Проблемне завдання 6

1. Чому позитивісти відмовляють у смислі метафізичним висловлюванням?

2. Яке б ви хотіли поставити запитання до тексту, на яке у вас немає відповіді?

Рудольф Карнап

Подолання метафізики через логічний аналіз мови

Від грецьких скептиків до емпіриків XI сторіччя – против­ників метафізики ніколи не бракувало. їхні заперечення мають дуже різну природу. Чимало вчених виступали проти метафізичної доктрини, оголошуючи її хибною, тому що вона суперечить пізнанню через експе­риментальний досвід. Інші вважали її лише непевною, тому що вона ставить проблеми в термінах, які перебувають за межами людського знання. Численні метафізики стверджували, що порушувати метафізичні питання – це непродуктивна діяльність; можна відповідати на них чи не відповідати, але в обох випадках безглуздо перейматися ними; треба цілком присвячувати себе завданням практичного характеру, які щодня постають перед людиною дії!

Завдяки розвитку сучасної логіки стало можливим дати нову і більш точну відповідь на запитання про доцільність і законність існування метафізики. Дослідження в галузі «прикладної логіки» або «теорії пізнання», які ставлять перед собою мету прояснити через логічний аналіз когнітивний зміст наукових висловлювань, а через нього – і значення слів (що вжиті в цих висловлюваннях або «поняттях»), приходять і до позитивного, і до негативного результату. Позитивний результат досягається в царині емпі­ричного знання після того, як поняття, притаманні різним галузям науки, буде прояснено та описано через їхні зв'язки з погляду формальної логіки та теорії пізнання. В царині метафізики (включаючи й філософію цінностей та науки про нормативність) логічний аналіз призводить до негативного результату: так звані висловлювання в цій царині повністю позбавлені смислу. Йдучи цим шляхом, ми приходимо до радикального спростування метафізики, якого колишні антиметафізики не могли навіть передбачити. Звичайно, подібні інтенції сприяли виникненню багатьох ліній розвитку, наприклад, номіналістського типу; але для того, щоб стало можливим по-справжньому реалізувати ці інтенції, треба було чекати нашої епохи, коли логіка, внаслідок бурхливого прогресу цих останніх десятиріч, стала достатньо точним інструментом аналізу.

Коли ми твердимо, що так звані висловлювання метафізики позбавлені смислу, цей вираз слід розуміти в абсолютно строгому значенні. За умов вільнішого слововжитку «позбавленими смислу» іноді називають пусту фразу або запитання, на яке неможливо дати точну відповідь (наприклад: «Яка середня вага жителів Відня, чий телефонний номер закінчується на цифру «3»? або ще фразу, яка, поза всяким сумнівом, неправдива (наприклад: «В 1910 році Відень нараховував шість жителів»), або таку фразу, яка неправдива не лише в емпіричному розумінні, а й у логічному, а отже, несе в собі суперечність (наприклад: «Кожна з двох персон А і В старша на рік за другу»). Всі такі висловлювання, нехай навіть вони будуть пустими чи неправдивими (хибними), проте наділені очевидним змістом; з погляду теорії, класифікувати фрази на пусті чи наповнені, на істинні чи неправдиві (хибні) можна лише в тому випадку, коли вони наділені смислом. У строгому розумінні «позбавленою смислу» слід на­звати послідовність слів, які не складають висловлювання всередині певної мови. Іноді буває, що така послідовність слів, на перший погляд, здається висловлюванням; у такому випадку ми називаємо її «імітацією висловлювання». Отже, ми висуваємо тезу, що фрази метафізики, які претендують називатися висловлюваннями, відкривають себе у світлі логічного аналізу як імітації висловлювань.

Кожна мова складається зі словника і синтаксису, тобто з інвентарю слів, наділених певним значенням, і правил утворення фраз; ці правила вказують, як будувати фрази зі слів різного виду. Звідси випливає, що існують два види імітацій висловлювання: або там є слово, яке потрапило туди внаслідок помилкового враження, що воно наділене значенням, або всі слова у фразі справді мають значення, але вони об'єднані в ній усупереч правилам синтаксису даної мови, що позбавляє їх усякого смислу. Ми переконаємося, на очевидних прикладах, що обидва види таких імітацій висловлювання зустрічаються в метафізиці.

[Carnap Rudolf. Le dapassement de la mataphysique par Vanalyse logique du langage, dir. Antonia Soulez, PUF, 1931-985.]