7.2.2. Оцінна кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків

Аналіз грошового потоку — спосіб оцінки кредитоспромож­ності підприємства, в основу якого покладено використання фак­торних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта в звітному періоді.

Аналіз грошового потоку полягає в зіставленні відпливу і припливу коштів у позичальника за період, який відповідає стро­ку надання кредиту.

Різниця між надходженням і витрачанням коштів визначає ве­личину чистого грошового потоку.

Приплив (відплив) коштів у зв'язку зі зміною вартості основних засобів = Вартість основних засобів на кінець періоду - Вартість основних засобів на початок періоду + Результати реалізації ос­новних засобів протягом періоду.

Для аналізу грошового потоку використовують дані як міні­мум за три останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а отже, кредитоспроможність. Коливання величини чистого грошового потоку, а також короткочасне пере­вищення витрат над надходженням коштів указує на більш низь­кий рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

На основі співвідношення величини чистого грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас його кредитоспроможності. Нормативні рівні цього співвідношення: I клас — 0,75; II клас—0,30; ІІІ клас —0,25; IV клас — 0,20; V клас —0,15. Для прийняття рішення про доцільність і розмір надання креди­ту на відносно тривалий строк аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі факторних даних за минулі періоди, а й на основі прогнозних даних на плановий період. При цьому фактичні пані використовують для розрахунку прогнозних показників. Прогнозна величина окремих елементів притоку і відтоку коштів визначається з урахуванням їх середнього значення за минулі періоди та планових темпів зростання виручки від реалізації.

7.2.3. Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику

Діловий ризик — це ризик, пов'язаний з несвоєчасним завершенням кругообороту фондів та неефективним використаи ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).

Стадію постачання можна оцінити за такими показниками:

1. кількістю постачальників та їх надійністю;

2. потужністю і кількістю складських приміщень;

3. відповідністю способу транспортування характеру вантажу;

4. доступністю цін на сировину та його транспортування для позичальника;

5. кількістю посередників між покупцями і виробником сировини та інших матеріальних цінностей;

6. віддаленістю постачальника;

7. економічними факторами;

8. модою на сировину та інші цінності, що закуповуються;

9. чинниками валютного ризику;

10. небезпекою впровадження обмежень на вивіз та ввіз імпортної сировини.

Прямі поставки, велика кількість постачальників, тривалі зв'яз­ки, ритмічність поставки, наявність складських приміщень, близь­ких до місця виробництва, оцінюються більш високо і отримують при кількісній оцінці більше балів.

Стадію виробництва можна оцінити за такими показниками:

• наявністю і кваліфікацією робочої сили;

• віком і потужністю обладнання;

• завантаженістю обладнання;

• станом виробничих приміщень;

• продуктивністю робітників;

• продуктивністю обладнання.

Зростання частки працівників високої кваліфікації, продуктив­ності їх праці та обладнання, частки обладнання із строком екс­плуатації до 10—12 років також оцінюється високо.

Стадію реалізації оцінюють за допомогою таких показників, як:

• кількість покупців та їх платоспроможність;

• диверсифікованість дебіторів;

• ступінь захисту від неплатежів покупців;

• ступінь конкуренції в галузі;

• порядок розрахунків;

• вплив на ціну зовнішніх факторів;

• демографічні фактори;

• фактори валютного ризику;

• можливість впровадження обмежень на вивіз із країни та ввіз в іншу країну експортної продукції.

В умовах економічної нестабільності аналіз ділового ризику в момент надання кредиту або позики суттєво доповнює оцінку кредитоспроможності підприємства на основі фінансових коефі­цієнтів, які розраховують на основі середніх фактичних даних за звітний період.

Перелічені фактори ділового ризику обов'язково беруть до уваги при розробці банком стандартних форм кредитних заявок, а також техніко-економічного обгрунтування можливості надан­ня кредиту.

Оцінка ділового ризику комерційним банком може проводи­тися за системою, коли кожний фактор ділового ризику оцінюється в балах.