблемне завдання 1
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Принцип невизначеності гайзенберга
- •Проблемне завдання 2
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Суть полеміки між айнштайном і гайзенбергом
- •Проблемне завдання 3
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Бог не грає в кості
- •Проблемне завдання 4
- •Припущення і спростування
- •Проблемне завдання 5
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Експериментальна індукція – то міф
- •Проблемне завдання 6
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Подолання метафізики через логічний аналіз мови
- •Проблемне завдання 7
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Структура наукових революцій
- •Tема № 7. Антропологічна філософія Проблемне завдання 1
- •Так казав заратустра
- •Проблемне завдання 2
- •По той бік добра і зла
- •Проблемне завдання 3
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Аґресивність – невід’ємна ознака людської природи
- •Проблемне завдання 4
- •Проблеми сучасної душі
- •Проблемне завдання 5
- •3. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Екзистенціализм – це гуманізм
- •Проблемне завдання 6
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Людина своїм проектом робить буття значущим
- •Тема № 8. Постмодерн Проблемне завдання 1
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Декаданс філософії
- •Проблемне завдання 2
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Структуралізм, розкришення людського суб’єкта
- •Проблемне завдання 3
- •Структуралізм
- •Проблемне завдання 4
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Повернення до власне речей
- •Проблемне завдання 5
- •2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Функцюналізовані об’єкти руйнують культуру
- •Тема № 9. Вітчизняна філософія Проблемне завдання 1
- •Вхідні двері до християнського доброчестя
- •Глава 1-ша. Про бога
- •Глава 3-тя. Про всезагальне піклування
- •Глава 7-ма. Благочестя й церемонія – різне
- •Проблемне завдання 2
- •Діалог. Назва його – потоп зміїний
- •Глава 1-ша. Притча: сліпий і зрячий
- •Глава 2-га. Діалог, або розмова
- •Проблемне завдання 3
- •Розмова, що називається алфавіт, або буквар миру
- •Проблемне завдання 4
- •3. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Сердце и его значение в духовной жизни человека учения слова божия
- •Проблемне завдання 5
- •3. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Сердце и его значение в духовной жизни человека учения слова божия
- •Проблемне завдання 6
- •3. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?
- •Сердце и его значение в духовной жизни человека учения слова божия
§ 7. Порівняння прекрасного з приємним і добрим за вищеподаною ознакою
Стосовно приємного кожний задовольняється тим, що його судження, яке він ґрунтує на своєму особистому почутті й через яке він говорить про предмет, що той йому подобається, обмежується тільки його особою. Тому він охоче мириться з тим, що, коли він каже: канарське шампанське приємне, хтось інший виправляє цей вислів і нагадує йому, що він повинен сказати: воно мені приємне; і так буває не тільки стосовно того, що є смачним для язика, піднебіння і глотки, але й стосовно того, що може кожному бути приємним для очей і вух. Для одного фіолетовий колір ніжний і милий, для другого – мертвий і безжиттєвий. Один любить звучання духових інструментів, другий – струнних. Тому було б безглуздо сперечатися, маючи намір затаврувати як неслушне судження інших, котре відрізняється від нашого судження, як коли б воно було логічно йому протилежне; отож стосовно приємного дійсним є правило: кожний має свій смак (чуттів).
Зовсім інакше стоїть справа з прекрасним. Було б (якраз навпаки) смішно, коли б хтось, хто надто високо думає про свій смак, замірився б виправдати себе тим, що даний предмет (будинок, котрий ми бачимо, одяг, що його хтось носить, концерт, котрий ми слухаємо, вірш, котрий належить оцінити) є прекрасним для мене. Адже він не сміє називати його прекрасним, якщо він не сміє називати його прекрасним, якщо він подобається тільки йому. Багато чого може бути привабливим і приємним для нього – це нікого не хвилює; але коли він щось видає за прекрасне, то він й від інших чекає такої ж задоволеності: він судить тоді не тільки за себе, але за кожного й говорить тоді про красу так, наче вона є властивістю речей. А тому він каже: річ прекрасна – і розраховує на згоду інших з його судженням щодо задоволеності, – не тому що він не раз констатував, що інші згоджуються з його судженням, він вимагає від них такої згоди. Він ганить їх, коли вони судять інакше, він оспорює їх смак, однак прагне усе ж, щоб вони його мали; і в цьому розумінні не можна сказати, що кожен посідає свій особливий смак. Це означало б лише, що взагалі немає жодного смаку, тобто жодного естетичного судження, яке по праву могло б претендувати на згоду усіх.
А проте й стосовно приємного констатуємо, що в міркуванні про нього можна зустріти одностайність між людьми; і з огляду на це в декого заперечують смак, а за іншими його признають, і при цьому не у смислі органічного чуття, а як здатності міркування відносно приємного взагалі. Так, про когось, хто вміє розважати своїх гостей приємними речами (які дають насолоду всім чуттям) настільки, що це подобається їм усім, кажуть: у нього є смак. Але тут загальність береться лише як щось відносне; тут йдеться лише про загальнозначимі (якими є усі емпіричні правила), а не всеосяжні правила, якими вирішують слідувати або на які претендують судження смаку. Це – судження відносно спілкування між людьми, оскільки воно ґрунтується на емпіричних правилах. Правда, судження стосовно доброго по праву претендують на значимість для кожного, але добре уявляється як об'єкт загальної задоволеності лише через поняття, чого не буває ні щодо приємного, ні щодо прекрасного.
[Кант, Іммануїл. Естетика [Текст] / І. Кант; пер. з нім. Б. Гавришкова. – Львів: Аверс, 2007.]