10.2. Методологія оцінки реальних інвестицій

Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів займає центральне місце в процесі обгрунтування та вибору можливих варіантів вкладення коштів в операції з реальними активами. При всіх інших сприятливих характеристиках проекту він ніколи не буде прийнятий до реалізації, якщо не забезпечить:

• відшкодування вкладення коштів за рахунок доходів від ре­алізації товарів і послуг;

• отримання прибутку, що забезпечує рентабельність інвести­цій не нижче бажаного для підприємства рівня;

• окупності інвестицій у межах строку, прийнятного для під­приємства.

Визначення реальності досягнення саме таких результатів ін­вестиційних операцій і є основним завданням оцінки фінансово-економічних параметрів будь-якого проекту вкладення коштів у реальні активи.

При аналізі інвестиційних проектів зазвичай ураховують такі припущення.

По-перше, те, що будь-який інвестиційних проект можна роз­глядати як грошовий потік, який складається з двох частин:

а) ін­вестиційної, тобто чистого грошового відтоку, що найчастіше буває одноразовим;

б) подальшого зворотного потоку, тобто розподіленій у часі серії надходжень, які дають змогу окупити вихідну інвестицію.

По-друге, вважають що весь обсяг інвестицій здійснюється наприкінці року, який передує першому року надходжень грошо­вих коштів, що генеруються проектом, хоча в принципі інвести­ції можуть здійснюватися протягом низки послідовних років. Аналогічно припускають, що притік грошових коштів має місце наприкінці чергового року (відповідно до розрахунку прибутку — наростаючим підсумком на кінець періоду).

По-третє, основні критерії оцінки інвестиційних проектів пе­редбачають урахування фактору часу, оскільки існує часовий розрив між вкладенням у проект і отриманням доходів по ньому.

Критичними моментами в процесі оцінки інвестиційних проек­тів є;

1. оцінка вартості капіталу, що залучається для реалізації ін­вестиційного проекту (вартість капіталу, під якою розуміють від­носний рівень витрат при використанні того чи іншого джерела фінансування, розглянуто в розд. 5;

2. вибір ставки дисконтування;

3. Оцінка показників ефективності проекту;

4. аналіз невизначеності та ризику інвестиційних проектів.

10.2.1. Оцінка показників ефективності проекту

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефектив­ності інвестиційних проектів являє собою один із найвідповідаль­ніших етапів.

Методичні рекомендації щодо оцінки інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування, методика ЮНІДО (Організації Об'єднаних Націй по Промисловому розвитку) та інші вітчизняні і зарубіжні праці з оцінки ефективності інвестицій пропонують розрізняти прийнятні для цієї мети методи:

1. основані на облікових оцінках;

2. основані на дисконтованих оцінках.

У першому випадку фактор часу до уваги не беруть, і методи, основані на облікових оцінках, передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і до­ходи без їх дисконтування.

У другому випадку до уваги беруть чинник часу, тому дисконт­ні методи розрахунку передбачають обов'язкове дисконтування інвестиційних витрат і доходів по окремих інтервалах періоду, що розглядається.

До методів, основаних на облікових оцінках, відносять:

• строк окупності інвестицій ;

• облікову норму прибутку .

До методів, основаних на дисконтованих оцінках, належать:

• чистий приведений дохід ;

• індекс рентабельності інвестицій ;

• внутрішня норма прибутку ;

• дисконтований строк окупності інвестицій .

Простий бездисконтний метод окупності проекту ґрунту­ється на тому, що визначається кількість років (місяців), необ­хідних для повного відшкодування початкових капітальних ви­трат.

Як правило, обираються проекти з мінімальними строками окупності капітальних вкладень.

Такий метод дає змогу оцінити ліквідність і ризикованість проекту. Деякі фахівці при розрахунку показника «строк окупності» все-таки рекомендують ураховувати часовий аспект. У цьому разі дисконтовані грошові потоки доходів порівнюють з дис­контованими грошовими потоками капітальних витрат. Очевидно, що в разі дисконтування строк окупності збільшу­ється, тобто DРР>РР.

Метод обліковсї (простої) норми прибутку застосовують для оцінки проектів з коротким періодом окупності капітальних витрат (до 1 року). Проста норма прибутку — відношення при­бутку, отриманого зід реалізації проекту, до вихідних інвести­цій.

Метод чистого приведеного доходу NPV базується на основ­ній цільовій настанові, яка визначається власниками компанії, — підвищення цінності фірми, кількісною оцінкою якої виступає її ринкова вартість.

Під чистим приведеним доходом розуміють різницю між приведеною до сучасної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію.

Припустимо, прогнозується, що інвестиції ІС будуть генеру­вати протягом n років річні доходи в розмірі Р1, P2, Р3 — Р_n. Тоді загальна накопичена величина дисконтованих доходів РV та чис­тий приведений дохід NPN при одноразовому здійсненні інвести­ційних витрат відповідно розраховують за формулами:

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з реалізацією інвести­ційного проекту, здійснюються в кілька етапів, розрахунок показ­ника чистого приведеного доходу виконують за формулою:

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій (РІ) є по суті наслідком розрахунку показника NPN/ Індекс рентабель­ності розраховують за формулою:

Очевидно, що якщо: РІ> 1, то проект приймають до реалізації;

РІ<1, проект не приймають до реалізації;

РІ = 1, проект вважають і неприбутковим, і незбитковим.

Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестицій (ІRR). Під внутрішньою нормою прибутку інвестиції розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю.

На практиці в більшості компаній розраховують кілька критеріїв, при цьому їх значення використовують як один із формалізованих аргументів при прийнятті рішень щодо інвестиційних проектів.