7.2.1. Оцінка кредитоспроможності підприємств , на основі фінансових коефіцієнтів

У світовій та вітчизняній практиці використовують різні фінансові коефіцієнти для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника згідно з Положенням Національного банку України передбачає дослідження таких показників: обсягу реалізації продукції; собівартості; прибутків і збитків; рентабельності; платоспроможності; фінансової стійкості; складу та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості.

У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів докладно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійсь­кою мовою) становлять абревіатуру САМРАRІ:

С — сharacter— характеристика клієнта, особисті якості;

А — аbility— спроможність повернення позики;

М — margin — маржа (дохідність);

Р — рurpose — мета, на яку витрачатимуться кошти;

А — аmount — розмір позики;

І — insuranсе — страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід використовують також комерційні банки України при оцінці кредитоспроможності позичальника.

Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п'яти груп:

1. Коефіцієнти ліквідності.

2. Коефіцієнти ефективності або оборотності.

3. Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового левериджу).

4. Коефіцієнти прибутковості.

5. Коефіцієнти обслуговування боргу.

Коефіцієнти ліквідності. При розрахунку коефіцієнтів ліквідності враховують групи активів з розділу II балансу, оскільки саме оборотні активи вико­ристовуються підприємством для розрахунків за боргами при по­точній діяльності.

З усіх коефіцієнтів ліквідності особливе значення приділяється коефіцієнту покриття. Надання позики банк може припинити при значенні коефіцієнта, яке дорівнює або менше за одиницю.

Ефективність використання активів характеризується показ­никами оборотності. Найбільш поширеними з них є:

• тривалість одного обороту активів;

• коефіцієнт оборотності активів.

Тривалість обороту активів багато в чому залежить від орга­нічної будови функціонуючого капіталу (основного і оборотно­го). Чим вище частка капіталу в загальній сумі активів, тим триваліше буде оборотність, і навпаки, при збільшенні оборотних активів прискорюється загальна оборотність капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів в основному використовують у факторному аналізі. Чим коротша тривалість одного пе­ріоду, тим більше оборотів здійснюють активи за період і тим ефективніше вони використовуються.

Коефіцієнти фінансового левериджу. Створення і функціонування будь-якого комерційного підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресурсів на тривалій основі з метою отримання прибутку.

Виробничий ризик — це ризик, що більшою мірою обумовлений галузевими особливостями бізнесу, тобто структурою активів, у які підприємство вирішило вкласти свій капітал.

Фінансовий ризик — ризик, обумовлений структурою джерел. У цьому разі йдеться не про те, куди вкладені грошові активи, а про те, з яких джерел отримано кошти і яке співвідношення цих джерел.

Леверидж трактується як певний фактор, не­значні зміни якого можуть призвести до суттєвих змін низки результативних показників.

Відомо два основних показники фінансового левериджу:

• співвідношення позикового та власного капіталу;

• відношення темпу зміни частого прибутку до темпу зміни валового прибутку.

Коефіцієнти прибутковості (рентабельності). Ці коефіцієн­ти застосовуються для загальної характеристики використання всього капіталу і розглядаються як додаткові до названих вище груп показників.

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу (ринкові коефіцієнти) відображують, яка частка прибутку погашається відсотковими та фіксованими платежами.